Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №160/9263/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/9263/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року (суддя С.О. Конєва) у справі № 160/9263/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , у якому, з урахуванням уточнення, просив:

- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.03.2026, в частині призову на військову службу під час мобілізації позивача до Військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира №87 від 24.03.2026р. Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.03.2026р. позивача було примусово доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , де він перебував до його примусової мобілізації та направлення до військової частини. Позивач зазначає, що у спірному випадку допущено порушення процедури проведення ВЛК. Вважає, що його призов на військову службу під час мобілізації здійснено не в порядку діючого законодавства, незаконно, тобто без дотримання процедури призову. Позивач вважає, що порушення процедури його призову на військову службу, порушення організації проведення ВЛК, є протиправними діями ТЦК та СП, які тягнуть за собою визнання протиправними і скасування всіх рішень, які були прийняті на основі оспорюваного наказу про призов на військову службу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від

24.03.2026р. № 1316 в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлення до військової частини НОМЕР_1 позивача;

- визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.03.2026р. №87 в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини та всі види забезпечення, а також призначення на посаду та визнання таким, що приступив до виконання обов`язків;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що є протиправною мобілізація особи, яку проведено з порушенням процедури, встановлену Порядком №560.

Суд першої інстанції вважав, що ТЦК та СП не наведено доводів, які б належним чином виправдовували призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, без дотримання процедури, передбаченої Порядком №560.

Суд першої інстанції вказав, що ТЦК та СП діючи всупереч встановленої законодавством процедури та не зважаючи на обставини, які мали значення для правильного вирішення юридичної ситуації за участю позивача, допустив порушення прав позивача, мобілізувавши його всупереч встановленої Державою Україна відповідної процедури призову.

Суд першої інстанції зазначив, що дії вчинені посадовими особами ТЦК та СП під час процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації, які мали місце у період з 23.03.2026р. по 24.03.2026р., є грубими порушеннями процедури, вчиненими поза межами повноважень ТЦК та СП, ці порушення є істотними (оскільки за умови дотримання процедури, наслідки незаконної мобілізації б не настали), тому прийнятий на основі таких протиправних і незаконних дій ТЦК та СП, акт індивідуальної дії оспорюваний наказ №1316 від 23.03.2026р. в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Суд першої інстанції вважав, що оскільки позивача було мобілізовано протиправно, визнанню протиправними та скасуванню підлягають і усі правові акти, в яких втілено таку процедуру, зокрема, відповідні накази ТЦК та СП та військової частини.

Суд першої інстанції звернув увагу, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, яке призведе до відновлення права позивача є саме зобов`язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу військової частини, що забезпечить правову визначеність для учасників спірних правовідносин та ефективний захист прав позивача, а також дотримання судом гарантій остаточного вирішення спору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що висновок суду першої інстанції про примусове утримання позивача у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 зроблено без доказів такого утримання. Зауважує, що позивач визнаний придатним до військової служби згідно довідки ВЛК від 23.03.2026 року, яка не оскаржена. Звертає увагу, що позивач не мав прав на відстрочку від служби, із заявою щодо отримання відстрочки не звертався. Вважає, що у спірному випадку позивач підлягав прозову на військову службу під час мобілізації, а порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення. Наполягає, що наказ від 23.03.2026, в частині призову на військову службу під час мобілізації позивача до Військової частини НОМЕР_1 , є правомірним, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що комісією ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 було складено Довідку ВЛК №2026-0323-2223-0770-7 від 23.03.2026р. з висновком про придатність позивача до військової служби.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято Наказ (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 24.03.2026р. за №1316.

За змістом згаданого Наказу №1316 позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Командиром військової частини НОМЕР_1 від 24.03.2026р. за №87 позивача зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з призначенням на відповідну посаду.

Вважаючи, що накази від 24.03.2026р. за №1316 та від 24.03.2026р. за №87 є протиправними та підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (надалі цей строк продовжений до сьогоднішнього дня).

Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Приписи ст. 1 цього закону передбачають, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402).

Згідно глави 1 розділу I Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пункт 2.1 глави 2 розділу I Положення №402 визначає, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Згідно пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Абзац третій пункту 3.3 глави 3 розділу I Положення №402 встановлює, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Колегія суддів з`ясувала, що згідно довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 №2026-0323-2223-0770-7 від 23.03.2026р. визначено, що позивач придатний до військової служби.

Колегія суддів з`ясувала, що матеріали справи не містять доказів скасування довідки №2026-0323-2223-0770-7 від 23.03.2026р. та/або оскарження цієї довідки позивачем згідно Положення №402.

Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закону №3543 в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно приписів ч.5 ст. 22 Закону №3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560).

Відповідно до п.81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

Згідно до п.81-1 Порядку №560 за результатами визначення ступеня придатності військовозобов`язаного та резервіста до проходження військової служби за станом здоров`я та професійно-психологічного відбору командир військової частини, керівник відповідного підрозділу розвідувальних органів, керівник Центрального управління або регіонального органу СБУ приймає рішення про призов військовозобов`язаного та резервіста на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно п.88 Порядку №560 на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору (у разі потреби) резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби вручається під особистий підпис або надсилається районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу їх місця проживання.

Як зазначено вище, згідно довідки ВЛК довідки №2026-0323-2223-0770-7 від 23.03.2026р. позивач придатний до військової служби.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є громадянином України.

Згідно наявних у справі відомостей Єдиного державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивача з 23.03.2026 року взято на облік у ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Колегія суддів з`ясувала, що позивачем не наведено та матеріалами справи не підтверджено наявність у позивача підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що передбачено ст. 23 Закону №3543-ХІІ.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що матеріалами справи не підтверджено вручення позивачу згідно п.88 Порядку №560 повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби.

Суд апеляційної інстанції враховує, що у постанові від 26 червня 2019 року у справі №1640/3394/18 Верховний Суд указав, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Верховний Суд у справі № 1640/3394/18 констатував, що не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Такі висновки були також висловлені Верховним Судом у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18, від 16 листопада 2023 року у справі № 300/3110/20, від 21 грудня 2023 року у справі № 440/2017/20.

Колегія суддів зазначає, що порушення п.88 Порядку №560 стосовно вручення позивачу повістки не впливає на правомірність наказу ТЦК та СП від 24.03.2026р. за №1316, яким призвано позивача на військову службу під час мобілізації та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Крім того, апеляційний суд зауважує, що п.88 Порядку №560 передбачає врахування проведення професійно-психологічного відбору у разі потреби, однак матеріалами справи не підтверджено у спірному випадку потребу врахування професійно-психологічного відбору згідно п.81-1 Порядку №560, адже позивач не звертався із заявою стосовно добровільного проходження військової служби.

Також, колегія суддів звертає увагу, що відсутність доказів проведення професійно-психологічного відбору стосовно позивача не впливає на правомірність наказу ТЦК та СП від 24.03.2026р. за №1316, оскільки колегія суддів не вбачає підстав для висновку та позивачем не наведено аргументи і докази про те, що у разі проведення професійно-психологічного відбору позивач не мав би підстав для призову на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини НОМЕР_1 .

Колегією суддів встановлено та порушення п.88 Порядку №560 не спростовує, що позивач станом на 24.03.2026р. був громадянином України, військовозобов`язаним та перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , не мав відстрочки від призову, був придатним до військової служби згідно чинного рішення (довідки) ВЛК, а отже позивач підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Також, судом першої інстанції безпідставно враховано порушення працівниками ТЦК та СП (групи оповіщення) вимог Порядку №560 (стосовно перевірки документів, доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 ), адже це не може вплинути на правомірність самого наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 про призов позивача на військову службу під час мобілізації.

Апеляційний суд звертає увагу, що правомірність дій ТЦК та СП з огляду на зміст заявлених у позові вимог не є предметом судового розгляду у цій справі.

Відтак, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що позивач підлягав призову на військову службу під час мобілізації станом на 24.03.2026 року, а тому колегія суддів дійшла висновку про правомірність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.03.2026р. за №1316 в частині призову на військову службу та відправки до військової частини НОМЕР_1 позивача.

З цих підстав суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.03.2026р. за №1316, в частині призову на військову службу та відправки до військової частини НОМЕР_1 позивача, і, як наслідок, не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування наказу від 24.03.2026р. №87 і зобов`язання військової частини НОМЕР_1 вчинити певні дії.

Крім того, колегія суддів зауважує, що у зв`язку із призовом позивача на військову службу між Державою та позивачем виникли правовідносини, які регулюються, зокрема, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», і саме в межах правового регулювання порядку проходження військової служби позивач може порушити питання про своє звільнення з військової служби з підстав, прямо передбачених законом.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року у справі № 160/9263/26 - скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Т.І. Ясенова