Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №688/3881/26 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Суд: Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №688/3881/26

Суддя: Матвєєва Н. В.

Справа № 688/3881/26

Провадження № 2/682/1955/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :

головуючого судді Матвєєвої Н.В.

секретаря судового засідання Кисельової А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (надалі також - ТОВ «Споживчий центр») через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до відповідачки, в якому просить суд стягнути борг за кредитним договором в розмірі 23310 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 16.12.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою укладено кредитний договір.

Відповідно до його умов ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачці кредит у розмірі 9000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 16.12.2025, строком на 217 днів.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, виникла заборгованість у розмірі 23310 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000 грн., по процентам в розмірі 11160 грн., додаткова комісія - 1620 грн., відсотки нараховані по ст. 625 ЦК України - 1530 грн. Відповідачкою у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вказаному кредитному договору на суму 6570 грн від 06.02.2026 року.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №15.12.2025-100002434 від 16.12.2025 у розмірі 23310 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 01.09.2026 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглядати справу за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр». Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином.

Від представника відповідачки - адвоката Горщара Б.А. надійшли додаткові пояснення, в яких викладені заперечення проти позову, зокрема позивач зазначив, що відповідачка отримала кредит в розмірі 9000 грн., однак доказів укладення кредитного договору та надання відповідачці кредитних коштів, користування ними, позивачем не надало, довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» жодним чином не підтверджує перерахування коштів відповідачці, також відповідачка заперечує проти нарахування заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України під час воєнного стану в Україні, нарахування заборгованості по комісії в розмірі 1620 грн, оскільки нарахування комісії позивачем суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Просив у задоволенні позову відмовити.

Від представника позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення представника відповідачки, в яких позивач зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються наданими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази у справі в їх сукупності, оцінивши їх відповідно до ст.89 ЦПК України, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 16.12.2025, заявки від 16.12.2025, які підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладено кредитний договір №15.12.2025-100002434.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (пункт 3.1 Пропозиції).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику Кредит на наступних умовах, зокрема:

3.3.2. Сума Кредиту: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти;

3.3.7. Проценти за користування Кредитом (Проценти): встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

У заявці від 16.12.2025 року вказано, що відповідно до умов кредитного договору №15.12.2025-100002434 від 16.12.2025 року позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту: 9000 грн. Строк, на який надається кредит – 217 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 20.07.2026 року; процентна ставка "Стандарт" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту – 9% від суми Кредиту та дорівнює 810 грн. 00 коп. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 810 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 3095,67%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 23109,25 грн.

Відповідно до умов Договору, позичальнику надано кредит у розмірі 9000 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1804 від 18.04.2026 про перерахунок коштів, номер картки НОМЕР_1 номер транзакції в системі iPay.ua - 950197153, призначення платежу: видача за договором кредиту №15.12.2025-100002434.

Згідно із наданою ТОВ «Споживчий центр» довідки-розрахунку, заборгованість становить: 9000 грн., по процентам в розмірі 11160 грн., додаткова комісія - 1620 грн., відсотки нараховані по ст. 625 ЦК України - 1530 грн., що всього становить 23310 грн.

Ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із положень частини першої статті 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 610 ЦК України що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Зібрані докази вказують на те, що 16.12.2025 року ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, згідно з яким товариство надало відповідачці кредит у розмірі 9000 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти та комісію.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» перерахувало кредитні кошти на зазначений відповідачкою у кредитному договорі картковий рахунок, про що свідчить довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення». При цьому відповідачка не спростувала вказаний доказ відповідною довідкою банку про неналежність їй цього карткового рахунку.

До того ж, на виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ "ПриватБанк" надав інформацію про надходження на рахунок ОСОБА_1 16.12.2025 року грошових коштів в сумі 9000 грн.

Отже твердження представника відповідачки щодо недоведеності позивачем факту одержання відповідачкою кредитних коштів не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Факт укладення ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 кредитного договору сторонами не оспорюється.

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула товариству кредитні кошти у розмірі 9 000 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути борг за цим договором.

У справі відсутні належні та допустимі докази про те, що укладений між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 кредитний договір містить несправедливі умови в частині сплати процентів. Розмір визначених сторонами процентів за користування чужими грошовими коштами (статті 536, 1048 ЦК України) не суперечить нормам закону про захист прав споживачів.

Тому із відповідачки на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитом в сумі 11160 грн.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Статтею 55 Закону України 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

За змістом пункту 4 частини першої статті 1 Закону №1734-VІІІ загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

В силу статті 8 Закон №1734-VІІІ реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Як передбачено частиною п`ятою статті 12 Закон №1734-VІІІ, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон №1734-VІІІ визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року (справа №524/5152/15-ц), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Як виснував Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи слідує, що умовами кредитного договору встановлено зобов`язання ОСОБА_1 сплатити ТОВ «Споживчий центр» комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1620 грн. Водночас у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умови кредитного договору про сплату відповідачкою на користь ТОВ «Споживчий центр» комісії є нікчемними.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 1530 грн. суд вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»(далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18.

Вказаним пунктом 18 визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Законом № 2120-IX доповнено розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" пунктом 61.

Вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.

Також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Оскільки проценти, нараховані в порядку ст.625 ЦК України в сумі 1530 грн. є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання, а тому у період дії в Україні воєнного стану, нараховані позивачем безпідставно.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом задоволені на суму 20160 грн, що становить 86,48 %, тому з відповідачки слід стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 2302,44 грн. (2662,40 х 86,48% = 2302,44 грн) та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідачки позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 110,16 грн.

З цих підстав позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 526-530, 512, 514, 610, 611, 1046, 1050-1054 ЦК України, ст. 4, 7, 10, 13, 81, 89,141, 263-265, 274, 280-289 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за Кредитним договором № 15.12.2025-100002434 від 16.12.2025 року у розмірі 20160 грн., судовий збір в сумі 2302,44 грн. та інші судові витрати у розмірі 110,16 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в підсистемі "Електронний суд".

Головуючий суддя Н.В.Матвєєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua