Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №160/1107/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №160/1107/26

Суддя: Сафронова С.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/1107/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 року у справі №160/1107/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням її уточнення від 02.02.2026 року, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Полтавській області №045750005649 від 24.10.2025 р. про зміну рішення про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 з 58 років, з моменту первинного звернення до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, а саме з 17.10.2025 р.;

- зобов`язати відповідача зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з АГК "Енергетик" з 24.08.1985 р. по 12.12.1998 р. на посаді сторожа та з 01.04.1999 р. по 31.04.1999 р. на посаді охоронця;

- зарахувати до її пільгового стажу період роботи з 17.05.2019 р. по 31.03.2020 р. на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної) туберкульозного відділення №11, з 01.04.2020 р. по 13.03.2024 р. на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної туберкульозного відділення №7, з 14.03.2024 р. по 30.06.2024 р. на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної) діагностичного відділення №4, з 01.07.2024 р. по 26.02.2025 р. на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної) діагностичного фтизіопульмонологічного відділення з хірургічними ліжками №3 у КЗ "Дніпропетровському обласному клінічному лікувально-профілактичному об`єднанні Фтизіатрії" Дніпропетровської обласної ради, в подальшому у КП "Криворізький протитуберкульозний диспансер", в подальшому у КП "Дніпропетровському обласному медичному центрі соціально значущих хвороб" Дніпропетровської обласної ради;

- зобов`язати відповідача при нарахуванні їй страхового стажу застосувати ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII, зарахувавши пільговий стаж в подвійному розмірі;

- зобов`язати відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 з 17.10.2025 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що вона звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Однак, рішенням Головного управління ПФУ в Полтавській області №045750005649 від 24.10.2025 р. їй відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку із тим, що не досягла пенсійного віку, а також відсутністю необхідного пільгового стажу. Вважає, що рішення вказане є протиправним, позаяк відповідач мав застосувати норми пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, яку було відновлено рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15). Крім того, набутий нею стаж підлягає зарахуванню до стажу роботи за Списком №2, оскільки такий підтверджений уточнюючими довідками. Так, обов`язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. При цьому, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця або було проведено її з порушенням, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до п."б" ст.13 Закону № 1788-XII. Крім того, положення ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" щодо пільгового обчислення стажу за роботу в інфекційному закладі охорони здоров`я залишаються чинними. Отже, періоди її роботи в інфекційному закладі охорони здоров`я належать до зарахування до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 року у справі №160/1107/26 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №045750005649 від 24.10.2025 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з АГК "Енергетик" з 24.08.1985 р. по 12.12.1998 р. на посаді сторожа та з 01.04.1999 р. по 31.04.1999 р. на посаді охоронця. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.03.2024 р. по 30.06.2024 р. на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної) діагностичного відділення №4, з 01.07.2024 р. по 26.02.2025 р. на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної) діагностичного фтизіопульмонологічного відділення з хірургічними ліжками №3 у КЗ "Дніпропетровському обласному клінічному лікувально-профілактичному об`єднанні Фтизіатрії" Дніпропетровської обласної ради (надалі - у КП "Криворізький протитуберкульозний диспансер", у КП "Дніпропетровському обласному медичному центрі соціально значущих хвороб" Дніпропетровської обласної ради). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області при нарахуванні ОСОБА_1 страхового стажу з 13.10.2019 р. по 22.10.2019 р., з 09.03.2022 р. по 31.07.2022 р., з 14.03.2024 р. по 30.06.2024 р., з 01.07.2024 р. по 26.02.2025 р. застосувати ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII, зарахувавши пільговий стаж в подвійному розмірі. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовної заяви - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, а обґрунтованим якщо ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин адміністративної справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17 жовтня 2025 року звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю необхідного пільгового стажу та неврахуванням окремих періодів роботи.

При цьому органом Пенсійного фонду України визначено страховий стаж позивачки тривалістю 18 років 7 місяців 9 днів та пільговий стаж за Списком №2 тривалістю 8 років 10 місяців 9 днів.

Підставами для неврахування окремих періодів роботи зазначено, зокрема, недоліки в оформленні трудової книжки, виправлення у записах щодо роботи в АГК «Енергетик», а також відсутність підтвердження результатами атестації робочих місць права на зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивачки з 14 березня 2024 року по 26 лютого 2025 року.

Крім того, відповідач не застосував положення статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до окремих періодів роботи позивачки в протитуберкульозних закладах.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж це період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених законодавством.

Періоди трудової діяльності до запровадження персоніфікованого обліку підтверджуються документами та в порядку, визначеними законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж установлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, законодавством визначено трудову книжку як основний документ, що підтверджує трудовий стаж особи, а тому орган Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення пенсії повинен оцінювати записи в ній у сукупності з іншими наявними документами.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка надала трудову книжку, в якій містяться записи про її роботу в АГК «Енергетик» у періоди з 24 серпня 1985 року по 12 грудня 1998 року та з 01 квітня 1999 року.

Відповідач відмовився врахувати зазначені періоди, посилаючись на недоліки оформлення трудової книжки, зокрема на особливості оформлення її титульної сторінки та наявність виправлень у записах.

Разом з тим самі по собі недоліки оформлення трудової книжки, які не спростовують факту трудової діяльності особи, не можуть бути безумовною підставою для неврахування відповідного періоду до страхового стажу.

Колегія суддів наголошує, що відповідальність за належне ведення та оформлення трудових книжок покладається на роботодавця. Працівник не повинен нести негативні наслідки у вигляді позбавлення права на пенсійне забезпечення внаслідок недотримання роботодавцем вимог щодо оформлення кадрової документації.

При цьому орган Пенсійного фонду України не позбавлений можливості перевірити достовірність відповідних записів, витребувати необхідні документи та оцінити їх у сукупності.

Суд першої інстанції правильно врахував, що наявні у справі документи підтверджують факт роботи позивачки в АГК «Енергетик», а недоліки оформлення трудової книжки самі по собі не спростовують відомостей про трудову діяльність.

Водночас період з 01 квітня 1999 року по 31 квітня 1999 року, наведений у матеріалах справи, містить календарну неточність, оскільки квітень має 30 календарних днів. Тому під час повторного розгляду заяви відповідач має врахувати належні первинні документи та встановити фактичну дату закінчення відповідного періоду роботи, не допускаючи зарахування неіснуючого календарного дня.

Щодо зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 14 березня 2024 року по 26 лютого 2025 року колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, за результатами атестації робочих місць.

Порядок застосування Списків №1 і №2 затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383.

Згідно з пунктом 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №383 результати атестації робочих місць за умовами праці застосовуються для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Атестація робочих місць за умовами праці проводиться відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка працювала молодшою медичною сестрою (санітаркою палатною) у медичних закладах протитуберкульозного профілю.

Зокрема, у період з 17 травня 2019 року по 31 березня 2020 року вона працювала у туберкульозному відділенні №11, з 01 квітня 2020 року по 13 березня 2024 року у туберкульозному відділенні №7, з 14 березня 2024 року по 30 червня 2024 року у діагностичному відділенні №4, а з 01 липня 2024 року по 26 лютого 2025 року у діагностичному фтизіопульмонологічному відділенні з хірургічними ліжками №3.

На підтвердження характеру роботи та умов праці позивачка надала уточнюючі довідки, зокрема №167, №168, №169, №171 від 19 червня 2025 року, а також №1426/25 і №1427/25 від 08 серпня 2025 року.

Відповідач не зарахував період з 14 березня 2024 року по 26 лютого 2025 року до пільгового стажу, посилаючись на те, що атестація робочих місць за наказом від 17 травня 2019 року №60-ОД не охоплювала діагностичне відділення №4 та діагностичне фтизіопульмонологічне відділення №3.

Колегія суддів звертає увагу, що зарахування періоду роботи до пільгового стажу залежить не лише від найменування посади працівника, а й від характеру виконуваної роботи, зайнятості протягом повного робочого дня на відповідних роботах та належного підтвердження умов праці.

Водночас саме по собі перейменування структурного підрозділу або зміна організаційної структури закладу не свідчить про зміну характеру роботи працівника та умов її виконання.

Зміна найменування медичного закладу, його організаційно-правової форми або структурного підрозділу також не може автоматично позбавляти працівника права на пільгове пенсійне забезпечення, якщо фактичний характер роботи та умови праці відповідають вимогам відповідного Списку.

У цій справі судом першої інстанції встановлено, що позивачка протягом спірного періоду продовжувала виконувати роботу молодшої медичної сестри у спеціалізованому протитуберкульозному закладі, а надані нею документи підтверджують характер та умови виконуваної роботи.

При цьому відповідач не навів переконливих доказів того, що після переведення позивачки до діагностичних відділень характер її трудових обов`язків змінився таким чином, що виключав можливість зарахування відповідного періоду до пільгового стажу.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування періоду роботи з 14 березня 2024 року по 26 лютого 2025 року до пільгового стажу є обґрунтованим.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що при повторному розгляді заяви відповідач має перевірити відповідність документів про атестацію робочих місць вимогам законодавства щодо конкретних структурних підрозділів та посад, а також оцінити всі подані позивачкою докази в їх сукупності.

Щодо застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах та в інших закладах (відділеннях) охорони здоров`я, визначених цією нормою, зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Правове значення для застосування зазначеної норми має не лише назва посади працівника, а й належність закладу або його структурного підрозділу до визначених законом закладів охорони здоров`я, а також фактичне виконання роботи в такому підрозділі.

Як установлено судом першої інстанції, позивачка працювала у спеціалізованих протитуберкульозних відділеннях та закладі охорони здоров`я відповідного профілю.

На підтвердження цього до матеріалів справи долучено довідки роботодавця, які містять відомості про періоди роботи, займану посаду та структурні підрозділи, в яких позивачка виконувала трудові обов`язки.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до періодів з 13 жовтня 2019 року по 22 жовтня 2019 року, з 09 березня 2022 року по 31 липня 2022 року, з 14 березня 2024 року по 30 червня 2024 року та з 01 липня 2024 року по 26 лютого 2025 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком у частині необхідності оцінки характеру роботи позивачки та належності відповідних підрозділів до закладів, визначених статтею 60 Закону №1788-XII.

При цьому застосування подвійного обчислення стажу не означає повторного зарахування одного й того самого періоду роботи до страхового стажу. Такий порядок є спеціальним способом обчислення відповідного періоду роботи для цілей пенсійного забезпечення.

Водночас суд першої інстанції встановив, що окремі періоди роботи позивачки вже були враховані органом Пенсійного фонду України до пільгового стажу за Списком №2 та в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII.

Зокрема, періоди з 17 травня 2019 року по 12 жовтня 2019 року, з 23 жовтня 2019 року по 08 березня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 21 березня 2023 року, з 28 вересня 2023 року по 13 березня 2024 року вже враховані у подвійному розмірі, а періоди з 17 травня 2019 року по 31 березня 2020 року та з 01 квітня 2020 року по 13 березня 2024 року враховані до пільгового стажу за Списком №2.

Отже, під час повторного розгляду заяви відповідач повинен урахувати вже зараховані періоди та не допускати їх повторного зарахування, а також здійснити належний розрахунок загального страхового та пільгового стажу позивачки.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, саме на орган Пенсійного фонду України покладається обов`язок довести правомірність прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії, зокрема належність оцінки документів, поданих позивачкою, та правильність визначення її страхового і пільгового стажу.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а, відповідно до якої формальні недоліки документів, що підтверджують трудовий стаж, самі по собі не можуть бути підставою для позбавлення особи права на пенсійне забезпечення, якщо факт роботи підтверджується іншими належними доказами.

Колегія суддів наголошує, що пенсійне забезпечення є конституційною гарантією, а тому орган Пенсійного фонду України під час розгляду заяви про призначення пенсії повинен діяти добросовісно, розсудливо та з урахуванням усіх документів, які підтверджують трудову діяльність особи.

Саме лише посилання на недоліки оформлення трудової книжки або відсутність окремих документів, які повинні зберігатися у роботодавця, не звільняє відповідача від обов`язку належним чином дослідити подані документи та надати їм правову оцінку.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку доказам та застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 241- 246, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі №160/1107/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua