Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №681/1196/26 — Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1196/26

Провадження 2/681/1178/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

05 листопада 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У серпні 2026 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс») звернулось з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 181177920 від 19.06.2020 (далі – Договір).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, товариство зазначило, що 19.06.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі, за допомогою вебсайту (www.moneyveo.ua) укладено кредитний Договір, відповідно до якого відповідачу спочатку надано кредит в сумі 5100,00 гривень, а в подальшому за ініціативою відповідача суму кредиту було збільшено до 20000,00 гривень.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та підписали Реєстр прав вимоги № 97 від 02.09.2020, відповідно до якого ТОВ «Таліон плюс» набуло статусу кредитора за Договором.

Надалі ТОВ «Таліон плюс» та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» 05.08.2020 уклали договір факторингу № 05/0820-01 та підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 04.11.2020, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» набуло статусу нового кредитора.

ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» 05.06.2025 уклали договір факторингу № 05/06/25-Е та підписали Реєстр Боржників № б/н від 05.06.2025 разом з Актом прийому-передачі, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право вимоги до відповідача.

Позивач вказує, що внаслідок невиконання вимог Договору відповідачем утворилася загальна заборгованість на суму 52009,30 грн, з яких за тілом кредиту 20000,00 грн, заборгованість за відсотками 30309,30 грн, заборгованість за штрафними санкціями 1700,00 грн. Позивач зазначає, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 50309,30 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконала своїх зобов`язань, позивач змушений звернутися до суду за захистом порушених прав.

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, пам`ятка про права та обов`язки надсилалися судом 31.08.2026 за її зареєстрованим місцем проживання, що відповідає місцю проживання, вказаним в позовній заяві та витязі з Єдиного державного демографічного реєстру. Конверт повернувся на адресу суду 08.09.2026 з відміткою, що адресат відсутній за адресою.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подала.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява надійшла до Полонського районного суду Хмельницької області 17.08.2026.

Ухвалою суду від 24.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження.

Цією ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів щодо отримання відповідачем грошових коштів.

Копію позовної заяви з доданими до неї документами направлено позивачем відповідачці 29.07.2026 цінним листом з описом вкладення через відділення АТ «Укрпошта», що підтверджується відповідним описом вкладення із зазначенням переліку відправлених документів та відбитком календарного штемпеля.

Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 19.06.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали Договір № 181177920. Основні умови Договору передбачали первинне надання кредиту в розмірі 5100,00 грн, при цьому в подальшому сума кредиту була збільшена до 20000,00 грн. Відповідач підписала Договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора WBQ84R37, який було надіслано позичальнику на телефонний номер НОМЕР_1 , що підтверджено довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця. Перед укладенням Кредитного договору відповідач заповнила Заявку на отримання грошових коштів, діяла відповідно до Алгоритму дій споживача, а первісний кредитор діяв відповідно до Алгоритму дій кредитора.

Факт перерахунку указаних вище грошових коштів за Договором позичальнику підтверджено довідкою та письмовими поясненнями ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо перерахунку коштів, а також інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 08.09.2026.

Також встановлено, що 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01. Строк дії вказаного договору неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод, зокрема Додаткової угоди № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022 та № 32 від 31.12.2023, якими строк дії договору факторингу було продовжено до 31 грудня 2024 року включно. На виконання вказаного договору сторони підписали Реєстр прав вимоги № 97 від 02.09.2020, на підставі якого ТОВ «Таліон плюс» набула право вимоги за Договором. Заборгованість відповідача на дату відступлення становила за тілом кредиту 20000,00 грн, заборгованість по відсоткам 20449,30 грн, загальна заборгованість склала 40449,30 грн. Факт фінансування та виконання взаєморозрахунків між фактором і клієнтом засвідчено Актом звірки взаємних розрахунків та Протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги від 02.09.2020.

Окрім того, 05.08.2020 ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» уклали Договір факторингу № 05/0820-01 та підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 04.11.2020, на підставі якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» набула право вимоги за Договором. Заборгованість відповідача на дату відступлення становила за тілом кредиту 20000,00 грн, заборгованість по відсоткам 30309,30 грн. Факт виконання розрахунків за цим відступленням підтверджується відповідною платіжною інструкцією щодо сплати фінансування.

Також 05.06.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали Договір факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025 та підписали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників та Реєстр Боржників № б/н від 05.06.2025, на підставі якого ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набула право вимоги за Договором. Заборгованість відповідача на дату відступлення становила прострочене тіло 20000,00 грн, прострочені відсотки 30309,30 грн, пеня та штрафи 1700,00 грн, загальна сума боргу склала 52009,30 грн. Факт фінансування за вказаним договором підтверджується платіжною інструкцією від 10.09.2025.

Згідно з розрахунками заборгованості, після укладення кредитного договору та наступних договорів факторингу, відповідач оплати в рахунок погашення кредиту не здійснювала.

Згідно з випискою з особового рахунку та розрахунками, поданими позивачем у межах заявлених вимог, заборгованість відповідача становить за тілом кредиту 20000,00 грн, заборгованість за відсотками 30309,30 грн, а всього на загальну суму заявлених вимог 50309,30 грн.

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, при цьому договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Кредитний договір укладається у письмовій формі, а кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Також відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Предметом такого договору, згідно зі статтею 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги, що існує на даний час, або майбутня вимога. Сторонами є клієнт та фактор, яким, відповідно до статті 1079 ЦК України, може бути банк або інша фінансова установа, що має право здійснювати факторингові операції. При цьому, згідно зі статтею 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного вище суд вважає, що Договір, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеним, первісний кредитор виконав умови договору та надав позичальнику кредит в узгодженому сторонами розмірі. Це об`єктивно підтверджується довідкою щодо дій позичальника та поясненнями щодо зарахування кредитних коштів. Водночас відповідач свої обов`язки за договором належно не виконувала, у встановлений договором строк кредит в повному обсязі не повернула, відсотків за користування кредитними коштами повністю не сплатила.

Дослідивши надані позивачем докази щодо зміни кредитора, суд доходить висновку про правомірність набуття ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» права вимоги до відповідача. Судом встановлено, що право вимоги за договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» спочатку перейшло до ТОВ «Таліон плюс» на підставі Реєстру прав вимоги № 97 від 02.09.2020, потім до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на підставі Реєстру прав вимоги № 2 від 04.11.2020, а надалі до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» на підставі Реєстру Боржників № б/н від 05.06.2025. Оцінюючи перехід права вимоги, суд враховує, що укладання договорів факторингу між фінансовими установами до виникнення конкретних кредитних правовідносин з позичальником не ставить під сумнів дійсність відступлення прав вимоги за такими договорами, оскільки цивільне законодавство (ч. 1 ст. 1078 ЦК України) прямо передбачає можливість відступлення права вимоги, яке виникне в майбутньому. Право вимоги переходило до кожного наступного фактора в момент підписання відповідного реєстру прав вимоги, що додатково підтверджується актами прийому-передачі, актами звірки та платіжними інструкціями. Позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», є фінансовою установою, що відповідає вимогам статті 1079 ЦК України. Таким чином, перехід права вимоги до позивача є правомірним, а отже, обов`язок з погашення заборгованості виник у відповідача саме перед новим кредитором відповідно до положень статті 1082 ЦК України.

Надаючи оцінку складовим заборгованості, суд звертає увагу, що позивач у позовній заяві вказав заборгованість за тілом кредиту в сумі 20000,00 грн, і вважає вимогу про стягнення основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено факт отримання відповідачем кредиту у сумі 20000,00 грн. При цьому доказів його повного повернення у порушення статті 1054 ЦК України не надано.

Щодо вимоги про стягнення відсотків, позивач просить стягнути залишок заборгованості в сумі 30309,30 грн. Суд перевірив надані розрахунки та математично підтвердив їх вірність згідно з умовами кредитування, фактом понадстрокового користування кредитними коштами та узгодженим порядком нарахувань. При цьому суд бере до уваги, що позивач не заявляв до стягнення нараховані штрафні санкції у розмірі 1700,00 грн у межах цього позову.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача у межах заявлених вимог, є арифметично точною та складається із 20000,00 грн залишку основного боргу та 30309,30 грн залишку заборгованості за нарахованими відсотками, що разом становить 50309,30 грн.

5. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, а також поведінку сторони під час розгляду справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів у виді договорів, рахунків тощо.

Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4267/10 від 26.08.2010 підтверджує, що Тимошенко Олександр Олександрович є адвокатом. Зазначене підкріплюється документами, які надають адвокату повноваження представляти інтереси у судових установах.

Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 є правовою підставою для виникнення зобов`язань між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та Клієнтом щодо надання послуг. Додаткова угода № 25771190173 від 19.06.2026 конкретизує це доручення, спрямовуючи його на захист прав та інтересів Клієнта у справі проти Карнафель І.Ю. Вказане встановлює прямий зв`язок між укладеними угодами та конкретним судовим провадженням.

Вартість послуг визначена у Протоколі погодження вартості послуг, який встановлює тарифи за різні види робіт і є доказом попереднього узгодження розміру гонорару між сторонами відповідно до вимог законодавства. Фактичне надання послуг та сума понесених витрат підтверджуються Актом прийому-передачі наданих послуг. Акт деталізує виконані роботи, які безпосередньо стосуються справи проти ОСОБА_1 , включаючи складання позовної заяви на суму 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи на суму 1000,00 грн, підготовку та подання адвокатського запиту на суму 500,00 грн, підготовку клопотань на суму 500,00 грн. Акт фіксує загальну суму понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, що є кінцевою сумою, яку Клієнт просить стягнути як судові витрати.

Вирішуючи це питання, суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 висловив думку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

З огляду на викладене, а також враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо таких вимог, суд доходить висновку, що на користь позивача слід стягнути 7000,00 грн витрат на правничу допомогу.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, виходячи із задоволення позовних вимог на 100%, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в повному обсязі в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись наведеним, ст. ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором №181177920 від 19.06.2020 в загальній сумі 50309 (п`ятдесят тисяч триста дев`ять) грн 30 коп., яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. та заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 30309 (тридцять тисяч триста дев`ять) грн 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 7000,00 (сім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подано заяву про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, Україна, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 05.11.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК