Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №766/12002/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 766/12002/26

Перша інстанція: суддя Хайдарова І.О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 жовтня 2026 року та ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 жовтня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А :

09 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 30/0510/ГОВ від 20 березня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення;

- визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 15 червня 2026 року по направленню на примусове виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення № 30/0510/ГОВ від 20 березня 2026 року стосовно нього;

- визнати виконавчий документ, а саме постанову в справі про адміністративне правопорушення № 30/0510/ГОВ від 20 березня 2026 року таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з порушенням встановлених законом строків пред`явлення до виконання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки він перебуває на військовому обліку, відомості про нього у повному обсязі наявні у реєстрі «Оберіг», а втрата паперового бланка військового квитка за наявності актуального електронного запису в системі не перешкоджала посадовим особам ТЦК та СП встановити його статус на місці. До того ж, за твердженням позивача, адміністративна відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадках, коли державний орган має можливість отримати персональні дані шляхом електронної взаємодії з іншими державними реєстрами чи базами даних, про що зазначено в примітці до статті 210 КУпАП.

Також позивач вказував на порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки його не повідомлено про дату та час розгляду справи.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29 липня 2026 року у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення суд поновив позивачу строк звернення із позовною заявою та відкрив провадження.

У частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 15 червня 2026 року по направленню, супровідним листом № 10/6916, на примусове виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення № 30/0510/ГОВ від 20 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 ; визнання виконавчого документа, а саме постанови в справі про адміністративне правопорушення № 30/0510/ГОВ від 20 березня 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з порушенням встановлених законом строків пред`явлення до виконання судом відмовлено у відкритті провадження.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки 13 березня 2026 року співробітниками поліції під час перевірки документів у м. Херсон було виявлено, що ОСОБА_1 в період особливого періоду, перебуваючи в громадському місці, не мав при собі військово-обліковий документ, що свідчить про порушення законодавства про оборону, мобілізацію та мобілізаційну підготовку.

Третя особа письмових пояснень до суду першої інстанції не надала.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06 жовтня 2026 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Зокрема, апелянт зазначає, що загальна норма ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особовий період, однак ця норма є бланкетною та охоплює загальні обов`язки громадян у сфері мобілізаційної підготовки. Разом із тим, стаття 211 КУпАП є спеціальною нормою, яка встановлює відповідальність за недбале зберігання призовниками, військовозобов`язаними та резервістами військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату.

Також апелянт вказує, що згідно примітки до статті 210 КУпАП адміністративна відповідальність, передбачена статтями 210 та 210-1 КУпАП не настає у разі можливості отримання держателем Реєстру персональних даних особи шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами та базами даних.

Крім того, апелянт доводить, що при розгляді справи відповідачем порушено процедуру, оскільки позивач не повідомлявся про дату та час розгляду справи, порушено строк надіслання копії постанови особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14 жовтня 2026 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення відмовлено.

Позивач із ухвалою про відмову в роз`ясненні судового рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати, а справу в даній частині направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що відмовляючи у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог, суд першої інстанції не роз`яснив за правилами якого судочинства відповідні позовні вимоги належить розглядати.

Відповідач та третя особа відзиви на апеляційні скарги до суду не надали, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

В зв`язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 17.02.2009 року по 12.03.2026 року перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 13 березня 2026 року ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 89).

З копії протоколу №3063 про адміністративне правопорушення від 13.03.2026 року, складеного водієм групи забезпечення ЦВС солдатом ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, в порушення вимог ч. 4 ст. 20 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, перебуваючи 13.03.2026 року у місті Херсон на перехресті вул. Чорноморська та Шовкуненка, в громадському місці не мав при собі військово-облікових документів, що було виявлено працівниками поліції під час перевірки документів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну під час воєнного стану в умовах особливого періоду.

Під час складання протоколу ОСОБА_1 надав пояснення, що військово-обліковий документ був втрачений (а.с. 24).

20 березня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 30/0510/ГОВ у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що згідно з розділом 20 п. 1 п.п.5 Податкового кодексу України складає 17000,00 грн.

Постановою встановлено, що ОСОБА_1 будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порушення вимог абзацу другого ч. 4 ст. 20 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, перебуваючи 13.03.2026 року у місті Херсон в громадському місці на перехресті вул. Чорноморська та Шовкуненка не мав при собі військово-облікових документів, ні в паперовому, ні в електронному вигляді, що було виявлено працівниками поліції при перевірці документів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що підтверджується даними з Єдиного державного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» та виявлено протоколом 13.03.2026 року.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки позивач не пред`явив та не мав при собі військово-обліковий документ, хоча під час введення військового стану позивач зобов`язаний був мати при собі військово-обліковий документ.

Відмовляючи у задоволені заяви про роз`яснення судового рішення суд першої інстанції вказав, що ухвала Херсонського міського суду Херсонської області від 29 липня 2026 року в частині відмови у відкритті провадження у справі є чіткою та зрозумілою, а тому підстав для роз`яснення не має.

Судова колегія частково погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності діям та рішенням органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 ст.210-1 КУпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку' з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ.

Згідно положень ч.3 ст.1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок серед іншого включає: взяття громадян на військовий облік, виконання військового обов`язку в запасі, дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники, призовники, військовослужбовці, військовозобов`язані, резервісти.

Військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до Порядку № 560, у період проведення мобілізації уповноважені представники ТЦК СП, поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

Відповідно до п. 55 Порядку № 560, військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов`язку, виданий до дня набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку, є чинним та не потребує обов`язкової заміни у разі (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.

За правилами пункту 2 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа (далі – Порядок № 559) військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):

- в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);

-у паперовій формі на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559.

Відповідно до вимог пунктів 6-7 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами:

Електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка;

Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони;

Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).

Військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.

Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.

У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрих коду (далі QR-код військово-облікового документа).

За правилами пункту 8-1 Порядку №559 QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній.

Відповідно до пункту 9 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 13 березня 2026 року під час перевірки документів у ОСОБА_1 був відсутній паперовий військово-обліковий документ у зв`язку із його втратою.

Водночас, матеріали справи не містять доказів, що позивач військово-обліковий документ в електронній формі також не пред`явив.

Крім того, колегія суддів враховує, що 13 березня 2026 року ОСОБА_1 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що наявна довідка (а.с. 90) і під час перебування в ІНФОРМАЦІЯ_4 його було ідентифіковано, з`ясовано перебування його на військовому обліку та складено протокол № 3063 (а.с. 87).

Згідно з приміткою ст. 210 КУпАП - положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

З огляду на викладене, ураховуючи відсутність доказів того, що позивач не пред`явив електронний військово-обліковий документ працівнику поліції, а також ураховуючи можливість відповідача отримати відповідні відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не мав правових та фактичних підстав для висновку про порушення позивачем ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та винесення оскаржуваної постанови.

У зв`язку із цим, суд апеляційної інстанції вважає слушними доводи апелянта про те, що прийнята відносно нього постанова № 30/0510/ГОВ від 20.03.2026 року є протиправною, оскільки прийнята за відсутності правових підстав, а тому така підлягає скасуванню, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги.

Стосовно доводів апелянта про те, що його не було повідомлено про дату та час розгляду справи, то такі твердження є необґрунтованими у зв`язку із тим, що у протоколі № 3063 про адміністративне правопорушення від 13 березня 2026 року вказано, що розгляд справи відбудеться 20.03.2026 року о 11:30 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).

З огляду на те, що у протоколі № 3063 від 13 березня 2026 року містяться підписи ОСОБА_1 , доводи про те, що його не повідомлено про дату та час розгляду адміністративної справи не відповідають дійсності та відхиляються з вищевикладених мотивів.

Щодо доводів апелянта про порушення строку направлення постанови, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

З копії постанови № 30/0510/ГОВ у справі про адміністративне правопорушення від 20.03.2026 року слідує, що на звороті постанови від руки написано, що постанова направлена порушнику Укрпоштою. Однак, матеріали справи не містять доказів дійсного направлення позивачу оскаржуваної постанови.

Разом із тим саме по собі невиконання відповідачем вимог статті 285 КУпАП відбулося після прийняття постанови, а тому не може самостійно свідчити про відсутність складу адміністративного правопорушення на момент її винесення. Зазначена обставина має значення насамперед для реалізації права особи на своєчасне оскарження постанови та вже була врахована судом при вирішенні питання про поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду.

Відтак, вказане порушення саме по собі не може вказувати на протиправність прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому такі доводи апелянта судом не приймаються.

Щодо доводів апеляційної скарги на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 жовтня 2026 року про відмову у роз`ясненні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.

Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.

Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.

Крім того, роз`яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.

Фактичні обставини справи засвідчують, що ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29 липня 2026 року у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення суд поновив позивачу строк звернення із позовною заявою та відкрив провадження.

У частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 15 червня 2026 року по направленню, супровідним листом № 10/6916, на примусове виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення № 30/0510/ГОВ від 20 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 ; визнання виконавчого документа, а саме постанови в справі про адміністративне правопорушення № 30/0510/ГОВ від 20 березня 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з порушенням встановлених законом строків пред`явлення до виконання судом відмовлено у відкритті провадження.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області в частині відмови у відкритті провадження від 29 липня 2026 року залишено без задоволення (а.с. 150-152).

Ухвалою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 21 жовтня 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лошкарьова Федіра Анатолійовича на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 29 липня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року у справі №766/12002/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

У заяві від 09 жовтня 2026 року позивач просив роз`яснити ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 29 липня 2026 року шляхом зазначення до юрисдикції якого суду віднесено розгляд позовних вимог відносно яких суд відмовив у відкритті провадження (а.с. 169-180).

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14 жовтня 2026 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення відмовлено з підстав зрозумілості та чіткості ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 29 липня 2026 року (а.с. 186, 187).

Судова колегія погоджується із судом першої інстанції про те, що підстав для роз`яснення вказаного судового рішення не має, оскільки позовні вимоги відносно яких судом відмовлено у відкритті провадження не підлягають судовому розгляду взагалі.

Вказане чітко та однозначно слідує з ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 29 липня 2026 року, залишеної без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року.

До того ж, відмовляючи у відкритті касаційного провадження у даній справі Верховний Суд в ухвалі від 21 жовтня 2026 року вказав, що суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що самі по собі позовні вимоги в частині оскарження супровідного листа (дій з направлення) та визнання постанови такою, що не підлягає виконанню, не утворюють самостійного публічно-правового спору, який може розглядатися в порядку позовного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що за наслідками апеляційного перегляду оскаржуваних апелянтом рішення, апеляційна скарга на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 жовтня 2026 року підлягає задоволенню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. У свою чергу апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 жовтня 2026 року про відмову у роз`ясненні судового рішення задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 532,48 грн (а.с. 51), відповідно вказані витрати підлягають стягненню на його користь з відповідача.

З урахуванням того, що інших судових витрат станом на дату винесення постанови судом апеляційної інстанції не встановлено, підстави для здійснення їх розподілу відсутні.

Згідно приписів ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 жовтня 2026 року – задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 жовтня 2026 року – залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 жовтня 2026 року скасувати із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Визнати протиправною та скасувати постанову керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 30/0510/ГОВ від 20 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору на загальну суму 532,48 (п`ятсот тридцять дві гривні сорок вісім копійок).

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 жовтня 2026 року про відмову у роз`ясненні судового рішення – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко