Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №479/858/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №479/858/26

Суддя: Градовський Ю.М.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 479/858/26

Перша інстанція: суддя Репушевська О.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 вересня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2026р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ НП в Миколаївській області, в якому просив:

- скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7480751 від 2.07.2026р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 2.07.2026р. інспектором СРПП відділення поліції ВП №3 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області Петруковичем В.О. винесено постанову серії ЕНА №7480751 від 2 липня 2026р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400грн., за керування транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії "С", та без чинного полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів.

Позивач вважає дії працівників поліції неправомірними, а постанову незаконною, оскільки згідно посвідчення водія він має право керування транспортними засобами категорії В, та що Постанова КМУ «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» від 3.03.2022р. за №184, у період дії воєнного стану на території України, дозволяє йому керувати на території України транспортними засобами категорії "С".

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 вересня 2026р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, зокрема щодо права керування ним 2 липня 2026р. транспортним засобом "ГАЗ3507", д.н.з. – НОМЕР_1 категорії "С" з урахуванням вимог Постанови КМУ №348 від 22 березня 2022р. та Постанови КМУ №360 від 25 березня 2022р.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду справи, що постановою інспектора СРПП відділення поліції ВП №3 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області Петруковича В.О. серія ЕНА №7480751 від 2 липня 2026р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч.2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400грн., за те, що 2 липня 2026р. об 20:19год., водій ОСОБА_1 , керуючи в с.Бурилове ву.Молодіжна,72, транспортним засобом "ГАЗ3507", д.н.з. – НОМЕР_1 , при цьому, не маючи, права керування таким транспортним засобом, тобто без посвідчення водія відповідної категорії тобто «С», чим порушив п.2.1 а ПДР України. При цьому, не мав чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги пп.2.1 а ПДР України. Дані правопорушення об`єднано згідно ч.2 ст.36 КУпАП.

Перевіряючи правомірність оскаржуваної постанови відповідача у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує її протиправність та незаконність, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353 встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою КМУ від 10.10.2001р. за №1306.

Положеннями ч.5 ст.14 ЗУ «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Приписами п.1.3, 1.9 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

У відповідності до п.2.1. а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

За правилами п.2.4 ПДР України, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Відповідно до п.2, п.3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, в редакції Постанови КМУ №511 від 10.05.2009р., з послідуючими змінами та доповненнями, передбачено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії, зокрема: С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограм.

Положеннями ч.2 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Як вбачається із матеріалів справи, що відповідно до копії посвідчення водія серія НОМЕР_2 від 11.01.2025р., ОСОБА_1 має право керування транспортними засобами категорії "В" з 10 січня 2023р. по 11 січня 2055р. (а.с.12).

Судом першої інстанції встановлено, що 2.07.2026р. об 20:19год. ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом "ГАЗ3507", д.н.з. – НОМЕР_3 , не маючи права керування таким транспортним засобом, зокрема, не маючи посвідчення водія категорії «С».

Судова колегія зазначає, що положеннями п.1-1 Постанови КМУ від 3.03.2022р. за №184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» передбачено, що в період воєнного стану до керування транспортними засобами категорії «С» на території України допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії «B».

Згідно з Постановою КМУ №348 від 22.03.2022р. «Про внесення змін до постанови КМУ від 03 березня 2022 року за №184», у період воєнного стану до керування транспортними засобами категорії "С", "С1" на території України допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії "В".

В той же час пп.3 п.1 Постановою КМУ №360 від 25.03.2022р. "Деякі питання підготовки та допуску водіїв до керування транспортними засобами в період дії воєнного стану на території України або окремих її місцевостях" встановлено, що право керування транспортними засобами категорії "С" надається особам, які мають посвідчення водія категорії "В" і навички керування транспортними засобами відповідної категорії більше 3-х років протягом останнього часу, пройшли перепідготовку з практичного керування транспортними засобами за встановленими програмами та склали практичний іспит на право керування транспортними засобами категорії "С".

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Постанова КМУ за №360 від 25.03.2022р. доповнює Постанову КМУ за №348 від 22.03.2022р., в частині права на керування транспортними засобами категорії "С" особою, яка має посвідчення водія категорії "В", встановивши тим самим вимоги до водія та відповідні умови.

Так, у відповідності до п.3 ч.1 Постанови КМУ №360 право на керування транспортними засобами категорій C, C1 надається особам, які мають посвідчення водія категорії B і навички керування транспортними засобами відповідної категорії більше трьох років протягом останнього часу, пройшли перепідготовку з практичного керування транспортними засобами за встановленими програмами та склали практичний іспит на право керування транспортними засобами категорій "C".

Отже, Постановою КМУ №360 передбачено умови, за яких особи, які мають посвідчення водія категорії B, допускаються до керування транспортними засобами категорії "C" на території України в період правового режиму воєнного стану.

Зокрема, особам, які мають посвідчення водія категорії "B", а також :

- навички керування транспортними засобами відповідної категорії більше трьох років протягом останнього часу;

- пройшли перепідготовку з практичного керування транспортними засобами за встановленими програмами;

- склали практичний іспит на право керування транспортними засобами категорій C1.

Отже, судова коелгія зазначає, що ОСОБА_1 , як водій, маючи категорію на право керування "В", керуючи 2.07.2026р. транспортним засобом "ГАЗ3507", д.н.з. – НОМЕР_1 , мав обов`язок виконати вимоги пп.3 п.1 Постанови КМУ №360 від 25.03.2022р., щоб мати право на керування транспортним засобом категорії "С".

Відтак, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі вказаного, колегія суддів зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 вересня 2026р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua