Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №240/10390/23 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на доходи фізичних осіб

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №240/10390/23

Суддя: Біла Л.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/10390/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

04 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними та скасування рішення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 25.01.2019 №0001211305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем – податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 183 365,10 грн.

Також, суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 25.01.2019 №0001201305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем – військовий збір в сумі 13 809,13 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 (далі ПКУ), наказу Головного управління ДФС у Житомирській області від 11.10.2018 №2216 проведено документальну невиїзну перевірку діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету.

На підставі акта перевірки від 11.12.2018 № 1458/06-30-13-05/2253904541 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 25.01.2019:

- № 00012013 05, яким застосовано штрафну санкцію по військовому збору на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та відповідно до абз.1 та абз.2 п.123.1 ст.123 ПКУ на суму 13 809,48 грн., з яких сума заниження військового збору 1 1 047,5 8 грн., та 2 761,90 грн. - штрафна санкція;

- № 0001211305, яким застосовано штрафну санкцію по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПКУ, та відповідно до абз.1 та абз.2 п. 123.1 ст.123 ПКУ на суму 183 365,10 грн., з яких 146 692,08 грн. сума заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб - 146692,08 грн., та 36 673,02 - штрафна санкція.

Вважаючи прийнятті податковим органом податкові повідомлення - рішення від 25.01.2019 протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених вимог.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Підпунктом 163.1.1 пункт 163.1 статті 163 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За приписами підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункт 164.2 статті 164 ПК України (в редакції чинній до 22 квітня 2021 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Відповідно до підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Пункт 165.1 статті 165 було доповнено підпунктом 165.1.59 відповідно до Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі – Закон № 909-VIII)

Згідно з пояснювальною запискою до проекту зазначеного закону метою його прийняття в частині податку на доходи фізичних осіб, зокрема, було - звільнення від оподаткування сум, прощених (анульованих) кредитором за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Таким чином, метою доповнення Законом № 909-VIII пункту 165.1 статті 165 ПК України підпунктом 165.1.59 було звільнення від оподаткування сум, прощених (анульованих) кредитором за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Водночас, законодавець, формулюючи положення підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України обумовив право платника податків не включати відповідні суми до свого загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такою обставиною, як прощення (анульовання) кредитором сум за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити) у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України.

З метою підтримки громадян України, які мають невиконані зобов`язання за кредитними договорами в іноземній валюті (валютними кредитами), та збалансування оподаткування щодо цієї категорії громадян шляхом внесення відповідних змін до ПК України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» від 13 квітня 2021 року № 1383-IX (далі – Закон № 1383-IX), який набрав чинності 23 квітня 2021 року.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту зазначеного Закону (далі – Пояснювальна записка) в обґрунтування необхідності його прийняття зазначено наступне: «Наразі у Податковому кодексі України існують диспропорції у оподаткуванні, пов`язані із реструктуризацією зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптацією процедур неплатоспроможності фізичних осіб.

Необхідність прийняття законопроекту також обумовлена тим, що внаслідок різких курсових коливань в Україні постала гостра проблема «валютних позичальників». На жаль, досі є чимало позичальників, котрі брали кредити до 2008 року у іноземній валюті та вимушені до сьогодні їх виплачувати.

При цьому деякі з цих позичальників внаслідок нарахованих фінансовими установами відсотків, штрафних санкцій та неустойки, незбалансованої системи оподаткування, попри повернення фактичного тіла кредиту, опинилися під загрозою втрати єдиного житла, для придбання якого вони колись брали валютні кредити.

Відтак, з метою зниження соціальної напруженості та сприяння реалізації державою своїх соціальних функцій перед громадянами, які постраждали внаслідок отриманих позик під заставу житла у період стрімких валютних коливань, існує нагальна необхідність у збалансуванні оподаткування щодо цієї категорії громадян.».

Також в Пояснювальній записці в розділі « 6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту» визначено, що прийняття законопроекту забезпечить оптимізацію оподаткування боржників, захист прав людини в контексті недопущення порушення права на житло, підвищення довіри громадян до держави та забезпечення практичної можливості реалізації прав людини на повагу до її житла та його недоторканість.

Отже, метою прийняття Закону № 1383-IX було урегулювання відносин щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті, зокрема отриманими під заставу житла, та усунення прогалини в законодавстві, яка виникла після доповнення пункту 165.1 статті 165 ПК України підпунктом внаслідок відсутності законодавчого врегулювання процедури реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Так, Законом № 1383-IX абзац перший підпункту "д" викладено в такій редакції:

"д) основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом".

Підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України, відповідно до Закону № 1383-IX, доповнено абзацом третім такого змісту: "основна сума боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності".

Також згідно з Законом № 1383-IX підпункт 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України викладено в такій редакції: "суми, на які зменшено (прощено) борг фізичної особи шляхом проведення реструктуризації зобов`язань, передбачених кредитним договором, відповідно до якого кредитором було надано позичальнику - фізичній особі кредит в іноземній валюті, якщо така реструктуризація здійснена відповідно до порядку і на умовах, встановлених розділом IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" або пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства"

Отже, фактично після набрання чинності Законом № 1383-IX платники податків, яким сума основного боргу (кредиту) за кредитами в іноземній валюті, що були отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити) прощені (анульовані) кредитором до 22 квітня 2021 року опинились в гіршому становищі, ніж ті, яким відповідне прощення (анулювання) було здійснено з 23 квітня 2021 року виключно внаслідок допущення Державою бездіяльності щодо законодавчого врегулювання процедури реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Таким чином, вирішуючи питання щодо включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу додаткового блага отриманого платником податків до 22 квітня 2021 року (включно) внаслідок прощення (анульовання) основної суми боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості в частині платників податків перевірки яких проводяться з 23 квітня 2021 року необхідно враховувати зміни несені законодавцем Законом № 1383-IX.

Повертаючись до обставин цієї справи, судом встановлено, що валютний кредит по валютному договору №11384858000 від 18.08.2008 на суму основного боргу 37 057,35 дол. США. був забезпечений іпотекою, що підтверджується текстом цього кредитного договору і Розділом 1 договору іпотеки від 18.08.2008, згідно яких іпотекодавець - ОСОБА_1 , позивач у справі, передала в забезпечення виконання зобов`язань перед банком по поверненню кредиту, відсотків та інших необхідних платежів на умовах іпотечного договору житло – квартиру АДРЕСА_2 , що є її приватною власністю. Договір посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсарем В.В. та зареєстрований за №2046.

В жовтні 2015 року предмет іпотеки був реалізований банком від імені власника - іпотекодавця третій особі, і відбулось часткове погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договорами № 11384858000 від 18.08.2008 та № 11134668000 від 28.03.2007, залишок суми боргу був анульований.

Відтак, суд першої інстанції вірно виснував, що прощення боргу по валютному кредиту №11384858000 від 18.08.2008 на суму основного боргу 37 057,35 дол. США. не підлягає оподаткуванню у відповідності до внесених змін 23 квітня 2021 року до Податкового кодексу, згідно яких, до складу оподатковуваного доходу не включається "основна сума боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності" (п.п. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.03.2026 року у справі №320/41763/24.

Таким чином, не підлягає оподаткуванню ПДФО сума прощеного основного боргу за кредитним договором в сумі 37 057,35 дол. США, що станом на 01.01.2014 становить суму 296 088,23 грн., відповідно загальна сума оподаткування зменшується і становить не 700 839,03 грн., а - 404 750,81 грн.

Стосовно нарахування пені та збільшення суми грошового зобов`язання за платежем – військовий збір, судова колегія відзначає наступне.

Згідно з п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи ЗСУ встановляється військовий збір.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 ПКУ /п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ /, зокрема, загальний місячний / річний / оподаткований дохід.

Крім того, п.п.1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподаткованого доходу фізичних осіб, крім доходів, зазначених у пп.165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п.165.1 ст. 165 ПКУ.

Таким чином, ставки військового збору так само слід обраховувати із суми доходу 404 750,81 грн.

Враховуючи, що база оподаткування відповідачем безпідставно збільшена, підлягає перегляду сума нарахованих податків у відповідності до порядку розрахунку, викладеного в акті перевірки, а саме: 404 750,81 грн. – 609,00 грн. / 50% однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного податкового року, що не підлягає оподаткуванню згідно пп.165.1.55 п.165.1 ст. 165 ПКУ = 404 141,81 грн.

Сума загального місячного оподаткованого доходу за жовтень 2015 року, яка згідно абз.1 п.167.1 ст.167 ПКУ підлягає оподаткуванню за ставкою 15% з урахуванням вимог пп.165.1.55 п.165.1 ст. 165 ПКУ, становить 12 180,00 грн. / 1218,00 грн. – розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015р. х 10 /.

Сума ПДФО за ставкою 15%: 12 180,00 х 15% = 1827,00 грн.

Сума загального місячного оподаткованого доходу за 4 квартал 2015р., яка згідно абз.2 п.167.1 ст.167 ПКУ підлягає оподаткуванню ПДФО за ставкою 20% з урахуванням вимог пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПКУ, становить суму 391 961,81 грн. / 404 141,81 грн. – 12 180,00грн.

Сума ПДФО за ставкою 20% - 391 961,81 х 20% = 78 392,362 грн.

Загальна сума ПДФО - 78 392,36 грн. + 1827,00 грн. = 80 219,36 грн.

Сума загального місячного оподаткованого доходу за жовтень 2015р., яка згідно пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5% з урахуванням вимог пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПКУ, становить суму 6062,12 грн. / 404 141,81грн. х1,5% /.

Окрім того, щодо розрахунку пені, обчисленої ГУ ДПС у Житомирській області в додатку до первісного позову, зазначено, що пеня на підставі т. 129 ПКУ нараховується на суму заниження податкового зобов`язання за період з 19.02.2016 року по 08.03.2019р., проте пунктом 129.1 ст. 129 ПКУ визначено, що нарахування пені розпочинається, зокрема: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених ПКУ випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із ПКУ (п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ).

У податкових повідомленнях-рішеннях від 25.01.2019 № 0001211305 і №0001201305 зазначено, що збільшена сума ПДФО і військового збору підлягає сплаті в 10-денний строк, що настають за днем отримання цих податкових повідомлень-рішень.

Як встановлено з матеріалів справи, вказані рішення направлені позивачу засобами поштового зв`язку 25.01.2019 та повернуті відправнику 27.02.2019.

За таких обставин пеня може бути нарахована податковим органом тільки після 27.02.2019.

Також, судова колегія погоджується з доцільністю врахування судом першої інстанції дію карантинних мораторіїв на нарахування штрафних санкцій.

Мораторій на податкові штрафи був введений Законом України від 17.03.2020 р. № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі — Закон № 533). Цей Закон набрав чинності 18.03.2020 р. Завдяки йому в підрозділі 10 розділу XX ПКУ з`явився пункт 521, згідно з яким «за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року, штрафні санкції не застосовуються».

Відповідно до п.65 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПКУ установлено, що штрафні санкції, передбачені статтею 123 цього Кодексу, при визначенні податкових зобов`язань платників податків з урахуванням мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік, а також штрафні санкції, передбачені статтею 124 цього Кодексу за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, розрахованого контролюючим органом з урахуванням загального мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік, не застосовуються / Підрозділ 10 розділу ХХ доповнено пунктом 65 згідно із Законом № 1914-IX від 30.11.2021.

Норма п. 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних санкцій за порушення термінів нарахування, декларування та сплати податків і зборів на період дії карантину не застосовується з 27.05.2022 року на період дії воєнного стану.

Таким чином, з 01.03.2020 по 27.05.2022 пеня і штрафні санкції за порушення сплати узгоджених податкових зобов`язань по сплаті ПДФО і військового збору не нараховуються.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

ГоловуючийБіла Л.М.

СуддіМоніч Б.С. Гонтарук В. М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua