Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №479/434/26
Суддя: Казанчук Г.П.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
———————————————————————=
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 479/434/26
перша інстанція: суддя Репушевська О.В.,
повний текст судового рішення
складено 28.09.2026, с-ще Криве Озеро
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої-судді – Казанчук Г.П.
суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2026 року у справі № 479/434/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
ВИКЛАД ОБСТАВИН :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив суд:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6939437 від 31.03.2026, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн;
- провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити;
- стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.03.2026 об 11 год. 06 хв. він керував автомобілем Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 , по автодорозі М-03 (430 км) у м. Валки Богодухівського району Харківської області і був зупинений працівниками поліції.
Після перевірки документів поліцейський, посилаючись на відомості, отримані за допомогою службового планшета, виніс постанову серії ЕНА № 6939437 від 31.03.2026, якою визнав позивача винним у керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування, та наклав штраф у розмірі 20400 грн.
Позивач не заперечував, що постановою Індустріального районного суду м. Харкова від 10.03.2026 у справі № 644/8959/25 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, однак зазначив, що на момент зупинки ця постанова не набрала законної сили, оскільки він скористався правом на її апеляційне оскарження.
За твердженням позивача, постанову не було оголошено в день її винесення, загальний доступ до неї в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено 16.03.2026, після чого 25.03.2026 він направив апеляційну скаргу через Індустріальний районний суд м. Харкова, яку цей суд отримав 30.03.2026.
Надалі 07.04.2026 у Харківському апеляційному суді проведено автоматизований розподіл справи (провадження № 33/818/1246/26), а розгляд апеляційної скарги призначено на 16.09.2026.
На думку позивача, обов`язковою ознакою складу правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, є наявність рішення про позбавлення права керування транспортними засобами, яке набрало законної сили, а постанова, оскаржена в апеляційному порядку, не створює для особи статусу позбавленої права керування.
Позивач також вказував, що оскаржувана постанова не містить посилань на докази набрання законної сили судовим рішенням про позбавлення його права керування, а відповідач порушив вимоги статей 251, 268, 280 КУпАП.
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6939437 від 31 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн, справу про адміністративне правопорушення закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 605,60 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 10.03.2026 постановою Індустріального районного суду м. Харкова у справі № 644/8959/25 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Суд першої інстанції послався на частину четверту статті 291 КУпАП, за якою постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження – з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
З огляду на це суд дійшов висновку, що станом на 31.03.2026 постанова у справі № 644/8959/25 не набрала законної сили, а тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, тоді як відповідач не надав доказів, які б спростовували твердження позивача та свідчили про правомірність оскаржуваної постанови.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.
За доводами апелянта, Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції та юридичною особою публічного права, що має самостійний баланс і рахунки в органах Державної казначейської служби України, тоді як Управління патрульної поліції в Харківській області є його територіальним (відокремленим) підрозділом і статусу юридичної особи не має.
Апелянт вважає, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені частиною четвертою статті 126 КУпАП, інспектори діють не як самостійні суб`єкти владних повноважень, а від імені Департаменту патрульної поліції, тому відповідачем або співвідповідачем у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху має бути саме Департамент патрульної поліції.
На підтвердження цього апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі № 724/116/16-а.
Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції не здійснив заміну неналежної сторони, яка в силу статті 48 КАС України могла бути проведена виключно судом першої інстанції, а тому допустив порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення та відмови у задоволенні позову (з посиланням на постанову Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18).
Крім того, апелянт стверджує, що в резолютивній частині рішення суд першої інстанції прямо вирішив питання про права, інтереси та обов`язки його територіального підрозділу, тоді як сам Департамент патрульної поліції учасником справи не був, а тому відповідно до частини першої статті 293 КАС України він звертається з апеляційною скаргою як особа, про права якої вирішено судом.
Посилаючись на пункт 4 частини третьої статті 317 КАС України та постанову Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19, апелянт вважає, що таке порушення є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Інших доводів, зокрема щодо висновків суду першої інстанції про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, апеляційна скарга не містить.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2026 задоволено клопотання Департаменту патрульної поліції про поновлення строку на апеляційне оскарження, поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2026 року, відкрито апеляційне провадження, витребувано з суду першої інстанції матеріали адміністративної справи № 479/434/26 та визначено здійснювати розгляд справи у змішаній формі.
Цією ж ухвалою учасникам справи запропоновано у десятиденний строк з дня отримання копії апеляційної скарги та/або ухвали про відкриття апеляційного провадження надати відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2026 підготовку справи до апеляційного розгляду закінчено та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.11.2026 о 12:00.
Відзиву на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходило.
У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
ФОП ОСОБА_1 подано клопотання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
УСТАНОВИВ:
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 31.03.2026 інспектор 1 взводу 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області сержант поліції Гордієнко В.Ю. склав постанову серії ЕНА № 6939437 від 31.03.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Згідно з цією постановою 31.03.2026 об 11 год. 06 хв. позивач керував транспортним засобом Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування, чим порушив підпункт «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, за що на нього накладено адміністративне стягнення за частиною четвертою статті 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.
Підставою для висновку про позбавлення позивача права керування стала постанова Індустріального районного суду м. Харкова від 10.03.2026 у справі № 644/8959/25 (провадження № 3/644/216/26), якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Повний текст цієї постанови складено 11.03.2026.
На зазначену постанову захисником позивача подано апеляційну скаргу, яка згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026 передана на розгляд Харківського апеляційного суду (номер провадження 33/818/1246/26), а судовою повісткою учасників повідомлено про призначення її розгляду на 16.09.2026 о 10:30.
Відомостей про розгляд Харківським апеляційним судом зазначеної апеляційної скарги, а так само доказів набрання постанови Індустріального районного суду м. Харкова від 10.03.2026 у справі № 644/8959/25 законної сили станом на 31.03.2026 матеріали справи не містять.
У позовній заяві відповідачем зазначено Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції з ідентифікаційним кодом 40108646, який, як вбачається з довіреності, доданої до апеляційної скарги, є ідентифікаційним кодом Департаменту патрульної поліції.
Згідно з карткою руху документа, наданою апелянтом, повний текст рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2026 року надіслано до електронного кабінету учасника справи «Департамент патрульної поліції» (код ЄДРПОУ 40108646) і доставлено 07.10.2026 о 14:05.
Апеляційну скаргу від імені Департаменту патрульної поліції підписав юрисконсульт відділу правового забезпечення Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Федюк Дмитро Володимирович на підставі довіреності, виданої начальником Департаменту патрульної поліції, якою його уповноважено представляти інтереси Департаменту, його структурних підрозділів та територіальних (відокремлених) підрозділів у судах.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі є виключно процесуальні питання, порушені апелянтом: чи могло Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції бути відповідачем у справі про оскарження постанови, винесеної його поліцейським, та чи вирішив суд першої інстанції питання про права, інтереси та обов`язки Департаменту патрульної поліції, не залучивши його до участі у справі.
Відповідно до частини першої статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.
Згідно зі статтею 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень – це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до частини першої статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному суді (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається, зокрема, за органами державної влади, іншими державними органами, їх посадовими і службовими особами.
Частиною третьою статті 55 КАС України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
Отже, процесуальний закон прямо допускає участь в адміністративній справі суб`єкта владних повноважень, який не має статусу юридичної особи, а наявність такого статусу не є обов`язковою умовою для того, щоб орган, який прийняв оскаржуване рішення через свою посадову особу, був відповідачем в адміністративній справі.
Як вбачається з Положення про управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Управління є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції та згідно із законодавством України реалізовує свої повноваження на території Харківської області.
Положенням про Департамент патрульної поліції, затвердженим наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 73 (у редакції, доданій апелянтом до апеляційної скарги), передбачено, що Департамент бере участь у судових справах в порядку самопредставництва через керівника, а також уповноважених працівників підрозділу правового забезпечення апарату Департаменту та підрозділів правового забезпечення територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту, а територіальні (відокремлені) підрозділи Департаменту беруть участь у судових справах в порядку самопредставництва через своїх начальників, а також уповноважених працівників підрозділів правового забезпечення.
Таким чином, сам апелянт своїм установчим документом визнає участь своїх територіальних (відокремлених) підрозділів у судових справах.
Верховний Суд у постанові від 07.10.2025 у справі № 577/6147/24, предметом якої було оскарження постанови поліцейського управління патрульної поліції, зазначив, що з пункту 7 частини першої статті 4 КАС України висновується, що відповідачем у справі може бути суб`єкт владних повноважень, зокрема, й без статусу юридичної особи.
Незважаючи на те, що управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції не має статусу юридичної особи, водночас законодавством воно наділене правом на видання адміністративного акта, тому є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України та може бути стороною в судовому спорі про оскарження рішень, дій та бездіяльності.
У постанові від 08.09.2025 у справі № 952/560/24, також ухваленій за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції у справі за позовом до управління патрульної поліції як відповідача, Верховний Суд виходив з того, що таке управління як відповідач у справі має право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а Департамент патрульної поліції бере участь у судових справах в порядку самопредставництва, зокрема, через уповноважених працівників підрозділів правового забезпечення своїх територіальних (відокремлених) підрозділів.
Аналогічного підходу Верховний Суд дотримувався і в постанові від 19.11.2024 у справі № 520/16083/23, вказавши, що центральний орган, до складу якого входить територіальний підрозділ без статусу юридичної особи, уповноважений діяти від імені такого підрозділу в суді у справах, предметом яких є рішення, дії чи бездіяльність цього підрозділу, однак це не виключає права самого підрозділу в силу пункту 7 частини першої статті 4 КАС України бути стороною в судовому спорі про оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо посилань апелянта на постанови Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі № 724/116/16-а колегія суддів зазначає, що наведена вище практика Верховного Суду є більш пізньою, сформована саме щодо процесуального статусу управлінь патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у справах про оскарження постанов їх поліцейських і прямо визнає можливість участі такого управління у справі як відповідача, а тому саме вона підлягає врахуванню при вирішенні цього спору.
Оскаржувану постанову серії ЕНА № 6939437 від 31.03.2026 винесено поліцейським Управління патрульної поліції в Харківській області при здійсненні публічно-владних управлінських функцій у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пред`явлення позову до цього Управління відповідає вимогам КАС України.
Колегія суддів також враховує, що, як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач у суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову через його необґрунтованість, посилаючись на правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, при цьому відомостей про те, що відповідач посилався на свою неналежність чи заявляв клопотання про заміну відповідача або залучення Департаменту патрульної поліції до участі у справі як співвідповідача, рішення суду першої інстанції не містить.
За таких обставин доводи апелянта про те, що суд першої інстанції мав з власної ініціативи здійснити заміну відповідача, а пред`явлення позову до Управління є підставою для відмови у його задоволенні, є безпідставними.
Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції вирішив питання про його права, інтереси та обов`язки, не залучивши його до участі у справі, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Застосування цієї норми передбачає, що особа, про права та обов`язки якої вирішено, була позбавлена можливості взяти участь у розгляді справи та захистити свої інтереси в суді першої інстанції.
Натомість з матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві визначив відповідача з ідентифікаційним кодом 40108646, який належить саме Департаменту патрульної поліції, а повний текст рішення суду першої інстанції надіслано до електронного кабінету Департаменту патрульної поліції як учасника справи і доставлено йому 07.10.2026.
Більше того, у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт сам посилався на частину другу статті 295 КАС України, яка поширюється на учасника справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, і обчислював строк на апеляційне оскарження саме з дня доставлення рішення до свого електронного кабінету.
Управління патрульної поліції в Харківській області, яке виступало відповідачем, є територіальним (відокремленим) підрозділом апелянта, бере участь у судових справах через працівників підрозділу правового забезпечення, яким сам апелянт видає довіреності на представництво своїх інтересів, при цьому апеляційну скаргу від імені Департаменту патрульної поліції підписав саме юрисконсульт відділу правового забезпечення цього Управління.
Отже, Департамент патрульної поліції та його територіальний (відокремлений) підрозділ діяли у справі як єдиний суб`єкт владних повноважень, інтереси якого були представлені в суді першої інстанції, а апелянт мав повну можливість заявити всі заперечення проти позову, якою і скористався його підрозділ, подавши відзив.
Рішенням суду першої інстанції не встановлено жодних нових прав чи обов`язків Департаменту патрульної поліції, відмінних від тих, що випливають з правового статусу його територіального підрозділу як відповідача: судом скасовано постанову поліцейського цього підрозділу та стягнуто судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідно до частини першої статті 139 КАС України.
За таких обставин підстав вважати, що суд першої інстанції ухвалив рішення про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, у розумінні пункту 4 частини третьої статті 317 КАС України, колегія суддів не вбачає.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19 не спростовує цього висновку, оскільки пункт 4 частини третьої статті 317 КАС України підлягає застосуванню у разі, коли особа, про права якої вирішено, не мала можливості взяти участь у справі та захистити свої інтереси, тоді як у цій справі інтереси апелянта були представлені його територіальним (відокремленим) підрозділом, а рішення суду доставлено до електронного кабінету самого апелянта.
Колегія суддів також зауважує, що скасування законного по суті рішення суду першої інстанції та відмова у позові лише з підстав, пов`язаних із внутрішньою організаційною структурою Департаменту патрульної поліції, за відсутності будь-якого спору щодо законності самої оскаржуваної постанови, призвело б до надмірного формалізму та фактично позбавило б позивача ефективного судового захисту з огляду на скорочені строки звернення до суду у справах, визначених статтею 286 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апелянт не оспорює висновків суду першої інстанції про те, що станом на 31.03.2026 постанова Індустріального районного суду м. Харкова від 10.03.2026 у справі № 644/8959/25 була оскаржена в апеляційному порядку і не набрала законної сили, а тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП.
Частиною четвертою статті 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до частини четвертої статті 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження – з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме суб`єкт владних повноважень мав довести, що на момент керування позивачем транспортним засобом рішення про позбавлення його права керування набрало законної сили.
Однак ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції таких доказів (зокрема, відомостей про набрання постановою у справі № 644/8959/25 законної сили, про повернення апеляційної скарги позивача чи про результати її розгляду Харківським апеляційним судом) не надано.
Передбачених законом підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги колегія суддів не вбачає, оскільки під час апеляційного перегляду не встановлено ні неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ні порушень норм процесуального права, які були б обов`язковою підставою для скасування рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», § 58, рішення від 10.02.2010).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2026 у зв`язку з поновленням апелянту строку на апеляційне оскарження дію рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2026 року зупинено, а за наслідками апеляційного перегляду це рішення залишається без змін, його дія підлягає поновленню.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2026 року у справі № 479/434/26 залишити без змін.
Поновити дію рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2026 року у справі № 479/434/26.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення і не може бути оскаржена.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Суддя Ю.М. Градовський
Суддя О.В. Єщенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua