Суд: Покровський районний суд міста Кривого Рогу
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: спори про відшкодування шкоди, заподіяної від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №212/11073/26
Суддя: Хомченко Л. І.
Справа № 212/11073/26
2/212/7078/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу
У складі судді Хомченко Л.І.
Секретар Сівак А.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Кривий Ріг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача посилаючись на те ,що ОСОБА_1 (далі - Позивач) в проміжок часу з 02.02.2005 по 10.07.2024 року перебував в трудових відносинах з ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником яких є Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі – Відповідач). 10.07.2024 року Позивача звільнено за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію. Під час виконання трудових обов`язків на підприємстві Відповідача, внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, Позивач, працюючи машиністом бульдозера, протягом тривалої дії підпадав під вплив на його організм підвищених рівнів виробничої загальної вібрації, пилу переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та шуму. У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці та недосконалістю технологічних процесів, Позивачем отримано 3 хронічні професійні захворювання: «хронічний пиловий бронхіт першої стадії. Емфізема легень. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня» (надалі – ХОЗЛ); «вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях (ІХС: стабільна стенокардія напруги ІІ ФК, стенозуючий коронаросклероз, гіпертонічна хвороба другої стадії, ступінь 2. СН І – А ст. зі збереженою ФВ ЛІІІ(ФВ 61,69%), ІІІ ФК за NYHA, ризик 4, дисциркуляторна енцефалопатія з вестибулопатією), синдром полірадикулоневропатії з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня), колінних (ПФ другого ступеня) суглобів» (далі – вібраційна хвороба); «хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху)- за класифікацією ОСОБА_2 і Н.І.Пономарьової» (надалі – туговухість). Вищезазначені факти підтверджуються Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 31.10.2025 року (далі – акт Форми П-4), медичним висновком ВП «НПМЦ професійного здоров`я НУОЗ України імені П.Л. Щупика» від 01.10.2025 року №39/609, а також відомостями внесеними до трудової книжки позивача. Відповідно до п. 18 акту Форми П-4 причинами виникнення професійних захворювань виявлених у Позивача являються тривала дія шкідливих умов праці на організм Позивача через недосконалість технологічних процесів та характеризувались наступним чином: хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму концентрацію в 2,4 рази і складала 4,8 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, відповідно до вимог «Державних медико-санітарних норомативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом МОЗ України від 09.07.2024 №1192. вібрація загальна транспортна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 2 дБ перевищував допустимий рівень та складав 67 дБ при гранично допустимому 65 дБ згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації». фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму на 6 дБА перевищував гранично-допустимий рівень і складав 86 дБА при ГДР 80 дБА згідно ДСН 3.3.6.037- 99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку». У зв`язку із заподіянням зазначеної шкоди здоров`ю, 19.12.2025 року Позивач вперше пройшов огляд експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - ЕКОПФО). За результатами даного оцінювання Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності БЕЗСТРОКОВО та визначено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 65%, з яких 40% - внаслідок вібраційної хвороби, 15% - хронічної двобічної нейросенсорної приглухуватості, 10% - внаслідок хронічного (пилового) бронхіту, що підтверджується витягом з рішення ЕКОПФО №125/25/2245/В від 19.12.2025 року. Внаслідок отриманих захворювань, згідно висновку ЕКОПФО, Позивачу протипоказана важка фізична праця, тривала хода, переохолодження. У зв`язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями та частковою втратою професійної працездатності, порушено звичний спосіб життя Позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, Позивач відчуває виражену задишку при фізичному навантаженні, періодичний кашель з виділенням слизового харкотиння впродовж дня, іноді турбує сухий приступоподібний кашель, свистячи хрипи у грудях, періодичне затруднення дихання за типом задухи, яке виникає після фізичного навантаження, та іноді спонтанно у нічний час, підвищену втому, пітливість, біль та обмеження рухів в плечових, ліктьових та колінних суглобах, хрускіт в них, мерзлякуватість верхніх та нижніх кінцівок, утруднення ходи, погіршення слуху на обидва вуха, шум у голові та вухах, підвищення АТ, головний біль, набряки верхніх та нижніх кінцівок, періодичний біль за грудиною у ділянці серця. Отже, професійні захворювання призводять до постійного перенесення Позивачем больових відчуттів, до необхідності проходження медикаментозного лікування, придбання ліків, що призводить до нераціональної втрати часу та життєвої енергії. Крім того, тривалі переїзди в автомобільному, залізничному транспорті призводять до приступів задухи, загострення хвороби, виникнення гострого болю в суглобах ніг, що виключає можливість здійснення подорожей, піші прогулянки та навіть вихід в магазин потребують від Позивача залучення значних зусиль, він відчуває себе неповноцінною людиною, вказане постійно викликає у Позивача відчуття тривоги за своє здоров`я та життя. Крім того, хронічне захворювання легень істотно підвищує імовірність зараження Позивача серйозними вірусними захворюваннями та їх перенесення в складних формах, розуміння даного факту викликає у Позивача відчуття тривоги, переживання за своє майбутнє. Ушкодження здоров`я стало причиною необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя Позивача, обмежило можливість Позивача приділяти час своєму інтелектуальному та духовному розвитку, приділяти увагу близьким та рідним людям. Вказані вимушені негативні зміни призводять до зниження якості життя Позивача та зменшення благ, які Позивач мав до моменту отримання професійних захворювань та втрати професійної працездатності. Отже, вбачається беззаперечне порушення немайнового права Позивача на працю, зміст якого полягає у можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає, більше того втрата професійної працездатності свідчить про фізіологічні негативні зміни в стані здоров`я позивача, що вказує на порушення належного Позивачу права на охорону здоров`я. Розуміння безстроковості зазначених негативних наслідків професійних захворювань, викликає у Позивача негативні емоції, породжує почуття соціальної незахищеності, розпачу та тривоги. Перелічені негативні явища в житті Позивача переконливо доводять факт завдання Позивачу немайнової (моральної) шкоди внаслідок отриманих професійних захворювань та стійкої втрати професійної працездатності, що є наслідком порушення законодавства про охорону праці зі сторони Відповідача. За таких обставин зі сторони Відповідача, має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана Позивачу ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у Позивача хронічних професійних захворювань. В свою чергу, пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медикосоціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15). При визначені розміру моральної шкоди завданої Позивачу слід виходити з принципів розумності, виваженості та справедливості. В свою чергу, розумність - це дії, що здійснила б у конкретній ситуації людина, яка має нормальний, середній рівень інтелекту, знання та життєвий досвід. Принцип розумності — являє собою зважене вирішення питання регулювання правових відносин з урахуванням усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу), з урахуванням накопичених у суспільстві уявлень за даних історичних умов інтелектуальних можливостей, знань, досвіду з метою забезпечення справедливості, балансу інтересів в суспільстві. При визначенні розміру моральної шкоди Позивач виходить з розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 01 січня 2026 року (8647, 00 грн.), а тому оцінює завдану моральну шкоду в 562 055, 00 (п`ятсот шістдесят дві тисячі п`ятдесят п`ять) грн., яку він розраховує наступним чином: 65% х 8647 грн. = 562 055, 00 грн. Цей розмір моральної шкоди визначається виходячи із глибини, характеру та тривалості душевних страждань, нервових переживань, значного стажу роботи у Відповідача, значної втрати працездатності, а саме, встановлення 65% втрати працездатності та ІІІ групи інвалідності БЕЗСТРОКОВО, віку, в якому встановлено втрату працездатності, суттєвого та незворотного погіршення здібностей, усвідомлення того, що стан здоров`я вже ніколи не відновиться, враховуючи ступінь вини Відповідача. Враховуючи принцип розумності, виваженості та справедливості, розмір моральної шкоди, оцінений в 562 055, 00 (п`ятсот шістдесят дві тисячі п`ятдесят п`ять) грн. буде еквівалентним завданим моральним стражданням і достатнім для їх відшкодування (компенсації) Виходячи із зазначеного розрахунку, враховуючи глибину, характер та тривалість вимушених негативних змін в житті Позивача, істотність недоотриманих позивачем благ, внаслідок втрати працездатності та ушкодження здоров`я, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, розмір справедливого, домірного відшкодування моральної шкоди завданої Позивачу повинен складати 562 055,00 гривень, що відповідає завданій позивачу шкоді і є достатньою для її відшкодування. 30 жовтня 2019 року Верховним Судом за наслідками касаційного перегляду судових рішень у справі № 132/3235/16-ц визнано домірним грошове відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу ушкодженням здоров`я, у сумі 120 000 (сто двадцять тис.) грн. за умови безстрокової втрати ним професійної працездатності в ступені – 30 %. 14 листопада 2019 року Верховним Судом за наслідками касаційного перегляду судових рішень у справі № 522/3388/18 визнано розумним, виваженим та справедливим грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 233 000 грн, яке стягнуто з відповідача - роботодавця на користь позивача за умови втрати позивачем 75% працездатності. 12 грудня 2019 року Верховним Судом у справі № 227/1240/17 ухвалено постанову, у якій, врахувавши ступінь фізичних і моральних страждань позивачки, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, істотність вимушених змін у її житті, а також з урахуванням конкретних обставин у справі, і наслідків, що наступили, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, підлягає 300 000,00 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які вона пережила та переносити. Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц колегія суддів визнала розумним, виваженим і справедливим стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди у сумі 275 000 грн. за умови, що позивачем втрачено 100 % працездатності. 12 березня 2020 року Верховним судом за наслідками перегляду судових рішень у справі № 375/2051/18 визнано домірним та справедливим відшкодування моральної шкоди у сумі 400 000 (чотириста тисяч) гривень, яке стягнуто з відповідача на користь позивача за умови втрати позивачем 90% працездатності. Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності». Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно з ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що «забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган». Враховуючи зазначені положення, Відповідач мав створити Позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими. Статтею 173 Кодексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. За змістом ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України. З огляду на положення ч.1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15 затверджено «Перелік робіт з підвищеною небезпекою», згідно якого підземні роботи на шахтах та рудниках віднесено до робіт з підвищеною небезпекою. Згідно з ст.38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах. Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я. Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20- 8 рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця). Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 зазначив, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції. При цьому Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецедентну практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до ч.1 ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно ч.4 ст.10 Цивільно-процесуального Кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду). Так рішенням від 27.07.2004 р. по справі "Ромашов проти України" Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення. Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства. В даній справі Позивачу спричинена моральна шкода, яка не може бути компенсована тільки констатацією факту професійних захворювань внаслідок неналежного виконання Відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці. Відповідна правова позиція висловлена Верховним судом України в постановах №6-123цс12 від 24.10.2012 року та № 6-120цс13 від 13.11.2013 року. Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ч.3 ст.28 ЦПК України Позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди. Таким, чином Позивачем подано дану позовну заяву за його місцем реєстрації. Обставини, які зазначені в даному позові підтверджуються документами доданими до нього. Відповідно до ч.2 ст. 177 ЦПК України правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Заходи досудового врегулювання спору не вживались. Заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви – не здійснювалися. Оригінали всіх додатків доданих до позовної заяви знаходяться у позивача. Судові витрати, які позивач планує понести на момент подання позовної заяви – відсутні. Орієнтовний розрахунок витрат, які планується понести Позивачем у зв`язку із розглядом справи – витрати відсутні. Подання даного позову, свідчить про підтвердження Позивачем, факту не подання іншого позову (позовів) до цього ж відповідача(відповідачів), з тим самим предметом та з тих самих підстав. Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю годувальника. Згідно ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Скориставшись зазначеним правом, представництво інтересів позивача здійснюється адвокатом на підставі договору про надання правової допомоги, оскільки прихід Позивача до суду та надання пояснень спричинять йому додаткові моральні страждання та переживання. Справа є незначної складності, в силу своїх властивостей характеризується незначним переліком доказів для вивчення, справи з аналогічним предметом позову мають сталу судову практику, ціна позову не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому є малозначною та може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Зазначена правова позиція знайшла своє відображення в ухвалі Касаційного цивільного суду Верховного суду від 08 листопада 2019 року по справі №213/238/19. На підставі наведеного, керуючись ст.3 Конституції України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 23, 28, 76, 141, 175, 184, 274, 275, 276 ЦПК України, ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 38 Гірничого закону України, ст. ст. 4, 6, 13 ЗУ «Про охорону праці», ст.ст. 6, 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 5 ЗУ "Про судовий збір”, - ПРОШУ: 1) Відкрити провадження за даним позовом та розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. 2) Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничозбагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 00191023, 50079, м. Кривий Ріг) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я – 562 055, 00 (п`ятсот шістдесят дві тисячі п`ятдесят п`ять) гривень.
Ухвалою від 14 вересня 2026 року судді Хомченко Л.І. Покровского районного суду міста Кривого Рогу відкрито провождения по справі та справу признано до розгляду за правилами загального позовоного провадження з викликом сторін .
Ухвалою Покровського районного суд міста Кривого Рогу від 14.09.2026 року усунуто описку в ухвалі Покровського районного суду міста Кривого Рогу .
Представником відповідача подано відзив на позов . Відповідач посилається на те ,що на думку позивача, відповідач має відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, а саме, отриманням професійного захворювання в сумі 562055гривень. Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» повністю заперечує проти позовних вимог та вважає, що вони є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Позивач перебував у трудових відносинах з Відповідачем. Слід відзначити, що записи в трудовій книжці позивача про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення підтверджують, що позивач був обізнаний, що він зайнятий на робочому місці зі шкідливими умовами праці, що дає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах. За показниками факторів виробничого середовища та трудового процесу робоче місця Позивача відповідало Списку №1 для призначення пенсії на пільгових умовах. Робота позивача за Списком №1, що дає право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, сама по собі передбачає, що це роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, де рівень впливу шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, крім зростання хронічної захворюваності (виробничо обумовленої та захворюваності з тимчасовою втратою працездатності), призводять до розвитку професійних захворювань. Тобто, позивач чітко усвідомлював, що виконувана ним робота пов`язана з безпосереднім впливом шкідливих факторів виробничого середовища на організм працюючого. Позивач, знаючи про погіршення стану свого здоров`я свідомо погіршував його стан. Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. В цій справі слід звернути увагу, що Позивач пропрацював у шкідливих умовах за Списком №1 протягом тривалого часу, а саме 19 років 05 місяців, що майже вдвічі перевищує необхідний стаж для набуття права на пенсію на пільгових умовах. Відповідно ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Згідно ч.3 ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється. Відповідно, позивач мав можливість реалізувати своє право на вільний вибір виду діяльності, шляхом працевлаштування на іншій роботі з умовами праці, що не пов`язаній із впливом на його організм шкідливих виробничих факторів. Слід відзначити, що лікарська таємниця включає усі відомості про стан здоров`я, діагноз, лікування, а також особисті та сімейні аспекти життя пацієнта, які стали відомі медичним працівникам під час надання медичної допомоги. Це включає факт звернення за допомогою, результати обстежень та іншу конфіденційну інформацію, що належить пацієнту. Враховуючи, що Позивач приховував від Роботодавців реальний стан свого здоров`я, тому в даному випадку робота у шкідливих умовах була власним вибором Позивача. Якщо б Позивач своєчасно повідомив про реальний стан свого здоров`я Роботодавця, то можна було уникнути розвиту професійного захворювання. Слід врахувати, що матеріали справи не містять доказів, що Позивач просив змінити йому умови праці, а Роботодавець йому відмовив. Матеріали справи не містять доказів незгоди Позивача з результатами щорічних медичних оглядів щодо визнання його придатним до роботи чи вчинення дій по оскарженню результатів медогляду. При цьому, Позивач звільнився з роботи за власним бажанням (вихід на пенсію ст. 38 КЗпП України), а не станом здоров`я. З урахуванням зазначеного, Відповідач у відносинах з позивачем діяв правомірно, добросовісно, що виключає підстави для відшкодування моральної шкоди. Згідно з актом П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) зазначено наступні діагнози: 1. Хронічний (пиловий) бронхіт першої стадії. Емфізема легень, Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня. J44 2. Вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебральнопериферичної ангіодистонії з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях (ІХС: стабільна стенокардія напруги ІІ ФК, стенозуючий коронаросклероз, гіпертонічна хвороба другої стадії, ступінь 2. СН ІІ-А ст. зі збереженою ФВ ЛІІІ (ФВ 61.69%). ІІІ ФК за NYHA, ризик 4, дисциркуляторна енцефалопатія з вестибулопатією), синдром полірадикулоневропатії з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного пленолопаткового періартрозу. (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у посланні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня), колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. Т75.2 3. Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) - за класифікацією В.О. Останкович і Н.І. Пономарьової, Н 90.3 При цьому необхідно звернути увагу, що згідно із витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 125/25/2245/В від 19.12.2025 номер рішення 125/25/2245/Р у Позивача встановлено наступні діагнози: Основний діагноз: J44.8 - Інша уточнена хронічна обструктивна хвороба легені Супутні діагнози: G55.1 - Компресія нервових корінців та сплетінь при ураженнях міжребцевого диска (М50-М51) І25.9 - Хронічна ішемічна хвороба серця, неуточнена М19.08 - Первинний артроз інших суглобів, інші локалізації І67.8 - Інші уточнені цереброваскулярні хвороби І20.1 - Стенокардія з зареєстрованим спазмом судин H90.3 - Нейросенсорна втрата слуху, двостороння Т75.2 - Впливи вібрації. Ускладнення основного діагнозу: J96.10 - Хронічна респіраторна недостатність. Доводи Позивача щодо наявності моральних страждань виключно від отриманих професійних захворювань є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами. Аналіз акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (форма П-4) у сукупності з витягом із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи свідчить, що поряд із встановленими професійними захворюваннями у Позивача наявна значна кількість хронічних соматичних патологій загального (непрофесійного) характеру. Зокрема, у Позивача діагностовано: хронічну ішемічну хворобу серця (І25.9), стенокардію (І20.1); цереброваскулярні хвороби (І67.8); первинний артроз інших суглобів (М19.08); компресію нервових корінців при ураженнях міжхребцевих дисків (G55.1); хронічна респіраторна недостатність (J96.10). Зазначені захворювання є самостійними нозологічними формами поліетіологічного, переважно віково-дегенеративного та судинного генезу, не віднесені законодавством до переліку професійних захворювань та не перебувають у прямому причиннонаслідковому зв`язку з умовами праці. Об`єктивно саме серцево-судинна патологія, цереброваскулярні порушення та дегенеративні ураження опорно-рухового апарату зумовлюють зниження фізичної витривалості, задишку, больовий синдром, обмеження рухової активності, побутової самостійності та пов`язані з цим психоемоційні переживання. Матеріали справи не містять належного медичного розмежування впливу професійних і непрофесійних захворювань на загальний стан здоров`я Позивача та інтенсивність його моральних страждань. Не встановлено, яка саме частина функціональних обмежень та суб`єктивних скарг обумовлена виключно професійною патологією, а не супутніми хронічними захворюваннями. Крім того, аналіз медичних документів свідчить про неповне співпадіння діагнозів, зазначених в акті П-4 та у висновку експертної команди, а також про фактичне розширення та модифікацію нозологічних форм, що додатково унеможливлює ототожнення всього комплексу захворювань із професійним генезом. За таких обставин відсутні підстави стверджувати, що заявлена Позивачем моральна шкода перебуває у прямому та виключному причинно-наслідковому зв`язку саме з професійним захворюванням, оскільки значна частина погіршення фізичного та психоемоційного стану зумовлена наявністю у нього хронічних непрофесійних захворювань, які мають тривалий прогресуючий перебіг та є самостійними джерелами фізичного дискомфорту і обмеження життєдіяльності. Таким чином: діагностичні формулювання у різних медичних документах повністю не співпадають; має місце розширення та заміна окремих нозологій; відсутнє належне медичне обґрунтування виключного впливу професійного захворювання на обсяг заявлених моральних страждань. Отже, медичні документи не підтверджують заявлений Позивачем обсяг моральної шкоди та не доводять наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями Відповідача і всією сукупністю фізичних та моральних страждань, на які посилається Позивач. У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата КЦС зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом – моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Тому покладення обов`язку відшкодувати моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли така шкода була викликана протиправною поведінкою осіб та за наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та моральною шкодою. Відповідно до постанови ВС від 5 червня 2020 року в справі № 212/3137/17-ц, суд, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, має окрім обставини, які мають суттєве значення, зокрема ступінь втрати працездатності, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, наслідки, що наступили, дотримуватися засад розумності і справедливості. Статтею 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Однак, з вказаних норм не випливає, що наявність будь-якої шкоди породжує зобов`язання з її відшкодування. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Враховуючи вище зазначені обставини, вважаємо, що Позивачем не доведено причинно- наслідковий зв`язок спричинення йому моральної шкоди Відповідачем, тому відсутні підстави для задоволення позову. Відповідач вважає, що сума вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, є значно завищеною. Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За загальним принципом відшкодування шкоди (в тому числі і моральної) розмір відшкодування шкоди має бути не більшим за достатній для розумного задоволення вимог заявника і не має призводити до його навіть неістотного збагачення. Слід врахувати, що медичний висновок про відсоток втрати професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Висновком медичних органів як підстави для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, або медичноконсультаційної або медично-соціально експертної комісії про стрес, що зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або їх наслідків, про депресію чи інші негативні стани постраждалого. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами і доповненнями, а саме абзацу 9, суд, визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Слід взяти до уваги, що позивачем не надано висновків лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, депресію чи інші негативні прояви психологічного стану, які б начебто виникли у нього в результаті професійного захворювання. У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують психологічний стан позивача, а тому розмір моральної шкоди, що заявлений до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, що не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона зобов`язується довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При вирішенні даного спору необхідно враховувати відсутність протиправної поведінки відповідача, відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та моральною шкодою (положення ст. 1193 ЦК України щодо урахування вини потерпілого), а також наявність у Позивача інших хронічних захворювань непрофесійного характеру. Наводимо актуальну судову практику за позовами до Роботодавців про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я:
1. постанова Дніпровського апеляційного суду від 20.08.2025 по справі № 185/9816/24 (стягнуто 110 тис. грн. при втраті професійної працездатності 55%) https://reyestr.court.gov.ua/Review/129839129
2. постанова Дніпровського апеляційного суду від 12.08.2025 по справі № 185/11196/24 (стягнуто 120 тис. грн. при втраті професійної працездатності 60%) https://reyestr.court.gov.ua/Review/129511378
3. постанова Дніпровського апеляційного суду від 13.08.2025 по справі № 185/11397/24 (стягнуто 120 тис. грн. при втраті професійної працездатності 60%) https://reyestr.court.gov.ua/Review/129732091
4. постанова Дніпровського апеляційного суду від 19.08.2025 по справі № 185/13014/24 (стягнуто 120 тис. грн. при втраті професійної працездатності 60%) https://reyestr.court.gov.ua/Review/129696082
5. постанова Дніпровського апеляційного суду від 19.08.2025 по справі № 185/11164/24 (стягнуто 120 тис. грн. при втраті професійної працездатності 60%) https://reyestr.court.gov.ua/Review/129696080
6. постанова Дніпровського апеляційного суду від 19.08.2025 по справі № 185/851/25 (стягнуто 110 тис. грн. при втраті професійної працездатності 55%) https://reyestr.court.gov.ua/Review/129696077
7. постанова Дніпровського апеляційного суду від 19.08.2025 по справі № 185/365/25 (стягнуто 110 тис. грн. при втраті професійної працездатності 55%) https://reyestr.court.gov.ua/Review/129696076
8. постанова Дніпровського апеляційного суду від 19.08.2025 по справі № 185/367/25 (стягнуто 120 тис. грн. при втраті професійної працездатності 60%) https://reyestr.court.gov.ua/Review/129650441
9. постанова Дніпровського апеляційного суду від 19.08.2025 по справі № 185/12684/24 (стягнуто 120 тис. грн. при втраті професійної працездатності 60%) https://reyestr.court.gov.ua/Review/129650440
10. постанова Дніпровського апеляційного суду від 19.08.2025 по справі № 185/12212/24 (стягнуто 60 тис. грн. при втраті професійної працездатності 40%) https://reyestr.court.gov.ua/Review/129650438
Зазначена судова практика підтверджує, що по аналогічним позовам суди стягують значно менші суми аніж заявлено у цій справі. Додатково просимо врахувати вплив зовнішніх факторів, що суттєво впливає та погіршує фінансовий стан Відповідача. Серед таких чинників є влучання ракети 08.07.2024 в адмінбудівлю ПРАТ «ПІВНГЗК», що призвело до пошкоджено холу їдальні заводоуправління та було вибито вікна. Крім того, під час зазначеної події загинуло 10 людей і поранено понад 30 осіб. З урахуванням наведених аргументів, відповідач вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 562055 гривень не відповідає вимогам розумності та справедливості, а сама вимога до відповідача про відшкодування моральної шкоди є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. ЩОДО ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ .Згідно із ч.ч.1,2 ст.93 ЦПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Для визначення наявності чи відсутності між сторонами спору відносно заявлених позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та керуючись статтею ч.ч.1,2 ст.93 ЦПК України, вважаю за необхідне поставити Позивачу наступні питання: 1. Чи повідомляв Позивач Відповідача про небажання працювати у шкідливих умовах праці та необхідність переведення його на іншу роботу? 2. Якщо відповідь на попереднє питання так, то кого повідомляв Позивач та яку отримав відповідь щодо необхідності зміни йому умов праці та якими доказами це підтверджується? 3. Коли Позивач почав відчувати перші ознаки хронічного професійного захворювання? 4. Чи оскаржував Позивач результати щорічних медичних оглядів та якими доказами це підтверджується? 5. Які дії вчиняв Позивач для збереження свого здоров`я під час роботи на підприємстві Відповідача? 6. Які хронічні хвороби має Позивач, що не є професійними? 7. Як впливають на стан здоров`я Позивача хронічні захворювання непрофесійного характеру? Додатково Відповідач повідомляє, що оригінали доказів, що надано до матеріалів справи разом із відзивом перебувають у Відповідача. На підставі вищевикладеного та керуючись, ст. ст. 43, 178 ЦПК України, просив суд . Розглянути справу з урахуванням наданого Відповідачем відзиву на позовну заяву. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я, відмовити повністю.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення аналогічно викладеним у позові ,просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених вимог, просив відмовити у позові ,надав пояснення аналогічно викладеним у позовній заяві.
Заслухав пояснення сторін та дослідив матеріали справи суд встановив наступні обов`язки .
Позивач ОСОБА_1 з 02.02.2005 по 10.07.2024 року перебував в трудових відносинах з ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником яких є Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» .
10.07.2024 року Позивача звільнено за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію.
Під час виконання трудових обов`язків на підприємстві Відповідача, внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, Позивач, працюючи машиністом бульдозера, протягом тривалої дії підпадав під вплив на його організм підвищених рівнів виробничої загальної вібрації, пилу переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та шуму.
У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці та недосконалістю технологічних процесів, Позивачем отримано 3 хронічні професійні захворювання: «хронічний пиловий бронхіт першої стадії. Емфізема легень. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня» (надалі – ХОЗЛ); «вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях (ІХС: стабільна стенокардія напруги ІІ ФК, стенозуючий коронаросклероз, гіпертонічна хвороба другої стадії, ступінь 2. СН І – А ст. зі збереженою ФВ ЛІІІ(ФВ 61,69%), ІІІ ФК за NYHA, ризик 4, дисциркуляторна енцефалопатія з вестибулопатією), синдром полірадикулоневропатії з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня), колінних (ПФ другого ступеня) суглобів» (далі – вібраційна хвороба); «хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху)- за класифікацією ОСОБА_2 і Н.І.Пономарьової» (надалі – туговухість).
Зазначені обставини підтверджуються Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 31.10.2025 року (далі – акт Форми П-4), медичним висновком ВП «НПМЦ професійного здоров`я НУОЗ України імені П.Л. Щупика» від 01.10.2025 року №39/609, а також відомостями внесеними до трудової книжки позивача.
Відповідно до п. 18 акту Форми П-4 причинами виникнення професійних захворювань виявлених у Позивача являються тривала дія шкідливих умов праці на організм Позивача через недосконалість технологічних процесів та характеризувались наступним чином: хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму концентрацію в 2,4 рази і складала 4,8 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, відповідно до вимог «Державних медико-санітарних норомативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом МОЗ України від 09.07.2024 №1192. вібрація загальна транспортна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 2 дБ перевищував допустимий рівень та складав 67 дБ при гранично допустимому 65 дБ згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації». фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму на 6 дБА перевищував гранично-допустимий рівень і складав 86 дБА при ГДР 80 дБА згідно ДСН 3.3.6.037- 99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку». У зв`язку із заподіянням зазначеної шкоди здоров`ю, 19.12.2025 року Позивач вперше пройшов огляд експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - ЕКОПФО). За результатами даного оцінювання Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності БЕЗСТРОКОВО та визначено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 65%, з яких 40% - внаслідок вібраційної хвороби, 15% - хронічної двобічної нейросенсорної приглухуватості, 10% - внаслідок хронічного (пилового) бронхіту, що підтверджується витягом з рішення ЕКОПФО №125/25/2245/В від 19.12.2025 року.
Внаслідок отриманих захворювань, згідно висновку ЕКОПФО, Позивачу протипоказана важка фізична праця, тривала хода, переохолодження. У зв`язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями та частковою втратою професійної працездатності, порушено звичний спосіб життя Позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, Позивач відчуває виражену задишку при фізичному навантаженні, періодичний кашель з виділенням слизового харкотиння впродовж дня, іноді турбує сухий приступоподібний кашель, свистячи хрипи у грудях, періодичне затруднення дихання за типом задухи, яке виникає після фізичного навантаження, та іноді спонтанно у нічний час, підвищену втому, пітливість, біль та обмеження рухів в плечових, ліктьових та колінних суглобах, хрускіт в них, мерзлякуватість верхніх та нижніх кінцівок, утруднення ходи, погіршення слуху на обидва вуха, шум у голові та вухах, підвищення АТ, головний біль, набряки верхніх та нижніх кінцівок, періодичний біль за грудиною у ділянці серця.
Суд не може не погодитися з поясненнями позивача в тій частині ,що професійні захворювання призводять до постійного перенесення Позивачем больових відчуттів, до необхідності проходження медикаментозного лікування, придбання ліків, що призводить до нераціональної втрати часу та життєвої енергії,крім того, тривалі переїзди в автомобільному, залізничному транспорті призводять до приступів задухи, загострення хвороби, виникнення гострого болю в суглобах ніг, що виключає можливість здійснення подорожей, піші прогулянки та навіть вихід в магазин потребують від Позивача залучення значних зусиль, вказане постійно викликає у Позивача відчуття тривоги за своє здоров`я та життя. Ушкодження здоров`я стало причиною необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя .
Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медикосоціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15). При визначені розміру моральної шкоди завданої Позивачу слід виходити з принципів розумності, виваженості та справедливості. В свою чергу, розумність - це дії, що здійснила б у конкретній ситуації людина, яка має нормальний, середній рівень інтелекту, знання та життєвий досвід. Принцип розумності — являє собою зважене вирішення питання регулювання правових відносин з урахуванням усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу), з урахуванням накопичених у суспільстві уявлень за даних історичних умов інтелектуальних можливостей, знань, досвіду з метою забезпечення справедливості, балансу інтересів в суспільстві.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 01 січня 2026 року (8647, 00 грн.), а тому оцінює завдану моральну шкоду в 562 055, 00 (п`ятсот шістдесят дві тисячі п`ятдесят п`ять) грн., яку розраховує наступним чином: 65% х 8647 грн. = 562 055, 00 грн. Цей розмір моральної шкоди визначається виходячи із глибини, характеру та тривалості душевних страждань, нервових переживань, позивача значного стажу роботи у Відповідача, значної втрати працездатності, а саме, встановлення 65% втрати працездатності та ІІІ групи інвалідності БЕЗСТРОКОВО, в якому встановлено втрату працездатності, суттєвого та незворотного погіршення здібностей у позивача , усвідомлення того, що стан здоров`я позивача вже ніколи не відновиться, враховуючи ступінь вини Відповідача. Враховуючи принцип розумності, виваженості та справедливості, розмір моральної шкоди, суд оцінює в 562 055, 00 (п`ятсот шістдесят дві тисячі п`ятдесят п`ять) грн. буде еквівалентним завданим моральним стражданням і достатнім для їх відшкодування (компенсації).
Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що «забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган». Враховуючи зазначені положення, Відповідач мав створити Позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.
Статтею 173 Кодексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
За змістом ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.
З огляду на положення ч.1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15 затверджено «Перелік робіт з підвищеною небезпекою», згідно якого підземні роботи на шахтах та рудниках віднесено до робіт з підвищеною небезпекою.
Згідно з ст.38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.
Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.
Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20- рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 зазначив, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
За таких обставин суд приходить до висновку ,що заявлені вимоги слід задовольнити у повному обсязі оскільки вони обґрунтовані вимогами діючого законодавства та знайшли своє підтвердження доказами у судовому засіданні .
На підставі наведеного, керуючись ст.3 Конституції України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 23, 28, 76, 141, 175, 184, 274, 275, 276 ЦПК України, ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 38 Гірничого закону України, ст. ст. 4, 6, 13 ЗУ «Про охорону праці», ст. ст. 6, 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,, , ст.ст.263-265 ЦПК України ,-
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди задовольнити у повному обсязі .
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничозбагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 00191023, 50079, м. Кривий Ріг) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я – 562 055, 00 (п`ятсот шістдесят дві тисячі п`ятдесят п`ять) гривень.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничозбагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 00191023, 50079, м. Кривий Ріг) на користь держави за судовий збір 5620 гривень .
Відомості щодо сторін :
Позивач ОСОБА_1
адреса
АДРЕСА_1
РНОКПП НОМЕР_1
Представник позивача ОСОБА_3
адреса
АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2
Відповідач Приватне акціонерне товариство
«Північний гірничозбагачувальний комбінат»
адреса 50079, м. Кривий Ріг ЄДРПОУ 00191023
Рішення ухвалено та проголошено 13.10.2026 року .
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: Л. І. Хомченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua