Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №160/37046/25
Суддя: Щербак А.А.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
04 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/37046/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року (суддя Калугіна Н.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року позов задоволено.
Суд вирішив визнати протиправним та скасувати пункт 20 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 16.08.2025 № 617 в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності лейтенанта ОСОБА_1 , командира 8 взводу роти охорони батальйону охорони та стягнення шкоди в сумі 327 038, 71 грн.
Визнати протиправним та скасувати абзац 12 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» від 22.09.2025 № 1538 в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності лейтенанта ОСОБА_1 , командира 8 взводу роти охорони батальйону охорони та стягнення шкоди в сумі 327 038, 71 грн.
Військовою частиною НОМЕР_1 подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Зазначено, що суд не врахував, що хоча формальною підставою здійснення надлишкових виплат грошових коштів і є наказ командира військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди, фактичною підставою здійснення надлишкових виплат грошових коштів стало неправомірне включення тимчасово виконуючим обов`язки командира 5 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 лейтенантом ОСОБА_1 до рапорту на виплату додаткової винагороди осіб офіцерського складу НОМЕР_3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 (у тому числі і себе) які не були безпосередньо задіяні при виконанні бойових (спеціальних) завдань з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури), що і стало причиною завдання прямої дійсної шкоди державі у сумі у сумі 327 038,71 грн.
Вчинення позивачем умисних протиправних дій, направлених на безпідставне отримання додаткової винагороди як самим Позивачем, так і особами офіцерського складу НОМЕР_3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 , прямим наслідком яких є здійснення надлишкових виплат грошових коштів, що відповідно до вимог частини 1 ст. 6 Закону 160-IX є підставою для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходить військову службу в Військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира 8 взводу охорони роти охорони батальйону охорони.
08.07.2025 за №518/1022-в на адресу Військової частини НОМЕР_1 надійшов аудиторський звіт відділу внутрішнього аудиту Державної спеціальної служби транспорту від 04.07.2025 № 15-4-3 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військової частини НОМЕР_2 в період з 01.01.2023 по 31.03.2025.
Комісія перевірила, зокрема, правомірність нарахування та виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану від командира батальйону до командира взводу.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2025 року №567 «Про призначення службового розслідування за результатами Аудиторського звіту відділу внутрішнього аудиту Державної спеціальної служби транспорту» у військовій частині НОМЕР_2 за напрямком фінансової діяльності комісією у складі: голова комісії: помічник командира- начальник фінансово-економічної служби підполковник ОСОБА_2 ; члени комісії: офіцер фінансово-економічної служби майор ОСОБА_3 , офіцер адміністративного відділення лейтенант ОСОБА_4 , було проведено службове розслідування, яким зокрема перевірено правомірність нарахування та виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану від командира батальйону до командира взводу.
За результатами розслідування складено акт службового розслідування, реєстраційний №1496/22-162 від 15.08.2025 року, у якому запропоновано, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності лейтенанта ОСОБА_1 , командира 8 взводу охорони роти охорони батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 327038,71 (КЕКВ 2112-268064,52 КЕКВ 2120-58 974,19).
Актом встановлено, що відповідно до зведеної відомості №1 «виплат додаткової винагороди за охорону та оборону об`єктів державного значення, нарахована військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 від командира частини до взводного включно за 2024 р.» додаток №1, та до зведеної відомості №2 «виплат додаткової винагороди за охорону та оборону об`єктів державного значення. військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 від командира частини до нарахована взводного включно за 2025р.» додаток №2, особовий склад не включений до постових відомостей не встановлено залучення до вартової служби за винятком осіб зазначених в додатку №3. («постову відомість перевірив командир військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_5 відсутні підписи»). Загальна сума переплати складає 31 502 782,44 2024 рік КЕКВ 2112-19 325 215,46 КЕКВ 2120- 4 251 547,40; 2025рік КЕКВ 2112 - 6 496 737,37 КЕКВ 2120-1 429 282,21. Можливості провести перевірку правомірності виплати додаткової винагороди за 2023 рік не має у зв`язку зі знищенням журналів постових відомостей за 2023 рік згідно акту «Про знищення справ, документів на місці» від 03 січня 2025 року №1 (додаток №3).
Відповідно до п. 21 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №617 від 16.08.2025 «Про результати службового розслідування», відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнуто до повної матеріальної відповідальності лейтенанта ОСОБА_1 , командира 8 взводу охорони роти охорони батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 327 038,71 грн.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2025 року №637 (з адміністративно-господарської діяльності) зупинено дію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» та призначено додаткове службове розслідування щодо обґрунтованості виплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_2
АДРЕСА_1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно- господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1538 визначено: «Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» зі старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира 8 взводу охорони роти охорони. батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 327 038,71 грн, шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення».
З витягу зі зведеної відомості №2 виплат додаткової винагороди за охорону та оборону об`єктів державного значення, нарахована військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 від командира частини до взводного включно за 2025 рік вбачається, що сума, що підлягає стягненню була визначена шляхом складання сум переплати додаткової винагороди капітану ОСОБА_6 у розмірі 28064,52 грн, старшому лейтенанту ОСОБА_7 у розмірі 30 000,00 грн, лейтенанту ОСОБА_8 у розмірі 30 000,00 грн, майору ОСОБА_9 у розмірі 30 000,00 грн, капітану ОСОБА_10 у розмірі 30 000,00 грн, лейтенанту ОСОБА_11 у розмірі 30 000,00 грн, лейтенанту ОСОБА_1 у розмірі 30 000,00 грн, старшому лейтенанту ОСОБА_12 у розмірі 30 000,00 грн, старшому лейтенанту ОСОБА_13 у розмірі 30 000,00 грн. в загальному розмірі 268 064,52 грн та суми сплаченого військовою частиною ЄСВ при виплаті винагороди розмірі 22% (268 064,52 грн. х 22%) = 58 974,19 грн.
Позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачами правомірність оскаржених наказів не було доведено.
Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції погоджується.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» №160-IX пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до статті 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Статею 6 Закону №160-ІХ визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди, а саме в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону №160-IX посадові (службові) особи, винні в незаконному звільненні зі служби чи переміщенні військовослужбовця, поліцейського, особи рядового та начальницького складу, за шкоду, завдану у зв`язку з виплатами такій особі матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час проходження служби на нижчеоплачуваній посаді, несуть повну матеріальну відповідальність у судовому порядку.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 8 Закону №160-IX у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 8 Закону №160-IX розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Відповідно до частин 6-8 статті 8 Закону №160-IX за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Як встановив суд першої інстанції, службове розслідування було призначено 09.07.2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 №567, однак акт службового розслідування було складено тільки 15.08.2025 року, тобто за межами строку проведення службового розслідування, визначеного командиром Військової частини НОМЕР_1 №567.
Матеріали справи не містять доказів видання наказу про продовження строку проведення службового розслідування сторонами не надано.
Суд вірно встановив, що службове розслідування було проведено із порушенням частини 3 статті 8 Закону України № 160-ХІ.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2025 року №637 (з адміністративно-господарської діяльності) зупинено дію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» та призначено додаткове службове розслідування щодо обґрунтованості виплати додаткової винагороди у військовій частині НОМЕР_2 .
Суд вірно врахував вимоги Закону №160-ІХ та неможливість проведення додаткового службового розслідування після видання наказу про притягнення до матеріальної відповідальності.
Процедура проведення службового розслідування відносно військовослужбовців передбачена ст. ст. 47, 84 - 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України і деталізована нормами Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України (затверджено наказом МО України від 21.11.2017 року №608, зареєстровано в Мінюсті України 13.12.2017 року за №1503/31371) та нормами «Порядку проведення службового розслідування у Державній спеціальній службі транспорту» затвердженого наказом голови адміністрації ДССТ МОУ №90 від 23.07.22р.
Пунктом 7 Розділу І Порядку №608 встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Відповідно до п. 3 Розділу II Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Відповідно до п. 1 Розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Відповідно до п. 1, 3 Розділу IV Порядку №608, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Відповідно до Розділу VIII Порядку №608, у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (п.1 Розділу VIII Порядку №608). Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (п.3 Розділу VIII Порядку №608). До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (п.3 Розділу VIII Порядку №608).
Відповідно до ч. 3 ст. 9 ст. 9 Закону №160-ІХ, обставини, які виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування, членами зазначеної комісії не вжито заходів щодо встановлення таких обставин.
Суд вірно встановив, що складений комісією військової частини НОМЕР_1 акт, що став підставою для видання спірних наказів, не містить відомостей про протиправну поведінку позивача щодо невиконання чи неналежного виконання службових обов`язків; про причинний зв`язок між протиправною поведінкою позивача і завданою шкодою; про вину позивача в завданні шкоди, зокрема у виплаті додаткової винагороди та премії на вказану суму.
Описова частина наказів командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 та від 06.09.2025 року №33 не відповідає вимогам п. 3 Розділу V Порядку № 608, оскільки не містить інформації щодо визначення факту наявності вини позивача та причинного зв`язку правопорушення з виконанням позивачем обов`язків військової служби (якщо такий є), причини та умови, що сприяли правопорушенню, а також особисті дані позивача, передбачені Порядком №608.
Суд вірно зазначив, що посилання в наказах на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при притягненні позивача до повної матеріальної відповідальності, а також не наведення обставин вчинення події не є належним обґрунтуванням оскаржуваних наказів.
Застосування в оскаржуваних наказах до позивача повної матеріальної відповідальності не відповідає критеріям обґрунтованості й пропорційності, оскільки фактично ґрунтується на припущеннях щодо вчинення відповідного порушення позивачем.
Як було встановлено судом першої інстанції, в акті службового розслідування вказано, що відповідно до зведеної відомості №1 «виплат додаткової винагороди за охорону та оборону об`єктів державного значення, нарахована військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 від командира частини до взводного включно за 2024 р.» додаток №1, та до зведеної відомості №2 «виплат додаткової винагороди за охорону та оборону об`єктів державного значення. військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 від командира частини до нарахована взводного включно за 2025р.» додаток №2, особовий склад не включений до постових відомостей не встановлено залучення до вартової служби за винятком осіб зазначених в додатку №3. («постову відомість перевірив командир військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_5 відсутні підписи»). Загальна сума переплати складає 31 502 782,44 2024 рік КЕКВ 2112-19 325 215,46 КЕКВ 2120- 4 251 547,40; 2025рік КЕКВ 2112 - 6 496 737,37 КЕКВ 2120-1 429 282,21.
Суд вірно врахував, що постова відомість не є виключним або універсальним документом для підтвердження наявності підстав для виплати військовослужбовцю додаткової винагороди, оскільки за своєю правовою природою регламентує виключно внутрішню охорону об`єктів чи чергування на блокпостах, тоді як безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях або заходах у розумінні Постанови № 168 охоплює значно ширший спектр військової діяльності, яка першочергово відображається та легітимізується у документах вищого юридичного пріоритету — бойових наказах (розпорядженнях), журналах бойових дій та рапортах командування.
Суд вірно врахував, що вивчення лише постових відомостей не враховує реальний характер і специфіку залучення особового складу.
Суд дійшов вірного висновку, що зміст акту службового розслідування, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 року № 617, не підтверджують вину позивача в завданні шкоди, а отже п. 21 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 року № 617 суперечить вимогам ч.2 ст.3 та ч.7 ст.8 Закону №160-ІХ, а отже підлягає скасуванню.
Абзац 12 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22.09.2025 року №1538, є похідним від п. 21 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 року № 617 в силу приписів ч.1 ст.13 Закону №160-ІХ, а отже абзац 12 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22.09.2025 року №1538 також є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 04 листопада 2026 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
Оригінал: reyestr.court.gov.ua