Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №211/10798/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Суд: Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №211/10798/26

Суддя: Сарат Н. О.

Справа № 211/10798/26

Провадження № 2-а/211/159/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді – Сарат Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , представник позивача Гуркін Євген Валентинович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в якій просив Визнати протиправною та скасувати постанову № R798751 від 24 вересня 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України подання/висновок, необхідний для повернення ОСОБА_1 сплаченого на виконання постанови № R798751 від 24.09.2026 адміністративного штрафу у розмірі 8 500,00 грн. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.10.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 скористався правом подання відзиву на позов та представник відповідача Петренко О.О. 21.10.2026 скерував до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву на позов представник відповідача зазначила наступне. озивач відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» має статус військовозобов`язаного та перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 . в Металургійно Військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Громадяни України віком від 25 до 60 років. У запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

24.09.2026 року начальником ОР у місті Кривий ІНФОРМАЦІЯ_5 було встановлено, що позивач ніколи не проходив військово – лікарську комісію, хоча згідно з першим абзацом пункту 3.2 глави 3 розділу II «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800, повинен був проходити кожні 5 років. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника , військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду .

Виходячи з вище викладеного позивач усвідомлюючи протиправний характер своєї бездіяльності, передбачаючи можливість настання шкідливих наслідків, легковажно розраховуючи на їх відвернення вчинив адміністративне правопорушення за статтею 210-1 КУпАП. 23.09.2026 року позивачем особисто надано заяву через електронний кабінет військовозобов`язаного (резерв+) про визнання адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності з правом сплати 50 % розміру штрафу. 24.09.2026 року було розглянуто заяву та прийнято Постанову №R798751 від 24.09.2026 року про накладення штрафу 17000 грн з наданням пільгового розміру штрафу 8500 грн.

Щодо строку притягнення до адміністративної відповідальності зазначаємо, що частиною 1 ст. 38 КУпАП дійсно передбачається, що за загальним правилом адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення. Разом із цим, ця ж ч. 1 ст. 38 КУпАП вказує, на виключення з загального правила: крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині 7 цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Позивачем вчиняється саме триваюче правопорушення, яке - є проступком, пов`язане з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку виконання регламентованих обов`язків, притягненням винної у невиконанні обов`язків особи до відповідальності або припиненням дії відповідної норми закону.

Вважають, що датою виявлення відповідачем порушення є 23.09.2026 року (дата звернення позивача з заявою про визнання адміністративного правопорушення). При цьому, після виявлення правопорушення 23.09.2026 оскаржувана постанова була винесена 24.09.2026, а отже не сплинули три місяці з моменту його виявлення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 24 вересня 2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 виніс постанову № R798751 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн, за невиконання позивачем обов`язку до 5 червня 2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначеності придатності до військової служби, чим порушив п. 2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав всл та поліцейських на соціальний захист”, та допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною першою статті 210-1 КУпАП встановлено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань – від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, було порушення абз.2 Прикінцевих положень Закону №3621-IX, громадянин України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено непридатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначеності придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Згідно сканкопії додатку «Резерв+», позивач має відстрочку від проходження військової служби строком до 30.10.2026 року.

Відповідно до п. 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.04.2024 за № 3621-IX, установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Таким чином, позивач у строк до 05.06.2025 був зобов`язаний самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, оскільки є громадянином України віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності цим Законом.

Про факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП відповідачу стало відомо 06 червня 2025 року тобто в день , коли позивач не пройшов військово-лікарську комісію.

Разом з цим, лише 24 вересня 2026 року відповідачем винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП за невиконання позивачем обов`язку проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Відповідно до ч.1 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у ч.ч.9, 10 цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Так, ч.9 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відтак, за змістом ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

КУпАП не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає, зокрема, невиконання позивачем обов`язку проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до 05 червня 2025 року, не носить характеру триваючого та вичерпується фактом проходження повторного медичного огляду до конкретної дати.

Початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, день виявлення адміністративного правопорушення не тотожний дню складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах №461/1393/16-а від 21 листопада 2019 року та №149/2498/17 від 28 лютого 2019 року.

Строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення, тобто у відношенні до позивача перебіг такого строку почався 06 червня 2025 року.

Однак, спірна постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 210-1 КУпАП прийнята 24 вересня 2026 року, тобто поза межами тримісячного строку, передбаченого ч.9 ст. 38 КУпАП.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

За таких умов, суд вважає, що адміністративне стягнення було накладене відповідачем поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП, у зв`язку з чим провадження в адміністративній справі підлягало закриттю на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Отже, суд вважає, що наявні підстави для скасування постанови від 24 вересня 2026 року постанову №R798751 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення: відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст. ст. 248,280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення справи відповідно до вимог законодавства.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 5, 9, 73-79, 90, 121, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача Гуркін Євген Валентинович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №R798751 від 24 вересня 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України подання/висновок, необхідний для повернення ОСОБА_1 сплаченого на виконання постанови №R798751 від 24.09.2026 адміністративного штрафу у розмірі 8 500,00 грн.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н. О. Сарат

Оригінал: reyestr.court.gov.ua