Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №280/4874/26
Суддя: Семененко Я.В.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
05 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 280/4874/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року (суддя Богатинський Б.В.) в адміністративній справі №280/4874/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 103550007430 від 12.05.2026 щодо відмови у здійсненні перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 .
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з індексацією пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки (з урахуванням попередніх застосованих коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115) у розмірі 14729,99 грн з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121.
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснювати нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , у тому числі заборгованості з пенсійних виплат, без застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.
Також просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Позивач вказує про протиправність дій відповідачів, яка полягає у не проведенні індексації пенсії з 01.03.2026, відмови у здійсненні перерахунку пенсії та нарахуванні,
виплаті пенсії у тому числі заборгованості з пенсійних виплат, без застосування постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» від 14 липня 2025 р. № 821.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 103550007430 від 12.05.2026 щодо відмови у здійсненні перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити дії щодо прийняття рішення про перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з індексацією пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки, з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 перерахованої на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/2890/25 із застосуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплатити ОСОБА_1 нараховану пенсію на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/2890/25 без застосуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.
У задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу – відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд дійшов висновку, що позивач має право на індексацію його пенсії в силу положень статті 42 Закону №1058-IV, шляхом застосування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який передбачений постановою КМУ №236 у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796, 1,115) відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача. Враховуючи прийняття рішення про відмову у проведенні індексації пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, саме це управління Пенсійного фонду України необхідно зобов`язати вчинити дії щодо прийняття рішення про перерахунок пенсії позивачу з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121. При цьому, вимога позивача про зобов`язання відповідача-2 здійснити індексацію пенсії позивача з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у конкретному розмірі 14729,99 грн, є передчасною.
Щодо вимоги позивача про здійснення виплати пенсії позивачу у тому числі заборгованості з пенсійних виплат, без застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, то суд зазначив, що оскільки, за встановлених ним обставин, відповідач-2 після рішення суду по справі №280/2890/25 продовжує виплачувати пенсію із застосуванням Постанови №821, що є протиправним, тому з метою належного захисту прав позивача, вірним способом захисту буде зобов`язання відповідача-1 саме нараховувати та виплатити позивачу пенсію, яка перерахована на рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/2890/25 без застосування Постанови №821.
Разом з тим, дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги здійснити виплату пенсії з 01.03.2026 без застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, з огляду на їх передчасність.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд дійшов висновку, що останні підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, яким прийняте оскаржуване рішення.
Разом з цим, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не долучений детальних опис робіт виконаних адвокатом, представником позивача не конкретизовано та необґрунтовано витрачений час на правничу допомогу, не деталізовано, які роботи проведені адвокатом в рамках надання послуг, не відображено вартості години за певний вид послуги, детального опису робіт проведених адвокатом (наданих послуг).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подали апеляційні скарги.
Ухвалою суду від 24 вересня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року по справі № 280/4874/26 – повернуто скаржнику.
Отже, судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду першої інстанції, на предмет його законності та обгрунтованості, в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідача-2). В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове, яким:
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з індексацією пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки (з урахуванням попередніх застосованих коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115) у розмірі 14729,99 грн з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснювати нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , у тому числі заборгованості з пенсійних виплат, без застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року у справі № 280/4874/26 залишити без змін.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вказує, що сума 14729,99 грн – не довільно заявлена, а похідна величина від обставин, встановлених рішенням у справі №280/2890/25, яке набрало законної сили, та застосованих відповідачем до розрахунку пенсії позивача. У цій справі право позивача на індексацію вже виникло з 01.03.2026 порушується щомісяця. Також зазначає, що суд першої інстанції в частині вимог про виплату пенсії без застосування Постанови №821 обмежив задоволення цієї вимоги виключно виплатами, нарахованими на виконання рішення у справі №280/2890/25, однак, не навів жодних мотивів, чому обсяг задоволеної вимоги звужено порівняно із заявленим предметом позову. Також позивач зауважив, що відсутність деталізованого погодинного розрахунку не впливає на факт наявності права на компенсацію витрат.
Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (відповідач-1) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач-2) просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач-2 вказує, що з 01.03.2026 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 « Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» проведено перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн на коефіцієнт збільшення 1,048. Також зазначає, що після рішення суду по справі №280/2890/25 правомірно керувався приписами чинної постанови КМУ №821.
Крім цього, скаржник посилається на те, що пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії, а також, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат не враховано, що судові витрати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, повинні відшкодовуватись з Державного бюджету України органами Казначейства згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача-2, в якому просить апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Також позивач подав відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (відповідачем-1), в якому просить задовольнити його ( ОСОБА_1 ) апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та з 2023 року отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону №1058-IV.
Згідно з розрахунками пенсії, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» з 01.03.2026 проведено перерахунок пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який використовувався для призначення пенсії, на коефіцієнт збільшення 1,048.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі № 280/2890/25 позовні вимоги позивача, задоволено частково: 1) визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України Запорізькій області від 24.03.2025 № 146 щодо відмови у здійсненні перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 ; 2) зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 15.10.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення 2024 році» з урахуванням раніше виплачених сум; 3) зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.03.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,0796) відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з урахуванням раніше виплачених сум.
З ухваленням рішення суду у справі № 280/2890/25 до позивача застосовано Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.
Позивач звернувся із заявою №3725 від 18.04.2026 про перерахунок пенсії та просив: 1) здійснити перерахунок пенсії у зв`язку із проведенням індексації пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.03.2026 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки з урахуванням коефіцієнтів збільшення за 2024-2025 роки у розмірі 14729,99 грн із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121; 2) здійснювати нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у тому числі заборгованості з пенсійних виплат, без застосування до нього Постанови № 821.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 103550007430 від 12.05.2026 відмовлено в перерахунку пенсії ОСОБА_1 за заявою №3725 від 18.04.2026 у зв`язку з відсутністю законних підстав, оскільки пенсія за віком призначена за зверненням у 2023 році із застосуванням показника середньої заробітної плати 12236,71, то з 01.03.2026 проведено перерахунок раніше призначеної пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,048. Збільшений на коефіцієнт показник заробітної плати 13266,50 (12236,71*1,0345*1,048).
Вважаючи протиправним вказане рішення, а також дій відповідачів, яка полягає у не проведенні індексації пенсії з 01.03.2026, відмови у здійсненні перерахунку пенсії та нарахуванні, виплаті пенсії у тому числі заборгованості з пенсійних виплат, без застосування постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» від 14 липня 2025 р. № 821, позивач звернувся до суду з цим позовом.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Щодо застосування пенсійним органом під час обчислення (індексації) пенсії позивача з 01 березня 2026 року коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2023 році у розмірі 1,048 (зазначеного у підпункті 6 пункті 2 постанови №236), замість коефіцієнта збільшення 1,121, що визначений пунктом 1 постанови №236, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058 для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Постановою Кабінету міністрів України № 124 від 20.02.2019 затверджений Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.
Пунктом 1 Порядку № 124 передбачено, що перерахунку підлягають пенсії, обчислені, зокрема, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.
Пунктом 4 Порядку № 124 встановлено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:
де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);
ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:
ЗСЗ = Псзп (1): Псзп (2)х100% - 100%
де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;
Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.
Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.
Кабінетом Міністрів України 25.02.2025 прийнято постанову №236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році”.
Пунктом 1 Постанови № 236 установлено, що з 1 березня 2026 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Пунктом 3 Постанови №236 визначено, що у разі, коли розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 і підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії. Щомісячна доплата до пенсії, встановлена цим абзацом, не встановлюється у разі, коли в результаті перерахунку, проведеного відповідно до пункту 1 і підпунктів 1-7 пункту 2 цієї постанови, розмір пенсії обчислено в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, або в максимальному розмірі, визначеному частиною третьою статті 27 Закону, а також у разі перерахунку частини розміру пенсії, передбаченого абзацом першим пункту 8 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663).
Підпунктом 6 пункту 2 Постанови №236 визначено, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон) за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2025 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/ перерахунку пенсії, з урахуванням відповідних коефіцієнтів збільшення, передбачених підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” (Офіційний вісник України, 2025 р., № 25, ст. 1669), на коефіцієнт збільшення:
для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та які враховувалися для призначення пенсії у 2021 і 2022 роках, - 1,061;
для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, - 1,048;
для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2024 році, - 1,036;
для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2025 році, - 1,024.
Колегія суддів бере до уваги, що за даними Державної служби статистики України, показник зростання споживчих цін (ЗСЦ) за 2025 рік (грудень 2025 року до грудня 2024 року) становить 8,0%.
Показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, за 2023-2025 роки становить 17482,87 грн, за 2022-2024 роки 15 057,09 грн, показник зростання середньої заробітної плати (3C3) склав 16,11% ((17 482,87 грн / 15 057,09 грн) х 100% 100%).
Коефіцієнт індексації у 2026 році становить: К = (8,0% + 16,11%) х 50%/100% + 1 = 1,121, що додатково підтверджується статистичними даними, опублікованими на офіційному сайті ПФУ.
Саме такий коефіцієнт індексації затверджений у п. 1 постанови №236.
Таким чином відповідно до приписів статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у 2026 році коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, становить 1,121.
Отже, приписи підпункту 6 пункту 2 Постанови №236 в частині визначення коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, для цілей індексації пенсій, призначених у 2021-2025 роках, не відповідають положенням частини другої статті 42 Закону №1058-IV, а тому не підлягають врахуванню при перерахунку пенсії.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
З урахуванням наведених вище норм права та висновків Верховного Суду, індексація пенсії позивача з 01.03.2026 мала бути проведена шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії (12236,71 грн), на коефіцієнт збільшення 1,121.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо права позивача на індексацію пенсії.
З огляду на викладене, враховуючи прийняття рішення про відмову у проведенні індексації пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме це управління Пенсійного фонду України необхідно зобов`язати вчинити дії щодо прийняття рішення про перерахунок пенсії позивачу з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121.
Щодо посилання відповідача на дискреційні повноваження, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Зобов`язуючи Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити дії щодо прийняття рішення про перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з індексацією пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки, з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121, суд виходить з того, що у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Отже, оскільки відповідачем протиправно, без врахування положень частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003, відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, у даному випадку у відповідача відсутня дискреція, як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме здійснення індексації пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121.
Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача-2 здійснити індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки (з урахуванням попередніх застосованих коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115) у конкретному розмірі 14729,99 грн, колегія суддів зазначає таке.
Надаючи вище оцінку спірним правовідносинам в частині застосування пенсійним органом під час обчислення (індексації) пенсії позивача з 01 березня 2026 року коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2023 році у розмірі 1,048 (зазначеного у підпункті 6 пункті 2 постанови №236), замість коефіцієнта збільшення 1,121, що визначений пунктом 1 постанови №236, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що належне проведення індексації передбачає послідовне збільшення показника, який фактично використовується для обчислення пенсії, при індексації з 01.03.2026 року відповідач повинен був виходити із показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн, збільшеного на коефіцієнти попередніх індексацій та застосувати до отриманої величини коефіцієнт 1,121, відтак дійшов висновку, що застосування відповідачем коефіцієнта 1,048 замість передбаченого для відповідного перерахунку коефіцієнта 1,121 не відповідає механізму, закріпленому частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, у системному зв`язку із наведеними висновками Верховного Суду.
У межах цієї справи відповідач не довів правомірності не проведення індексації пенсії позивача шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який був застосований при її призначенні у розмірі 12 236,71 грн, збільшеного на коефіцієнти попередніх індексацій із застосуванням до отриманої величини коефіцієнта 1,121.
Навпаки, наявні у справі розрахунки підтверджують, що при проведенні перерахунку відповідач не забезпечив послідовного застосування до показника 12 236,71 грн коефіцієнтів попередніх індексацій та застосування коефіцієнта 1,121, унаслідок чого індексацію пенсії позивача проведено не у спосіб, передбачений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.
Наведене свідчить, що у межах спірних правовідносин адміністративним судом не здійснюється перерахунок (індексація) пенсії, а перевіряється виключно законність рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, наділених відповідними повноваженнями, станом на момент їх прийняття (вчинення), за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок зобов`язати вчинити певні дії.
Отже, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що здійснення індексації пенсії позивача з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у конкретному розмірі, є виключними повноваженнями Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Суд зазначає, що не може перебрати на себе повноваження відповідача.
Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про здійснення виплати пенсії позивачу у тому числі заборгованості з пенсійних виплат, без застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.
Колегія суддів бере до уваги, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі № 280/2890/25 позовні вимоги позивача, задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України Запорізькій області від 24.03.2025 № 146 щодо відмови у здійсненні перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 15.10.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення 2024 році» з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.03.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,0796) відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з урахуванням раніше виплачених сум.
Як встановлено судом, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі № 280/2890/25 знаходиться на виконанні у пенсійного органу з врахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821.
Позивач звертався з заявою у якій просив, зокрема, здійснювати нарахування та виплату пенсії, у тому числі заборгованості з пенсійних виплат, без застосування до нього Постанови № 821, однак оскаржуване рішення відповідача 2 не містить висновків щодо розгляду заяви у цій частині.
З цього приводу колегія суддів зазначає таке.
Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі Порядок №821) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 р. № 821.
Згідно п.2 Порядку №821 визначено, що судові рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, на виконання яких стягувачу призначено (перераховано) пенсію (щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці); перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.
Відповідно до п.5-8 Порядку №821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.
Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.
Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.
Так, Порядком №821 врегульовано механізм виплати нарахованої (перерахованої) пенсії на виконання рішення суду.
Згідно із положеннями статті 129 Конституції України однією із основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Так, на реалізацію положень статті 129-1 Конституції України, Верховною Радою України прийнято, зокрема, Закони України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» та від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Означеними законами врегульовано порядок виконання судових рішень, у тому числі тих, боржником за якими є державний орган.
Водночас, ані Конституцією України, ані згаданими законами, Уряд не наділений повноваженнями з визначення порядку виконання судових рішень, зокрема, в яких боржниками є органи ПФУ. Натомість, положеннями статті 129-1 Основного Закону чітко закріплено, що порядок виконання судових рішень визначається законом.
Подібний висновок вказано Верховним Судом у постанові від 26.05.2021 року у справі №640/5248/19.
В силу положень ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Відтак, керуючись приписами ч.3 ст.7 КАС України, ураховуючи те, що наявні докази того, що судове рішення у справі №280/2890/25 знаходиться на виконанні у пенсійного органу з врахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо виплати пенсії позивачу, перерахованої на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2025 року у справі №280/2890/25, з урахуванням Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821.
При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що наявне рішення суду, яке набрало законної сили та яким визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався з заявою у якій просив, зокрема, здійснювати нарахування та виплату пенсії, у тому числі заборгованості з пенсійних виплат, без застосування до нього Постанови № 821, однак оскаржуване рішення відповідача 2 не містить висновків щодо розгляду заяви у цій частині.
Аналізуючи вказані обставини, колегія суддів зауважує, що відсутні докази вчинення будь-яких дій з боку пенсійного органу щодо здійснення перерахунку пенсії позивачу з 01.03.2026 із застосуванням положень Порядку № 821.
Колегія суддів враховує, що відповідно до частини 3 статті 9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб`єкта владних повноважень у подальшому, оскільки на час розгляду справи таких не існує.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, установлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Колегія суддів звертає увагу, що оскільки відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку позивачу пенсії на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині, з огляду на їх передчасність, оскільки на момент прийняття рішення, відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати пенсії з 01.03.2026 без урахування (застосування) Порядку №821.
Підсумовуючи все викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, ураховуючи те, що оскаржуване рішення № 103550007430 від 12.05.2026 щодо відмови у здійсненні перерахунку (індексації) пенсії позивача прийняте відповідачем-2, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідача 2).
Посилання апелянта на те, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат не враховано, що судові витрати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, повинні відшкодовуватись з Державного бюджету України органами Казначейства згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 є безпідставними, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 визначає механізм виконання судових рішень (процедуру безспірного списання коштів органами Казначейства), а не змінює матеріальний чи процесуальний порядок розподілу витрат, встановлений КАС України.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи додано копії:
- ордеру на надання правничої допомоги серії АХ №1348362 від 19.05.2026,
- договору про надання професійної правничої допомоги № 05/03/1 від 05.03.2026,
- платіжної інструкції від 06.03.2026.
Так, 05.03.2026 ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатське об`єднання «Юридична компанія «APEC» в особі керуючого об`єднанням - адвоката Лисун Вікторії Сергіївни («Адвокатське об`єднання») уклали договір про надання професійної правничої допомоги № 05/03/1, за умовами якого 1.1. Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати наступні юридичні послуги: представництво інтересів Клієнта в суді першої та апеляційної інстанцій з приводу зобов`язання Пенсійного фонду України провести індексацію пенсії Замовника із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати за 2024, 2025 та 2026 роки в судовому порядку з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 січня 2025 року по справі № 160/28752/23.
1.2. Виходячи зі змісту п. 1.1. Договору Сторони погодили наступний обсяг робіт:
1.2.1. Підготовка та подача позовної заяви.
1.2.2. Підготовка та подача відповіді на відзив.
1.2.3. Підготовка заяв, клопотань по судовій справі.
1.2.4. Представництво інтересів Клієнта у суді першої та апеляційної інстанцій.
1.2.5. Подача апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
1.2.6. Подача відзиву на апеляційну скаргу відповідача по даній справі.
1.2.7. Отримання рішень суду, виконавчих листів.
1.2.8. Надання інших видів професійної правничої допомоги.
У розділі 4 цього Договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим Договором юридичних робіт та послуг складається з винагороди Виконавцеві в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.
Оплата за даним договором здійснюється на підставі рахунку, виставленого Адвокатським об`єднанням.
Таким чином, проаналізувавши надані позивачем документи, можливо дійти висновку про те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачу були надані послуги з правничої допомоги, розмір яких оцінено сторонами укладеного договору у розмірі 20000,00грн.
Відповідності до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У спірному випадку Договором визначено порядок формування вартості послуг (гонорар адвоката).
Отже, умови щодо встановленого договором розміру гонорару адвоката відповідають приписам ст. 30 Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України.
Таким чином, помилковим є висновок суду першої інстанції, що відшкодуванню за нормами КАС України підлягають лише ті витрати на професійну правничу допомогу, які доведені належними доказами, зокрема детальним описом робіт (наданих послуг).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем подані необхідні документи на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу у цій справі.
Так, позивач вказує на те, що визначений розмір гонорару адвоката є співмірним по відношенню до складності цієї справи, а його розмір встановлено укладеним між сторонами Договором у фіксованому розмірі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат, суд не може надавати оцінки волевиявленню сторін в межах укладеного договору про надання правової допомоги. Суд визнає і те, що своїм волевиявленням сторони договору можуть встановлювати будь-які їх права та обов`язки в межах укладеного договору, які не суперечать закону, в тому числі встановлювати будь-який, на їх розсуд, гонорар, що сплачується адвокату.
В той же час, суд має обов`язок оцінити заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу на предмет їх співмірності та обгрунтованості.
В постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Вказана позиція висловлена і Верховним Судом в постановах від 01 червня 2022 року по cправі № 910/1929/19, від 18 травня 2022 року по cправі № 911/1825/20, від 23 лютого 2022 року по cправі № 914/653/21, від 15 червня 2021 року по справі № 912/1025/20.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.
Отже, той факт, що у спірному випадку сторонами договору про надання правової допомоги визначено вартість наданих послуг у розмірі 20000,00 грн, жодним чином не свідчить про те, що саме такий розмір витрат має бути відшкодований на користь позивача.
Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, на предмет їх обгрунтованості та співмірності, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що ця справа відноситься до категорії незначної складності.
З врахуванням категорії цієї справи, обсягу та характеру наданих адвокатським бюро послуг,
суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з урахуванням дотримання вимог співмірності та обґрунтованості розміру витрат на правничу допомогу, обґрунтованою, співмірною та підтвердженою належними доказами є сума 2000 грн, тому підлягає стягненню.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
З огляду на помилковість висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині з прийняттям нового - про часткове задоволення відповідної заяви позивача. В іншій частині рішення суду першої інстанції – залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В АЛ И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року у справі №280/4874/26, в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу – скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп.
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 у справі №280/4874/26 –залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Т.І. Ясенова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua