Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №640/20373/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №640/20373/19

Суддя: Епель Оксана Володимирівна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції : Салюк П.І.,

Суддя-доповідач Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року Справа № 640/20373/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.

суддів Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«ЕН ЕР СІ»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕН ЕР СІ» (далі – Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі – Відповідач) в якому просило визнати незаконним та скасувати прийняте ТУ ДФС у Київській області податкове повідомлення - рішення щодо нарахування платнику - ТОВ "ЕН ЕР СІ" (ідентифікаційний номер в ЄДРПОУ 40995969) - штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних на підставі акта перевірки № 1687/10-36-54-05/40995969 від 11.06.2019.

В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначав, що контролюючий орган - ГУ ДФС у Київській області при складенні податкового повідомлення рішення допустив численні порушення вимог законодавства щодо порядку складення, його змісту, обрахунку суми штрафної санкції, а також дійшов хибного висновку про порушення платником податків граничних термінів реєстрації податкових накладних та безпідставно застосував штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.

2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення прийняте ГУ ДФС у Київській області на підставі акта перевірки № 1687/10-36-54-05/40995969 від 11.06.2019 року.

Також судом стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ЕР СІ" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надіслане позивачу податкове повідомлення-рішення не містить зазначення номера такого повідомлення, а також не вказано дату його складення, що свідчить про порушення контролюючим органом процедури складення такого податкового повідомлення-рішення.

Також суд констатував, що підрахунок сум по визначенню штрафних санкцій в ППР не відповідає математичному підрахунку сум що відповідають 10%. Окрім того, суд звернув увагу на те, що приписами підрозділу 2 пункту 73 ПК України чітко визначено, що ця норма має ретроспективну дію в часі, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог – відмовити повністю, зазначаючи, що за результатами проведеної камеральної перевірки встановлені випадки порушення Позивачем вимог п.201.10 ст. 201 ПК України.

Також Апелянт акцентує увагу на тому, що ТОВ «ЕН ЕР СІ» зареєстровано накладні, які не підпадають до тієї категорії накладних за своєчасність реєстрації яких контролюючий орган не має права застосовувати штрафні санкції.

Окрім того, контролюючий орган заперечу проти висновків суду першої інстанції щодо некоректного складання податкового-повідомлення рішення.

Також Апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду та суду апеляційної інстанції щодо розподілу витрат на правничу допомогу, а також звертає увагу на звертає на дефіцит Державного Бюджету.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а від 01.10.2025 призначено справу до судового розгляду.

5. Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду – скасуванню з наступних підстав.

7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Ен Ер Сі" є юридичною особою, яка зареєстрована та здійснює господарську діяльність на території України.

ГУ ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку ТОВ "ЕН ЕР СІ" з питання своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі-податкових накладних за період з 01.01.2017 по 31.03.2019 рр.

За результатами вказаної перевірки ГУ ДПС у Київській області складено акт № 1687/10-36-54-05/40995969 від 11.06.2019, яким встановлено порушення Позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України щодо несвоєчасної реєстрації позивачем виписаних податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних) в ЄРПН.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених п.201.10 ст.201 та згідно п. 120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України: за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ: 528257 грн. 88 коп.; застосовано штраф в розмірі 10% у сумі п ’ятдесят дві тисячі вісімсот двадцять п`ять гривень 81 копійка.

ГУ ДПС у Київській області за результатами проведеної перевірки, відповідно до п. 120-1.1 статті 120-1 винесено ТОВ "ЕН ЕР СІ" податкове повідомлення - рішення від без номера та дати про застосування штрафу на загальну суму 52825,81 грн., яке було направлено платникові.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивачем було подано скаргу на адресу Державної фіскальної служби України.

24 вересня 2019 року позивач отримав Рішення Державної податкової служби України, датоване 20.09.2019, № 2606/6/99-00-08-05-05 про результати розгляду скарги, відповідно до змісту якої ДПС розглянувши скаргу, залишило її без задоволення.

8. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю факту прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовували штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) було встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Проте, 23 травня 2020 року набули чинності положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон № 466-ІХ).

Цим законодавчим актом доповнено підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пунктом 73.

Так, відповідно до змісту пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (у чинній редакції), штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість,

операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою,

операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю),

а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень.

Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

9. Висновки суду апеляційної інстанції

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє колегії суддів стверджувати, що реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, встановлені Податковим кодексом України, є одним із елементів податкового обов?язку, який закріплений для усіх платників податків, незалежно від форм власності або специфіки діяльності.

Таким чином законодавець закріпив принцип рівності обов?язків суб?єктів господарювання перед державою та передбачуваності дій контролюючих органів у випадку їх невиконання. Так, порушення граничних строків реєстрації податкових накладних утворює склад податкового правопорушення.

Разом з тим, законодавець передбачив можливість застосування до платника податків наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбачених ст. 120-1 ПК України, лише за наявності його вини.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні від 20.12.2017 №№ 507, 525, 523, 529, 532, 530, 504, 502, 503, 518, 519, 516, 521, 520, 515, 508, 509, 527, 528, 501, 500 вперше були направлені на реєстрацію 15.12.2017 в межах операційного дня, що підтверджується наявними у матеріалах справи протоколами відправки файлу / т.1 а.с. 68-91/, а також протоколами руху документів /т.1 а.с 92-118/, тобто в останній день граничного строку їх реєстрації.

Аналізуючи доводи Апелянта про те, що датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади є дата та час, зафіксовані у квитанції, колегія суддів приймає до уваги втім зазначає, що при розгляді справ про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних принциповим є не дата фактичного надходження податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних, а дата їх відправлення виходячи з технічного способу реєстрації податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.11.2021 по справі №160/10558/19.

Разом з тим, інші податкові накладні № 533 та № 534 від 22.11.2017 були направлені Позивачем на реєстрацію лише 22.12.2027, тобто з пропуском граничного строку їх реєстрації на 7 дні, а податкова накладна № 18 від 09.08.2018 - лише 03.09.2028, тобто з пропуском граничного строку її реєстрації на 3 дні, що не було враховано судом першої інстанції.

Отже, висновки, викладені в акті камеральної перевірки щодо порушення Позивачем приписів ст. 120-1 ПК України у цій частині є обґрунтованими.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що 23 травня 2020 року, тобто під час апеляційного провадження у справі, набрали чинності положення Закону №466-IX.

Цим законодавчим актом підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 73, за змістом якого штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.

Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Пізніше Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» від 14 липня 2020 року №786-IX (надалі також - Закон №786-IX, який набрав чинності 08 серпня 2020 року) у підрозділі 2 у пункті 73 ПК України в абзацах першому і другому після слів та цифр «відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу» доповнено словами «та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної», а слова і цифри «до 31 грудня 2019 року» замінено словами «до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або»; в абзаці першому цифри і слова « 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень» замінено цифрами і словами « 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень»; в абзаці другому цифри і слова « 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень» замінено цифрами і словами « 2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень».

Виходячи зі змістовного та синтаксичного аналізу побудови наведених вище норм права, можна зробити висновок, що таким чином законодавець мав на меті не лише уточнити й розширити перелік випадків, за яких платник податків звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а й убезпечити платників податків від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними положеннями податкового законодавства, у випадках та за умов, наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Тобто законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом №466-ІХ, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають у процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.

У такий спосіб законодавець, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, що не надається покупцю товарів/послуг, звільнив від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України умов.

Такий підхід висловлено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі №160/1553/19, від 11 січня 2021 року у справі №480/3000/19, від 16 серпня 2022 року у справі №260/385/19, від 22 лютого 2023 року у справі №640/13531/19.

Позиція Верховного Суду свідчить про те, що для застосування пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України грошові зобов`язання вважаються неузгодженими протягом всієї процедури судового оскарження, в тому числі у випадку оскарження судових рішень в касаційному порядку. Проте, з моменту закінчення усієї процедури судового оскарження (в судах всіх трьох інстанцій, якщо таке оскарження відбувалось) грошові зобов`язання у розумінні пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України вважаються узгодженими.

Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У зв`язку із цим слід зазначити, що станом на час розгляду цієї справи в суді першої та апеляційної інстанції чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року за наведених у цій же нормі умов.

У постанові від 27.06.2024 у справі № 300/2026/19 Верховний Суд також акцентував увагу на тому, що з огляду на зміну правового регулювання, встановленню та з`ясуванню у цій категорії справ підлягають обставини наявності/відсутності підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правової норми на спірні правовідносини, сплати/несплати позивачем визначених оспорюваним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій, а також позиція контролюючого органу щодо оспорюваного акта індивідуальної дії, зокрема, статус штрафних санкцій, застосованих цим рішенням, вчинення/невчинення Управлінням дій по перерахунку суми штрафу і надіслання (вручення) платнику нового податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів звертає увагу на те, що податкова накладна № 18 від 09.08.2018 складена за операцією на постачання неплатнику податку /т.1 а.с.44/, тобто є такою, що не передбачає надання податкової накладної покупцю.

Окрім того, податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафу винесене податковим органом 09 липня 2019 року і грошове зобов`язання за ним, на підставі абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України, має статус неузгодженого у зв`язку із зверненням Позивача до суду з цим позовом.

Отже, у податкового органу виник імперативний обов`язок здійснити перерахунок суми штрафу і за результатом такого перерахунку винести нове податкове повідомлення-рішення.

Разом з тим, зазначені вище приписи законодавства не можуть бути застосовані до штрафних санкцій, застосованих за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних від 22.11.2017 № 533 та № 534, оскільки підстави для їх застосування відсутні.

А тому, колегія суддів приходить до висновку про правомірність нарахованих Позивачу штрафних санкцій згідно спірного податкового повідомлення-рішення у загальному розмірі 1205,27 грн.

Також колегія суддів зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо невідповідності підрахунку сум по визначенню штрафних санкцій в ППР математичному підрахунку сум що відповідають 10%, оскільки штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо (ст. 115 ПК України). Відтак, сума у розмірі 52825,81 грн є сумою застосованих штрафних санкцій, що відповідає вимогам податкового законодавства.

Надаючи оцінку доводам Апелянта щодо дотримання ним форми податкового повідомлення-рішення, колегія суддів звертає увагу на те, що у надісланому Позивачу податковому повідомленні-рішенні не зазначено ані його номеру, ані дати складення, що дозволяє колегії суддів прийти до висновку про порушення контролюючим органом процедури складення спірного такого податкового повідомлення-рішення.

Однак, судова колегія також звертає увагу на те, що таке порушення не вплинуло на правильність висновків контролюючого органу в частині та на розмір застосованих штрафних санкцій, а тому не можуть бути безумовною підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості (рішення від 24.03.1988 по справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden).

Також колегія суддів приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи «Сутяжник проти РФ» (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом. Скасування правильного по суті рішення, за відсутності фундаментального порушення, є відступленням від принципу правової визначеності («res judicata») та недопустимим.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у розрахунку до ППР зазначено, що він складений до податкового повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 0094135405. Також Відповідачем була долучена копія спірного ППР у якому вказаний такий же номер і дата /т.1 а.с. 159/.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 0094135405 у сумі 51620,54 (52825,81 – 600,55 – 604,72) є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Київській області підлягає задоволенню частково, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року – скасуванню.

10. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду з цим позовом ТОВ «ЕН ЕР СІ» сплатило судовий збір у розмірі 1921,00 грн. Зважаючи не результати розгляду цієї справи, такі судові витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Окрім того, Позивач просив стягнути на його користь судові витрати, понесені ним на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Апелянт у скарзі заперечує проти стягнення правничої допомоги. Зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн, Позивачем подано до суду: договір про надання правничої допомоги б/н від 01.10.2019 року, акт про надану правову допомогу від 07.10.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Богуш М.К., оригінал довіреності на представників Позивача.

З акту № 1 про надану правову допомогу від 07.10.2019 вбачається, що представником позивача було надано йому такі види правничої допомоги:

1) ознайомлення з матеріалами, наданими клієнтом – 6 год;

2) аналіз судової практики, переговори з представником клієнта та узгодження правової позиції по справі, надання консультацій з правових питань – 4 год;

3) переговори із представником компаній, що здійснюють обслуговування програмного забезпечення «Мій електронний документ» - 4 год;

4) підготовка позовної заяви – 6 год.

Загальна кількість витрачених годин на надання допомоги – 20 годин. Загальна вартість видів правової допомоги за цим актом – 20 000,00 грн.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені Позивачем витрати на правничу допомогу підтверджені належними і доустимими у розумінні ст.ст. 73-74 КАС України доказами.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Колегія суддів також враховує практику Верховного Суду, зокрема у справах №755/9215/15-ц від 19.02.2020, №826/11302/18 від 21.06.2022, практику ЄСПЛ у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає про неспівмірність заявленого Позивачем до стягнення розміром витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Позаяк, ця справа є справою незначної складності, яка не потребує аналізу великого обсягу документів та законодавства.

При цьому, судова колегія враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.06.2022 у справі № 160/6899/20, про те, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність, суд приходить до висновку про стягнення з Головного управління ДПС у Київській області на користь Позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн, що відповідає вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року – скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ЕР СІ" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 0094135405, прийняте ГУ ДФС у Київській області на підставі акта перевірки № 1687/10-36-54-05/40995969 від 11.06.2019 року у розмірі 51620,54 (п`ятдесят одна тисяча шістсот двадцять гривень та п`ятдесят чотири копійки) грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ЕР СІ" (код ЄДРПОУ – 40995969) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 44096797) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ЕР СІ" (код ЄДРПОУ - 40995969) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 44096797) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 (десять тисяч гривень нуль копійок) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 04 листопада 2026 року

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Оригінал: reyestr.court.gov.ua