Суд: Ярмолинецький районний суд Хмельницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Заява про відвід судді
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №689/2955/23
Суддя: Кульбаба А. В.
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області
Справа № 689/2955/23
1-кс/689/78/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 листопада 2026 року селище Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,
прокурора – ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ярмолинці заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_4 від 4 листопада 2026 року про відвід судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119; ч. 3 ст. 135 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області ОСОБА_6 перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119; ч. 3 ст. 135 КК України (справа № 689/2955/23).
На адресу суду 4 листопада 2026 року від адвоката ОСОБА_4 надійшла заява про відвід судді ОСОБА_6 від участі у розгляді кримінального провадження. В заяві захисник зазначив, що під час судового розгляду, під час судових засідань 17.06.2026р., 08.07.2026р., 20.10.2026р. виникли та стали відомі стороні захисту обставини, які в сукупності об`єктивно викликають обґрунтований сумнів у неупередженості головуючого судді. Поведінка судді свідчить про те, що суд фактично перебрав на себе функцію сторони обвинувачення: самостійно формує доказову базу, ставить обвинуваченому навідні запитання, озвучує обставини, що не були предметом дослідження, та використовує недопустимі матеріали для їх оцінки. Зокрема, 17 червня 2026 року головуючий фактично не надав ОСОБА_5 можливості викласти показання у формі вільної розповіді та одразу перейшов до власного допиту, який за змістом і спрямованістю був допитом з боку обвинувачення, ставив навідні запитання, в окремих моментах відповідав замість обвинуваченого, а також «констатував» з його відомостей обставини, яких обвинувачений не повідомляв. Під час судового засідання 8 липня 2026 року головуючий послався на показання свідків, яких в ході судового розгляду не існувало. Окремо головуючий повідомив, що особисто відвідував магазин «Економ» і перевіряв наявність у продажу пива певної тари та об`єму, тобто суддя поза межами судового засідання і без участі сторін здійснив дії зі збирання відомостей щодо обставин, які входять до предмета доказування. Це суперечить засаді безсторонності (ст. 23 КПК України) та ч. 3 ст. 22 КПК України, яка забороняє покладати функції обвинувачення і судового розгляду на одну й ту саму особу. Також головуючий запропонував обвинуваченому розповісти про вино, яке той ніби то виносив з дому, хоча на той момент жоден інший учасник кримінального провадження чи свідок про таку обставину не заявляв, а в досліджених письмових показах таких відомостей не містилося. Лише 13 січня 2026 року через кілька місяців після допиту обвинуваченого прокурор заявив клопотання про дослідження додаткових письмових пояснень, які раніше не оголошувалися, де містилися відомості про вино. Обізнаність суду про зміст матеріалів, які сторона обвинувачення ще не надала, з точки зору стороннього спостерігача, не має іншого пояснення, ніж ознайомлення суду з матеріалами обвинувачення поза процедурою, встановленою КПК України. Також головуючий без клопотання будь-якої із сторін і без мотивування ухвалив провести додатковий допит потерпілого. Суд відклав розгляд справи з метою виклику і допиту ОСОБА_7 , щодо якого провадження зупинене, тому такі дії судді спрямовані на отримання доказів для сторони обвинувачення з ініціативи суду. Крім цього, 20 жовтня 2026 року, попри заперечення сторони захисту, суд дослідив і долучив відеозапис «пояснення» ОСОБА_7 як документ. Після цього головуючий одразу ж розпочав додатковий допит обвинуваченого, спираючись саме на обставини, викладені в поясненнях ОСОБА_8 . Отже, суд фактично вже оцінив цей матеріал як доказ і використав його проти обвинуваченого, що суперечить його заяві та вимогам ст. ст. 94, 95 КПК України. Таким чином, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України заявив головуючому по справі відвід, оскільки наявні обставини, які викликають сумнів у його неупередженості.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_4 підтримав заяву про відвід. Суду пояснив, що суддя ОСОБА_6 підлягає відводу, оскільки є обставини, які викликають сумнів у його неупередженості. Також суду повідомив, що в позапроцесуальному спілкуванні головуючий суддя попросив прокурора дослідити показання ОСОБА_8 . Заява про відвід заявлена ним 04.11.2026р., оскільки 20 жовтня 2026 року стало відомо про обвинувальний ухил головуючого судді. Оскільки він отримав копії технічних засобів, йому потрібно було підгодовувати клопотання про відвід, тому і заява про відвід подана лише вчора.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Потерпілий та його представник в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Прокурор заперечив проти задоволення заяви про відвід, оскільки жодних обставин, які б свідчили про упередженість судді ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_4 не наведено. Суду пояснив, що судом досліджувалися не пояснення ОСОБА_7 , а протокол проведення слідчого експерименту з його участю та протокол огляду предмету. Зазначив, що адвокатом не надано суду жодних доказів, які б свідчили про позапроцесуальне спілкування головуючого судді із прокурором, тобто це твердження є безпідставним.
Суд, заслухавши пояснення захисника, прокурора, приходить до висновку, що у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ч. 1 ст.75 КПК України суддя не може брати участі у кримінальному провадженні, якщо він особисто заінтересований в результатах провадження, за наявності обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.
Судом встановлено, що в провадженні судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області ОСОБА_6 перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119; ч. 3 ст. 135 КК України (справа № 689/2955/23).
Суд констатує, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно п.п. 28, 29, 31, 32 рішення Європейського суду з прав людини від 15 липня 2010 року «Газета Україна-Центр проти України» відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість.
Твердження захисника про те, що поведінка судді свідчить про те, що суд фактично перебрав на себе функцію сторони обвинувачення: самостійно формує доказову базу, ставить обвинуваченому навідні запитання, озвучує обставини, що не були предметом дослідження, та використовує недопустимі матеріали для їх оцінки, жодними даними не підтверджені, тому суд їх до уваги не бере.
Так, доводи захисника про те, що 17 червня 2026 року головуючий фактично не надав ОСОБА_5 можливості викласти показання у формі вільної розповіді та одразу перейшов до власного допиту, який за змістом і спрямованістю був допитом з боку обвинувачення, ставив навідні запитання, в окремих моментах відповідав замість обвинуваченого, а також «констатував» з його відомостей обставини, яких обвинувачений не повідомляв, суд розцінює критично, адже припис частини 1 статті 351 КПК України надає право головуючому судді протягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей.
Посилання захисника на ту обставину, що під час судового засідання 8 липня 2026 року головуючий послався на показання свідків, яких в ході судового розгляду не існувало; окремо головуючий повідомив, що особисто відвідував магазин «Економ» і перевіряв наявність у продажу пива певної тари та об`єму, тобто суддя поза межами судового засідання і без участі сторін здійснив дії зі збирання відомостей щодо обставин, які входять до предмета доказування; це суперечить засаді безсторонності (ст. 23 КПК України) та ч. 3 ст. 22 КПК України, яка забороняє покладати функції обвинувачення і судового розгляду на одну й ту саму особу, суд розцінює критично та відхиляє. Так, з цього приводу захисником не наведено переконливі аргументи, що свідчать про упередженість головуючого судді, а також порушення останнім вимог ч. 3 ст. 22 та ст. 23 КПК України. Крім цього, суд зазначає, що з цього приводу відразу після судового засідання 8 липня 2026 року захисником не подавалася заява про відвід судді.
Твердження захисника про те, що головуючий запропонував обвинуваченому розповісти про вино, яке той ніби то виносив з дому, хоча на той момент жоден інший учасник кримінального провадження чи свідок про таку обставину не заявляв, а в досліджених письмових показах таких відомостей не містилося; лише 13 січня 2026 року через кілька місяців після допиту обвинуваченого прокурор заявив клопотання про дослідження додаткових письмових пояснень, які раніше не оголошувалися, де містилися відомості про вино, обізнаність суду про зміст матеріалів, які сторона обвинувачення ще не надала, з точки зору стороннього спостерігача, не має іншого пояснення, ніж ознайомлення суду з матеріалами обвинувачення поза процедурою, встановленою КПК України, суд до уваги не бере. Так, на переконання суду, запитання головуючого по справі до обвинуваченого про певні обставини (наявність чи відсутність спиртних напоїв, їх придбання тощо) не може свідчити про обізнаність суду про зміст матеріалів, які сторона обвинувачення ще не надала, а також ознайомлення суду з матеріалами обвинувачення поза процедурою, встановленою КПК України.
Посилання захисника на те, що головуючий суддя без клопотання будь-якої із сторін і без мотивування ухвалив провести додатковий допит потерпілого суд відхиляє, оскільки згідно приписів ч. 14 ст. 352 та ст. 353 КПК України свідок (потерпілий) може бути повторно допитаний в тому самому або наступному судовому засіданні за ініціативою суду.
На думку суду, відкладення розгляду справи з метою виклику і допиту ОСОБА_7 , щодо якого провадження зупинене, не свідчить про те, що такі дії головуючого судді спрямовані на отримання доказів для сторони обвинувачення з ініціативи суду
Твердження адвоката про те, що 20 жовтня 2026 року, попри заперечення сторони захисту, суд дослідив і долучив відеозапис «пояснення» ОСОБА_7 як документ; після цього головуючий одразу ж розпочав додатковий допит обвинуваченого, спираючись саме на обставини, викладені в пояснення ОСОБА_7 ; суд фактично вже оцінив цей матеріал як доказ і використав його проти обвинуваченого, що суперечить його заяві та вимогам ст. ст. 94, 95 КПК України, - суд розцінює критично та не бере до уваги. Так, захисником не надано суду жодних доказів того, що по кримінальному провадженню суд досліджував саме «пояснення» ОСОБА_7 , а не протокол проведення слідчого експерименту з участю ОСОБА_7 та протокол огляду предмету, про що зазначив прокурор в судовому засіданні. Доказів того, що головуючий суддя фактично вже оцінив цей матеріал як доказ і використав його проти обвинуваченого, що суперечить його заяві та вимогам ст. ст. 94, 95 КПК України, захисник суду не надав. Відсутні з цього приводу процесуальні документи, де була б зафіксована оцінка суду цієї слідчої (розшукової) дії.
Інші доводи захисника ОСОБА_4 щодо особистої зацікавленості судді у розгляді кримінального провадження та наявність обвинувального ухилу судді, то суд вважає їх необґрунтованими та відхиляє, адже захисником не наведено суду з цього приводу жодних належних і допустимих доказів.
Крім цього, безпідставним і необґрунтованим є твердження захисника про позапроцесуальне спілкуванні головуючого судді із прокурором, адже жодними належними і допустимими доказами це не підтверджено.
Зважаючи на викладене, зазначені побоювання сторони захисту щодо небезстронності судді ОСОБА_6 є об`єктивно необгрунтованими.
Отже, судом встановлено, що захисниками не наведено суду жодних об`єктивних обставин, які б могли свідчити про обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності з боку судді ОСОБА_6 , а також про його особисту зацікавленість у результатах кримінального провадження.
Крім цього, відповідно до ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.
Як встановлено судом, заява про відвід судді подана до суду 4 листопада 2026 року, в той час як захисник у своїй заяві посилається на порушення головуючим суддею вимог КПК України під час судових засідань 17 червня 2026 року, 8 липня 2026 року та 20 жовтня 2026 року. Тобто, має місце порушення припису ч. 4 ст. 80 КПК України щодо подачі заяви про відвід відразу після встановлення таких підстав.
До того ж, на переконання суду, відвід є невмотивованим (ч. 5 ст. 80 КПК України).
Таким чином, у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області ОСОБА_6 від участі у розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119; ч. 3 ст. 135 КК України (справа № 689/2955/23), необхідно відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 75, 81, 372 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області ОСОБА_6 від участі у розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119; ч. 3 ст. 135 КК України (справа № 689/2955/23), - відмовити.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua