Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №420/12953/26
Суддя: Бітов А.І.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12953/26
Категорія:106000000 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:08.07.2026р.
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – Бітова А.І.
суддів – Лук`янчук О.В.
– Ступакової І.Г.
у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ПРУ ДПСУ), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ ПРУ ДПСУ від 26 березня 2026 року №199-АГ "Про результати службового розслідування" в частині накладення на нього, як старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації населений пункт АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону, дисциплінарного стягнення "попередження про неповну службову відповідність" (п.19 наказу).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що про призначення службового розслідування його не повідомляли, з матеріалами службового розслідування та доказами, покладеними в основу висновків, його не ознайомили, а з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності він ознайомився лише 07 квітня 2026 року.
На думку позивача, наведені в наказі формулювання дисциплінарного проступку мають загальний характер, не містять конкретних обставин допущених ним порушень, а його вина у груповому порушенні державного кордону 17 березня 2026 року належними та допустимими доказами не підтверджена.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що за результатами службового розслідування встановлено неналежне виконання позивачем службових обов`язків під час оперативного прикриття закріпленої за ним ділянки державного кордону, що стало однією з причин незаконного перетинання державного кордону групою з восьми осіб 17 березня 2026 року.
Як зазначав відповідач, службове розслідування проведено відповідно до вимог чинного законодавства, позивач був обізнаний про його проведення та надавав письмові пояснення, а обране дисциплінарне стягнення відповідає характеру вчиненого дисциплінарного проступку з урахуванням умов воєнного стану та важливості забезпечення охорони державного кордону.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ПРУ ДПСУ про визнання протиправним та скасування наказу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи та суд визнав встановленими обставини, які не доведені.
Доводи апеляційної скарги:
- в порушення п.7 Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 листопада 2021 року №815 (далі – Порядку №815), матеріали службового розслідування не містять вказівки на позивача як на особу, з вини якої трапилася подія або дії чи бездіяльність якої сприяли негативним наслідкам, не містять конкретних неправомірних дій або бездіяльності позивача, а також наявності причинного зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та подією, з приводу якої було призначено службове розслідування;
- наведені у висновку службового розслідування та в оскаржуваному наказі формулювання ("недостатній рівень протидії організованій злочинності", "неналежний пошук та фіксація інформації", "недостатнє документування злочинної діяльності", "поверхове володіння оперативною обстановкою") є лише оціночними судженнями відповідача, які не містять конкретних неправомірних дій або бездіяльності військовослужбовця;
- посадова інструкція, вимоги абзаців 5, 7, 9 розділу 2 якої нібито порушив позивач, відповідачем суду не надавалася та не була предметом дослідження, а ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ не містять обов`язків, з якими відповідач пов`язує дисциплінарний проступок позивача;
- посадова інструкція позивача не вимагала обов`язкового надання випереджувальної інформації щодо кожного ймовірного порушення державного кордону України;
- пояснення позивача були надані в день призначення службового розслідування особі, яка не входила до складу комісії, а саме начальнику ПРУ ДПСУ, тобто не в рамках службового розслідування, а доказів ознайомлення позивача з наказом про призначення службового розслідування матеріали справи не містять;
- суд першої інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 квітня 2024 року у справі №420/17256/22 та від 12 серпня 2019 року у справі №1340/4847/18, щодо необхідності встановлення та відображення у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або у висновку службового розслідування обставин вчинення правопорушення та вини військовослужбовця.
У відзиві на апеляційну скаргу ПРУ ДПСУ вказує, що службовим розслідуванням встановлено закріплення за позивачем ділянки відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", його відповідальність за оперативне прикриття цієї ділянки, неналежний рівень отримання та аналізу випереджувальної інформації, неповне документування протиправної діяльності та неналежний контроль оперативної обстановки.
Тому, на думку відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між неналежним виконанням позивачем посадових обов`язків та наслідками, що настали, встановлено та належним чином відображено у матеріалах службового розслідування.
Відповідач також зазначає, що надання позивачем письмових пояснень саме по собі свідчить про його обізнаність щодо проведення службового розслідування, а вид дисциплінарного стягнення обрано в межах дисциплінарної влади начальника ПРУ ДПСУ з урахуванням особливого безпекового значення ділянки державного кордону, що межує з Придністровським регіоном Республіки Молдова, в умовах воєнного стану.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації населений пункт АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ).
Відповідно до наказу НОМЕР_1 прикордонного загону від 19 грудня 2025 року №59-АГ (гриф) "Про закріплення особового складу головного оперативно-розшукового відділу за ділянками відповідальності у 2026 році" за позивачем закріплено ділянку відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону (далі – віпс " ІНФОРМАЦІЯ_2 ").
17 березня 2026 року близько 17 години 45 хвилин водій транспортного засобу NISSAN PATHFINDER не виконав законних вимог прикордонного наряду "Контрольний пост" віпс "Павлівка", який ніс службу на автодорозі сполученням населених пунктів Захарівка – Йосипівка, та на великій швидкості здійснив об`їзд місця несення служби, продовживши рух у напрямку державного кордону.
Близько 17 години 59 хвилин група з восьми осіб здійснила незаконне перетинання державного кордону України на вихід з України до Республіки Молдова в районі прикордонного знаку №0438/10.
Наказом ПРУ ДПСУ від 18 березня 2026 року №182-АГ "Про призначення службового розслідування" за вказаним фактом призначено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин, які призвели до групового порушення державного кордону 17 березня 2026 року на напрямку Йосипівка (Україна) – Колосове (Республіка Молдова), можливого виконання не в повному обсязі посадовими особами НОМЕР_1 прикордонного загону службових обов`язків та розпорядчих документів з питань організації і здійснення охорони державного кордону на ділянці відповідальності віпс " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
За результатами проведеного службового розслідування затверджено висновок службового розслідування від 26 березня 2026 року №02.2/5/26-Вн.
Службовим розслідуванням встановлено, що незаконне перетинання державного кордону України вісьмома особами стало можливим внаслідок неналежного оперативного прикриття ділянки відповідальності віпс " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", неналежної системи добування випереджувальної інформації про підготовку до незаконного перетинання державного кордону та неналежної роботи офіцерів з місцевим населенням, яка проводилась формально і не мала на меті отримання випереджувальної інформації щодо можливої підготовки до порушення державного кордону.
Також службовим розслідуванням встановлено, що позивач неналежно (не в повному обсязі) виконав вимоги абзаців 5, 7, 9 розділу 2 посадової інструкції та ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, що виразилось у недостатньому рівні протидії організованій злочинності на державному кордоні в межах закріпленої ділянки оперативного обслуговування, пошуку і фіксації фактичних даних про протиправні діяння на державному кордоні, проведення оперативно-розшукових заходів по документуванню злочинної діяльності в рамках оперативно-розшукових справ та у поверховому володінні оперативною обстановкою.
Пунктом 19 наказу ПРУ ДПСУ від 26 березня 2026 року №199-АГ "Про результати службового розслідування" за неналежне виконання вимог абзаців 5, 7, 9 розділу 2 посадової інструкції та вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, керуючись ст.ст. 48, 56 Дисциплінарного статуту ЗСУ, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення "попередження про неповну службову відповідність".
Наказом ПРУ ДПСУ від 17 травня 2026 року №318-АГ "Про внесення змін" до тексту наказу від 26 березня 2026 року №199-АГ внесено зміни уточнюючого характеру щодо реквізитів посадової інструкції позивача, а саме реквізити наказу НОМЕР_1 прикордонного загону, яким затверджено посадову інструкцію, "від 16 вересня 2025 року №2802-АГ" замінено на "від 16 травня 2025 року №15-ОД (гриф)".
Під час проведення службового розслідування позивач надавав письмові пояснення.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що службовим розслідуванням встановлено не лише сам факт настання негативних наслідків, а й конкретні службові недоліки позивача, який відповідно до наказу про закріплення особового складу був відповідальним за оперативне прикриття ділянки, де сталося порушення державного кордону.
При цьому дисциплінарне стягнення застосовано до позивача саме за неналежне виконання службових обов`язків, а не за сам факт незаконного перетинання державного кордону третіми особами.
Суд першої інстанції також зазначив, що службове розслідування проведено відповідно до вимог Порядку №815, позивач під час його проведення надавав письмові пояснення, а наказом від 17 травня 2026 року №318-АГ внесено виключно технічні уточнення щодо реквізитів посадової інструкції, які не змінили суті встановленого дисциплінарного проступку.
Визначення виду дисциплінарного стягнення, на думку суду першої інстанції, належить до дискреційних повноважень командира, і обставин того, що відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень або застосував явно непропорційне дисциплінарне стягнення, не встановлено.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19, ст. 65 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.1 ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу", ст. 6 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV "Про Державну прикордонну службу України", Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану", ст.ст. 4, 12, 45, 48, 56, 82, 84-86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV, ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, розділів V-VII Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 листопада 2021 року №815 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 січня 2022 року за №39/37375.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі – Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 6 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV "Про Державну прикордонну службу України" (далі – Закон №661-IV) до загальної структури Державної прикордонної служби України входять, зокрема, територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, та органи охорони державного кордону – прикордонні загони.
Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі – Дисциплінарний статут ЗСУ), поширюється, зокрема, на військовослужбовців Державної прикордонної служби України.
Згідно зі ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі – Статут внутрішньої служби ЗСУ), військовослужбовці зобов`язані, зокрема, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованими, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно зі ст. 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Отже, ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ у взаємозв`язку з посадовою інструкцією військовослужбовця визначають його обов`язок сумлінно виконувати службові обов`язки за посадою, а тому доводи апелянта про те, що вказані статті не містять обов`язків, з якими відповідач пов`язує дисциплінарний проступок, колегією суддів відхиляються.
Відповідно до ч.1 ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності – накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно зі ст. 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені дисциплінарні стягнення, зокрема, попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби).
Відповідно до ст. 82 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно зі ст. 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Згідно зі ст. 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховуються характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Частиною 4 ст. 12 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що керівники (начальники) регіональних (територіальних) органів і регіональних (територіальних) органів управління Державної прикордонної служби України користуються стосовно підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування.
Відповідно до ч.1 ст. 56 Дисциплінарного статуту ЗСУ командувач військ оперативного командування має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"ґ", а також пунктами "д"-"ж" (до підполковника включно) ст. 48 цього Статуту.
Отже, начальник ПРУ ДПСУ мав право застосувати до позивача дисциплінарне стягнення "попередження про неповну службову відповідність", передбачене п."ґ" ст. 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ.
Підстави та процедуру проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців органів Державної прикордонної служби України, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішень визначає Порядок проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 листопада 2021 року №815 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 січня 2022 року за №39/37375.
Розділом V Порядку №815 визначено, що особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право, зокрема, отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування, брати участь у службовому розслідуванні, давати усні чи письмові пояснення, подавати документи, висловлювати письмові зауваження щодо повноти та об`єктивності проведення службового розслідування, звертатися з рапортом щодо ознайомлення з висновком та матеріалами службового розслідування в частині, що її стосується.
Відповідно до розділу VI Порядку №815 у висновку службового розслідування зазначаються, зокрема, установлені обставини, за яких військовослужбовцем учинено правопорушення, наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями військовослужбовця та їх наслідками, вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено, наявність вини військовослужбовця, а також пропозиції щодо застосування дисциплінарного стягнення.
Згідно з розділом VII Порядку №815 за результатами розгляду висновку та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, начальник (командир) органу Держприкордонслужби затверджує висновок службового розслідування та приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, у висновку службового розслідування від 26 березня 2026 року №02.2/5/26-Вн відображено обставини події, з приводу якої призначено службове розслідування, причини і умови, що їй сприяли, а також визначено посадових осіб, неналежне виконання обов`язків якими призвело до настання негативних наслідків, у тому числі позивача.
Зокрема, службовим розслідуванням встановлено, що саме за позивачем, відповідно до наказу НОМЕР_1 прикордонного загону від 19 грудня 2025 року №59-АГ, була закріплена ділянка відповідальності віпс " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", на якій сталося групове незаконне перетинання державного кордону, і саме позивач відповідав за оперативне прикриття цієї ділянки.
Також у висновку службового розслідування конкретизовано, які саме вимоги посадової інструкції та статутів позивач виконав не в повному обсязі, та у чому полягало таке неналежне виконання, а саме у недостатньому рівні протидії організованій злочинності в межах закріпленої ділянки, пошуку і фіксації фактичних даних про протиправні діяння, документування злочинної діяльності в рамках оперативно-розшукових справ та у поверховому володінні оперативною обстановкою.
Причинний зв`язок між неналежним виконанням позивачем службових обов`язків та наслідками, що настали, полягає в тому, що неналежне оперативне прикриття закріпленої за позивачем ділянки відповідальності та відсутність випереджувальної інформації про підготовку організованою групою осіб незаконного перетинання державного кордону створили умови для безперешкодного вчинення такого порушення.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дисциплінарне стягнення застосовано до позивача не за сам факт незаконного перетинання державного кордону третіми особами, а за неналежне виконання ним службових обов`язків щодо оперативного прикриття закріпленої за ним ділянки відповідальності.
З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що матеріали службового розслідування не містять конкретних неправомірних дій (бездіяльності) позивача та причинного зв`язку між ними і подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, а наведені у висновку формулювання є лише оціночними судженнями, колегією суддів відхиляються.
Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апелянта про ненадання відповідачем суду посадової інструкції позивача, оскільки сам факт покладення на позивача обов`язків щодо оперативного прикриття закріпленої ділянки відповідальності підтверджується наказом про закріплення особового складу за ділянками відповідальності та висновком службового розслідування і позивачем не заперечується.
Більше того, наводячи доводи про те, що його посадова інструкція не вимагала обов`язкового надання випереджувальної інформації щодо кожного ймовірного порушення державного кордону, апелянт фактично визнає покладення на нього обов`язків з добування випереджувальної інформації та оперативного прикриття ділянки, а його доводи зводяться до незгоди з оцінкою повноти виконання цих обов`язків, наданою дисциплінарною комісією.
Водночас позивачу ставиться у провину не ненадання випереджувальної інформації щодо кожного ймовірного порушення державного кордону, а неналежна організація оперативного прикриття закріпленої за ним ділянки в цілому, що створило умови для групового порушення державного кордону організованою групою осіб.
Щодо доводів апелянта про порушення процедури проведення службового розслідування колегія суддів зазначає, що Порядку №815 надає особі, стосовно якої проводиться службове розслідування, право на отримання інформації про нього, надання пояснень та ознайомлення з його матеріалами, однак не містить вимоги про обов`язкове ознайомлення такої особи з наказом про призначення службового розслідування під підпис.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач надавав письмові пояснення з приводу обставин події, що стала підставою для призначення службового розслідування, і ці пояснення містяться в матеріалах службового розслідування та були враховані дисциплінарною комісією.
Ненадання військовослужбовцем, стосовно якого проводиться службове розслідування, зауважень та пропозицій щодо проведення службового розслідування не перешкоджає проведенню службового розслідування та, за умови дотримання вимог щодо всебічності, повноти та об`єктивності його проведення, притягненню військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Верховний Суд у постанові від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16 зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування лише у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Апелянтом не наведено, яким чином обставина надання ним пояснень начальнику ПРУ ДПСУ, а не членам комісії, або відсутність доказів ознайомлення з наказом про призначення службового розслідування могли вплинути на зміст висновків службового розслідування та оскаржуваного наказу.
Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 30 квітня 2024 року у справі №420/17256/22 та від 12 серпня 2019 року у справі №1340/4847/18 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в цій справі обставини вчинення дисциплінарного проступку, порушені позивачем вимоги посадової інструкції та статутів, а також характер його вини встановлено службовим розслідуванням та відображено у висновку службового розслідування і в оскаржуваному наказі.
Для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований факт невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни, а під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховуються характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Колегія суддів наголошує, що Дисциплінарного статуту ЗСУ не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості, що в свою чергу наділяє уповноважену особу певною дискрецією у визначенні виду стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.
Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2018 року у справі №807/1325/16 сформував правову позицію, яка полягає у тому, що Дисциплінарного статуту ЗСУ не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості, що наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22 червня 2023 року у справі №380/12332/20.
Колегія суддів також враховує, що спірні правовідносини виникли в умовах дії правового режиму воєнного стану, введеного відповідно до Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану", коли до належного виконання військовослужбовцями Державної прикордонної служби України обов`язків із забезпечення охорони державного кордону висуваються підвищені вимоги.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що п.19 наказу ПРУ ДПСУ від 26 березня 2026 року №199-АГ "Про результати службового розслідування" прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з дотриманням встановленої процедури та з урахуванням характеру і обставин вчинення дисциплінарного проступку, а тому підстави для його скасування відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 05 листопада 2026 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук`янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua