Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата: 06 жовтня 2026 р.
Справа: №160/3736/26
Суддя: Чередниченко В.Є.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
07 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/3736/26
(суддя Озерянська С.І., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі №160/3736/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 12 лютого 2026 року звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з яким, просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 що полягає у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення громадянина ОСОБА_1 з військового обліку, відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про виключення громадянина ОСОБА_1 з військового обліку, відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що бездіяльність відповідача, що полягає у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення громадянина ОСОБА_1 з військового обліку, відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні є протиправно.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що з часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII, положення закону поширюються на всіх військовозобов`язаних осіб, які не досягли граничного віку перебування в запасі, незалежно від того, чи були вони раніше зняті з військового обліку.
Таким чином, за чинними нормами статті 37 Закону №2232-XII позивач є військовозобов`яза ним та має обов`язок бути на військовому обліку у органі територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі викладає зміст рішення суду першої інстанції, зміст норм права, що регулюють спірні правовідносини та своє бачення їх застосування, зазначає про те, що відповідач не надав відзив на позов, а тому погодився з ним.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 ОСОБА_1 з з 23.12.2000 року перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З відмітки в тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного вбачається, що 14.07.2006 року позивач був виключений з військового обліку відповідно до п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
З застосунку «РЕЗЕРВ+» станом на 19.01.2026 року вбачається, що позивач перебуває на обліку та є військовозобов`язаним.
Представником відповідача було подано адвокатський запит № 13-01/2026 від 13.01.2026 року до відповідача в якому було заявлено прохання внести до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів коректні дані ОСОБА_1 , а саме статус «на обліку» замінити на «виключений» та з «військовозобов`язаний» на « не військовозобов`язаний».
На адвокатський запит відповідач надав відповідь № 203/55 від 20.01.2026 року у якій зазначив, що зарахування на військовий облік або виключення з нього є адміністративною процедурою, що здійснюється відповідно до чинного на момент їх здійснення законодавства та з метою забезпечення обліку осіб , які можуть бути залучені до військової служби. Також відповідач зазначив що на момент виключення з військового обліку діяло відповідне законодавство, яке виключало можливість залучення до проходження військової служби осіб, які були засуджені за вчинення злочину, та те, що дане обмеження не є пільгою, а лише політикою держави щодо формування Збройних Сил України. У зв`язку з чим відповідач зазначив що з метою забезпечення обороноздатності країни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року № 3633-ІХ було скасоване вище зазначене обмеження, тому від 18.05.2024 року Збройні Сили України можуть комплектуватися особами які в минулому були засуджені за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, і такі особи підлягають військовому обліку на загальних умовах.
09.02.2026 року позивач поштою направив заяву (датовану 13.01.2026 року) з проханням внести до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів коректні дані ОСОБА_1 , а саме статус «на обліку» замінити на «виключений» та з «військовозобов`язаний» на «не військовозобов`язаний».
Відповідно трекінгу Укрпошти за номером 4905123691889 поштове відправлення прийняте 09.02.2026 року та вручене одержувачу 17.02.2026 року.
Доказів розгляду заяви позивача матеріали справи не містять.
Правомірність дій відповідача щодо взяття позивача на військовий облік є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 12.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з частиною першої статті 1 Закону № 2232-XI захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 цього Закону).
За змістом частини третьої статті 1 Закону № 2232-XI військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина перша статті 2 Закону України № 2232-XII).
Одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За змістом пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктами 9, 11 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487). Згідно з цим порядком районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують обов`язки щодо організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII, серед іншого, визначено, що стосується військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (абзац 1 частини 1 статті 39 Закону №2232-XII).
Верховною Радою України 11.04.2023 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (надалі по тексту також - Закон № 3633-ІХ).
Так, вищевказаним Законом №3633-ІХ внесені зміни до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та частину 6 статті 37 цього Закону викладено в новій редакції, а саме, зазначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок № 560).
Згідно з пунктом 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
З 18 травня 2024 року редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, Більш того, з цього часу передбачена можливість призову на військову службу під час мобілізації осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України (п. 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560).
З наведеного випливає, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 18.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
Отже враховуючи вказані положення норм права та обставини справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з 18.05.2024 редакція частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Тобто, з набранням чинності вказаних змін до частини шостої статті 37 Закону №2232-XII виключено підставу виключення з військового обліку громадян, які раніше були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, чим розширене коло осіб, стосовно яких діє військовий обов`язок та які можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сили України.
З огляду на це, особи які раніше були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, не підлягають виключенню з військового обліку на цій підставі.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Законі України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів".
Статтею 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Так, частиною 1 статті 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядниками Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України та розвідувальний орган Міністерства оборони України (далі - розпорядник Реєстру). Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Згідно з абзацем другим пункту 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Пунктом 16 Порядку №1487 визначено, що військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.
Відповідно до пунктів 20, 23 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів". Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Пунктом 3 Порядку №559 передбачено, що відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів). Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).
Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов`язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов`язаними.
В свою чергу, системний аналіз наведених норм чинного законодавства України дає підстави дійти висновку про те, що військовозобов`язаний має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо виправлення недостовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
У разі невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін у паперовій формі повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку. Вказані дії вчиняються особисто військовозобов`язаним.
Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач звертався до відповідача з проханням розглянути питання про виключення його з військового обліку в порядку, передбаченому пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів в письмовій формі.
Так, заява позивача була направлена засобами поштового зв`язку 09.02.2026 року та отримана відповідачем 17.02.2026 року.
Водночас, позовну заяву до суду було направлено позивачем 16.02.2026 року тобто до отримання відповідачем заяви про внесення змін до реєстру 17.02.2026 року, що свідчить про відсутність на момент звернення до суду порушеного права позивача.
Вказана у заяві дата 13.01.2026 року не свідчить про її направлення саме 13.01.2026 року оскільки з трекінгу вбачається таке направлення саме 09.02.2026 року.
Отже враховуючи вказані положення норм права та обставини справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 що полягає у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення громадянина ОСОБА_1 з військового обліку, відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про виключення громадянина ОСОБА_1 з військового обліку, відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні.
Таким чином, дії суб`єкта владних повноважень, по взяттю позивача на військовий облік є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а отже підстави для задоволення позову відсутні.
Щодо доводів позивача викладених в апеляційній скарзі та які є аналогічні доводам викладеним у позові, слід зазначити, що під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи сторін, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає.
Відносно доводів позивача які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі №160/3736/26 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua