Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №620/8763/25
Суддя: Парінов Андрій Борисович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/8763/25 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Кравченко Є.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лінк Кантрі Логістик" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 у нездійсненні розрахунку та підрахунку вислуги років із зарахуванням до календарної вислуги років строку служби позивача у Збройних Силах України з 24.02.2022 по 05.04.2023, у тому числі на пільгових умовах, для перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі – Закон № 2262-XII);
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 скласти розрахунок вислуги років позивача з 24.02.2022 по 05.04.2023 та передати його до міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки для долучення до особової справи;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити підрахунок вислуги років позивача із зарахуванням до календарної вислуги років строку служби у Збройних Силах України з 24.02.2022 по 05.04.2023, у тому числі на пільгових умовах, та подати його до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для перерахунку пенсії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у нездійсненні розрахунку вислуги років із зарахуванням до календарної вислуги років ОСОБА_1 строку служби у Збройних Силах України з 24.02.2022 по 05.04.2023, у тому числі на пільгових умовах за періоди з 24.02.2022 по 30.03.2022, з 01.07.2022 по 04.07.2022, з 16.07.2022 по 21.11.2022, з 02.12.2022 по 20.12.2022; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити розрахунок вислуги років ОСОБА_1 з включенням до нього строку служби у Збройних Силах України з 24.02.2022 по 05.04.2023, у тому числі на пільгових умовах за зазначені періоди, та передати оновлений розрахунок вислуги років до ІНФОРМАЦІЯ_3 для долучення до особової справи; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 1 500 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено з військової служби без розрахунку вислуги років, обов`язок скласти який покладався на військову частину НОМЕР_2 , а після переведення з 27.07.2025 її штату на штат військової частини НОМЕР_1 перейшов до останньої. Вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_3 суд визнав передчасними, оскільки розрахунку вислуги років позивача до цього територіального центру не надходило.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач з 24.02.2022 по день фактичного звільнення 05.04.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала у підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , і звільнений у відставку за віком наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 21.12.2022 № 291. Апелянт також зазначає, що послужний список особової справи позивача заповнювала саме військова частина НОМЕР_2 , де він проходив службу.
Апелянт наводить положення статей 1-2, 2, 12, 17, 17-1, 50 Закону № 2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі – Постанова № 393), статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а та від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, з яких, на думку апелянта, випливає, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсії згідно з пунктом "а" статті 12 Закону № 2262-XII.
Крім того, апелянт не погоджується зі стягненням на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 1 500 грн, вважаючи їх розмір завищеним з огляду на складність справи, та посилається на постанови Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17 і від 13.02.2019 у справі № 911/739/15.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог, і в цій частині колегія суддів його переглядає.
Суд першої інстанції встановив і матеріалами справи підтверджується, що наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 10.08.2004 № 125 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ з 01.08.2004. Вислуга років на день звільнення становила в календарному обчисленні 15 років 09 місяців 24 дні, у пільговому – 20 років 07 місяців 09 днів.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.
З 24.02.2022 позивач проходив військову службу у Збройних Силах України: наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.02.2022 № 1 його призначено командиром 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 .
Наказом начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (по особовому складу) від 21.12.2022 № 291 старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за віком.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.04.2023 № 96 позивача з 05.04.2023 виключено зі списків особового складу частини. У наказі зазначено, що вислуга років у Збройних Силах станом на 06.01.2023 становить календарних 37 років 05 місяців 12 днів, із них пільгових 20 років 07 місяців 09 днів.
Довідкою військової частини НОМЕР_2 від 10.02.2025 № 433 підтверджено, що позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у періоди з 24.02.2022 по 30.03.2022, з 01.07.2022 по 04.07.2022, з 16.07.2022 по 21.11.2022, з 02.12.2022 по 20.12.2022.
Особову справу позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 14.04.2023 направив до військової частини НОМЕР_2 . Листом від 02.08.2024 № 5/15794с ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив позивача, що його звільнено з військової служби без розрахунку вислуги років на пенсію. Станом на 27.03.2026 розрахунок вислуги років позивача від військової частини до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходив.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 11.07.2025 № 147 військову частину НОМЕР_1 та підпорядковані їй військові частини НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_2 , НОМЕР_7 і НОМЕР_8 переведено з діючих штатів на штат військової частини НОМЕР_1 № 58/179-01 з 27.07.2025. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.07.2025 № 275 командирам військових частин НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_2 , НОМЕР_7 наказано з 24.07.2025 до 26.07.2025 передати до військової частини НОМЕР_1 обліковані судові справи.
Відповідно до частини третьої статті 2 Закону № 2262-XII пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту до дня фактичного звільнення.
У постанові від 29.01.2025 у справі № 580/460/24 Верховний Суд зазначив: "пенсіонери, яким призначена пенсія на підставі Закону №2262-ХІІ та які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняті на військову службу за контрактом до Збройних Сил України, мають право на перерахунок пенсійного забезпечення з урахуванням додаткової вислуги років від часу такого призову на військову службу до дня фактичного звільнення".
У цій самій постанові Верховний Суд зазначив: "основним документом, який необхідний для здійснення територіальним органом Пенсійного фонду України виплати пенсії з урахуванням додаткової вислуги відповідно до частини третьої статті 2 Закону №2262-ХІІ ініційованої за заявою пенсіонера, є розрахунок вислуги років".
Порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій визначає Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 (далі – Положення № 530).
Пунктом 2.15 розділу II Положення № 530 передбачено, що попередній розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію складається відповідним управлінням (відділом) персоналу та передається разом з особовою справою до фінансового органу (пункт 2.12 цього розділу), який складає основний розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію і повертає його в управління (відділ) персоналу для долучення до особової справи військовослужбовця. Вислуга років розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення військовослужбовця.
Згідно з цим самим пунктом після звільнення військовослужбовця з військової служби зазначений примірник особової справи разом з основним розрахунком вислуги років надсилається в обласний ТЦКСП за обраним військовослужбовцем місцем проживання, а попередній розрахунок залишається у справах фінансового органу та зберігається протягом трьох років.
Відповідно до пункту 2.18 розділу II Положення № 530 обласний ТЦКСП при призначенні пенсій перевіряє розрахунки вислуги років і додатково включає період неврахованої служби військовослужбовців з дня складення розрахунку вислуги років по день звільнення з військової служби. При цьому невраховані періоди служби, передбаченої підпунктами 2 і 3 пункту 2.3 цього розділу, зараховуються до вислуги років на відповідних пільгових умовах. Підставою для зарахування цих періодів є підтвердження управління (відділу) персоналу або військової частини про те, що військовослужбовець у відповідний період мав право на таку пільгу.
Отже, пенсія позивачу після звільнення з військової служби має виплачуватися з урахуванням додаткової вислуги років, а документом, без якого така виплата неможлива, є розрахунок вислуги років, складений до звільнення військовослужбовця і надісланий разом з особовою справою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Такого розрахунку щодо позивача не складено.
Наказ від 21.12.2022 № 291 відомостей про вислугу років не містить. Вислугу років, зазначену в наказі командира військової частини НОМЕР_2 від 05.04.2023 № 96, обчислено станом на 06.01.2023, а не на день звільнення позивача, і, як встановив суд першої інстанції, обчислено неправильно; цього висновку апелянт не оспорює. Розрахунку вислуги років позивача, складеного в порядку пункту 2.15 розділу II Положення № 530, матеріали справи не містять, а ІНФОРМАЦІЯ_2 такого розрахунку не отримував.
Посилання апелянта на те, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , а послужний список його особової справи заповнювала саме ця військова частина, висновку суду першої інстанції не спростовує.
З 27.07.2025 військову частину НОМЕР_2 переведено на штат військової частини НОМЕР_1 , а судові справи, обліковані у військовій частині НОМЕР_2 , передано апелянту.
У клопотанні від 26.08.2025 військова частина НОМЕР_1 повідомила суд першої інстанції, що підпорядковані їй "шість військових частин було ліквідовано, військова частина НОМЕР_1 стала правонаступником". У заяві від 07.10.2025 апелянт зазначив, що "станом на 07.10.2025 року правонаступником військової частини НОМЕР_2 є військова частина НОМЕР_1 , яка вже є відповідачем по справі", і повідомив суд про неможливість залучення військової частини НОМЕР_2 до участі у справі як співвідповідача. Протокольною ухвалою від 07.01.2026 суд першої інстанції виключив військову частину НОМЕР_2 зі складу відповідачів.
Відповідно до частини першої статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Підстав сумніватися в достовірності визнаної апелянтом обставини колегія суддів не має: її підтверджують накази командира військової частини НОМЕР_1 від 11.07.2025 № 147 і від 17.07.2025 № 275. Протилежна позиція апелянта в апеляційній скарзі суперечить його ж заявам, зробленим у суді першої інстанції.
Крім того, апелянт визнає, що військова частина НОМЕР_2 перебувала на його фінансовому забезпеченні, а особову справу позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 14.04.2023 направив саме до військової частини НОМЕР_2 , штат якої переведено на штат апелянта.
Таким чином, обов`язок скласти розрахунок вислуги років позивача, не виконаний військовою частиною НОМЕР_2 , після переведення її на штат військової частини НОМЕР_1 перейшов до апелянта, і його бездіяльність суд першої інстанції правильно визнав протиправною.
Посилання апелянта на звільнення позивача наказом від 21.12.2022 № 291 цього висновку не змінює: зазначений наказ вирішує лише питання звільнення позивача з військової служби і не звільняє військову частину, в якій він проходив службу, від обов`язку скласти розрахунок вислуги років.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів того, що розрахунок вислуги років позивача складено і направлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, апелянт не надав.
Положення статей 1-2, 2, 12, 17, 17-1, 50 Закону № 2262-XII, Постанови № 393, статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і висновки Верховного Суду у справах № 805/3923/18-а та № 480/4241/18, на які посилається апелянт, стосуються умов призначення пенсії за вислугу років і зарахування вислуги на пільгових умовах та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Позивач отримує саме пенсію за вислугу років, і частина третя статті 2 Закону № 2262-XII прямо передбачає виплату йому пенсії після звільнення з урахуванням додаткової вислуги років. Тому твердження апелянта про врахування пільгової вислуги при призначенні пенсії згідно з пунктом "а" статті 12 Закону № 2262-XII не свідчить про відсутність в апелянта обов`язку скласти розрахунок вислуги років позивача.
Оскаржуваним рішенням військову частину НОМЕР_1 зобов`язано лише здійснити розрахунок вислуги років позивача та передати його до ІНФОРМАЦІЯ_3 ; питання призначення чи перерахунку пенсії предметом цього спору не є.
Доводи апелянта щодо стягнення витрат на правову допомогу також є безпідставними.
На підтвердження цих витрат позивач надав договір про надання правничої допомоги від 24.07.2025 № 52/25, укладений з адвокатом Стреж Вікторією Анатоліївною, акт надання послуг з правничої допомоги від 25.07.2025, згідно з яким адвокат підготувала позовну заяву вартістю 3 000 грн, і квитанцію до прибуткового касового ордера від 25.07.2025 № 16.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції стягнув на користь позивача 1 500 грн, тобто половину заявлених витрат.
Згідно з частинами п`ятою – сьомою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 12.03.2026 у справі № 320/41353/24 Верховний Суд зазначив: "У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям".
Ні у відзиві на позов, ні в апеляційній скарзі апелянт не зазначив, які саме послуги адвоката і в якій частині є неспівмірними, та не надав доказів невідповідності заявлених витрат критеріям частини п`ятої статті 134 КАС України. Загальне твердження про завищений розмір гонорару такого обґрунтування не замінює.
Постанови Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17 і від 13.02.2019 у справі № 911/739/15 ухвалені в господарських справах і, за змістом, наведеним самим апелянтом, стосуються оцінки судом співмірності витрат на адвоката за наявності заперечень іншої сторони. Обґрунтованих заперечень щодо співмірності витрат позивача апелянт не навів, тому ці постанови висновку суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, суд першої інстанції правильно стягнув на користь позивача 1 500 грн витрат на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 , яка не склала розрахунок вислуги років позивача і не передала його до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
Є.Д. Кравченко
(повний текст постанови суду виготовлено 05 листопада 2026 року)
Оригінал: reyestr.court.gov.ua