Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №459/472/25 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання фізичної особи недієздатною

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №459/472/25

Суддя: Савуляк Р. В.

Справа № 459/472/25 Головуючий у 1 інстанції: Отчак Н.Я.

Провадження № 22-ц/811/2617/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Якимчук Л.С.

з участю: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Шептицького міського суду Львівської області від 09 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Шептицької міської ради Львівської області, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, –

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна заінтересована особа: Орган опіки та піклування Шептицької міської ради Львівської області.

Заяву мотивував тим, що протягом останніх десяти років здійснює догляд за своїм дядьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю першої групи внаслідок психічного розладу за станом здоров`я, оскільки хворіє хронічним стійким психічним розладом особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу із вираженим психоорганічним синдромом, деменцією, у зв`язку з чим не усвідомлює значення своїх дій та не може ними керувати, не здатний самостійно себе обслуговувати, внаслідок чого потребує постійного догляду та опіки для забезпечення його особистих немайнових та майнових прав та інтересів.

Оскільки інші родичі у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні він є єдиним родичем, який проживає разом з дядьком та піклується про його здоров`я, а також відповідає вимогам, встановленим законодавством до опікунів.

З наведених підстав просив:

-визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним;

-встановити опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначивши опікуном – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Шептицького міського суду Львівської області від 09 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Шептицької міської ради Львівської області, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна – задоволено.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – недієздатним.

Встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено строк дії рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатним – два роки з часу набрання рішенням законної сили.

Рішення Шептицького міського суду Львівської області від 09 березня 2026 року оскаржила Військова частина НОМЕР_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що на підставі оскаржуваного рішення суду у військової частини НОМЕР_1 виник обов`язок щодо звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби, однак до участі у справі не залучено військову частину НОМЕР_1 у якій проходить військову службу військовослужбовець ОСОБА_1 проходить військову службу, чим порушено її права, оскільки виконання завдань військової частини НОМЕР_1 здійснюється військовослужбовцями військової частини, а відповідно звільнення військовослужбовців із військової служби впливає на своєчасність та повноту виконання завдань.

Заявник на момент звернення до суду та під час розгляду справи проходив військову службу за призовом під час мобілізації, а призначення опікуном особи, яка проходить військову службу, можливе лише після належної перевірки того, чи не перешкоджатиме виконання військового обов`язку належному здійсненню опіки.

Під час проходження військової служби військовослужбовець підпорядковується вимогам статутів Збройних Сил України, виконує накази командирів, може бути залучений до виконання бойових та спеціальних завдань, направлений у відрядження або переведений до іншого місця проходження служби, а за таких умов забезпечення постійного особистого догляду за недієздатною особою є об`єктивно ускладненим або взагалі неможливим.

У поданні органу опіки та піклування не обґрунтовано необхідність призначення саме ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , а фактично, подання ґрунтується на виявленій ініціативі заявника про призначення його опікуном.

Крім того, органом опіки та піклування не з`ясовано питання щодо можливості призначення інших осіб опікунами над ОСОБА_2 , а саме по собі подання опікунської ради про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном без встановлення зазначених обставин не може бути підставою для призначення його опікуном в судовому порядку

Просить рішення Шептицького міського суду Львівської області від 09 березня 2026 року скасувати в частині встановлення над ОСОБА_2 опіки і призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви, а в решті рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 .

Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 .

18 лютого 1989 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, після реєстрації якого прізвище дружини « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 .

Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 підтверджується, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_1 .

Згідно з висновком лікарської комісії щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи Червоноградської Центральної міської лікарні від 16 грудня 2011 року, ОСОБА_2 , 1966 року народження, є особою з інвалідністю І групи внаслідок психічного розладу та за станом здоров`я потребує стороннього догляду.

Довідкою до акта огляду МСЕК серія 10ААА № 497553 від 12 травня 2011 року підтверджується, що в результаті повторного огляду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлена перша «Б» група інвалідності загального захворювання безтерміново у зв`язку з чим він потребує постійного стороннього нагляду і допомоги.

Згідно з довідкою від 30 січня 2025 року, виданою КНП «Сокальська районна лікарня» Сокальської міської ради Львівської області «Белзька районна лікарня», ОСОБА_2 перебував на паліативному лікуванні у відділенні «Хоспіс» КНП «Сокальська районна лікарня» Сокальської міської ради Львівської області «Белзька районна лікарня» з діагнозом: органічні ураження головного мозку у вигляді вираженого психоорганічного синдрому, деменція, з 06 червня 2024 року, а ОСОБА_1 додатково здійснював оплату за додаткове харчування та засоби гігієни.

Листом КНП «Сокальська районна лікарня» Сокальської міської ради Львівської області «Белзька районна лікарня» від 30 січня 2025 року повідомлено, що термін перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у паліативному лікуванні у відділенні «Хоспіс» КНП «Сокальська районна лікарня» Сокальської міської ради Львівської області «Белзька районна лікарня» закінчується 31 січня 2025 року.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 867 від 30 травня 2025 року ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом у форму деменції, за своїм психічним станом не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Висновком комісії з питань захисту повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки виконавчого комітету Шептицької міської ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету Шептицької міської ради від 25 березня 2025 року № 71, скеровано подання про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі визнання судом останнього недієздатним.

Обґрунтовуючи доцільність призначення опікуном саме ОСОБА_1 , орган опіки та піклування встановив, що ОСОБА_1 відповідає передбаченим законодавством вимогам до опікуна.

Аналіз змісту частини 1 статті 300 ЦПК України свідчить про те, що суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, одночасно встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Отже, при ухваленні рішення суду про визнання особи недієздатною обов`язком суду є встановити над цієї особою опіку і призначити їй опікуна.

Штампом в паспорті серія НОМЕР_6 підтверджується, що ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, складеним виконавчим комітетом Шептицької міської ради від 25 листопада 2024 року, ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 .

Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» підтверджується, що відсутні відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, а також відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості.

Згідно з довідкою від 30 січня 2025 року, виданою КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Шептицької міської ради» Львівської області ОСОБА_1 по стану здоров`я може бути опікуном.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (пункт 1 частини другої статті 293 ЦПК України).

Відповідно до статті 30 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність набувати своїми діями для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Встановивши, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має діагноз органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу із вираженим психоорганічним синдромом, деменцією, страждає на стійким хронічним психічним розладом у вигляді розладу особистості та поведінки внаслідок хронічного ураження головного мозку з вираженим психоорганічним синдромом, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними й постійно потребує стороннього догляду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання його недієздатним.

Оскаржуючи рішення суду в частині призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 вказує на те, що на час звернення до суду заявник проходив військову службу за призовом під час мобілізації, у зв`язку з чим він позбавлений можливості виконувати обов`язки опікуна.

Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_7 від 14 серпня 2024 року № 227 (по стройовій частині) призначено солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 , на посаду стрільця 2 відділення охорони 3 взводу охорони 5 роти НОМЕР_8 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , з 14 серпня 2024 року зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення з 15 серпня 2024 року, визнано таким, що прийняв посаду та приступив до виконання службових обов`язків.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 56 ЦК України).

За підпунктом 4 пункту б) частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері соціального захисту населення належать делеговані повноваження щодо вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування.

Згідно із статтею 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Частиною першою статті 60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Стаття 64 ЦК України передбачає, що опікуном чи піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування.

За змістом статті 64 ЦК України опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Цей перелік обмежувальних обставин є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

За змістом статті 64 ЦК України вбачається, що у ній відсутні положення, які б дозволяли стверджувати, що інші обмеження у призначенні опікуна чи піклувальника можуть бути передбачені законами або іншими нормативно-правовими актами. Конструкція цієї статті не передбачає обмеження у призначенні особи опікуном через перебування останньої на військовій службі, у тому числі у зв`язку із мобілізацією.

Факт перебування на військовій службі за мобілізацією не є законодавчою перешкодою для призначення опікуном. Більше того, законодавство передбачає механізм реалізації права на опіку під час вирішення питання про призначення опікуном мобілізованого військовослужбовця не шляхом обмеження чи заборони призначення такого військовослужбовця опікуном, а навпаки шляхом визначення такої підстави для звільнення із військової служби, у тому числі за мобілізацією. Відповідно, законодавство про військову службу, мобілізацію і мобілізаційну підготовку не тільки не забороняє призначати військовослужбовця опікуном, а встановлює наслідки такого призначення – звільнення особи з військової служби, у тому числі і за мобілізацією.

Згідно з пунктом «г» частини четвертої статті 26 Закону України № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці, які проходять службу за мобілізацією, звільняються зі служби через такі сімейні обставини, як необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною.

Відповідно до абз. 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.

Наведені положення Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок та військову службу» свідчать, що під час дії воєнного стану законодавець передбачив виключні та чітко визначені підстави звільнення військовослужбовців, призваних під час мобілізації, у тому числі за сімейними обставинами або з інших поважних причин.

Необхідність здійснення опіки над недієздатною особою визнається законодавством самостійною та поважною сімейною обставиною, яка об`єктивно унеможливлює подальше проходження військової служби.

Підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану є сукупність юридичних фактів, зокрема: особа проходить військову службу за призовом під час мобілізації; військовослужбовець має обов`язок та фактичну необхідність здійснювати опіку над такою особою; відсутні інші особи, які здійснюють опіку або піклування щодо цієї недієздатної особи.

Положення статті 64 Конституції України допускають можливість обмеження окремих прав і свобод в умовах воєнного стану, однак такі обмеження не можуть стосуватися прав, гарантованих, зокрема, статтею 24 Конституції України, а саме рівності конституційних прав і свобод громадян.

Абзац 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу» конкретизує, що військовослужбовець не може здійснювати опіку над особою, визнаною судом недієздатною, за умови, що опіку чи піклування щодо такої особи не здійснює/може здійснювати інша особа.

Тобто єдиною законною підставою для обмеження права військовослужбовця бути призначеним опікуном над недієздатною особою є наявність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати таку опіку.

Зазначена норма права не містить застережень щодо неможливості призначення опікуном особи, яка проходить військову службу, а також не ставить реалізацію цієї підстави у залежність від попереднього припинення військової служби цією особою.

Отже, сам собою факт проходження військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації не може бути підставою для відмови у призначенні його опікуном над особою, визнаною недієздатною.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2026 року у справі № 943/870/25.

У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та ураховувати визначені Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року №34/166/131/88 (далі – Правила), критерії, яким має відповідати особа опікуна.

У постанові від 26 червня 2024 року в справі № 420/23353/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що законодавець через призму статті 26 Закону № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок та військову службу» реалізував завдання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян», у якій виокремив підстави звільнення з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), як, зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

У підпункті «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок та військову службу» чітко визначено обставини, за яких можливе звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а саме: необхідність постійного догляду за хворою дружино (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду. З конструкції цієї норми слідує, що законодавець визначив дві самостійні підстави звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами або через інші поважні причини, тобто: утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю І групи; необхідність постійного догляду за хворою дитиною, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду. Наведене в сукупності не дає підстав стверджувати про відсутність можливості звільнити позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок та військову службу».

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від від 29 січня 2025 року в справі №580/4512/23

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року в справі № 380/16966/24 зазначено, що відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, достатньою є наявність однієї з таких умов: відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи; інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від у справі №380/16966/24.

З огляду на викладене, слід зробити висновок, що законодавство не містить заборони або обмеження щодо призначення опікуном недієздатної особи саме військовослужбовця, який проходить військову службу, зокрема за призовом під час мобілізації. Абзац п`ятнадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок та військову службу» пов`язує можливість реалізації відповідної правової підстави виключно з наявністю або відсутністю інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати опіку над недієздатною особою, і не ставить її у залежність від попереднього звільнення військовослужбовця з військової служби.

Сам собою факт проходження військової служби не може розглядатися як автоматична та безумовна перешкода для призначення військовослужбовця опікуном. Інше тлумачення призводило б до встановлення непередбаченого законом додаткового обмеження прав особи та суперечило б принципу рівності, закріпленому статтею 24 Конституції України, навіть з урахуванням особливостей правового режиму воєнного стану (стаття 64 Конституції України).

Такі висновки сформульовані в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року в справі №305/1557/24.

Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_9 підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати ОСОБА_2 – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Свідоцтвами про смерть серія НОМЕР_10 та серія НОМЕР_11 підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла сестра ОСОБА_2 – ОСОБА_8 , а ІНФОРМАЦІЯ_7 помер її чоловік ОСОБА_6 .

Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_12 підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_8 помер племінник ОСОБА_2 – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним близьким родичем ОСОБА_2 , який може бути його опікуном.

Інших родичів ОСОБА_2 , які можуть бути його опікунами судом не встановлено.

21 вересня 2017 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Стеців М.Р., зареєстрований в реєстрі за № 2-955, яким належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 .

У частинах третій, четвертій статті 63 ЦК України чітко визначено, що фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Разом з тим, при призначенні опікуна слід якнайкраще враховувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка, що відповідає висновкам., викладеним у постанові Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2025 року у справі № 727/5306/24 та постановах Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі 712/10043/20 та від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22.

Враховуючи те, що відповідно до частини 3 статі 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном чи піклувальником лише за її письмовою заявою, те, що із заявою про призначення опікуном ОСОБА_2 звернувся лише ОСОБА_1 , який пов`язаний з ним родинними відносинами, здійснює за ним постійний догляд, оплачує лікування, зважаючи на перебування у близьких сімейних відносинах та особисті приязні взаємини, враховуючи подання органу опіки та піклування про доцільність призначення саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також те, що ОСОБА_11 не є тією особою, яка відповідно до статті 64 ЦК України не може бути опікуном, і здатний виконувати опікунські обов`язки стосовно недієздатного ОСОБА_2 має можливість дбати про підопічного, створити йому необхідні побутові умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного, беручи до уваги відсутність інших родичів, які могли б виконувати обов`язки опікуна, а також те, що факт проходження військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації не може бути підставою для відмови у призначенні його опікуном над особою, визнаною недієздатною, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Рішення Шептицького міського суду Львівської області від 09 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 04 листопада 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua