Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №369/24633/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №369/24633/25

Суддя: Єгорова Наталія Миколаївна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 369/24633/25 Суддя (судді) першої інстанції: Пінкевич Н.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

при секретарі - Олешко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просив скасувати постанову №R242969 від 10 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн., а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно досліджено докази та з`ясовано обставини справи.

Апелянт зазначив про те, що оскаржувана постанова не містить конкретних відомостей про обставини інкримінованого позивачу правопорушення, він не був і не міг бути належним чином повідомлений про виклик. Крім того, адміністративне стягнення накладено на позивача з пропуском строку встановленого ст. 38 КУпАП.

Додатково зазначив, що оскаржувану постанову підписано особою, повноваження якої судом першої інстанції не перевірено.

Звернув увагу суду на те, що визнання ним вини не є достатнім доказом законності оскаржуваної постанови за відсутності інших доказів.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (АДРЕСА_3), згідно з інформацією застосунку "ІНФОРМАЦІЯ_5" місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_4 25 лютого 2025 року надіслав засобами поштового зв`язку з описом вкладення та повідомлення про вручення ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , повістку від 25 лютого 2025 року №2676506 про виклик на 09 год. 00 хв. 10 березня 2025 року для уточнення даних (а.с. 47-48).

Вказане поштове відправлення повернулось відправнику 05 березня 2025 року з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

08 грудня 2025 року ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста подав на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву якою визнав факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_6 та погодився на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності (а.с. 46).

Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 грудня 2025 року №R242969 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 у строк та місце визначені в повістці, чим порушив ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", 08 грудня 2025 року подав заяву згідно з якою не оспорює допущене правопорушення та згодний на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Вважаючи протиправною оскаржувану постанову позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач проігнорувавши виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не маючи поважних причин для неприбуття, не прибувши у встановлений законодавством строк, своєю бездіяльністю, порушив абз. 2 п. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ст. 17 "Про оборону України", абз. 1, 3 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Також суд першої інстанції зазначив про невстановлення порушень з боку відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які б давали підстави вважати вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП недоведеною або суттєві порушення процесу під час винесення постанови про адміністративне правопорушення, що призвели до неправильного вирішення справи чи порушення прав позивача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У ст. 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, ІНФОРМАЦІЯ_6 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені ІНФОРМАЦІЯ_6 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_6.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною постановою від 10 грудня 2025 року №R242969 по справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Відповідно до вказаної постанови, військовозобов`язаний ОСОБА_1 не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце визначені в повістці, тим самим порушив вимоги ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Крім того, 08 грудня 2025 року ОСОБА_1 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 було подано заяву якою позивач визнав факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_6 та погодився на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, обставина подання відповідної заяви позивачем не заперечується.

Так Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено введення в Україні воєнного стану із 5 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який подальшому неодноразово продовжувався та діє станом на час розгляду даної справи.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, в Україні з 24 лютого 2022 року діє особливий період.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Статтею 3 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1).

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3).

В оскаржуваній постанові вказано зокрема про те, що позивачем порушено вимоги ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560), який, зокрема, визначає, порядок оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації.

Відповідно до п. 30 Порядку №560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6 або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

Згідно з п. 30-1 Порядку №560 кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).

QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням.

Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

Пунктом 30-3 Порядку №560 визначено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.

В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6 або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.

Як вбачається з матеріалів справи опис вкладення містить всі необхідні реквізити та відповідає вимогам п. 30-3 Порядку №560.

Відповідно до п. 34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Згідно з п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ІНФОРМАЦІЯ_6 під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ІНФОРМАЦІЯ_6 іншої адреси місця проживання.

З матеріалів справи вбачається, що повістка про виклик від 25 лютого 2025 року направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яка зазначена позивачем при уточненні військово-облікових даних 20 травня 2025 року.

Відповідно до положень вищевказаного Порядку №560 на ім`я ОСОБА_1 25 лютого 2025 року було сформовано повістку №2676506 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду із відповідною інформацією. Дана повістка направлена засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням за №0610233690980 з описом вкладення на адресу місця проживання, зазначену позивачем під час уточнення облікових даних: АДРЕСА_1 (а.с. 47-48).

Відповідно до відмітки на поштовому відправленні №0610233690980, останнє повернуто відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, а саме АДРЕСА_1 (а.с. 48 зворотна сторона).

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції констатує дотримання процедури направлення повістки ОСОБА_1 .

Згідно з п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ІНФОРМАЦІЯ_6 під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ІНФОРМАЦІЯ_6 іншої адреси місця проживання.

Проаналізувавши вищевказану норму в контексті обставин даної справи, колегія суддів звертає увагу на те, що повістку №2676506 надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, водночас належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

Як встановлено судом, відповідно до відмітки на поштовому відправленні №0610233690980, останнє повернуто відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, а саме АДРЕСА_1 , із зазначенням дати проставлення відмітки - 05 березня 2025 року.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивача було належним чином повідомлено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо доводів апелянта про об`єктивну неможливість його повідомлення про виклик у зв`язку з відсутністю листоноши, який обслуговує АДРЕСА_2 , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з листом АТ "Укрпошта" від 21 квітня 2025 року №1.14.002.001 станом на день надання відповіді у відділенні №08162 Чабани наявна вакансія листоноши (з вересня 2024 року), водночас послуги поштового зв`язку безперебійно надаються у повному обсязі наявними працівниками відділення.

Таким чином доводи апелянта щодо об`єктивної неможливість його повідомлення про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив про те, що оскаржувана постанова прийнята відповідача поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності встановленого ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Апелянт в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відповідно до оскаржуваної постанови його притягнуто до адміністративної відповідальності за неприбуття 10 березня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже саме 10 березня 2025 року відповідач мав можливість та обов`язок виявити факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 15 грудня 2024 року перебуває у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08 грудня 2025 року ОСОБА_1 через електронний кабінет подав на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, якою визнав факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_6 та погодився на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності (а.с. 46).

Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 грудня 2025 року №R242969 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Отже, враховуючи встановлені обставини адміністративне стягнення накладене постановою від 10 грудня 2025 року №R242969, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в межах річного строку з дня його вчинення, що прямо передбачено ст. 38 КУпАП.

Стосовно доводів апелянта про те, що оскаржувана постанова підписана особою, повноваження якої судом першої інстанції не перевірено, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Оскільки зазначена підстава позову не була заявлена позивачем в суді першої інстанції, то з урахуванням ч. 5 ст. 308 КАС України колегія суддів не може надавати їй оцінку.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242 - 244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку

Оригінал: reyestr.court.gov.ua