Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №420/20296/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/20296/26

Перша інстанція: суддя Марин П.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Терлецького Д.С.,

суддів Димерлія О.О., Федусика А.Г,

при секретарі судового засідання Бродецькій Т.В.,

за участі:

представника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області Яценка І.А.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

03.07.2026р Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (далі – Територіальне управління ДСА в Одеській області або позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положая В.Є., про стягнення виконавчого збору в сумі 34 588,00 грн від 24.06.2026р., винесену у виконавчому провадженні ВП №81340128.

На обґрунтування позову зазначено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Одеським окружним адміністративним судом 19.06.2026р. у справі №420/8446/25, за яким Територіальне управління ДСА України в Одеській області зобов`язане здійснити перерахунок ОСОБА_1 винагороди присяжній за період з вересня 2017р. по 03.11.2023р. з урахуванням місячних часових тарифів за 2017-2023рр.

Позивач твердив, що згідно з наказом ДСА України №60 від 09.02.2026р. затверджено Паспорт бюджетної програми на 2026р. КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». За цією бюджетною програмою у 2026 р. передбачені видатки у сумі 10 000,00 тис. грн.

Отже, головний розпорядник бюджетних коштів, ДСА України, має окрему бюджетну програму для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів»).

Ураховуючи наявність цієї бюджетної програми застосуванню підлягає стаття 27 Закону України «Про виконавче провадження», за якою у разі, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 01.09.2026р. прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 01.09.2026р. також залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або третя особа).

ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надала письмові пояснення, у яких навела доводи проти задоволення позову.

Також ОСОБА_1 17.09.2026р. та 19.09.2026р. через підсистему «Електронний суд» подала зауваження щодо протоколу судового засідання від 16.09.2026р. та до технічного документу судове засідання в режимі «ВКЗ» від 16.09.2026 р.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалами від 21.09.2026р. зауваження ОСОБА_1 повернув без розгляду.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 21.09.2026р. позов задовольнив.

Визнав протиправною та скасував постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положая В.Є., про стягнення виконавчого збору в сумі 34588,00 грн від 24.06.2026р., винесену у виконавчому провадженні ВП №81340128.

ОСОБА_1 (далі також – скаржник) не погодилась з рішенням суду першої інстанції й звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 21.09.2026р. та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції ухвалою від 05.10.2026 р.

Матеріали справи №420/20296/26 надійшли з Одеського окружного адміністративного суду 22.10.2026 р.

Справу призначено до розгляду у відкрите судове засідання на 05.11.2026р. об 11:30 ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2026 р.

Обставини справи

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 29.01.2026р. у справі №420/8446/25, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026р., адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління ДСА України в Одеській області – задовольнив частково, а саме:

визнав протиправними дії Територіального управління ДСА України в Одеській області щодо відмови здійснити перерахунок винагороди присяжній ОСОБА_1 за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. із застосуванням посадового окладу судді місцевого суду з 01.01.2019р. у розмірі – 63 060,00 грн;

зобов`язав Територіальне управління ДСА України в Одеській області здійснити перерахунок винагороди присяжній ОСОБА_1 за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. із застосуванням посадового окладу судді місцевого суду з 01.01.2019р. у розмірі – 63 060,00 грн;

визнав протиправними дії Територіального управління ДСА України в Одеській області щодо несплати ОСОБА_1 винагороди присяжній за період з вересня 2017р. по 03.11.2023р. відповідно до фактично відпрацьованих годин;

зобов`язав Територіальне управління ДСА України в Одеській області сплатити ОСОБА_1 винагороду присяжній за період з вересня 2017р. по 03.11.2023р. відповідно до фактично відпрацьованих годин;

визнав протиправними дії Територіального управління ДСА України в Одеській області щодо не перерахунку ОСОБА_1 винагороди присяжній за період з вересня 2017р. по 03.11.2023р. з урахуванням місячних часових тарифів за 2017-2023рр.;

зобов`язав Територіальне управління ДСА України в Одеській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 винагороди присяжній за період з вересня 2017р. по 03.11.2023р. з урахуванням місячних часових тарифів за 2017-2023рр.;

визнав протиправними дії Територіального управління ДСА України в Одеській області щодо несплати/не перерахування за період з вересня 2017р. по 01.01.2021р. суми військового збору до Головного управління ДПС в Одеській області з нарахованої винагороди присяжній ОСОБА_1 за РНОКПП НОМЕР_1 ;

зобов`язав Територіальне управління ДСА України в Одеській області сплатити / перерахувати за період з вересня 2017р. по 01.01.2021р. суму військового збору до Територіального управління ДПС в Одеській області з нарахованої винагороди присяжній ОСОБА_1 за РНОКПП НОМЕР_1 ;

визнав протиправними дії Територіального управління ДСА України в Одеській області щодо відмови внести виправлення про дату прийому ОСОБА_1 на посаду присяжної Суворовського районного суду м. Одеси замість зазначеної в первинних документах дати - з 01.10.2017р. на дату - 18.08.2017р., а також щодо відмови внести записи в трудову книжку присяжної ОСОБА_1 щодо дати увільнення від виконання обов`язків присяжної - 03.11.2023р.;

зобов`язав Територіальне управління ДСА України в Одеській області внести записи до трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 від 03.04.1975р., про дату прийому ОСОБА_1 на посаду присяжної Суворовського районного суду м. Одеси, 18.08.2017р., а також про дату увільнення від виконання обов`язків присяжної – 03.11.2023р.;

визнав протиправними дії Територіального управління ДСА України в Одеській області щодо зазначення винагороди присяжної ОСОБА_1 , кодом ознаки доходу « 127» у Звітах форми 1ДФ/4ДФ за період з вересня 2017р. по 03.11.2023р.;

зобов`язав Територіальне управління ДСА України в Одеській області подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином оформлені Довідки про щомісячні доходи присяжної ОСОБА_1 для проведення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням роботи на посаді присяжної;

у задоволені решти позовних вимог - відмовив.

Одеський окружний адміністративний суд 19.06.2026р. видав виконавчі листи у справі №420/20296/26.

За заявою ОСОБА_1 від 23.06.2026р. cтарший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положай В.Є. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №81340128 від 24.06.2026р. за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду №420/8446/25 від 19.06.2026р. щодо зобов`язання Територіальне управління ДСА України в Одеській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 винагороди присяжній за період з вересня 2017р. по 03.11.2023р. з урахуванням місячних часових тарифів за 2017-2023рр.

Згідно з пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження №81340128 від 24.06.2026р. боржнику встановлений строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Згідно з пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження №81340128 від 24.06.2026р. постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 34 588 гривня (UAH).

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положая В.Є. від 24.06.2026р. за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду №420/8446/26 від 19.06.2026р. у ВП №81340128 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір по 34588,00 грн.

Територіальне управління ДСА України в Одеській області, не погоджуючись зі стягненням виконавчого збору в розмірі 34 588,00 грн, звернулось до суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення суду, початком якого є відкриття виконавчого провадження у справі.

Згідно з пунктом 3 частини статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган та державні підприємство, установа, організація.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Позивач у справі та боржник у виконавчому провадженні №81340128 – Територіальне управління ДСА в Одеській області за організаційно-правовою формою є державним органом влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з частиною першою статті 148 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з наказом Державної судової адміністрації України №60 від 09.02.2026р. затверджений Паспорт бюджетної програми на 2026 рік 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».

Отже, у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя»), що підтверджується паспортом бюджетної програми на 2026 рік, затвердженим наказом ДСА України від 09.02.2026 р. №60).

Враховуючи наведене, у даному випадку виконання рішення суду щодо зобов`язання вчинити певні дії щодо коштів на користь працівника суду, боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому, виконавчий збір на підставі пункту 3 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується, а, отже, відсутні підстави для винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору.

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування вимог апеляційної скарги наведені такі доводи.

Скаржник вказує на хибність висновків суду першої інстанції, за якими, виконання судового рішення у справі №420/8446/26 здійснюється за рахунок бюджетної програми КПКВК 0501150. У судовому засіданні третя особа надавала платіжні інструкції №53-58 від 17.01.2024р. на викання судових рішень, з яких вбачається, що виплати проведені з рахунку КПКВК 0501020 «Загальна бюджетна програма на здійснення правосуддя».

На виконання судового рішення у справі №420/8446/26 видані інші виконавчі листи та відкриті виконавчі провадження, за якими з Територіального управління ДСА в Одеській області стягнутий виконавчий збір у сумі 34 588 грн, проте Територіальне управління ДСА в Одеській області оскаржує тільки чотири з них.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 06.05.2026р. у справі №420/11293/26, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2026р., відмовив у задоволенні позову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2026р. у справі №420/11293/26 є преюдиціальною для справи №420/20296/26, але суд першої інстанції її безпідставно не урахував.

При вирішенні спору у справі №420/20296/26 належить урахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.02.2026р. у справі №420/11248/24.

В апеляційній скарзі наведені також доводи, за яким суд першої інстанції безпідставно повернув без розгляду зауваження щодо протоколу судового засідання від 16.09.2026р. та до технічного документу судове засідання в режимі «ВКЗ» від 16.09.2026р.

Позиція позивача та відповідача у справі на заявлену апеляційну скаргу

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області надало відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_1 надала відповідь на відзив Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Відповідач, належно повідомлений про апеляційний розгляд справи, правом на подання відзиву не скористався.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону, зокрема підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII (у редакції, чинній на день відкриття виконавчого провадження) виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону

Згідно з частиною першою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно з частиною третьою статті 27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з пунктом 3 частини п`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується, зокрема, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Закон України від 05.06.2012р. №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 05.06.2012р. №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі – Закон №4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №4901-VI дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Суд у складі колегії суддів вважає за підставне наголосити, що на підставі Закону №4901-VI виконання судових рішень про стягнення коштів здійснюють органи державної казначейської служби, а не органи державної виконавчої служби.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що відповідно до позовної заяви та відзиву на апеляційну скаргу Територіальне управління ДСА в Одеській області не оскаржило постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.06.2026р. ВП №81340128 з виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду №420/8446/25 від 19.06.2026р.

Натомість Територіальне управління ДСА в Одеській області оскаржує постанову від 24.06.2026р., винесену у виконавчому провадженні ВП №81340128 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положаєм В.Є. про стягнення з Територіального управління ДСА в Одеській області виконавчого збору в сумі 34 588,00 грн.

Суд у складі колегії суддів вказує, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2026р. у справі №420/8446/25, за яким виданий виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження, містить вимогу щодо зобов`язання Територіального управління ДСА в Одеській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 винагороди присяжній за період з вересня 2017 по 03.11.2023р. з урахуванням місячних часових тарифів за 2017-2023рр.

Отже, йдеться про вимогу здійснити певні дії, а не про стягнення коштів чи майна, що унеможливлює застосування Закону №4901-VI при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2026р. у справі №420/8446/25.

Суд у складі колегії суддів ураховує наявність Паспорту бюджетної програми на 2026р. 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №60 від 09.02.2026р.

Проте суд у складі у суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, за яким за її наявності виконання рішення суду щодо зобов`язання вчинити певні дії щодо коштів на користь працівника суду, боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно, суд у складі у суддів також вважає помилковим висновок суду першої інстанції, за яким виконавчий збір на підставі пункту 3 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується, а, отже, відсутні підстави для винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору.

Натомість суд у складі у суддів наголошує, що згідно з частиною першою статті 2 Закону №4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема державний орган.

З огляду на це суд у складі колегії суддів відхиляє як хибні посилання позивача на наявність бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI, як на самостійну та достатню підставу, що унеможливлює стягнення виконавчого збору.

Також суд вважає за доречне вказати, що згідно з платіжними інструкцій №53-58 від 17.01.2024р. (а.с. 40), наданими третьою особою, здійснені виплати на виконання судових рішень на користь ОСОБА_1 у справі №420/10723/21, а також у справі №420/6185/23. Згідно з платіжними інструкцій №53-58 від 17.01.2024р. у призначенні платежів КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів та установ системи правосуддя», а не КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя»).

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Такий підхід відповідає усталеному у правозастосовній практиці Верховного Суду підходу щодо тлумачення та застосування положень пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону №1404-VII у їх взаємозв`язку із нормами Закону № 4901-VI при виконанні судових рішень про спонукання державних органів здійснити перерахунок та виплату на користь стягувачів певних платежів (виплат, винагород тощо).

Так, зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.03.2021р. у справі № 360/3428/20 зазначив, що «…вимоги до боржника мають зобов`язальний характер, тоді як за Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону), що виключає можливість застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в процесі виконання судового рішення».

Суд у складі колегії суддів зауважує, що стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження згідно з абзацом першим частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII є обов`язком державного виконавця.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.04.2020р. у справі №480/3452/19 дійшов правового висновку, за яким «… стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання».

З огляду на вказане суд у складі колегії суддів вказує на відсутність порушень прав Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області при вирішенні питання про стягнення виконавчого збору у розмірі 34 588,00 грн, які визначені як підстава для звернення до суду.

Щодо доводів, за яким суд першої інстанції безпідставно повернув без розгляду зауваження щодо протоколу судового засідання від 16.09.2026р. та до технічного документу судове засідання в режимі «ВКЗ» від 16.09.2026р., суд у складі колегії суддів зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 231 КАС України учасники справи мають право ознайомитися із технічним записом і протоколом судового засідання та протягом 5-ти днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо їх неповноти або неправильності.

Відповідно до частини другої статті 231 КАС України головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису і протоколу судового засідання не пізніше п`яти днів з дня їх подання в порядку письмового провадження. За ініціативою суду розгляд зауважень щодо технічного запису і протоколу судового засідання може здійснюватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно з частиною третьої статті 231 КАС України розглянувши зауваження, суд постановляє ухвалу, якою враховує зауваження або мотивовано відхиляє їх.

Відповідно до частини четвертої статті 231 КАС України у разі пропущення строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду.

За результатами аналізу нормативних приписів суд у складі колегії доходить висновку про неможливість застосування частини четвертої статті 231 КАС України у разі передчасного подання – до проголошення рішення у справі – письмових зауважень щодо неповноти або неправильності технічного запису і протоколу судового засідання.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд у складі колегії суддів встановив підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню

Згідно з абзацом другим частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат у цій справі не здійснюється.

Згідно з частиною четвертою статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 283-2, 287, 288 та 289-4 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 287, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2026р. у справі №420/20296/26 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Одеській області у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: А.Г. Федусик