Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №161/6010/24 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6010/24

Провадження № 2/161/68/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Олексюка А.В.,

при секретарі – Опальчук А.А.,

з участю позивачки – ОСОБА_1 ,

представниці позивачки – ОСОБА_2 ,

відповідача – ОСОБА_3 ,

представника відповідача – ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26 липня 2002 року між ними був зареєстрований шлюб, розірваний рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 жовтня 2023 року по справі № 161/16079/23.

За час шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Окрім цього, за час шлюбу сторонами було набуто нерухоме майно. На сьогоднішній день спільне сумісне життя сторін припинено, а шлюбні відносини фактично припинені. У зв`язку з неможливістю добровільного врегулювання спору щодо поділу майна в позасудовому порядку, єдиним способом захисту майнових прав є судовий поділ спільно набутого майна, у зв`язку з чим позивачка змушена звернутися до суду з цим позовом.

Вказала, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 був подарований відповідачу його батьком 05.07.2016 року. Однак, за час шлюбу сторони провели капітальну реконструкцію, 24 січня 2018 року сталася пожежа, яка майже повністю його знищила (дах, перекриття, внутрішнє оздоблення). Надалі будинок за спільні трудові зусилля та особисті кошти позивача (отримані від продажу власної нерухомості та в дарунок від її матері) був наново відбудований.

Просила суд, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частину земельної ділянки для особистого селянського господарства, площею 2,9159 г, кадастровий номер 072288100:02:001:0031, що знаходиться в с. Боголюби; (одну другу) частину земельної ділянки для особистого селянського господарства, площею 0,3238 га, кадастровий номер 072283100:01:001:0045, що знаходиться в АДРЕСА_2 ; - (одну другу) частину земельно ділянки для особистого селянського господарства, площею 0,1564 га, кадастровий номер 072288100:01:001:1847, що знаходиться в с. с Боголюби. В порядку поділу майна подружжя визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 земельну ділянку для особистого селянського господарства, площею 0,1109 га, кадастровий номер 072288100:01:001:1847, що знаходиться в с. Боголюби, була набута на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.2016 року, виданого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу I.В. Дехтярук; земельну ділянку для особистого селянського господарства, площею 0,1181 га, кадастровий номер 072288100:01:001:4562, що находиться в с. Боголюби, була набута на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2016 року, виданого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу І.В. Дехтярук. Визнати житловий будинок з надвірними господарським будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 об?єктом спільної сумісної власності подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку з надвірними господарським будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 . Решту майна, а саме: земельна ділянка для особистого селянського господарства, площею 0,1 га, кадастровий номер 072288100:01:001:4991, що знаходиться в с. Боголюби та земельна ділянка для особистого селянського господарства, площею 0,15 га, кадастровий номер 072288100:01:001:4992, що знаходиться в с. Боголюби залишити у власності відповідача. Судові витрати стягнути на відповідача.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

22.04.2024 на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача адвоката Коломейчука О.М., обґрунтований тим, що сторона відповідача погоджується із вимогами в частині визнання особистою приватною власністю позивачки земельних ділянок з кадастровими номерами 072288100:01:001:4561, 072288100:01:001:4562, 072288100:01:001:4991 та 072288100:01:001:4992, проти решти вимог заперечує. Заперечує проти поділу житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , оскільки той є особистим майном відповідача, набутим на підставі договору дарування від батька, а також заперечує проти поділу по частині земельних ділянок з кадастровими номерами 072288100:01:001:0031 (яка є особистою власністю відповідача як новосформована ділянка після поділу подарованої землі), 072288100:01:001:0045 та 072288100:01:001:1847, щодо яких пропонує альтернативний варіант реального поділу в натурі з виплатою грошової компенсації через неспівмірність площ, як і заперечує проти вимог про стягнення витрат на правничу допомогу через їхню необґрунтованість та неспівмірність із складністю справи.

На виконання ухвали суду від 30.04.2024 року про витребування доказів у справі № 161/6010/24 (провадження № 2/161/2352/24), приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І.В. було надано відповідь від 29.05.2024 року № 32/01-16. Згідно з якою, правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 2,9159 га з кадастровим номером 0722881000:02:001:0031 у справах нотаріуса відсутні. Зазначена земельна ділянка була утворена внаслідок поділу іншої ділянки (кадастровий номер 0722881000:02:001:4665, площа 4,9159 га), документи на яку в нотаріуса також відсутні, оскільки державну реєстрацію права власності первинного об`єкта здійснював інший державний реєстратор.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.06.2024 року призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу.

14.01.2025 на адресу суду надійшов висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи №2682 від 27.12.2024 року, згідно з яким встановити, чи збільшилась вартість житлового будинку АДРЕСА_3 внаслідок ремонту й реконструкції після пожежі станом на 23.10.2023 (дата розірвання шлюбу) порівняно зі станом на 05.07.2016 (дата договору дарування), не виявилося можливим через відсутність оцінки у техпаспорті від 26.03.2024 (станом на 29.07.2016 вона становила 339 537,00 грн); водночас обстеженням зафіксовано проведення ремонту, перепланування та добудови об`єкта, внаслідок чого його площа збільшилась із 81,1 кв.м до 107,2 кв.м, сумарний будівельний об`єм — з 821 куб.м до 1 122 куб.м, а площа основи — з 290,4 кв.м до 400,5 кв.м із одночасним демонтажем, новим будівництвом та перейменуванням частини господарських споруд за відсутності у експерта дозвільних документів на вказані роботи.

Ухвалами Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.05.2025 року та від 17.11.2025 року у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, яка, однак, судовою експертною установою виконана не була, у зв`язку з чим матеріали цивільної справи повернуто на адресу суду без виконання.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представниця — адвокатка Гаврильчак-Кметь К.А. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та уточнили, що правильним кадастровим номером земельної ділянки площею 0,1109 га є 072288100:01:001:4561 (замість помилково вказаного в позові 072288100:01:001:1847).

Відповідач ОСОБА_3 та його представник — адвокат Коломейчук О.М. в судовому засіданні позов визнали частково. Заперечували проти визнання будинку спільною сумісною власністю та його поділу, посилаючись на договір дарування від батька. Також заперечували проти поділу ділянки площею 2,9159 га (кадастровий номер 072288100:02:001:0031), оскільки вона є новосформованою після поділу особистої землі відповідача. Натомість відповідач зазначив, що погоджується на поділ по частині земельних ділянок площею 0,1109 га (кадастровий номер 072288100:01:001:4561) та площею 0,1181 га (кадастровий номер 072288100:01:001:4562), а також підтримав залишення за собою ділянок площею 0,1 га та 0,15 га.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 вказала, що сторони з 2016 року спільно проживали у житловому будинку АДРЕСА_3 , який початково перебував у скромному стані, проте згодом був поліпшений; зокрема, після пожежі, яка сталася у 2018 році, вказаний будинок було повністю відновлено, внаслідок чого його житлово-побутові умови та загальний стан суттєво покращилися.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що зазначене нерухоме майно належало батькам ОСОБА_7 . Свідку відомо, що на відновлення цієї будівлі сільська рада виділила грошову допомогу у розмірі 50 000 грн. Після пожежі сім`я ОСОБА_8 виконала в будинку євроремонт.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 засвідчила, що початково будинок був скромним, однак у 2018 році в ньому сталася пожежа, внаслідок якої будівля повністю вигоріла й залишилися лише стіни. На відновлення житла кошти збирали люди. Сім`я ОСОБА_8 відновила будинок, зробила в ньому євроремонт та здійснила добудову. Також свідок зазначила, що зі слів ОСОБА_10 їй відомо про фінансову допомогу її матері на відновлення цього будинку.

Свідок ОСОБА_11 надав суду пояснення, що батько ОСОБА_7 подарував йому цей будинок, де згодом родина ОСОБА_8 проживала разом із дітьми. До пожежі, яка відбулася у 2018 році, будинок був старим, а після неї — повністю відновлений. Свідок особисто виділив 5 000 доларів США на ремонт даху, а також надав бляху на ангар та труби. Окрім цього, він вказав, що ОСОБА_10 до моменту розлучення не працювала.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 (донька сторін) пояснила, що ремонт та відновлення будинку АДРЕСА_3 після пожежі 2018 року здійснювалися за рахунок спільних коштів її батьків та родичів, при цьому до 2016 року (смерті бабусі) там мешкав дідусь ОСОБА_12 . У 2018 році сталася пожежа і після відновлення будинку продовжили проживати в ньому.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи та вислухавши доводи учасників процесу, суд дійшов наступного висновку.

Як визначено статтею 16 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в т.ч. припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 9 ст. 7 Сімейного Кодексу України, сімейні майнові відносини між подружжям регулюються нормами Сімейного Кодексу України на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статей 60, 70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності незалежно від того, на ім`я кого з подружжя воно зареєстроване. Частки подружжя у такому майні є рівними, якщо інше не визначено шлюбним договором або домовленістю сторін.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 69 СК, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК).

Тлумачення норм статті 61 СК України доводить, що об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, що підлягають поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 1 ст. 62 СК України).

Отже на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені статтею 57 СК України, відповідно до пунктів 1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Таким чином, вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Верховний Суд при розгляді справи № 522/17831/20 у постанові від 17 січня 2024 року зазначив, що при вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 2002 року, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2023 року (справа № 161/16079/23) шлюб між сторонами розірвано (а.с.8 Том №1).

Від шлюбу сторони мають доньку – ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9 Том №1).

Судом встановлено, що земельна ділянка для особистого селянського господарства, площею 2,9159 га, кадастровий номер 072288100:02:001:0031, що знаходиться в с. Боголюби, було набуто на підставі договору купівлі-продажу, право власності зареєстровано за ОСОБА_3 , утворена внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0722881000:02:001:4665 площа 4,9159 га.

Земельна ділянка для особистого селянського господарства, площею 0,3238 га, кадастровий номер 072288100:01:001:0045, що в, знаходиться в с. Боголюби, була набута на підставі договору купівлі-продажу від з 25.04.2018 року, виданого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу I.В. Дехтярук, право власності зареєстровано за ОСОБА_3 .

Земельна ділянка для особистого селянського господарства, площею 0,15 га, кадастровий номер 072288100:01:001:4992, що знаходиться в с. Боголюби, була набута на підставі договору міни від 10.05.2016 року, виданого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу І.В. Дехтярук, право власності зареєстровано за ОСОБА_3 .

Земельна ділянка для особистого селянського господарства, площею 0,1 га, кадастровий номер 072288100:01:001:4991, що знаходиться в с. Боголюби, була набута на підставі договору купівлі-продажу від 29.11.2016 року, виданого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу І.В. Дехтярук, право власності зареєстровано за ОСОБА_3 .

Земельна ділянка для особистого селянського господарства, площею 0,1564 га, кадастровий номер 072288100:01:001:1847, що знаходиться в с. Боголюби, була набута на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.2015 року, виданого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу І.В. Дехтярук, право власності зареєстровано за ОСОБА_3 .

Земельна ділянка для особистого селянського господарства, площею 0,1109 га, кадастровий номер 072288100:01:001:1847, що знаходиться в с. Боголюби, була набута на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.2016 року, виданого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу І.В. Дехтярук, право власності зареєстровано за ОСОБА_1 .

Земельна ділянка для особистого селянського господарства, площею 0,1181 га, кадастровий номер 072288100:01:001:4562, о знаходиться в с. Боголюби, була набута на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2016 року, виданого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу І.В. Дехтярук, право власності зареєстровано за ОСОБА_3 .

Згідно договору міни земельних ділянок від 05.05.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_14 , а саме земельних ділянок кадастровий номер 072288100:01:001:1847 та кадастровий номер 0722881000:04:000:4365.

Оскільки земельні ділянки для особистого селянського господарства в с. Боголюби Луцького району Волинської області: площею 0,3238 га (кадастровий номер 072283100:01:001:0045) та площею 0,1564 га (кадастровий номер 072288100:01:001:1847) були набуті сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, відповідно до презумпції спільності права власності подружжя, вказані земельні ділянки є об`єктами спільної сумісної власності, а тому підлягають поділу між колишнім подружжям у рівних частках — по частині кожному.

Сторони в судовому засіданні дійшли згоди та визнали правомірність рівного поділу зазначених об`єктів.

Земельні ділянки для особистого селянського господарства в с. Боголюби Луцького району Волинської області: площею 0,1109 га (кадастровий номер 072288100:01:001:4561) та площею 0,1181 га (кадастровий номер 072288100:01:001:4562) були набуті сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а тому відповідно до презумпції спільності права власності подружжя, є об`єктами спільної сумісної власності та підлягають поділу між колишнім подружжям у рівних частках — по частині кожному.

Вимоги щодо земельної ділянки площею 2,9159 га (кадастровий номер 072288100:02:001:0031) також не підлягають задоволенню, оскільки вона сформована шляхом технічного виділу з особистої приватної землі відповідача, і її правовий режим не змінився.

Стосовно позовних вимог в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділу житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання права власності на частину житлового будинку, позивачка посилалася на положення ч. 1 ст. 62 СК України, стверджуючи, що внаслідок спільних коштів та праці після пожежі будинок істотно збільшився у своїй вартості, а тому став об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

На підставі договору дарування від 05.07.2016, ОСОБА_3 є власником житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

24 січня 2018 року в будинку за адресою: АДРЕСА_1 сталася пожежа, що зафіксовано актом про пожежу від 24.01.2018 року, складеним інспектором Луцького МРВ УДСНС України у Волинській області.

Згідно з висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи № 2682 від 27.12.2024 року, встановити точну зміну вартості будинку у грошовому еквіваленті станом на дату розірвання шлюбу порівняно з датою дарування не виявилося можливим через відсутність оцінки в технічному паспорті від 26.03.2024 року. Разом з тим, експертним обстеженням зафіксовано проведення масштабного ремонту, перепланування та добудови об`єкта, внаслідок чого його площа збільшилась із 81,1 кв.м до 107,2 кв.м, сумарний будівельний об`єм — з 821 куб.м до 1 122 куб.м, а площа основи — з 290,4 кв.м до 400,5 кв.м із одночасним демонтажем та новим будівництвом господарських споруд.

Допитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та донька сторін ОСОБА_3 підтвердили, що після пожежі 2018 року будинок фактично вигорів повністю, залишилися лише стіни, і він був наново відбудований. Відновлення здійснювалося за рахунок спільних сімейних коштів, фінансової допомоги та матеріальної підтримки громади.

Пунктом 23 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11 передбачено, що майно. Яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилась внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Отже, втручання у право власності може бути обґрунтованим та дотримано баланс інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1)істотність збільшення вартості майна; 2)таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, а й співвідносити у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, враховувати якісні зміни характеристик самого об`єкта.

Згідно із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 вересня 2020 року у справі №214/6174/15-ц, істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. Тобто, істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної власності, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

Мають враховуватися здійснені капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто, значне перетворення об`єкта нерухомості. Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не створюватиме підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт у такому разі не зазнає і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість особистого майна однієї зі сторін.

У такому випадку, якщо суд установить наявність понесених витрат з боку іншого подружжя невласника, однак не визнає їх істотними, то інший з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.

Другий чинник істотності такого збільшення вартості має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами.

Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, невласника майна, з подружжя.

А тому, вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у спірний період, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інші чинники, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що за ст. 62 СК України не визнаються підставами для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.

У разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя спричинить, непропорційне втручання у право власності на майно одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.

Положеннями ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами, що спірне будинковолодіння, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та яке було набуте її колишнім чоловіком за договором дарування від його батька, за час перебування у шлюбі істотно збільшилося у вартості за рахунок грошового та трудового внеску позивачки, та що такий внесок у розумінні ч. 1 ст. 62 СК України є достатньо значним для можливості визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Надані позивачкою квитанції, чеки, накладні на придбання будівельних матеріалів та рахунки-фактури в розумінні ст. 62 СК України не підтверджуються обставину істотного збільшення вартості спірного будинку, а є лише доказом утримання майна, що є обов`язком власника щодо збереження цього майна та не створюють автоматично права на визнання майна спільною сумісною власністю.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав, для визнання спірного будинку спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

З огляду на викладене, визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку статті 62 СК України є неналежним способом захисту.

Позивачка мала право заявити вимоги про поділ будівельних матеріалів на компенсацію частини збільшення ринкової вартості будинку в рахунок коштів і праці, які були вкладені сторонами під час перебування в шлюбі. Разом з тим, суд зауважує, що позивачка не зверталася до суду з відповідною вимогою про стягнення коштів, підстав виходити за межі позовних вимог суд не вбачає. На підставі обрання неналежного та невідповідного способу захисту прав щодо будинку, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що первісна ціна позову складала 400 924,10 грн, з якої позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 009,20 грн, а позовні вимоги в частині визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку вартістю 377 350,00 грн задоволенню не підлягають, судові витрати в цій частині залишаються за позивачем. Враховуючи, що позовні вимоги майнового характеру щодо земельних ділянок задоволено частково на загальну суму присудженого майна в розмірі 11 787,06 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позову, що становить 117,87 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 57, 60, 62, 70 СК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя – задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельну ділянку для особистого селянського господарства, площею 0,3238 га, кадастровий номер 072283100:01:001:0045, що знаходиться в с Боголюби, Луцького району Волинської області; земельну ділянку для особистого селянського господарства, площею 0,1564 га, кадастровий номер 072288100:01:001:1847, що знаходиться в с. с Боголюби, Луцького району Волинської області; земельну ділянку для особистого селянського господарства, площею 0,1109 га, кадастровий номер 072288100:01:001:4561, що знаходиться в с. Боголюби, Луцького району Волинської області; земельну ділянку для особистого селянського господарства, площею 0,1181 га, кадастровий номер 072288100:01:001:4562, що находиться в с. Боголюби, Луцького району Волинської області; земельну ділянку для особистого селянського господарства, площею 0,1 га, кадастровий номер 072288100:01:001:4991, що знаходиться в с. Боголюби, Луцького району Волинської області; земельну ділянку для особистого селянського господарства, площею 0,15 га, кадастровий номер 072288100:01:001:4992, що знаходиться в с. Боголюби, Луцького району Волинської області.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- (одну другу) частину земельної ділянки для особистого селянського господарства, площею 0,3238 га, кадастровий номер 072283100:01:001:0045, що знаходиться в с Боголюби, Луцького району Волинської області;

- (одну другу) частину земельної ділянки для особистого селянського господарства, площею 0,1564 га, кадастровий номер 072288100:01:001:1847, що знаходиться в с. с Боголюби, Луцького району Волинської області;

- (одну другу) частину земельної ділянки для особистого селянського господарства, площею 0,1109 га, кадастровий номер 072288100:01:001:4561, що знаходиться в с. Боголюби, Луцького району Волинської області, була набута на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.2016 року, виданого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу I.В. Дехтярук;

- (одну другу) частину земельної ділянки для особистого селянського господарства, площею 0,1181 га, кадастровий номер 072288100:01:001:4562, що находиться в с. Боголюби, Луцького району Волинської області, була набута на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2016 року, виданого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу І.В. Дехтярук;

- (одну другу) частину земельної ділянки для особистого селянського господарства, площею 0,1 га, кадастровий номер 072288100:01:001:4991, що знаходиться в с. Боголюби, Луцького району Волинської області;

- (одну другу) частину земельної ділянки для особистого селянського господарства, площею 0,15 га, кадастровий номер 072288100:01:001:4992, що знаходиться в с. Боголюби, Луцького району Волинської області.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 117 (сто сімнадцять) гривень 87 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 04.11.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області А.В. Олексюк