Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №420/37062/23 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: забезпечення права особи на доступ до публічної інформації

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №420/37062/23

Суддя: Тарновецький І.І.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37062/23

Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Дата і місце ухвалення: 05.02.2026 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі № 420/37062/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови Ради адвокатів Закарпатської області Фазекоша Олексія Андрійовича, Ради адвокатів Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2023 році ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність голови Ради адвокатів Закарпатської області Фазекоша Олексія Андрійовича, яка полягає у ненаданні відповіді на запит ОСОБА_1 від 15 жовтня 2023 року, направлений 16 жовтня 2023 року, щодо надання інформації про останню зареєстровану адресу робочого місця адвоката ОСОБА_2 станом на 16 жовтня 2023 року;

- зобов`язати Раду адвокатів Закарпатської області надати ОСОБА_1 копію документа, що містить відомості про останню зареєстровану адресу робочого місця адвоката ОСОБА_2 станом на 16 жовтня 2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи.

На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив характер спірних правовідносин, оскільки предметом спору є не відмова в наданні публічної інформації, а бездіяльність голови Ради адвокатів Закарпатської області, яка полягає в нерозгляді запиту від 15 жовтня 2023 року та ненаданні відповіді на нього. При цьому, на думку апелянта, суд безпідставно пов`язав ненадання відповіді із запровадженими під час воєнного стану обмеженнями доступу до інформації.

Також апелянт вважає помилковим застосування рішення Ради адвокатів України від 02 березня 2022 року № 22, яким було обмежено публічний доступ до персональних даних адвокатів у Єдиному реєстрі адвокатів України, зокрема до відомостей про адресу робочого місця адвоката. На його переконання, це рішення не може бути самостійною підставою для обмеження доступу до запитуваної інформації, оскільки відомості про адресу робочого місця адвоката передбачені статтею 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Крім того, апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду щодо необхідності застосування норм законів у разі їх суперечності положенням підзаконних нормативно-правових актів, зокрема викладені в постановах від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19.

З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

На виконання вимог ухвали суду Рада адвокатів Закарпатської області подала додаткові пояснення, у яких зазначила, що її офіційною електронною адресою є ІНФОРМАЦІЯ_3, на яку запит позивача не надходив та у журналі реєстрації вхідної кореспонденції не обліковувався.

У додаткових поясненнях від 03 листопада 2026 року позивач зазначив, що електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 раніше використовувалася Радою адвокатів Закарпатської області та була оприлюднена на її сайті. На думку позивача, направлений на цю адресу запит фактично отримали як голова Ради Фазекош О.А. , так і сама Рада. На підтвердження цього він послався на відсутність повідомлення Gmail про недоставлення листа, прив`язку до електронної адреси фотографії Фазекоша О.А. та використання особистих електронних адрес в органах адвокатського самоврядування. Також позивач заперечив проти застосування рішення Ради адвокатів України від 02 березня 2022 року № 22, вважаючи, що воно не містить конкретного переліку відомостей, доступ до яких обмежено, та наголосив, що вимога про надання документів і відомостей щодо робочого місця адвоката залишилася невиконаною.

Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів справи, 15 жовтня 2023 року ОСОБА_1 склав запит на інформацію, адресований Раді адвокатів Закарпатської області, у якому просив надати копію документа з відомостями про останнє зареєстроване місце здійснення адвокатської діяльності ОСОБА_2, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 021/999 від 12 лютого 2015 року, видане Радою адвокатів Закарпатської області, станом на 16 жовтня 2023 року.

Згідно з роздруківкою електронного листа, 16 жовтня 2023 року о 07 год 03 хв позивач надіслав зазначений запит з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , долучивши до листа два файли.

Відповіді на запит позивач не отримав, у зв`язку з чим звернувся до суду першої інстанції з цим позовом,.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що запитувані відомості про останнє зареєстроване місце здійснення адвокатської діяльності ОСОБА_2 є персональними даними, доступ до яких обмежено рішенням Ради адвокатів України від 02 березня 2022 року № 22 «Про закриття для публічного доступу персональних даних адвокатів у Єдиному реєстрі адвокатів України на період запровадження воєнного стану».

З огляду на це суд дійшов висновку про можливість обмеження доступу до відповідної інформації в умовах воєнного стану та зазначив, що позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Здійснення цього права може бути обмежене законом, зокрема в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, для захисту прав інших людей та в інших випадках, передбачених Конституцією України.

Порядок реалізації права на доступ до публічної інформації визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI.

За змістом статті 1 цього Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації.

Відповідно до статей 3, 5, 12 та 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації забезпечується, зокрема, шляхом її надання за запитами. До розпорядників інформації належать також інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. При цьому частина четверта статті 13 цього Закону зобов`язує всіх розпорядників інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, керуватися його положеннями під час вирішення питань доступу до інформації.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України є недержавним самоврядним інститутом, який самостійно вирішує питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому законом. Відповідно до статей 46, 48 цього Закону ради адвокатів регіонів є організаційними формами адвокатського самоврядування та здійснюють визначені законом функції.

За змістом частин першої та другої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію є проханням особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що перебуває у його володінні. Запитувач має право звернутися із запитом незалежно від того, чи стосується запитувана інформація його особисто, та без пояснення причин подання запиту.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що запит може подаватися в усній, письмовій чи іншій формі, зокрема електронною поштою, факсом або телефоном, на вибір запитувача.

Відповідно до частини першої статті 20 зазначеного Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит не пізніше п`яти робочих днів з дня його отримання.

Отже, обов`язок розпорядника інформації розглянути запит та надати на нього відповідь виникає з моменту його отримання. Тому для встановлення наявності протиправної бездіяльності у цій справі необхідно з`ясувати, чи було запит позивача фактично отримано Радою адвокатів Закарпатської області.

Як вже зазначалось, 15 жовтня 2023 року ОСОБА_1 склав запит, адресований Раді адвокатів Закарпатської області, у якому просив надати копію документа з відомостями про останнє зареєстроване місце здійснення адвокатської діяльності ОСОБА_2 станом на 16 жовтня 2023 року.

Згідно з роздруківкою електронного листа, 16 жовтня 2023 року о 07 год 03 хв позивач надіслав цей запит з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , долучивши два файли.

На виконання вимог ухвали суду Рада адвокатів Закарпатської області подала додаткові пояснення, у яких зазначила, що її офіційною електронною адресою є ІНФОРМАЦІЯ_3, на яку запит позивача не надходив та у журналі реєстрації вхідної кореспонденції не обліковувався.

Заперечуючи проти цих доводів, позивач у додаткових поясненнях зазначив, що електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 раніше розміщувалася на офіційному вебсайті Ради адвокатів Закарпатської області та використовувалася як робоча. Також він послався на зазначення цієї адреси серед контактних даних відповідачів у позовній заяві, її зв`язок із головою Ради Фазекошем О.А. та відсутність повідомлення поштового сервісу про недоставлення електронного листа.

Колегія суддів ураховує наведені позивачем обставини, однак вважає, що вони не підтверджують фактичного отримання Радою адвокатів Закарпатської області спірного запиту.

Зокрема, попереднє оприлюднення електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 на вебсайті Ради та її використання як засобу робочого зв`язку саме по собі не засвідчує, що конкретний електронний лист, надісланий позивачем 16 жовтня 2023 року, надійшов до Ради або був переданий її секретаріату для реєстрації та розгляду. Так само зазначення цієї адреси серед контактних даних відповідачів у позовній заяві та її прив`язка до особи Фазекоша О.А. не підтверджують факту доставки конкретного повідомлення.

Не є таким доказом і відсутність автоматичного повідомлення поштового сервісу про недоставлення листа, оскільки вона не підтверджує його фактичного отримання адресатом.

При цьому надані Радою пояснення про використання іншої офіційної електронної адреси та відсутність реєстрації спірного запиту узгоджуються з відсутністю в матеріалах справи доказів його фактичного надходження до Ради. Позивач не надав технічного підтвердження доставки електронного повідомлення, відповіді адресата на нього чи інших доказів, які б засвідчували отримання запиту Радою адвокатів Закарпатської області.

Отже, наведені позивачем обставини підтверджують, що електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 використовувалася як засіб зв`язку з головою Ради та раніше могла застосовуватися для робочого листування, проте не доводять фактичного отримання Радою спірного запиту. Саме по собі відправлення листа на цю адресу не є достатньою підставою для висновку про його надходження до Ради як розпорядника інформації.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведені положення не звільняють позивача від обов`язку довести обставини, з якими закон пов`язує виникнення відповідного обов`язку розпорядника інформації, зокрема факт отримання ним запиту. Натомість відповідач має довести правомірність своєї поведінки після виникнення такого обов`язку.

У цій справі позивач довів факт відправлення електронного листа, однак не підтвердив його отримання Радою адвокатів Закарпатської області. За таких обставин не доведено виникнення у Ради обов`язку розглянути запит та надати відповідь у строки, передбачені статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Відтак відсутні підстави для висновку про протиправну бездіяльність Ради у зв`язку з ненаданням відповіді на цей запит.

Оскільки вимога про зобов`язання Ради адвокатів Закарпатської області надати копію запитуваного документа є похідною від вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на запит, підстав для її задоволення також немає.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірне застосування судом першої інстанції рішення Ради адвокатів України від 02 березня 2022 року № 22 колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відомості про адвоката, зокрема адресу його робочого місця, вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Частинами першою та другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено види інформації з обмеженим доступом та умови, за яких допускається обмеження доступу до неї, зокрема необхідність дотримання сукупності встановлених законом критеріїв.

Рішенням Ради адвокатів України від 02 березня 2022 року № 22 «Про закриття для публічного доступу персональних даних адвокатів у Єдиному реєстрі адвокатів України на період запровадження воєнного стану» було обмежено публічний доступ до персональних даних адвокатів на період дії воєнного стану.

Разом із тим колегія суддів зауважує, що предметом цього спору є правомірність ненадання відповіді на запит позивача, а не законність обмеження публічного доступу до відомостей, внесених до Єдиного реєстру адвокатів України. Відтак посилання на рішення Ради адвокатів України № 22 саме по собі не вирішує питання про наявність у відповідача обов`язку розглянути запит та надати на нього відповідь.

Визначальним у цій справі є встановлення обставин надходження запиту до Ради адвокатів Закарпатської області.

За таких обставин доводи апелянта щодо неправомірного застосування судом першої інстанції рішення Ради адвокатів України від 02 березня 2022 року № 22 є обґрунтованими в частині помилковості покладення цього рішення в основу висновку про відмову в задоволенні позову. Водночас ця помилка не змінює результату вирішення спору, оскільки обов`язок Ради розглянути запит та надати відповідь не може вважатися таким, що виник, за відсутності підтвердження його отримання.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктом 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду апеляційної інстанції змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 цього Кодексу підставами для зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позову шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог є правильним, а тому в цій частині рішення слід залишити без змін.

Оскільки результат вирішення спору не змінюється, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі № 420/37062/23 змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі № 420/37062/23 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua