Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №420/38060/25
Суддя: Казанчук Г.П.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
———————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/38060/25
перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,
повний текст судового рішення
складено 29.06.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої-судді – Казанчук Г.П.
суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 420/38060/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними бездіяльності, дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВИКЛАД ОБСТАВИН :
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), – січень 2008 року, та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити йому таку індексацію;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2015-2017 роки та зобов`язати відповідача перерахувати і виплатити їх;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.02.2022 включно із врахуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації) та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити індексацію-різницю у розмірі 4463,15 грн щомісячно;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавки за кваліфікацію, премії, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 30.01.2020 по 14.02.2022 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, та зобов`язати відповідача здійснити їх перерахунок і виплату з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2019-2022 роки, індексації-різниці у розмірі 4463,15 грн та зобов`язати відповідача перерахувати і виплатити таку допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у період з 01.12.2015 по 14.02.2022 він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , проте відповідач не нараховував та не виплачував йому поточну індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, а також індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині (індексацію-різницю).
Позивач вказував, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки обчислювалися йому без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Крім того, на думку позивача, у період з 2020 року по 14.02.2022 його посадовий оклад та оклад за військовим званням, а отже, і похідні від них виплати, протиправно обчислювалися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року, у розмірі 1762 грн, а не на 1 січня відповідного календарного року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), – січень 2008 року, та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку індексацію з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 включно індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у фіксованій величині 3662,88 грн в місяць, та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку індексацію з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов`язано відповідача перерахувати та виплатити їх.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 14.02.2022 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України на 2020, 2021 та 2022 роки станом на 1 січня відповідного року, та зобов`язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та щомісячних додаткових видів) з 29.01.2020 по 14.02.2022 включно, а також премії, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, нарахованої у січні 2020 року, із врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованій величині та зобов`язано відповідача перерахувати та виплатити таку допомогу з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.12.2015 по 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не підвищувалися, а тому для визначення суми індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 має застосовуватися індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року.
Суд першої інстанції вважав, що березень 2018 року став для позивача місяцем підвищення доходу у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, при цьому розмір підвищення його доходу у березні 2018 року становив 800,27 грн (13039,39 грн – 12239,12 грн), що не перевищує суму можливої індексації 4463,15 грн (1762 грн Ч 253,30%), а тому позивач має право на індексацію-різницю у розмірі 3662,88 грн на місяць до підвищення посадового окладу, яке відбулося з 29.01.2020.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода мала постійний характер і повинна включатися до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, при цьому, згідно з архівними відомостями, така винагорода нараховувалася позивачу лише у 2017 році.
Щодо періоду з 29.01.2020 по 14.02.2022 суд першої інстанції зазначив, що з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18 відновилася дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первинній редакції, а тому посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача мали визначатися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, що вплинуло і на розмір премії, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 та вказівок Міністерства оборони України від 31.12.2015 №248/3/9/1/1150 і від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців за грудень 2015 року були збільшені, що дозволило перевищити суму індексації, а тому підстави для застосування січня 2008 року як базового місяця відсутні.
Апелянт вказує, що індексація грошових доходів здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів, а військова частина не мала права брати бюджетні зобов`язання поза межами бюджетних асигнувань.
На думку апелянта, розмір підвищення доходу позивача для визначення індексації-різниці має обчислюватися як різниця між грошовим забезпеченням у березні 2018 року та у січні 2008 року, оскільки саме в ці місяці відбувалося підвищення посадових окладів, а лютий 2018 року не є місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у зв`язку з чим включення до доходу позивача у цьому місяці всіх складових грошового забезпечення є безпідставним.
Апелянт також зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, має тимчасовий характер, оскільки виплачується на підставі наказу командира, її розмір не є фіксованим, а виплата не завжди є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення.
Щодо перерахунку грошового забезпечення апелянт посилається на те, що після скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 Уряд не вносив змін до пункту 4 постанови №704, а кошториси Міністерства оборони України формувалися виходячи з розміру 1762 грн, при цьому в умовах воєнного стану право на соціальний захист може бути обмежене.
Крім того, апелянт вказує, що розміри надбавки за особливості проходження служби та премії не встановлені актами Кабінету Міністрів України, визначалися наказами командира в межах наявного фонду грошового забезпечення, а тому перерахунок посадових окладів не може тягнути перегляд раніше виплачених надбавок, премій та, у відповідній частині, грошової допомоги для оздоровлення.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, витребувано адміністративну справу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2026 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 письмові пояснення та належним чином засвідчені копії наказів, на підставі яких позивачу у березні 2018 року нараховано доплату у сумі 528,00 грн, із зазначенням виду цієї виплати, періоду, за який вона нарахована, та її характеру, а також копії наказів про виплату позивачу щомісячної премії та щомісячної додаткової грошової винагороди за січень, лютий та березень 2018 року і доплати до грошової допомоги на оздоровлення у сумі 319,50 грн у лютому 2018 року.
Цією ж ухвалою в Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України витребувано належним чином засвідчену копію картки особового рахунку грошового забезпечення позивача за 2017 рік та відомості про нарахування і розміри виплачених йому у 2017 році грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та щомісячної додаткової грошової винагороди.
31.10.2026 на виконання вимог зазначеної ухвали відповідач подав заяву про виконання ухвали суду, в якій повідомив, що особиста картка на грошове забезпечення позивача за 2018 рік містить описки, а саме: у березні 2018 року окрема доплата у сумі 528,00 грн позивачу не нараховувалася, зазначена сума мала бути відображена у графі «Винагорода БЧ», а у лютому 2018 року доплата до грошової допомоги на оздоровлення у сумі 319,50 грн не здійснювалася, оскільки грошова допомога на оздоровлення була виплачена позивачу у січні 2018 року у сумі 7449,76 грн.
До заяви відповідач додав виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та оновлену особисту картку на грошове забезпечення позивача за 2018 рік на 2 арк.
Копії наказів, витребуваних ухвалою суду від 19.10.2026, відповідачем не надано.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
УСТАНОВИВ:
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.02.2015 №33 майора ОСОБА_1 , призначеного на посаду старшого офіцера запасного командного пункту з посадовим окладом 1065 грн на місяць, з 11.02.2015 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, при цьому позивачу встановлено, зокрема, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.02.2022 №29 майора ОСОБА_1 , оперативного чергового розвідувально-інформаційного відділу, звільненого з військової служби у запас наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.02.2022 №77 за станом здоров`я, з 14.02.2022 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 , наданого позивачу у відповідь на його звернення, документи про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за 2015-2017 роки передані до Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.
Згідно з особистою карткою на грошове забезпечення позивача за 2018 рік, доданою до позовної заяви, у січні 2018 року позивачу нараховано грошову допомогу на оздоровлення у сумі 7130,26 грн, а у лютому 2018 року – доплату до грошової допомоги на оздоровлення у сумі 319,50 грн.
У лютому 2018 року позивачу нараховано: посадовий оклад – 1065,00 грн, оклад за військовим званням – 125,00 грн, надбавку за вислугу років – 297,50 грн, надбавку за виконання особливо важливих завдань – 743,75 грн, надбавку за таємність – 159,75 грн, надбавку «ОУС» – 79,88 грн, надбавку за класність – 26,63 грн, щомісячну премію – 4952,25 грн, щомісячну додаткову грошову винагороду – 4469,86 грн, а разом з доплатою до грошової допомоги на оздоровлення у сумі 319,50 грн – 12239,12 грн.
У березні 2018 року позивачу нараховано: посадовий оклад – 4790,00 грн, оклад за військовим званням – 1340,00 грн, надбавку за вислугу років – 2145,50 грн, надбавку за особливості проходження служби – 993,06 грн, надбавку за таємність – 718,50 грн, надбавку за класність – 143,70 грн, щомісячну премію – 2380,63 грн та 528,00 грн, відображені у графі «Доплата», а всього – 13039,39 грн.
В оновленій особистій картці на грошове забезпечення позивача за 2018 рік, наданій відповідачем на виконання ухвали суду апеляційної інстанції, суму 528,00 грн за березень 2018 року відображено у графі «Винагорода БЧ», графа «Доплата» за лютий 2018 року не заповнена, а грошову допомогу на оздоровлення відображено у січні 2018 року у сумі 7449,76 грн, при цьому підсумкові суми нарахованого грошового забезпечення за січень (18570,63 грн), лютий (12239,12 грн) та березень (13039,39 грн) 2018 року залишилися незмінними.
Згідно з цією ж карткою винагорода у графі «Винагорода БЧ» нараховувалася позивачу у 2018 році у січні (31,95 грн), березні, червні (по 528,00 грн), травні, серпні (по 105,60 грн), липні (422,40 грн), вересні (211,20 грн), жовтні, листопаді та грудні (по 704,00 грн).
Відповідно до особистих карток на грошове забезпечення позивача за 2020-2022 роки у період з січня 2020 року по 14.02.2022 позивачу щомісячно нараховувалися посадовий оклад у розмірі 5360,00 грн, оклад за військовим званням – 1340,00 грн, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за таємність, надбавка за класність, щомісячна премія та поточна індексація грошового забезпечення.
Згідно з цими ж картками позивачу нараховано грошову допомогу на оздоровлення у січні 2020 року у сумі 19152,49 грн, у вересні та грудні 2021 року – по 19537,20 грн, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у листопаді 2020 року, у листопаді 2021 року та у 2022 році – по 1340,00 грн.
Посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача у період з 29.01.2020 по 14.02.2022 обчислювалися відповідачем із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, у розмірі 1762 грн, що відповідачем не заперечується.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Надаючи оцінку обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 року (надалі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Статтею 10-1 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі – Закон №1282-XII).
Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення), у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 установлюється в розмірі 103 відсотки (стаття 4 Закону №1282-XII).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок №1078).
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, яка застосовується з 01 грудня 2015 року, до Порядку №1078 внесені зміни, внаслідок яких з цієї дати замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», тобто місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів).
Пунктом 1 постанови №1013 передбачено підвищення з 01 грудня 2015 року посадових окладів працівників окремих галузей бюджетної сфери, проте норми цієї постанови не встановлювали підвищення посадових окладів військовослужбовцям.
Збільшення у грудні 2015 року розмірів премії та інших додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, на яке посилається апелянт, не є підвищенням тарифних ставок (окладів) у розумінні пункту 5 Порядку №1078, оскільки абзацом п`ятим цього пункту прямо передбачено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.
Тому грудень 2015 року та січень 2016 року не стали для військовослужбовців місяцями підвищення тарифних ставок (окладів), з яких починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення.
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пункті 58 постанови від 21 березня 2023 року у справі №620/7687/21 та у пункті 62 постанови від 22 березня 2023 року у справі №380/1730/22.
Схеми посадових окладів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, застосовувалися з 01 січня 2008 року, а наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося лише з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №704.
Отже, при нарахуванні індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 місяцем, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, є січень 2008 року.
Повноваження відповідача щодо визначення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, не є дискреційними, оскільки законодавцем встановлено один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.09.2022 у справі №400/1119/21.
Посилання апелянта на вказівки Міністерства оборони України та роз`яснення Міністерства соціальної політики України колегія суддів відхиляє, оскільки вони не є нормативно-правовими актами і не можуть змінювати правила, встановлені Законом №1282-XII та Порядком №1078.
Доводи апелянта про обмеженість бюджетних асигнувань також не заслуговують на увагу, оскільки виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні, і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17).
Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №206/4411/16-а).
Відповідачем не надано доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року.
Щодо індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 28.01.2020.
Відповідно до абзаців першого – четвертого пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Згідно з абзацом п`ятим пункту 5 Порядку №1078 у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума такої індексації нараховується, то вона виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), а до неї надалі додається поточна індексація (абзац шостий пункту 5 Порядку №1078).
З 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а тому березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалась у березні 2018 року.
Для правильного застосування абзаців третього – шостого пункту 5 Порядку №1078 суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, при цьому в обидві суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків.
Якщо розмір підвищення доходу (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації (Б), це є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці, розмір якої визначається як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А), до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Такий правовий підхід викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 16 січня 2025 року у справі №160/19515/23, від 07 липня 2026 року у справі №200/8295/24.
Таким чином, з огляду на прямі приписи абзаців третього – п`ятого пункту 5 Порядку №1078 розмір підвищення доходу визначається шляхом порівняння грошового забезпечення у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) з грошовим забезпеченням у попередньому місяці, а не у місяці попереднього підвищення окладів, як помилково вважає апелянт.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців здійснювалося з лютого 2008 року, тобто з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, і до березня 2018 року підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбувалося.
За офіційними даними Державної служби статистики України за період з лютого 2008 року по березень 2018 року поріг індексації перевищувався 38 разів, а саме: у 2008 році – 9 разів, у 2009 році – 5 разів, у 2010 році – 4 рази, у 2011 році – 3 рази, у 2014 році – 8 разів, у 2015 році – 8 разів, у 2016 році – 1 раз, тоді як у 2012, 2013, 2017 роках та у січні – березні 2018 року поріг індексації не перевищувався.
Відтак величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у березні 2018 року становила 253,30 відсотка.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на березень 2018 року відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» становив 1762 грн.
Отже, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 4463,15 грн (1762 грн Ч 253,30% / 100%), що апелянтом не заперечується.
Водночас, визначаючи розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року, суд першої інстанції виходив із загальних сум нарахувань за лютий 2018 року (12239,12 грн) та березень 2018 року (13039,39 грн), відображених в особистій картці на грошове забезпечення, без з`ясування того, чи мають усі включені до них виплати щомісячний характер.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, сума 12239,12 грн, нарахована позивачу у лютому 2018 року, включає 319,50 грн, які згідно з особистою карткою на грошове забезпечення позивача, доданою до позовної заяви, є доплатою до грошової допомоги на оздоровлення.
Відповідач у заяві від 31.10.2026 стверджує, що у лютому 2018 року доплата до грошової допомоги на оздоровлення не здійснювалася, а допомога була виплачена у січні 2018 року у сумі 7449,76 грн, однак підсумкова сума нарахувань за лютий 2018 року в оновленій картці залишилася незмінною (12239,12 грн), а сума складових грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року, відображених в обох картках, становить 11919,62 грн.
За будь-якого з наведених варіантів сума 319,50 грн є частиною грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік (7130,26 грн + 319,50 грн = 7449,76 грн), тобто одноразовою додатковою виплатою, яка має разовий характер і не враховується при визначенні розміру підвищення доходу.
Щомісячна додаткова грошова винагорода, нарахована позивачу за лютий 2018 року у сумі 4469,86 грн, виплата якої припинилася з 01 березня 2018 року у зв`язку з втратою чинності постановою Кабінету Міністрів України №889, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення і враховується у складі грошового забезпечення у тому місяці, за який вона була нарахована.
У постановах від 30 листопада 2021 року у справі №400/4650/19 та від 26 січня 2022 року у справі №520/8887/2020 Верховний Суд вказав на те, що до складу щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належить враховувати щомісячну додаткову винагороду відповідно до Інструкції №550, а у постанові від 07 липня 2026 року у справі №200/8295/24 Верховний Суд погодився з визначенням розміру підвищення доходу військовослужбовця у березні 2018 року з урахуванням такої винагороди у складі грошового забезпечення за лютий 2018 року.
Отже, грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року без урахування доплати до грошової допомоги на оздоровлення, яка має разовий характер, становило 11919,62 грн (1065,00 + 125,00 + 297,50 + 743,75 + 159,75 + 79,88 + 26,63 + 4952,25 + 4469,86).
Щодо суми 528,00 грн, нарахованої позивачу у березні 2018 року, колегія суддів зазначає, що, згідно з поясненнями відповідача та оновленою особистою карткою на грошове забезпечення, ця сума є винагородою, відображеною у графі «Винагорода БЧ», а не окремою доплатою.
Як свідчать особисті картки на грошове забезпечення позивача за 2018-2020 роки, така винагорода нараховувалася позивачу систематично, у більшості місяців кожного року, разом з іншими щомісячними видами грошового забезпечення та у розмірах, що залежали від кількості днів її нарахування у відповідному місяці.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-XII винагороди, які мають постійний характер, належать до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а тому зазначена винагорода, нарахована позивачу у березні 2018 року, не має разового характеру і відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку №1078 враховується у складі його грошового забезпечення у місяці підвищення окладів.
Доказів того, що сума 528,00 грн нарахована позивачу за інший період, ніж березень 2018 року, відповідачем не надано.
Таким чином, грошове забезпечення позивача у березні 2018 року становило 13039,39 грн (4790,00 + 1340,00 + 2145,50 + 993,06 + 718,50 + 143,70 + 2380,63 + 528,00).
Отже, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) становив 1119,77 грн (13039,39 грн – 11919,62 грн), а не 800,27 грн, як помилково обрахував суд першої інстанції.
Оскільки розмір підвищення доходу позивача (1119,77 грн) не перевищив суму можливої індексації, що склалась у березні 2018 року (4463,15 грн), позивач відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 має право на отримання щомісячної індексації-різниці у розмірі 3343,38 грн (4463,15 грн – 1119,77 грн), а не 3662,88 грн, як визначив суд першої інстанції.
Доказів нарахування та виплати позивачу індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 відповідачем не надано.
Колегія суддів також зазначає, що з 29.01.2020 у зв`язку з набранням законної сили постановою у справі №826/6453/18 у позивача виникло право на обчислення посадового окладу із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2020 року, що є підвищенням посадового окладу, яке припиняє виплату індексації-різниці, а тому суд першої інстанції правильно визначив період її виплати до 28.01.2020, і в цій частині рішення суду позивачем не оскаржується.
Отже, рішення суду першої інстанції в частині розміру індексації-різниці підлягає зміні.
Щодо грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі – постанова №889) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Зі змісту постанови №889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, відповідно до якої до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17 також наголосила, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Отже, положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 №550, щодо невключення винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються одноразові додаткові види грошового забезпечення, звужують поняття грошового забезпечення, визначене Законом №2011-XII, а тому застосуванню не підлягають.
Вказана позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.12.2021 у справі №400/3224/19.
Як вбачається з витягу з наказу від 11.02.2015 №33, щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена позивачу наказом командира військової частини з дня зарахування до списків особового складу у фіксованому відсотковому розмірі від місячного грошового забезпечення, а згідно з особистою карткою на грошове забезпечення за 2018 рік виплачувалася позивачу щомісячно до її скасування з 01.03.2018.
Отже, доводи апелянта про тимчасовий та нерегулярний характер щомісячної додаткової грошової винагороди спростовуються матеріалами справи.
Судом першої інстанції на підставі архівних відомостей встановлено, що у 2017 році позивачу нараховувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, а також були нараховані та виплачені грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Зазначені обставини апелянтом не спростовуються, доводи апеляційної скарги у цій частині зводяться виключно до заперечення права на включення винагороди до складу грошового забезпечення, а доказів включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, відповідачем не надано.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для перерахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.02.2022.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі постанова КМУ №704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року та якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14, розміри надбавки за вислугу років згідно з додатком 16.
Пунктом 2 постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 5 постанови КМУ №704 керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, установлювати надбавку за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, здійснювати преміювання відповідно до особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення, а також надавати один раз на рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 6 постанови КМУ №704 передбачено виплату надбавки за вислугу років у розмірах згідно з додатком 16.
Пунктом 4 постанови КМУ №704 (у редакції, чинній на момент її прийняття) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згодом постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" у постанові КМУ №704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Між тим, судовим рішенням в адміністративній справі №826/6453/18, яке набрало законної сили 29.01.2020, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким зокрема внесено зміни до пункту 4 постанови КМУ №704.
З дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови КМУ № 704, яка діяла до зазначених змін, внаслідок чого була відновлена дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018 року.
Відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а тому застереження «але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати» застосуванню не підлягає.
Отже, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 виникли підстави для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням на підставі первинної редакції пункту 4 постанови КМУ №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14.
Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі № 400/6214/21, від 25.04.2024 року у справі №240/16735/21, від 05.06.2024 року у справі №420/18318/23 у подібних правовідносинах, пов`язаних із застосуванням пункту 4 постанови КМУ №704 при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, починаючи з 29.01.2020 року.
Такий висновок побудований на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року встановлено у розмірі 2270 гривень.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року встановлено у розмірі 2481 гривня.
Отже, у період з 29.01.2020 по 14.02.2022 посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача мали визначатися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2102 грн, 2270 грн та 2481 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти, тоді як відповідач застосовував розмір 1762 грн.
Доводи апелянта про те, що скасування пункту 6 постанови №103 не відновило попередньої редакції пункту 4 постанови №704, а кошториси Міністерства оборони України формувалися виходячи з розміру 1762 грн, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються наведеною правовою позицією Верховного Суду, а реалізація права особи на грошове забезпечення у розмірі, встановленому актами вищої юридичної сили, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання апелянта на постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 є безпідставним, оскільки вона набрала чинності 20.05.2023, тобто після звільнення позивача з військової служби.
Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що в умовах воєнного стану право на соціальний захист може бути обмежене.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України.
Однак спірний період закінчився 14.02.2022, тобто до введення в Україні воєнного стану, а жодних обмежень щодо виплати військовослужбовцям грошового забезпечення у встановлених законодавством розмірах законодавцем запроваджено не було.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача та наявність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 14.02.2022.
Водночас, визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також премії, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки без урахування правової природи цих виплат.
Суд вважає, що у цей період служби позивач мав гарантоване право на отримання щомісячних видів грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких встановлені/затверджені Кабінетом Міністрів України в залежності від посади, звання та тривалості служби (посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, відсоткова надбавка за вислугу років), обчислених із застосуванням належної розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року.
Права позивача на належне грошове забезпечення у розмірах, гарантованих законодавством, мають бути захищені/поновлені шляхом проведення нового перерахунку цих щомісячних видів грошового забезпечення, які належать до його сталих складових, із застосуванням належної розрахункової величини.
Щодо інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за особливості проходження служби та премія), то їх розмір не встановлений актами Кабінету Міністрів України і не є постійним.
Згідно з пунктом 5 постанови КМУ №704 право установлювати розміри цих видів грошового забезпечення надано керівникам державних органів у межах бюджетних асигнувань, що виділяються на їх утримання, та за рахунок економії фонду грошового забезпечення.
Відповідні кошториси розроблялися та затверджувалися з урахуванням потреб на виплату грошового забезпечення, розрахованого із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 року (1762 грн), а фактичне встановлення надбавки та премії індивідуально кожному здійснювалося наказом командира (начальника) в залежності від особливостей проходження служби, складності та показників виконуваних обов`язків, з урахуванням дисципліни тощо.
Статтею 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Тобто, при щомісячному вирішенні розміру надбавки за особливості проходження служби та щомісячної премії, а також при наданні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, командир (начальник) мав діяти у межах бюджетних асигнувань, установлених у кошторисі.
Зі зміною розміру посадового окладу обов`язковим є перерахунок складових грошового забезпечення оклад за військовим (спеціальним) званням, надбавка за вислугу років та відповідно розмір допомоги для оздоровлення.
Водночас, колегія суддів зазначає, що перерахунок посадових окладів не тягне перегляд сум раніше виплачених надбавок за особливості проходження служби, премій та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і не є підставою для спонукання відповідача здійснити їх повторний перерахунок із нових/збільшених окладів з одночасним застосуванням тих відсоткових розмірів, які були визначені виходячи з наявного тоді фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі на відповідний рік, та в межах утвореного тоді фонду преміювання.
Колегія суддів вважає, що у зв`язку з переглядом окладів новому перерахунку підлягають лише ті похідні від окладів додаткові (щомісячні та одноразові) види грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких безпосередньо визначені/затверджені актами Кабінету Міністрів України (зокрема пунктами 1, 6 постанови КМУ №704), а також ті виплати, розміри яких законодавчо прив`язані до суми місячного грошового забезпечення.
Пунктом 2 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі – Порядок №260), передбачено, що розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Надбавка за особливості проходження служби відповідно до розділу VI Порядку №260 виплачується в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, на підставі наказу командира.
Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку №260 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається військовослужбовцям один раз на рік у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, тобто її розмір не є сталим і законодавчо не прив`язаний до розміру місячного грошового забезпечення.
Як встановлено судом, у 2020-2022 роках матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачувалася позивачу у фіксованій сумі 1340,00 грн, а щомісячна премія та надбавка за особливості проходження служби встановлювалися йому наказами командира у визначених відсоткових розмірах.
Отже, надбавка за особливості проходження служби, премія та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, виплачені позивачу у спірний період, перерахунку у зв`язку зі зміною розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням не підлягають, а доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Натомість відповідно до пункту 1 розділу XXIII Порядку №260 грошова допомога для оздоровлення виплачується військовослужбовцям один раз на рік у розмірі місячного грошового забезпечення, тобто її розмір законодавчо прив`язаний до суми місячного грошового забезпечення, а тому вона підлягає перерахунку з урахуванням перерахованих посадового окладу, окладу за військовим званням та похідних від них виплат.
Інші складові щомісячного грошового забезпечення позивача, обчислення яких залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (надбавка за вислугу років, надбавка за таємність, надбавка за класність), підлягають перерахунку у межах, визначених рішенням суду першої інстанції, оскільки доводів щодо неможливості їх перерахунку апеляційна скарга не містить.
З огляду на викладене, абзац дев`ятий резолютивної частини рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з переліку виплат, які підлягають перерахунку, надбавки за особливості проходження служби, премії та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки.
Рішення суду першої інстанції в частині перерахунку грошової допомоги на оздоровлення, нарахованої у січні 2020 року, із врахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованій величині окремих доводів апеляційної скарги не містить, а тому підстав для його скасування в цій частині колегія суддів не вбачає, при цьому такий перерахунок має здійснюватися з урахуванням розміру індексації-різниці, визначеного судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1-2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно з частиною четвертою статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив наявність у позивача права на індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, права на індексацію-різницю з 01.03.2018 по 28.01.2020, права на перерахунок грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та права на перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.02.2022, проте неправильно визначив розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року, внаслідок чого помилково визначив розмір індексації-різниці, а також помилково зобов`язав відповідача перерахувати надбавку за особливості проходження служби, премію та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – зміні з викладенням абзаців четвертого, п`ятого та дев`ятого його резолютивної частини в новій редакції.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідач є суб`єктом владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 420/38060/25 змінити, виклавши абзаци четвертий, п`ятий та дев`ятий його резолютивної частини в такій редакції:
«Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 28.01.2020 року включно індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у фіксованій величині 3343,38 грн в місяць.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 28.01.2020 року індексацію грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у фіксованій величині 3343,38 грн в місяць, з урахуванням виплачених сум.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 29.01.2020 року по 14.02.2022 року включно грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім надбавки за особливості проходження служби та премії), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.»
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 420/38060/25 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Суддя Ю.М. Градовський
Суддя О.В. Єщенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua