Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №580/2849/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/2849/25 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови серії № 135137 від 17.09.2024.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та задовольнити позовні вимоги.

Доводи апелянта обґрунтовані, зокрема, тим, що позивача неналежним чином повідомлено про винесення оскаржуваної постанови. Також, позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано відсутність доказів віднесення автомобільної дороги саме до місцевих, а також за відсутності відповідного знаку на дорозі обізнаність про це позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції. Відповідач зазначає, що зазначення неповної адреси не є суттєвим порушенням процедури направлення повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Орім того, справи про притягнення до адміністративної відповідальності можуть розглядатись за відсутності порушника.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Додатку 1 до розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 27/2022-р від 25.01.2022 у редакції розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07.02.2022 № 98/2022-р, автомобільна дорога О-231719 "Хмельниький - Голосків" входить до переліку обласних автомобільних доріг загального користування місцевого значення Хмельницької області.

Відповідно до розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації № 100/2022-р від 10.02.2022 "Про передачу автомобільних доріг загального користування місцевого значення Хмельницької області", передано автомобільні дороги загального користування місцевого значення в існуючому стані з балансу державного підприємства "Хмельницька обласна служба місцевих автодоріг" на баланс державної установи "Служба місцевих доріг Хмельниччини" (на праві господарського відання).

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) є фізичною особою-підприємцем та здійснює господарську діяльність за видом основної діяльності - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (транспортний засіб марки RENAULT д/н. НОМЕР_1 масою 7 100 кг) - належить позивачу.

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (напівпричіп-рефрижератор-Е марки KRONE д/н. НОМЕР_2 масою 9 600 кг) - належить позивачу.

26.07.2024 на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 26.07.2024 відділом державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області видано направлення на рейдову перевірку № 001058 на дорозі: площина на території радіусом 200 км з центром на вул. Соборна, 75 у м. Хмельницький, А/Д Н-25, 230-233 км, 273 км, А/Д Н-03, 169-171 км, 192 км, 196 км, 270 км, 288 км, А/Д М-30, 214 км, 253 км, 280 км, 321 км з 29.07. по 04.08.2024.

За результатами здійснення 31.07.2024 старшими державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Тужанським І.М., Товстигою Р.І. рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було виявлено, що о 16 год. 20 хв. в а/д О-231719 2 км ОСОБА_1 (згідно ТТН № 31/07/24 від 31.07.2024) за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки RENAULT д/н. НОМЕР_1 з напівпричепом марки KRONE д/н. НОМЕР_2 здійснювало перевезення вантажу.

Під час перевірки виявлено порушення: повна маса транспортного засобу з вантажем становить 35,58 т (18,88 т - маса вантажу згідно ТТН, 7,1 т - маса тягача згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, 9,6 т - маса напівпричепа згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) при дозволених для доріг місцевого значення 24 т, що на 48,25% перевищує дозволену, чим порушено вимоги п. 22.5 Правил дорожнього руху. У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": ч. 1 абз. 17 - перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу, або подільного вантажу, про що складено акт рейдової перевірки № АР052815 від 31.07.2024. В акті перевірки зазначено, що водій відмовився від підпису.

До вищевказаного акту перевірки складено акт про перевищення т/з нормативних габаритних параметрів від 31.07.2024 № АВ005251, згідно якого повна маса транспортного засобу з вантажем становить 35,58 т (18,88 т - маса вантажу згідно ТТН, 7,1 т - маса тягача згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, 9,6 т - маса напівпричепа згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) при дозволених для доріг місцевого значення 24 т.

17.09.2024 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, винесено постанову № 135132 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в сумі 51 000 грн за здійснення перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні подільного вантажу без відповідного дозволу (рибна продукція, а саме: перевищення встановлених п. 22.58 Правил дорожнього руху вагових норм становить 48,25%, чим порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що як на момент перевірки так і на час розгляду справи дозвіл який дає право на рух автомобільними дорогами, виданий уповноваженими органами у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень понад 30% наданий не був, чим безпосередньо порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за що передбачена абз. 17 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За приписами п. 1.9 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів не перевищує: фактичної маси: вантажні автомобілі: двовісний автомобіль - 18 т (для доріг державного значення) та 14 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль - 25 т (26 т - для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9.5 тони) (для доріг державного значення) та 21 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль - 32 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, 42 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, - 44 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення).

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).

Вимоги цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціального призначення, які виконують функції зимового утримання автомобільних доріг, та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час слідування (повернення) до (з) місця виконання заходів із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж.

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

На ділянках автомобільних доріг загального користування місцевого значення, на яких створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більшими фактичною масою та навантаженням на вісь, за погодженим з уповноваженим підрозділом Національної поліції рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, можуть встановлюватися дорожні знаки 3.15 та 3.16 із параметрами, визначеними для автомобільних доріг загального користування державного значення.

Дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 р. про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері.

У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, а також вимоги підпунктів "б" та "в" абзацу першого цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, які виконують функції ремонту залізничних колій (комплекси зварювальні мобільні марки КСМ-005).

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Згідно з п. 11 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено вище, у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (транспортний засіб марки RENAULT д/н. НОМЕР_1 масою 7 100 кг) - належить позивачу.

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (напівпричіп-рефрижератор-Е марки KRONE д/н. НОМЕР_2 масою 9 600 кг) - належить позивачу.

26.07.2024 на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 26.07.2024 відділом державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області видано направлення на рейдову перевірку № 001058 на дорозі: площина на території радіусом 200 км з центром на вул. Соборна, 75 у м. Хмельницький, А/Д Н-25, 230-233 км, 273 км, А/Д Н-03, 169-171 км, 192 км, 196 км, 270 км, 288 км, А/Д М-30, 214 км, 253 км, 280 км, 321 км з 29.07. по 04.08.2024.

За результатами здійснення 31.07.2024 старшими державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Тужанським І.М., Товстигою Р.І. рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було виявлено, що о 16 год. 20 хв. в а/д О-231719 2 км ОСОБА_1 (згідно ТТН № 31/07/24 від 31.07.2024) за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки RENAULT д/н. НОМЕР_1 з напівпричепом марки KRONE д/н. НОМЕР_2 здійснювало перевезення вантажу.

Під час перевірки виявлено порушення: повна маса транспортного засобу з вантажем становить 35,58 т (18,88 т - маса вантажу згідно ТТН, 7,1 т - маса тягача згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, 9,6 т - маса напівпричепа згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) при дозволених для доріг місцевого значення 24 т, що на 48,25% перевищує дозволену, чим порушено вимоги п. 22.5 Правил дорожнього руху. У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": ч. 1 абз. 17 - перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу, або подільного вантажу, про що складено акт рейдової перевірки № АР052815 від 31.07.2024. В акті перевірки зазначено, що водій відмовився від підпису.

До вищевказаного акту перевірки складено акт про перевищення т/з нормативних габаритних параметрів від 31.07.2024 № АВ005251, згідно якого повна маса транспортного засобу з вантажем становить 35,58 т (18,88 т - маса вантажу згідно ТТН, 7,1 т - маса тягача згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, 9,6 т - маса напівпричепа згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) при дозволених для доріг місцевого значення 24 т.

17.09.2024 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, винесено постанову № 135132 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в сумі 51 000 грн за здійснення перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні подільного вантажу без відповідного дозволу (рибна продукція, а саме: перевищення встановлених п. 22.58 Правил дорожнього руху вагових норм становить 48,25%, чим порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування проводиться відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879).

За визначеннями, що містяться у п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритновагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

документальний габаритно-ваговий контроль - це є визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу до маси вантажу.

Відповідно до п. 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Згідно з п. 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Отже, як вірно вказує суд першої інстанції, проведення документального габаритно-вагового контролю не передбачає обов`язкового зважування транспортного засобу на ваговому обладнанні, оскільки визначення його загальної маси може здійснюватися на підставі документів, наданих водієм під час перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовою особою відповідача проведено саме документальний контроль, тобто контролюючий орган визначив загальну масу транспортного засобу на підставі документів, наданих водієм під час рейдової перевірки, за наслідком чого виявлено навантаження по загальній масі транспортного засобу з вантажем 35,58 т при нормативно допустимому 24 т, що становить 48,25%.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 виклав правовий висновок, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Також, колегія суддів наголошує, що відсутність дорожніх знаків щодо позначення дороги як автомобільної дороги місцевого значення та дорожніх знаків щодо обмеження ваги не звільняє позивача від обов`язку дотримуватися вимог п. 22.5 ПДР та ст. 34 Закону № 2344-III, відповідальність за недотримання яких передбачена абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд також враховує, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18, від 22.05.2020 по справі № 825/2328/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в ході розгляду справи відповідачем підтверджено належним чином оформленими документами факт перевищення позивачем габаритно-вагових норм, що є складом правопорушення, за який абз. 17 ч. 1 ст. 60 Законом України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність у вигляді штрафу. Окремі процедурні недоліки не впливають на зміст встановленого порушення, а відтак не можуть бути підставою для скасування спірної постанови.

Згідно з ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Щодо тези апеляційної скарги про порушення процедури повідомлення про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів зазначає, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17, від 14.12.2023 у справі № 280/1426/20, від 21.12.2023 у справі № 560/11763/22, від 06.06.2024 у справі № 340/1617/22, від 20.05.2025 у справі № 120/4525/23, відсутність особи під час розгляду справи про накладення штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови.

Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.

Позивач ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не заперечував факту здійснення вищезгаданого перевезення вантажу зазначеним маршрутом та транспортом.

Фіксація правопорушення відбулась у визначений законодавством спосіб.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що подія та склад адміністративного правопорушення, у спірному випадку, належним чином встановлені та відображені в оскаржуваній постанові.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко