Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №675/1858/25 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1858/25

Провадження № 2/675/206/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого – судді Столковського В. І., з участю: секретаря судового засідання – Хом`як І. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду через свого представника адвоката Заруцького О. В. із позовом до ОСОБА_2 , у якому зазначає, що рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 27 вересня 2019 року на її користь із відповідача було стягнуто аліменти на утримання синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі по 970 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на кожну дитину до їх повноліття. Однак зазначених коштів недостатньо для забезпечення повноцінного розвитку дітей та їх першочергових потреб. Натомість відповідач проходить військову службу у Збройних Силах України та має стабільний дохід.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 просить суд збільшити розмір аліментів шляхом зміни способу їх стягнення та стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Ухвалою судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін і призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 30 липня 2026 року витребувано з Генерального штабу Збройних Сил України та військової частини НОМЕР_1 інформацію про те, чи проходить відповідач військову службу у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, її представник адвокат Заруцький О. В. надіслав до суду письмову заяву про слухання справи за відсутності сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причини неприбуття суд не повідомив, відзив на позов не надіслав.

Відповідно до змісту ч. 7 ст. 128, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається із відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1998989 від 12 листопада 2025 року, місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване у АДРЕСА_1 .

Надіслана ОСОБА_2 за вказаною адресою судова повістка повернулася до суду із повідомленням про причини повернення «адресат відсутній». Такі дані вказані у поштовому повідомленні, яке повернулося до суду у зв`язку з неможливістю вручення судової повістки на 05 листопада 2026 року на 12 год 45 хв.

Іншої адреси свого місця проживання чи перебування ОСОБА_2 суду не повідомив.

Тому у зв`язку з відсутністю ОСОБА_2 за адресою місця реєстрації суд вважає, що останній повідомлений належним чином.

Як встановлено судом з повідомлення військової частини НОМЕР_1 за № 1499/2/7314, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у вказаній військовій частині.

Ухвалою суду від 28 серпня 2026 року доручено командиру військової частини НОМЕР_1 вручити відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів, повістку про виклик до суду, відібрати у нього письмові пояснення по суті справи, забезпечити участь ОСОБА_2 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Однак вказану ухвалу суду не виконано та про причини її невиконання суд не повідомлено.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

До основних засад цивільного судочинства, зокрема, віднесено принцип верховенства права (п. 1 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У такому випадку провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п. 12 ч. 1 ст. 253 ЦПК України).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що реалізація принципу верховенства права здійснюється через застосування судами при розгляді справ Конвенції та протоколів до неї, а також практики Європейського суду з прав людини як джерела права.

Одним із елементів права на справедливий суд згідно ст. 6 Конвенції є право на розумний строк розгляду справи.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) неодноразово зазначав про те, що обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (справа «Компанія Комінгерсоль проти Португалії» (Comingersoll S.A. v. Portugal), заява №35382/97, рішення від 6 квітня 2000 року, §19; справа «Фрайдлендер проти Франції» (Frydlender v. France), заява №48479/13, рішення від 26 липня 2018 року, §43; справа «Сюрмелі проти Німеччини» (Surmeli v. Germany), заява № 75529/01, рішення від 8 червня 2006 року, §128).

Суд у рішенні від 18 лютого 1999 року у справі «Лаїно проти Італії» (Laino v. Italy), заява №33158/96, §22) зауважив, що справи щодо опікунства над дитиною та батьківської відповідальності належать до справ, які потребують особливої оперативності.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Метою зупинення провадження у справі згідно з п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є з`ясування обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, у зв`язку з перебуванням сторони або третьої особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Об`єктивна неможливість розгляду справи у такому випадку полягає в тому, що відсутність сторони або третьої особи позбавляє можливості суд вирішити спір із дотриманням основних засад (принципів) цивільного судочинства, а сааме: з`ясувати всі обставини, що мають значення для справи, зібрати та дослідити докази, надати їм належну правову оцінку та ухвалити рішення по суті заявлених вимог.

Якщо такі перешкоди відсутні, то суд зобов`язаний розглянути справу у визначені процесуальним законом порядку та строки.

Предметом спору у даній справі є стягнення аліментів на дітей. Така категорія справ потребує невідкладного вирішення судом із метою захисту прав та інтересів дітей.

Зібрані докази у справі дозволяють суду встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та ухвалити законне рішення по суті заявлених вимог.

Оскільки об`єктивна неможливість розгляду справи за позовом ОСОБА_1 судом не встановлена, підстав для зупинення провадження у даній справі суд не вбачає та вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та їх представників.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 344/432/24, відповідно до якої конституційне право дитини на утримання, зокрема, право на стягнення аліментів, не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану. Конституційне право дитини на утримання має триваючий і невідкладний характер, його здійснення не може бути ефективно відновлене ex post. По своїй суті конституційне право дитини на утримання відноситься до тих прав, для яких затримка в їх судовому захисті дорівнює «втраті» права. Тому право на утримання потребує негайного судового захисту. Тож зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання, суперечить задекларованій державою засаді охорони дитинства та є порушенням права на судовий захист.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав.

Судом об`єктивно встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано відповідно до рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2017 року у справі № 675/2255/16-ц, яке набрало чинності 03 квітня 2017 року.

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей серії НОМЕР_2 від 15 жовтня 2012 року та серії НОМЕР_3 від 09 жовтня 2015 року відповідно, виданими виконавчим комітетом Білівської сільської ради Ізяславського району Хмельницькій області.

За рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 27 вересня 2019 року в справі № 675/1535/19 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі по 970 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на кожну дитину до їх повноліття.

Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У силу ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За змістом ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Із положень ч. 1 ст. 184 СК України слідує, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Як передбачено ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак у разі відсутності такої домовленості один із батьків має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на дітей можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. У такому випадку частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, а також тверда грошова сума аліментів визначається судом.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Розмір аліментів має забезпечувати гармонійний розвиток дитини та не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд зобов`язаний врахувати ряд обставин, а саме: матеріальний та сімейний стан платника аліментів і дітей.

Визначений рішенням суду розмір аліментів не вважається незмінним.

Підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, є доведеність у судовому засіданні суттєвої зміни (погіршення або покращення) матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Така зміна обставин має настати після того, як суд визначив первісний розмір аліментів, при цьому, вирішуючи спір, суд зобов`язаний застосувати як положення ст. 192 СК України, так і низку інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Право стягувача або платника аліментів вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість обставин, зазначених у ст. 182 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, у силу ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, та навпаки).

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 5 лютого 2014 року (справа № 6-143цс13), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Указаний правовий висновок підтриманий Верховним Судом у постановах від 30 червня 2020 року (справа № 343/945/19), від 12 січня 2022 року (справа № 545/3115/19), від 22 серпня 2022 року (справа № 712/6313/21).

Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року (справа № 152/100/18) не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що при вирішенні майже аналогічного спору не підлягає застосуванню ст. 192 СК України. При цьому Верховний Суд зазначив, що вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. Правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями ст.ст. 182-184, 192 СК України.

Аналогічний висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року (справа № 372/2393/17).

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року (справа № 759/22898/20) зазначено, що у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги для зменшення розміру аліментів. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів на дітей, позивачка обґрунтувала свої вимоги необхідністю збільшення розміру аліментів, оскільки з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів витрати на синів Нікіту та ОСОБА_4 збільшилися у зв`язку з досягненням ними старшого віку та зростанням вартості утримання дітей, а визначений судом розмір аліментів у твердій грошовій сумі не є достатнім для забезпечення їх гармонійного розвитку.

У свою чергу відповідач є здоровою та працездатною особою, на даний час проходить військову службу, не має інших утриманців. ОСОБА_2 не спростував твердження ОСОБА_1 про його спроможність надавати дітям утримання в частці від заробітку (доходу).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що розмір і спосіб стягнення аліментів підлягають зміні, а з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у справі, суд враховує те, що позивачка на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при пред`явленні позову, тому суд вважає, що відповідно до ст. 141 ЦПК України його слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, який встановлений рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 27 вересня 2019 року в справі № 675/1535/19, та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_5 , аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду і до повноліття дітей.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у дохід держави 968 грн 96 коп судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_5 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 .

Повне рішення суду складене 05 листопада 2026 року.

Суддя: В. І. Столковський