Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №154/3856/26 — Володимирський міський суд Волинської області

Суд: Володимирський міський суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №154/3856/26

Суддя: Вітер І. Р.

154/3856/26

2/154/2078/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 листопада 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря судових засідань Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 17 132,00 грн.

Стислий виклад позовних вимог.

Позов обґрунтовано тим, що 04 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» (далі - ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП») та відповідачкою укладено кредитний договір № 112467 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За умовами договору первісний кредитодавець надав відповідачці кредит у розмірі 4000,00 грн шляхом перерахування коштів на банківську платіжну картку, зазначену під час оформлення кредиту, а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти, сплатити проценти та інші передбачені договором платежі.

Позивач зазначає, що відповідачка належним чином не виконала своїх договірних зобов`язань, унаслідок чого утворилася заборгованість.

23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23122024, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за зазначеним кредитним договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою кредитних зобов`язань, позивач просить стягнути з неї 17 132,00 грн заборгованості, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 4 132,00 грн - заборгованість за процентами, 1000,00 грн - заборгованість за комісіями та 8 000,00 грн - пеня.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки 2 662,40 грн судового збору та 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 16 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 13 жовтня 2026 року.

Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію про належність відповідачці банківської платіжної картки № НОМЕР_1 , а також виписку про рух коштів за відповідним картковим рахунком із відображенням зарахування кредитних коштів за договором № 112467 від 04 червня 2024 року.

13 жовтня 2026 року на виконання ухвали суду надійшла відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із відповідною банківською випискою, які долучено до матеріалів справи.

Відповідачка у призначені судові засідання повторно не з`явилася, хоча про дату, час і місце їх проведення була повідомлена належним чином. Причин неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не подала.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за умови належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, його неявки без поважних причин або без повідомлення причин, неподання відзиву та за відсутності заперечень позивача проти такого вирішення справи.

З огляду на встановлені процесуальні обставини та за відсутності заперечень позивача проти заочного розгляду справи суд відповідно до статей 280-281 ЦПК України здійснює заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

04 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 112467.

В індивідуальній частині договору зазначено персональні дані позичальниці, зокрема РНОКПП НОМЕР_2 , паспортні дані, номер мобільного телефону НОМЕР_3 , адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 та номер банківської платіжної картки НОМЕР_1 .

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці 4000 грн строком на 90 днів, до 01 вересня 2024 року, зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 1,22 % на добу, що становить 445,3 % річних. Договором не передбачено права позичальниці ініціювати продовження строку кредитування.

Згідно з пунктом 1.4 договору позичальниця зобов`язалася сплатити комісію в розмірі 25 % суми кредиту за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, зокрема обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації та довідок, пов`язаних із кредитуванням, а також юридичне оформлення. Загальний розмір комісії становить 1000 грн. Окремої вартості кожної із зазначених послуг договір не визначає.

Пунктом 3.5 договору визначено денну процентну ставку в розмірі 1,50 %, розраховану з урахуванням процентів за користування кредитом та передбаченої пунктом 1.4 комісії.

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюються згідно з графіком розрахунків, а проценти нараховуються на залишок заборгованості за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, починаючи з дня перерахування кредитних коштів на банківський рахунок позичальниці.

Пунктом 3.4 договору визначено черговість зарахування платежів у погашення комісії, процентів та основної суми кредиту, а в разі виникнення простроченої заборгованості - пені, комісії, процентів і основної суми кредиту.

Згідно з додатком № 1 до договору від 04 червня 2024 року загальна сума платежів за кредитом становить 9392 грн, з яких 4000 грн - основна сума кредиту, 4392 грн - проценти за користування кредитом протягом 90 днів та 1000 грн - комісія. Графіком передбачено проміжні платежі, починаючи з 17 червня 2024 року, та остаточне повернення кредиту 01 вересня 2024 року.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що в разі порушення строків повернення кредиту позичальниця зобов`язана сплатити пеню в розмірі 25 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, із загальним обмеженням неустойки подвійним розміром отриманого кредиту.

Відповідно до пунктів 7.1-7.11 договору його укладення здійснюється через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця шляхом реєстрації позичальниці, ідентифікації, погодження індивідуальних умов кредитування та підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Індивідуальна частина договору та додаток № 1 містять електронний підпис позичальниці одноразовим ідентифікатором KL3016.

Згідно з довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» від 01 липня 2026 року ОСОБА_1 04 червня 2024 року пройшла ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, а для підписання договору № 112467 на номер телефону НОМЕР_3 о 10 год 12 хв 09 с було надіслано одноразовий ідентифікатор KL3016. У довідці також зазначено платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до підтвердження ТОВ «ПрофітГід» про здійснення переказу грошових коштів 04 червня 2024 року о 10 год 12 хв за платіжною інструкцією № A636394B260372CLY112467T1249109 здійснено успішний переказ 4000 грн від ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК», із призначенням платежу «Выдача кредита #112467». Номер транзакції - 41748-51290-12604, код авторизації - 286360, код RRN - 415610937091. Документ підписано кваліфікованим електронним підписом директора ТОВ «ПрофітГід».

На виконання ухвали суду від 16 вересня 2026 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом від 02 жовтня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260928/56566-БТ, який надійшов до суду 13 жовтня 2026 року, повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 до банківського рахунку № НОМЕР_5 .

До відповіді банку долучено виписку за зазначеним рахунком за 04 червня 2024 року, в якій, серед інших операцій, відображено зарахування 4000 грн. Відомості щодо належності платіжної картки відповідачці, її номера та суми зарахованих коштів узгоджуються з реквізитами кредитного договору й підтвердженням платіжного провайдера.

Із наданого первісним кредитодавцем деталізованого розрахунку заборгованості за договором № 112467 вбачається, що за період кредитування з 04 червня до 01 вересня 2024 року нараховано 4132 грн процентів. Зокрема, до 19 серпня 2024 року включно нарахування здійснювалося за ставкою 1,22 % на добу, а з 20 серпня 2024 року розмір щоденного нарахування зменшено до 28,80 грн, що відповідає ставці 0,72 % на добу.

Розрахунок також містить відомості про нарахування 1000 грн комісії та пені за порушення проміжних строків виконання грошових зобов`язань, загальний розмір якої обмежено сумою 8000 грн. Станом на 16 грудня 2024 року загальна заборгованість визначена в розмірі 17 132 грн, з яких 4000 грн - основний борг, 4132 грн - проценти, 1000 грн - комісія та 8000 грн - пеня. Відомостей про внесення відповідачкою платежів у погашення заборгованості розрахунок не містить.

23 грудня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23122024, відповідно до пунктів 2.1 та 4.1 якого первісний кредитор зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі прав вимог, а перехід таких прав здійснюється з моменту підписання сторонами відповідного реєстру.

Згідно з актом приймання-передачі реєстру прав вимог від 23 грудня 2024 року первісний кредитор передав, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло реєстр прав вимог щодо 9280 боржників із загальною сумою заборгованості 150 833 044,75 грн.

Відповідно до витягу з додатка № 1 до договору факторингу № 23122024 до складу переданих прав вимоги включено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 112467 від 04 червня 2024 року в загальному розмірі 17 132 грн, з яких 4000 грн - основний борг, 4132 грн - проценти, 1000 грн - комісія та 8000 грн - пеня.

На підтвердження виконання грошових зобов`язань за договором факторингу надано платіжні інструкції № 11146 від 15 січня 2025 року та № 11417 від 13 лютого 2025 року, відповідно до яких ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перерахувало первісному кредитору два платежі по 507 226,55 грн кожен із призначенням платежу за договором факторингу №23122024 від 23 грудня 2024 року.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відсутність відзиву та заперечень відповідачки не звільняє позивача від обов`язку довести підстави й розмір заявлених вимог. Суд вирішує спір за результатами оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Щодо укладення кредитного договору та фактичного надання кредитних коштів.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо його підписано стороною або сторонами.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин третьої, шостої та восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а акцепт може здійснюватися шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення відповідного формуляра або вчинення дій, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо їх зміст чітко роз`яснено в інформаційній системі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може підписуватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором у передбаченому законом порядку.

У постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що підписання електронного кредитного договору за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, отриманого позичальником через погоджені засоби електронного зв`язку, відповідає вимогам законодавства щодо укладення електронного правочину.

У цій справі індивідуальна частина кредитного договору містить визначені сторонами істотні умови кредитування, персональні дані позичальниці, реквізити платіжної картки та електронний підпис одноразовим ідентифікатором KL3016.

Довідкою первісного кредитодавця про ідентифікацію клієнта підтверджено використання цього ідентифікатора під час оформлення кредиту 04 червня 2024 року. Відомості про номер телефону, платіжну картку та одноразовий ідентифікатор узгоджуються з реквізитами кредитного договору.

Отже, надані докази в їх сукупності підтверджують волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору № 112467 від 04 червня 2024 року та погодження його індивідуальних умов.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт виконання первісним кредитодавцем обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується документом ТОВ «ПрофітГід» про успішне здійснення 04 червня 2024 року переказу 4000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 із зазначенням кредитного договору № 112467 у призначенні платежу, а також номера транзакції, коду авторизації та RRN.

Належність зазначеної платіжної картки відповідачці підтверджена безпосередньо банком-емітентом - АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Крім того, банківська виписка містить відомості про зарахування 04 червня 2024 року на рахунок відповідачки 4000 грн. Хоча виписка банку не містить номера кредитного договору в призначенні цієї операції, її дата, сума та реквізити платіжного засобу узгоджуються з підтвердженням платіжного провайдера про здійснення переказу.

Оцінивши зазначені докази у сукупності, суд установив, що первісний кредитодавець виконав зобов`язання з надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 4000 грн.

Щодо виникнення та виконання кредитного зобов`язання.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1.2 договору кінцевим строком повернення кредиту визначено 01 вересня 2024 року. Цей строк закінчився, тому обов`язок відповідачки повернути всю непогашену суму кредиту настав незалежно від пред`явлення кредитодавцем окремої вимоги про дострокове повернення коштів.

Із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що сума основного боргу становить 4000 грн, а платежів у його погашення не обліковано. Доказів повернення відповідачкою кредитних коштів матеріали справи не містять.

Таким чином, вимога про стягнення 4000 грн основної суми кредиту є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо заборгованості за процентами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100 %, де ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», запровадженим Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, встановлено спеціальний перехідний період тривалістю 240 днів з дня набрання зазначеним Законом чинності, протягом якого максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5 % у перші 120 днів та 1,5 % у наступні 120 днів.

Закон № 3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року. Відповідно перший 120-денний період тривав до 21 квітня 2024 року включно, наступний - з 22 квітня до 19 серпня 2024 року включно, а з 20 серпня 2024 року підлягало застосуванню загальне обмеження максимальної денної процентної ставки в розмірі 1 %.

Отже, зазначеним Законом установлено послідовне зниження максимального розміру денної процентної ставки залежно від календарного періоду застосування відповідних законодавчих обмежень.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 сформулювала висновок про імперативний характер установленого Законом № 3498-IX обмеження максимальної денної процентної ставки, відступ від якого за домовленістю сторін не допускається. Умова договору про перевищення встановленого законом максимального розміру такої ставки є нікчемною, що суд зобов`язаний враховувати незалежно від заявлення відповідного заперечення споживачем.

У зазначеній постанові Верховний Суд також розмежував три послідовні етапи законодавчого обмеження денної процентної ставки: до 21 квітня 2024 року - 2,5 %, із 22 квітня до 19 серпня 2024 року - 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року - 1 %.

Кредитний договір № 112467 укладено 04 червня 2024 року, а встановлений ним строк кредитування закінчився 01 вересня 2024 року. Отже, нарахування договірних процентів охоплювало як другий перехідний період, так і період застосування загального обмеження максимальної денної процентної ставки в розмірі 1 %.

Пунктом 1.3 договору передбачено фіксовану процентну ставку 1,22 % на добу, а пунктом 1.4 - комісію в розмірі 25 % суми кредиту, що становить 1000 грн.

За умовами договору загальні витрати за повний 90-денний строк кредитування становили 5392 грн, з яких 4392 грн - проценти та 1000 грн - комісія.

Розрахована відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка становила: (5392 грн / 4000 грн) / 90 днів ? 100 % = 1,4978 %.

Таким чином, на момент укладення договору визначена сторонами денна процентна ставка не перевищувала встановленого законом граничного розміру 1,5 %.

Водночас із 20 серпня 2024 року, після завершення передбаченого пунктом 17 розділу IV Закону перехідного періоду, максимальна денна процентна ставка не могла перевищувати 1 %.

Імперативний характер цього обмеження не допускає подальшого застосування договірних умов у частині, що призводить до перевищення встановленої законом максимальної ставки. Тому правомірність нарахованих процентів підлягає перевірці з урахуванням відповідних календарних періодів та загальних витрат за кредитом.

Із деталізованого розрахунку заборгованості вбачається, що первісний кредитодавець урахував зазначене законодавче обмеження, зменшивши з 20 серпня 2024 року розмір щоденного нарахування процентів із 48,80 грн до 28,80 грн.

За період із 04 червня до 19 серпня 2024 року включно, що становить 77 календарних днів, проценти нараховувалися за погодженою ставкою 1,22 % на добу.

Контрольний розрахунок за цей період становить: 4000 грн ? 1,22 % ? 77 днів = 3757,60 грн.

За наступний період із 20 серпня до 01 вересня 2024 року включно, що становить 13 календарних днів, проценти нараховувалися за зниженою ставкою 0,72 % на добу.

Контрольний розрахунок за цей період становить: 4000 грн ? 0,72 % ? 13 днів = 374,40 грн.

З урахуванням передбаченої договором комісії в розмірі 1000 грн, яка відповідно до частини четвертої статті 8 Закону враховується при визначенні загальних витрат за споживчим кредитом, знижена ставка 0,72 % забезпечує дотримання законодавчого обмеження максимальної денної процентної ставки в розмірі 1 %.

Зокрема, комісія в розмірі 1000 грн, розподілена для цілей обчислення денної процентної ставки на 90-денний строк кредитування, становить приблизно 0,2778 % суми кредиту на день. Разом із процентною ставкою 0,72 % загальна денна процентна ставка з 20 серпня 2024 року становить приблизно 0,9978 %, що не перевищує встановленого законом максимального розміру.

При цьому врахування комісії як складової загальних витрат за кредитом для перевірки граничної денної процентної ставки не означає визнання правомірним обов`язку відповідачки сплатити цю комісію. Законність відповідної договірної умови підлягає окремій оцінці.

Загальна сума правомірно нарахованих процентів за 90-денний строк кредитування становить 4132 грн (3757,60 грн + 374,40 грн), що повністю відповідає сумі, заявленій позивачем до стягнення.

Таким чином, первісний кредитодавець здійснив нарахування процентів у межах погодженого строку кредитування з урахуванням послідовного зниження законодавчо встановленої максимальної денної процентної ставки. Вимога про стягнення 4132 грн процентів за користування кредитом підтверджена деталізованим розрахунком, відповідає умовам договору та застосовним положенням законодавства.

Підстав для відмови в задоволенні цієї вимоги або зменшення заявленої суми процентів суд не встановив.

Щодо вимоги про стягнення комісії.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються проценти за користування кредитом, комісії кредитодавця та інші обов`язкові платежі за додаткові й супутні послуги кредитодавця і кредитного посередника, необхідні для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець після укладення договору на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору безоплатно повідомляє інформацію про поточний розмір заборгованості, повернуту суму кредиту, платежі, строки та умови їх сплати, а також іншу передбачену законодавством інформацію.

Відповідно до частини другої статті 11 цього Закону кредитодавець має право встановлювати плату за надання інформації про стан кредитної заборгованості в разі звернення споживача з відповідною вимогою частіше одного разу на місяць.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зазначила, що законодавство допускає встановлення комісії за обслуговування кредиту, однак умова договору щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною. Визначальним для правової оцінки такої умови є не найменування комісії, а зміст послуг, за які передбачено її сплату.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 сформулювала висновок про нікчемність умов договору щодо комісії за обслуговування кредиту, коли кредитодавець не визначив і не довів наявності та переліку додаткових і супутніх послуг, за які встановлено відповідний платіж.

У цій справі пунктом 1.4 кредитного договору встановлено єдину комісію в розмірі 25 % суми кредиту, що становить 1000 грн, одночасно за надання, обслуговування і повернення кредиту, обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації та довідок, пов`язаних із кредитуванням, а також юридичне оформлення.

Таким чином, до складу єдиного комісійного платежу кредитодавець включив, зокрема, інформаційні послуги, право на безоплатне отримання яких у визначеному законом обсязі гарантоване споживачу частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому договір не розмежовує інформацію, яка надається споживачу безоплатно, та інформаційні послуги, за які закон допускає встановлення окремої плати. Не визначено також вартості кожної із зазначених у пункті 1.4 послуг.

Комісія встановлена як єдиний неподільний платіж у розмірі 1000 грн незалежно від кількості, виду та фактичного обсягу наданих послуг.

Доказів надання відповідачці конкретних додаткових платних послуг, їх погодження та окремої вартості позивач не подав.

За таких обставин умова пункту 1.4 договору в частині встановлення плати за інформаційне обслуговування, яке відповідно до закону повинно здійснюватися безоплатно, є нікчемною.

Оскільки кредитодавець об`єднав зазначену плату з іншими послугами в єдиний комісійний платіж без визначення вартості кожної з них, виокремити правомірну частину комісії на підставі погоджених умов договору та наданих доказів неможливо.

Самостійне визначення судом вартості окремих послуг за відсутності відповідної домовленості сторін та доказів їх фактичного надання означало б зміну змісту договірного зобов`язання й виходило б за межі повноважень суду під час вирішення спору.

Отже, позивач не довів наявності у відповідачки обов`язку сплатити заявлену комісію в розмірі 1000 грн на підставі правомірної та визначеної за змістом умови договору.

Вимога про стягнення 1000 грн комісії задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цим же пунктом передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначена норма має імперативний характер та підлягає застосуванню незалежно від погоджених сторонами умов кредитного договору щодо відповідальності за його порушення.

За наданим розрахунком первісний кредитодавець нарахував відповідачці пеню за прострочення грошових зобов`язань, що виникло у 2024 році, тобто в період дії воєнного стану. Загальна сума пені обмежена 8000 грн відповідно до пункту 5.3 договору.

Оскільки всі нарахування здійснені за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період, на який поширюється дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідачка звільнена від обов`язку сплачувати таку пеню, а нарахована сума підлягає списанню кредитодавцем.

Отже, правові підстави для стягнення 8000 грн пені відсутні. У задоволенні позову в цій частині слід відмовити повністю.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Матеріалами справи встановлено, що 23 грудня 2024 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права грошової вимоги за договором факторингу № 23122024.

Пунктом 4.1 цього договору визначено, що перехід права вимоги від первісного кредитора до фактора відбувається з моменту підписання відповідного реєстру прав вимог.

Акт приймання-передачі реєстру від 23 грудня 2024 року підтверджує передачу прав вимоги, а витяг із додатка № 1 безпосередньо ідентифікує відповідачку, номер і дату кредитного договору, а також складові переданої заборгованості.

Надані платіжні інструкції підтверджують здійснення фактором платежів за договором факторингу. При цьому умовами пункту 4.1 договору момент переходу прав вимоги пов`язаний із підписанням реєстру, а не з повним завершенням розрахунків між сторонами факторингу.

Таким чином, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 112467 від 04 червня 2024 року.

Водночас відповідно до статті 514 ЦК України новий кредитор набуває права в тому обсязі, в якому вони належали первісному кредитору на момент відступлення. Передача права вимоги за договором факторингу не створює для боржника нових обов`язків і не змінює правової природи окремих складових заборгованості.

Тому включення до реєстру прав вимог сум комісії та пені не усуває встановлених законом підстав для відмови в їх стягненні.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Дослідивши надані докази в їх сукупності, суд установив, що між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини на підставі електронного договору № 112467 від 04 червня 2024 року, первісний кредитодавець надав відповідачці 4000 грн, а строк повернення кредиту закінчився 01 вересня 2024 року.

Відповідачка не виконала зобов`язань із повернення отриманих кредитних коштів та сплати процентів за погоджений строк кредитування.

Право вимоги за цим договором належним чином перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 23122024 від 23 грудня 2024 року.

Заявлена до стягнення заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 4000 грн та процентами за користування кредитом у розмірі 4132 грн підтверджена належними доказами, відповідає умовам договору та встановленим законом обмеженням максимальної денної процентної ставки.

Натомість вимога про стягнення 1000 грн комісії ґрунтується на умові договору, яка передбачає єдину неподільну плату, зокрема за інформаційні послуги, що відповідно до закону повинні надаватися безоплатно, без визначення окремої вартості інших послуг.

Вимога про стягнення 8000 грн пені суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким позичальницю звільнено від обов`язку сплати неустойки за прострочення кредитного зобов`язання в період воєнного стану.

За таких обставин позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором № 112467 від 04 червня 2024 року в загальному розмірі 8132 грн, з яких 4000 грн - основний борг та 4132 грн - проценти за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 1000 грн комісії та 8000 грн пені слід відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до частин першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує їх пов`язаність із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, ціну позову, значення справи для сторін та інші визначені законом обставини.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн позивач надав договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та фізичною особою - підприємцем, адвокатом Міньковською Анастасією Володимирівною, додаткову угоду № 112467 від 29 червня 2026 року, акт надання послуг № 112467 від 29 червня 2026 року, детальний опис виконаних робіт та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10.

Відповідно до додаткової угоди № 112467 виконавиця зобов`язалася здійснювати представництво та захист інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , а клієнт - оплатити надані послуги в порядку та строки, визначені договором і додатковою угодою.

Згідно з актом надання послуг та детальним описом виконаних робіт загальна вартість правничої допомоги становить 6000 грн, з яких: 250 грн - усна консультація щодо обставин справи, 750 грн - письмова консультація щодо спірних правовідносин, 1500 грн - правовий аналіз обставин справи та надання рекомендацій, 3000 грн - складання позовної заяви, зокрема проведення орієнтовного розрахунку судових витрат, та 500 грн - формування додатків до позовної заяви.

В акті зазначено, що послуги надані в повному обсязі, клієнт претензій щодо їх обсягу, якості та строків виконання не має, а оплата здійснюється відповідно до умов договору після підписання акта.

Умовами договору та додаткової угоди передбачено обов`язок клієнта оплатити надані послуги. Тому відсутність окремого платіжного документа не спростовує виникнення відповідного грошового зобов`язання між позивачем та виконавицею.

Водночас визначений сторонами договору розмір винагороди не є безумовно обов`язковим для покладення його в повному обсязі на іншу сторону судового спору.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв реальності таких витрат, їх необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду розмежувала зменшення розміру витрат на правничу допомогу за правилами статті 137 ЦПК України та вирішення питання про їх розподіл відповідно до статті 141 ЦПК України. Застосовуючи критерії частини третьої статті 141 ЦПК України, суд вправі з власної ініціативи не присуджувати стороні відшкодування всіх понесених нею витрат або присудити їх частково, навівши конкретні мотиви такого рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «Іст/Вест Альянс Лімітед проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, пункт 268) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови доведення їх фактичності, необхідності та обґрунтованості розміру.

У рішенні від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява № 58442/00, пункт 154) Європейський суд з прав людини також виходив із необхідності відшкодування лише обґрунтованих витрат у розумному розмірі.

Оцінюючи заявлені позивачем витрати, суд враховує, що справа стосується стягнення заборгованості за одним кредитним договором, є малозначною, не має значної фактичної складності, а обсяг підтвердженої правничої роботи обмежується переважно опрацюванням кредитних документів та підготовкою однієї позовної заяви з додатками.

Зміст позовної заяви значною мірою складається з викладення стандартних положень законодавства щодо укладення електронних кредитних договорів, виконання грошових зобов`язань та переходу права вимоги. Значного за обсягом індивідуального правового аналізу заявлених складових заборгованості позовна заява не містить.

Зокрема, вимогу про стягнення 8000 грн пені заявлено без урахування імперативного положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальників від сплати неустойки за прострочення кредитних зобов`язань у період воєнного стану.

Вимогу про стягнення 1000 грн комісії також заявлено без належної правової оцінки змісту відповідної договірної умови, яка охоплює інформаційні послуги, що відповідно до закону повинні надаватися споживачу безоплатно.

Наведені обставини мають значення для оцінки фактичної складності та необхідного обсягу правничої роботи, компенсацію вартості якої позивач просить покласти на відповідачку.

Крім того, зазначені в акті усна та письмова консультації, правовий аналіз спірних правовідносин і підготовка позовної заяви є взаємопов`язаними етапами формування однієї правової позиції, спрямованими на підготовку та подання позову.

Надані документи не розкривають конкретного самостійного змісту кожної консультації. Окремого документа, складеного за результатами письмової консультації, матеріали справи не містять.

Вартість правового аналізу визначена окремо в розмірі 1500 грн, хоча з`ясування фактичних обставин, аналіз кредитного договору, перевірка законодавства та визначення правових підстав позову становлять необхідні складові підготовки позовної заяви, за яку додатково заявлено 3000 грн.

Таке розмежування взаємопов`язаних робіт у детальному описі саме по собі не доводить необхідності компенсації кожної з них у повному заявленому розмірі, оскільки частина послуг за своїм змістом перетинається та спрямована на досягнення одного процесуального результату.

Окремо заявлено 500 грн за формування додатків до позовної заяви. Водночас ця робота є складовою підготовки та оформлення процесуального документа, а надані докази не підтверджують виконання у зв`язку з нею самостійної правничої роботи, яка потребувала б окремої компенсації в повному розмірі.

Суд також враховує, що хоча додатковою угодою передбачено повноваження виконавиці щодо представництва інтересів позивача в суді, надані акт та детальний опис не містять відомостей про участь адвоката в судових засіданнях, підготовку додаткових процесуальних документів або виконання інших робіт, які б свідчили про необхідність значного обсягу правничої допомоги понад підготовку позову.

Таким чином, сам факт погодження сторонами договору вартості правничої допомоги в розмірі 6000 грн та підписання акта надання послуг не зумовлює обов`язку відповідачки компенсувати всю цю суму незалежно від фактичного обсягу, необхідності та співмірності виконаних робіт.

За наведених обставин заявлена сума 6000 грн не відповідає повною мірою критеріям необхідності, обґрунтованості та пропорційності витрат предмету спору, передбаченим частиною третьою статті 141 ЦПК України.

Врахувавши характер спору, ціну позову, обсяг фактично виконаних робіт, їх взаємопов`язаність, складність підготовленого процесуального документа та значення справи для сторін, суд визначає обґрунтований і розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які можуть бути покладені на іншу сторону, в сумі 4000 грн.

У відшкодуванні решти 2000 грн суд відмовляє, оскільки заявлений до компенсації обсяг консультаційної, аналітичної та технічної роботи, яка частково дублює підготовку позову, не підтверджує необхідності покладення відповідних витрат на відповідачку в повному розмірі.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимоги на загальну суму 17 132 грн, з яких суд задовольняє 8132 грн, що становить 47,4667 % ціни позову.

Відтак із визначеної судом обґрунтованої суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн на відповідачку належить покласти пропорційно задоволеним позовним вимогам 1898,67 грн.

Крім того, згідно з платіжною інструкцією № 112467 від 28 липня 2026 року позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

З огляду на часткове задоволення позову з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1263,75 грн.

Отже, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», становить 3162,42 грн, з яких 1263,75 грн - судовий збір та 1898,67 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279-282, 284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 112467 від 04 червня 2024 року в загальному розмірі 8132 (вісім тисяч сто тридцять дві) гривні 00 копійок, з яких:

?4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту;

?4132 (чотири тисячі сто тридцять дві) гривні 00 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 1000 грн комісії та 8000 грн пені відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати в загальному розмірі 3162 (три тисячі сто шістдесят дві) гривні 42 копійки, з яких:

?1263 (одна тисяча двісті шістдесят три) гривні 75 копійок - витрати зі сплати судового збору;

?1898 (одна тисяча вісімсот дев`яносто вісім) гривень 67 копійок - витрати на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідачка має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер

Оригінал: reyestr.court.gov.ua