Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №340/2354/26
Суддя: Коршун А.О.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
04 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 340/2354/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.07.2026р. у справі № 340/2354/26
за позовом:виконувача обов`язків керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області
до: про:Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
16.04.2026р. Кіровоградським окружним адміністративним судом зареєстровано позов виконувача обов`язків керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області до Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, і 21.04.2026р. судом першої інстанції за цим адміністративним позовом відкрито провадження у справі №340/2354/26 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Прокурор, посилаючись у адміністративному позові на те, що відповідач, як орган місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями щодо забезпечення та захисту прав дітей, допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невиконанні обов`язку щодо створення та державної реєстрації служби у справах дітей як юридичної особи, а тому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій, спрямованих на державну реєстрацію юридичної особи – служби у справах дітей, створення якої передбачено рішенням Онуфріївської селищної ради від 19.12.2023 №4652; - зобов`язати відповідача вчинити дії, спрямовані на державну реєстрацію юридичної особи – служби у справах дітей відповідно до вимог чинного законодавства.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.07.2026р. у справі №340/2354/26 виконувачу обов`язків керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.
Прокурор, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, за якою судом апеляційної інстанції 22.09.2026р. відкрито апеляційне провадження у справі №340/2354/26 і справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 13.10.2026р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Прокурор, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 20.07.2026р. та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що рішенням Онуфріївської селищної ради від 19.12.2023 №4652 утворено Службу у справах дітей Онуфріївської селищної ради, затверджено Положення про неї та визначено її місце у структурі виконавчих органів ради. Із 01.01.2024 служба здійснює діяльність та виконує покладені на неї законодавством функції.
Водночас державна реєстрація Служби у справах дітей Онуфріївської селищної ради як юридичної особи не проведена, що підтверджується відсутністю відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та сторонами не заперечується.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не вчинення дій, спрямованих на державну реєстрацію юридичної особи – Служби у справах дітей Онуфріївської селищної ради, створення якої передбачено рішенням від 19.12.2023 № 4652, прокурор звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до абз.1 ч.3 та абз.1, 2 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно до ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Частиною 3 ст. 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, а у випадку та порядку визначеному законом.
Отже колегія суддів зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно, і у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом владних повноважень і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 25.04.2018р. у справі №806/1000/17, від 19.07.2018р. у справі №822/1169/17, від 13.05.2021р. у справі №806/1001/17 та від 13.02.2019р. у справі №826/13768/16, від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18.
Предметом спору у цій адміністративній справі є забезпечення належного функціонування служби у справах дітей, а саме виконання органом місцевого самоврядування покладених на нього законом повноважень щодо забезпечення функціонування служби у справах дітей
З матеріалів справи вбачається, що прокурором подано позов з підстав наявністі інтересу держави забезпечити належну реалізацію державної політики у сфері охорони дитинства та захисту прав дітей, зокрема шляхом забезпечення функціонування служб у справах дітей органів місцевого самоврядування.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанії, що прокурор належним чином обґрунтував наявність інтересу держави у сфері захисту прав дітей та наявність правових підстав для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до статті 3 Конвенції ООН про права дитини, статті 51 Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на органи місцевого самоврядування покладено обов`язок забезпечити реалізацію державної політики у сфері захисту прав дітей шляхом створення та забезпечення функціонування служб у справах дітей.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.04.2024 року у справі № 520/18822/2020, діяльність служб у справах дітей є одним із механізмів реалізації державної політики у сфері захисту прав дитини, а невиконання органом місцевого самоврядування встановленого законом обов`язку щодо забезпечення функціонування відповідної служби може свідчити про порушення інтересів держави у сфері охорони дитинства.
Разом з тим, предметом спору у цій справі є не питання фактичного створення служби у справах дітей, а питання наявності у відповідача обов`язку створити таку службу саме у статусі окремої юридичної особи та здійснити її державну реєстрацію.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався, на наказ Міністерства соціальної політики України від 14.06.2018р. № 890 «Про деякі питання діяльності об`єднаної територіальної громади щодо соціальної підтримки населення та захисту прав дітей», яким затверджені Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності об`єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей, який в свою чергу втратив чинність, тоді як на час виникнення спірних правовідносин та розгляду даної справи діють Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності територіальної громади у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 31.07.2023р. № 263-Н.
Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 розділу 1 зазначених Методичних рекомендацій з метою ефективного виконання власних і делегованих повноважень та функцій у сферах соціального захисту населення і захисту прав дітей на рівні територіальної громади рекомендовано запровадити модель організаційної структури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, яка передбачає, зокрема, утворення служби у справах дітей у структурі відповідного виконавчого органу ради.
Також рекомендовано підпорядкувати службу у справах дітей голові відповідної ради та забезпечити її взаємодію з іншими суб`єктами, залученими до реалізації повноважень у сфері захисту прав дітей.
Положеннями розділу 3 Методичних рекомендацій визначено, що для виконання повноважень у сфері захисту прав дітей органи місцевого самоврядування забезпечують утворення служб у справах дітей, а також визначено основні функції таких служб, зокрема щодо ведення обліків дітей, організації соціально-правового захисту дітей, підготовки відповідних рішень та взаємодії з іншими органами і установами.
Отже, положення Методичних рекомендацій спрямовані на визначення організаційної моделі діяльності служб у справах дітей та їх функціонального призначення, однак не передбачають обов`язкового утворення таких служб у статусі окремої юридичної особи.
Посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 30.08.2007р. № 1068 «Про затвердження типових положень про службу у справах дітей» не спростовують наведених висновків, оскільки цією постановою затверджено типові положення про служби у справах дітей місцевих державних адміністрацій та не встановлено обов`язку виконавчих органів сільських, селищних чи міських рад утворювати відповідні служби виключно як юридичні особи.
Так само наказ Міністерства соціальної політики України від 16.09.2021р. № 518 «Про затвердження Примірного положення про службу у справах дітей сільської, селищної ради» не містить імперативної вимоги щодо державної реєстрації служби у справах дітей як окремої юридичної особи, а визначає лише примірні засади організації її діяльності.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідачем виконано передбачений законом обов`язок щодо створення та забезпечення функціонування служби у справах дітей. При цьому позивач не навів положень закону чи іншого нормативно-правового акта, які встановлювали б обов`язок органу місцевого самоврядування здійснити державну реєстрацію служби у справах дітей саме як окремої юридичної особи.
Відповідно до статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.
При цьому вказана норма визначає організаційні засади утворення виконавчих органів ради, однак не містить вимоги щодо обов`язкового надання таким органам статусу окремої юридичної особи.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність державної реєстрації Служби у справах дітей Онуфріївської селищної ради як юридичної особи сама по собі не свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що відповідач не забезпечив створення чи функціонування відповідної служби або не виконує покладені на нього законом повноваження у сфері захисту прав дітей.
Приймаючи до уваги вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо необґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог та постановив правильне рішення, яким відмовив позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про відмову позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 20.07.2026р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури – залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.07.2026р. у справі №340/2354/26 – залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано – 04.11.2026р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua