Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: проходження служби, з них
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №400/2729/26
Суддя: Бітов А.І.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2729/26
Категорія:106020000 Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту:13.05.2026р.
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – Бітова А.І.
суддів – Лук`янчук О.В.
– Ступакової І.Г.
у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної екологічної інспекції України на рішення Миколаївського окружного адміністративного від 13 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції України про стягнення з відповідача 147 114,88 грн середнього заробітку за час затримки у виконанні постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду щодо поновлення його на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області з 16 грудня 2025 року по 14 березня 2026 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року в адміністративній справі №400/6412/21 визнано протиправним наказ відповідача від 20 липня 2021 року №94-тр/р та поновлено його на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області – головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області з 20 липня 2021 року. Однак, станом на день подання цього позову постанова суду не виконана, позивача не поновлено на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області, тому відповідач повинен нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення за період з 16.12.2025 по 14.03.2026 в розмірі суму 147 114,88 гривні.
Відповідач – Державна екологічна інспекція у Миколаївській області позов не визнала, вказуючи, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 Закону України "Про оплату праці". Тобто, середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а тому в позивача відсутнє право вимагати виплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду. З метою виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі №400/6412/21 відповідач надіслав позивачу лист від 08 серпня 2022 року №4088/6.2/16-22, яким запропонував йому вакантні посади. Однак, позивач не надав своєї згоди на призначення на будь-яку посаду, що у свою чергу унеможливлює виконання судового рішення в адміністративній справі №400/6412/21.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного від 13 травня 2026 року позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України задоволено повністю.
Стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року в адміністративній справі №400/6412/21 про поновлення на посаді за період з 16 грудня 2025 року по 14 березня 2026 року в сумі 147 114 грн. 88 коп.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної екологічної інспекції України судовий збір у розмірі 1 471 грн. 15 коп.
В апеляційній скарзі Державної екологічної інспекції України ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт зазначав, що за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою.
Державна екологічна інспекція України не здійснює виплати заробітної плати працівникам які є не її посадовими особами, а тому даний позов не підлягає задоволенню.
Апелянт звертав увагу, що з метою виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі №400/6412/21 Державною екологічною інспекцією України скеровано лист від 08 серпня 2022 року №4088/6.2/16-22, яким запропоновано позивачу на рівнозначні посади, однак, позивач не надав своєї згоди на призначення на будь-яку запропоновану посаду, що у свою чергу унеможливлює своєчасне виконання рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказав, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №400/2729/26 від 13 травня 2026 року за його позовом до Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час затримки у виконанні рішення про поновлення на роботі є законним, обґрунтованим, відповідає зібраним доказам, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
Наказом відповідача від 20 липня 2021 року №94-тр/р позивача звільнено з посади начальника Держекоінспекції України у Миколаївській області – головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області, відповідно до п.11 ч.1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", у зв`язку з ліквідацією територіального органу.
У серпні 2021 року позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про оскарження вищенаведеного наказу та поновлення його на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області – головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року в адміністративній справі №400/6412/21, зокрема:
- визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 20 липня 2021 року №94-тр/р про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції України у Миколаївській області – головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області;
- визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції у Миколаївській області від 20 липня 2021 року №76-о "Про оголошення наказу Державної екологічної інспекції України від 20 липня 2021 року №94-тр/р "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновлено позивача на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області – головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області з 20 липня 2021 року;
- стягнуто з Державної екологічної інспекції у Миколаївській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 липня 2021 року до 07 липня 2022 року в сумі 105 204,36 грн., з відрахуванням до бюджету обов`язкових платежів.
Надалі Миколаївський окружний адміністративний суд неодноразово ухвалював рішення про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки у поновленні на посаді, а саме рішеннями:
- від 23 грудня 2022 року у справі №400/4729/22, яке набрало законної сили 12 травня 2023 року, за період з 08 липня 2022 року по 10 жовтня 2022 року в розмірі 154 010,89 грн;
- від 25 липня 2023 року у справі №400/1444/23, яке набрало законної сили 30 жовтня 2023 року, за період з 11 жовтня 2022 року по 20 лютого 2023 року в розмірі 209 178,97 грн;
- від 20 вересня 2023 року у справі №400/9937/23, яке набрало законної сили 14 лютого 2024 року, за період з 21 лютого 2023 року по 01 серпня 2023 року в розмірі 266 645,72 грн;
- від 29 січня 2024 року у справі №400/13880/23, яке набрало законної сили 05 червня 2024 року, за період з 02 серпня 2023 року по 10 листопада 2023 року в розмірі 167 802,91 грн;
- від 20 травня 2024 року у справі №400/1772/24, яке набрало законної сили 23 травня 2024 року, за період з 11 листопада 2023 року по 23 лютого 2024 року в розмірі 172 400,25 грн;
- від 21 жовтня 2024 року у справі №400/6127/24, яке набрало законної сили 27 березня 2025 року, за період з 24 лютого 2025 року по 28 червня 2025 року в розмірі 206 880,30 грн;
- від 10 листопада 2025 року у справі №400/6353/25, яке набрало законної сили 15 січня 2026 року, за період з 21 березня 2025 року по 18 червня 2025 року в розмірі 147 114,88 грн;
- від 13 січня 2026 року у справі №400/10022/25, яке набрало законної сили 16 квітня 2026 року, за період з 16 вересня 2025 року по 16 вересня 2025 року в розмірі 147 114,88 грн;
- від 24 березня 2026 року у справі №400/13449/25, яке станом на 13 травня 2026 не набрало законної сили, за період з 17 вересня 2025 року по 15 грудня 2025 року в розмірі 27 370,24 грн (позов задоволено частково, загальна ціна позову – 147 114,88 гривні).
Крім цього, в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №320/23264/25 за позовом позивача до відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки у поновленні на посаді за період з 29 червня 2024 року по 20 березня 2025 року у розмірі 434 448,63 гривні.
Позивач вважав, що у зв`язку із затримкою виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року в адміністративній справі №400/6412/21 відповідач протиправно не виплатив середній заробіток за період з 16 грудня 2025 року по 14 березня 2026 року.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 16 грудня 2025 року по 14 березня 2026 року постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року в адміністративній справі №400/6412/21 не виконана в частині поновлення позивача на посаді, що відповідач підтвердив у відзиві на позовну заяву від 30 березня 2026 року.
За таких обставин, згідно зі ст. 236 КЗпП України позивач набув право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді.
Період затримки виконання рішення суду в цій справі складає з 16 грудня 2025 року по 14 березня 2026 року 64 робочих дня. Таким чином, розмір середнього заробітку за вказаний період складає 147 114,88 грн (2 298,67*64 = 147 114,88).
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, КЗпП України, Закону України "Про виконавче провадження".
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Пунктом 3 ч.1 ст. 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Положеннями ст. 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Аналіз зазначених вище норм вказує на те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Добровільне виконання рішення суду боржником це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не залежить від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, ст. 236 КЗпП України передбачає обов`язок роботодавця, у разі затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, виплатити працівнику середній заробіток за час затримки.
Таким чином, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України, суду належить встановити, чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення з`ясуванню підлягає період цієї затримки, який обраховується від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі; та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Невиконання у період з 16 грудня 2025 року по 14 березня 2026 року судового рішення по справі №400/6412/21 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді сторонами у справі не заперечується.
КЗпП України не містить визначення поняття "поновлення на роботі", як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №521/1892/18, від 20 жовтня 2022 року у справі №160/12318/21.
В ході розгляду справи встановлено, що відповідачем у даній справі, як і у справі №400/6412/21, судовим рішенням у якій позивача було поновлено на посаді, є Державна екологічна інспекція України, яка є суб`єктом призначення, що згідно із визначенням, наданим у Законі України "Про державну службу", означає державний орган або посадову особу, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.
Державною екологічною інспекцією України, яка і була зобов`язана виконати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі №400/6412/21, яка підлягає негайному виконанню, та видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі, вказане судове рішення виконано не було.
На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 236 КЗпП України, позивач набув права на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді.
У поданій апеляційній скарзі апелянт вказував на те, що середній заробіток сплачується виключно у випадку перебування особи у вимушеному прогулі, а тому до спірних правовідносин у цій справі має бути застосована норма щодо сплати різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, про що у позивача необхідно витребувати докази.
Щодо вищевказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.
У постанові від 12 травня 2022 року у справі №540/2186/21 Верховний Суд вказав, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію. При цьому, вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року в справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) сформувала висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої ст. 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
Тобто, в разі визнання звільнення незаконним і поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.
З огляду на зазначене, вимушеним прогулом у розумінні ст. 235 КЗпП України є період часу з дня звільнення працівника по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі.
В даному випадку позивачем пред`явлено позов про стягнення з Державної екологічної інспекції України не середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який є по суті неотриманою заробітною платою, а середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення його на роботі, правова природа якого є відмінною від середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Посилання Державної екологічної інспекції України на те, що з метою виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі №400/6412/21 позивачу пропонувались посади для поновлення його на роботі, однак, позивач своєї згоди на призначення на будь-яку з вищевказаних посад не надав, що унеможливлює своєчасне виконання рішення суду, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на відсутність будь-яких доказів дійсного пропонування відповідачем будь-яких посад позивачеві та його письмової відмови від запропонованих посад.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного від 13 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 05 листопада 2026 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук`янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua