Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №420/29435/23
Суддя: Градовський Ю.М.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/29435/23
Перша інстанція: суддя Дубровна В.А.
Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Єщенка О.В.,
Казанчук Г.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2023р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення від 22.03.2023р. №0039496-2408-1511 на суму 33 062,25грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що є платником податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, оскільки їй належить нежитлова будівля загальною площею 339,1кв.м.
У жовтні 2023р. ОСОБА_1 отримала від ГУ ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 22.03.2023р. №0039496-2408-1511, яким визначена сума податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами за 2022р., з використанням ставки податку на нерухоме майно у розмірі 1,5% на суму 33 062,25грн.
При цьому, позивачка вважає, що ГУ ДПС в Одеській області протиправно не застосовано до позивачки пільгу передбачену п.3 додатку №2 до рішення Болградської міської ради від 25.06.2019р. №1925-VII, яка поширюється на об`єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб загальною площею до 500кв.м., у розмірі 86%, хоча будь-яких порушень нею податкового та/або земельного законодавства уповноваженими органами встановлено не було.
Посилаючись на вказане просила позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 22.03.2023р. №0039496-2408-1511, яким визначено до сплати суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, в сумі 33 062,25грн.
Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60( одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.).
Не погодившись із даним судовим рішенням, ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що п. 3 Додатку №2 до рішення Болградської міської ради від 8.07.2021р. №519-VIII визначено виняткову умову для не застосування спірної пільги, а саме: «пільга не застосовується для об`єктів нежитлової нерухомості, що розташовані на земельних ділянках, відповідно до яких уповноваженими органами, встановлено порушення податкового та/або земельного законодавства (використання землі з порушенням законодавства про плату за землю, не цільове використання землі)».
Суд першої інстанції вважав, що матеріали справи не містять доказів прийняття уповноваженими органами будь-яких рішень, складення актів тощо, з яких можливо було б встановити порушення позивачкою вимог земельного законодавства, що тягне за собою незастосування пільги зі сплати податку не нерухоме майно.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що позивачка є власницею нежитлової будівлі за адресою Одеська обл., Болградський р., м.Болград, вулиця Леніна, будинок майна: 97-а / вулиця Леніна, будинок 97-а, загальна площа (кв.м): 339,1, площа земельної ділянки (кв.м): 700 на підставі свідоцтва про право власності №127 від 16.05.2005р., виданого Болградською міською радою Одеської області, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка №328502105 від 7.04.2023р.)
Листом Болградської міської ради Одеської області від 25.05.2021р. вих. №70 було повідомлено ГУ ДПС в Одеській області про те, що на нерухоме майно, зокрема ОСОБА_1 , адреса: проспект Соборний, 97-А, не розповсюджується пільга щодо сплати податку на нерухоме майно, без зазначення будь-яких правових підстав.
Однак, рішенням Болградської міської ради Одеської області №519-VIII від 7.08.2021р. «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в Болградській територіальній громаді Одеської області» з 1.01.2022р. на території Болградської територіальної громади Одеської області встановлено податок та пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до даного рішення ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2022р. на нежитлові будівлі становить 1,5% розміру мінімальної заробітної плати за 1кв.м.
Додатком 2 до рішення Болградської міської ради від 7.08.2021р. №519-VIII встановлено перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до п.п.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України, зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зокрема, п.3 Додатку №2 цього рішення встановлено пільгу у розмірі 86% до ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебуває у власності фізичних та юридичних осіб загальною площею до 500кв.м.. При цьому, зазначено, що пільга не застосовується для об`єктів нежитлової нерухомості, що розташовані на земельних ділянках, відповідно до яких уповноваженими органами, встановлено порушення податкового та/або земельного законодавства (використання землі з порушенням законодавства про плату за землю, не цільове використання землі).
22.03.2023р. ГУ ДПС в Одеській області податковим повідомленням-рішенням №0039496-24081511, на підставі п.п.54.3.3. п.54.3. ст.54 ПК України, відповідно до п.266.7.2., п.266.7 ст.266 ПК України, визначило ОСОБА_1 податкове зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022р. на суму 33 062,25грн. по об`єкту нежитлової нерухомості загальною площею 339,1кв.м. без застосування пільги у розмірі 86%.
Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Відповідно до п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належать, зокрема податок на майно та єдиний податок.
Приписами пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України визначено, що податок на майно, зокрема складається з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Положеннями п.15.1 ст.15 ПК України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Разом з тим, пп.266.3.1, пп.266.3.2 ст.266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.
За змістом пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування.
З наведених норм ПК України вбачається, що підставою для нарахування та сплати податку на нерухоме майно є право власності на відповідну житлову та/або нежитлову нерухомість. При цьому, об`єктом оподаткування може бути як об`єкт нерухомості в цілому, так і його частка.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивачка є власницею нежитлової будівлі за адресою Одеська обл., Болградський р., м.Болград, вулиця Леніна, будинок майна: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 339,1.
Отже, відповідно до п.3 Додатку №2 до рішення Болградської міської ради від 7.08.2021р. №519-VIII ОСОБА_1 має право на пільгу у розмірі 86% до ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебуває у власності фізичних та юридичних осіб.
Пільга не застосовується для об`єктів нежитлової нерухомості, що розташовані на земельних ділянках, відповідно до яких уповноваженими органами, встановлено порушення податкового та/або земельного законодавства (використання землі з порушенням законодавства про плату за землю, не цільове використання землі).
Як вбачається із матеріалів справи, що ГУ ДПС в Одеській області у відзиві на позовну заяву, а надалі і в апеляційній скарзі зазначає підставою для не застосування спірної пільги при визначенні ставки податку для об`єкту нежитлової нерухомості, що перебуває у власності позивачки те, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 надана фізичній особі ОСОБА_1 для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), але на ній збудовано магазин, тому зазначена земельна ділянка використовується у комерції (не за цільовим призначенням).
Втім, судова колегія зазначає, що необхідною умовою, для не застосування спірної пільги, прямо визначеною рішенням Болградської міської ради, є наявність встановленого уповноваженим органом порушення податкового та/або земельного законодавства.
Відповідно до примітки до додатку 2 до рішення Болградської міської ради від 7.08.2021р. № 519-VIII уповноваженими органами у даних рішеннях слід вважати структурні підрозділи ГУ Держгеокадастру в Одеській області (державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотримання вимог законодавства України про охорону земель), комісію міської ради по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам.
При цьому, ГУ ДПС в Одеській області, ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду не надано доказів прийняття саме вказаними уповноваженими органами будь-яких рішень, з яких було б можливо встановити порушення позивачкою вимог земельного законодавства, які тягнуть за собою незастосування пільг зі сплати податку на нерухоме майно.
Крім того, здійснення господарської діяльності у належній позивачці будівлі саме по собі не означає використання нею земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Позиція ГУ ДПС в Одеській області зводиться до того, що земельна ділянка, яка належить позивачці, має призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, проте у розташованій на ній будівлі здійснюється господарська діяльність.
Отже, відповідач ототожнює вид використання земельної ділянки зі зміною її цільового призначення, що не відповідає положенням законодавства та правовим висновкам Верховного Суду.
Відповідно до п.б ст.19 Земельного кодексу України, землі житлової та громадської забудови становлять одну категорію земель.
При цьому, земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься до певного виду цільового призначення, який характеризує конкретний напрям її використання та правовий режим.
Отже, сам факт здійснення господарської діяльності у розташованій на земельній ділянці будівлі не є доказом того, що земельна ділянка вибула з відповідної категорії земель, або використовується всупереч правовому режиму цієї категорії.
Верховний Суд у рішенні від 13.03.2025р. по справі №320/20288/23 наголосив, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не вважається зміною її цільового призначення, не потребує проходження процедур, передбачених земельним законодавством України для зміни цільового призначення, зокрема розробки та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Крім того, позивачка до відзиву на апеляційну скаргу долучила податкові повідомлення-рішення, яким визначена сума податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами за 2023р. та 2024р., з яких вбачається, що податковий орган, за ці періоди, самостійно здійснив нарахування податку на нерухоме майно з урахуванням відповідної пільги.
Разом з тим, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що лист Болградської міської ради Одеської області, яким було повідомлено ГУ ДПС в Одеській області про те, що на нерухоме майно, зокрема ОСОБА_1 , не розповсюджується пільга щодо сплати податку на нерухоме майно, не є належним доказом порушення позивачкою податкового, або земельного законодавства та не дає достатніх підстав вважати, що станом на час виникнення спірних правовідносин позивачка перебувала у вказаному списку осіб.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області – залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2026р. – залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: О.В. Єщенко
Г.П. Казанчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua