Вирок від 03 листопада 2026 р. у справі №686/32853/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Суд: Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Хуліганство

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №686/32853/26

Суддя: Бурка С. В.

Справа № 686/32853/26

Провадження № 1-кп/686/2704/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі головуючої - судді ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт, із доданими до нього матеріалами, у кримінальному провадженні № 12026243060000454 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України,

встановив:

ОСОБА_2 14 жовтня 2026 року, близько 01 год. 30 хв., у період дії комендантської години, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння у дворі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , балансоутримувачем якого є об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВІЛА ЛЮКС ІІ», не маючи наміру відвідати будь-кого з мешканців будинку, підійшовши до зачинених вхідних дверей під`їзду вказаного багатоквартирного будинку, почав шарпати їх за ручку. В подальшому, залишаючись біля закритих вхідних дверей вказаного багатоквартирного будинку, ОСОБА_2 прийняв рішення вчинити хуліганські дії. Так, реалізуючи свій протиправний умисел, з метою вчинення хуліганських дій, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, виявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку, ігноруючи загальноприйняті правила поведінки в суспільстві, нехтуючи правом мешканців будинку на відпочинок та нічний сон, використовуючи малозначний привід, як формальну підставу для реалізації хуліганський дій, безпричинно, умисно, перебуваючи навпроти закритих вхідних дверей під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , завдав серію послідовних ударів правою ногою по склу вхідних дверей під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , унаслідок чого розбив скло та пошкодив металопластикову частину дверей. Після цього ОСОБА_2 , продовжуючи свій протиправний умисел на вчинення хуліганських дій, підійшов до домофону, розташованого ліворуч від вхідних дверей під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , та завдав по ньому численні удари кулаками обох рук та правою ногою, унаслідок чого пошкодив домофон. У подальшому ОСОБА_2 через розбиті ним вхідні двері під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 зайшов усередину під`їзду, де підняв із підлоги два металеві каркаси та викинув їх за межі будівлі. Далі, ОСОБА_2 , продовжуючи свої умисні дії, з метою вчинення хуліганських дій, керуючись мотивом явної неповаги до суспільства, стоячи навпроти під`їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та тримаючи в руках зазначені металеві каркаси, почав кидати їх у напрямку фасаду та вікон багатоквартирного будинку, розташованих на першому поверсі праворуч від під`їзду, унаслідок чого пошкодив фасад і два склопакети. Після цього ОСОБА_2 знову зайшов усередину під`їзду вказаного багатоквартирного будинку та, перебуваючи на нульовому поверсі, продовжуючи свій протиправний умисел на вчинення хуліганських дій, завдав удари правою ногою по створках двох ліфтових кабін, унаслідок чого пошкодив їх. Унаслідок вищевказаних умисних хуліганських дій ОСОБА_2 було порушено спокій мешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , а також завдано ОСББ «АВІЛА ЛЮКС ІІ» матеріальної шкоди на загальну суму 68356 гривень.

За хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, ОСОБА_2 підлягає кримінальній відповідальності за ч.1 ст.296 КК України.

ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, погодився з розглядом обвинувального акта за його відсутності та ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, згідно з ч.2 ст.302 КПК України.

Вищевказані, встановлені органом досудового розслідування обставини, не оспорюються й іншими учасниками кримінального провадження.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, які містять належні, допустимі, достовірні та достатні докази винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, оцінені відповідно до ст.94 КПК України, суд дійшов висновку про те, що мало місце діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_2 , про винуватість останнього в його вчиненні, наявність фактичних підстав для визнання ОСОБА_2 винуватості та про відповідність встановлених органом досудового розслідування обставин наявним матеріалам досудового розслідування та формулюванню обвинувачення, визнаного судом доведеним. Суд також погоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

Обвинувачений ОСОБА_2 на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності, які б позбавляли його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, на той час не страждав, не страждає на такі і в теперішній час. Тому суд визнає ОСОБА_2 осудним та відповідальним за скоєне.

При обранні обвинуваченому виду та міри покарання, судом враховуються визначенні ст.65 КК України загальні засади призначення покарання, у тому числі: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа виного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також положення ч.2 ст.50 КК України, згідно з якими, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Суд враховує, що ОСОБА_2 вчинив умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.296 КК України, яке визначається високим ступенем небезпечності для суспільства, проте ОСОБА_2 повністю визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку та щиро розкаявся, що пом`якшує йому покарання. Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Також суд враховує, що ОСОБА_2 є раніше не судимою особою, яка негативно характеризується, офіційно не працевлаштований та неодружений, утриманців не має, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії проступків, від якого негативні наслідки для життя і здоров`я людей не настали.

Норми кримінального законодавства наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Така функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15.01.2024 р. у справі №722/594/22 вказала: виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримають його в подальшому від вчинення нових кримінальних правопорушень. З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Санкція ч.1 ст.296 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного та його майнового стану, обставини, яка пом`якшує покарання та знижує ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства, а також обставини, яка покарання обтяжує, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді пробаційного нагляду, в межах санкції ч.1 ст.296 КК України, на строк два роки та покласти на нього передбачені ч.2 ст.59-1 КК України обов`язки.

На переконання суду, вищеозначене покарання, яке призначається ОСОБА_2 , буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Підстав для призначення обвинуваченому менш суворого та більш суворого виду покарання, з передбачених ч.1 ст.296 КК України, у виді штрафу чи обмеження волі, враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який не працевлаштований, а також положення ст.ст.53, 61, 65 КК України, суд не вбачає.

При цьому, суд також враховує, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Відповідно до ст.100 КПК України, речові докази: два конверти зі змивами та два каркаси (фрагменти) металеві (які передані, згідно з квитанціями №1747 та №1748 від 28.10.2026 р. (а.с.166, 167), до кімнати зберігання речових доказів Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області) слід знищити.

Надані сторонами документи слід зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Необхідність в арешті майна, накладеному ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.10.2026 р. (справа №686/31250/26) на вищевказані металеві каркаси, відпала, тому, на підставі ст.174 КПК України, цей арешт слід скасувати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, процесуальні витрати відсутні, запобіжний захід стосовно обвинуваченого під час досудового розслідування не обирався і підстав для його застосування до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 368 - 371, 374 - 376, 381 – 382, 394, 395, 532 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

У відповідності до ч.2 ст.59-1 КК України, покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки: 1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_2 обчислювати з дня постановки його на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: два конверти зі змивами та два каркаси (фрагменти) металеві (квитанції №№1747, 1748 від 28.10.2026 р.) – знищити.

Документи, надані сторонами кримінального провадження, зберігати в матеріалах справи.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.10.2026 р. (справа №686/31250/26) на вищевказані металеві каркаси, - скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua