Суд: Шумський районний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №609/1000/26
Суддя: Харлан М. В.
ВИРОК
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 609/1000/26
1-кп/609/108/2026
05 листопада 2026 року
Шумський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Шумськ кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026216010000210 від 04 вересня 2026 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Смига Дубенського району Рівненської області, жителя: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, не депутата, з середньо-спеціальною освітою, пенсіонера, раніше судимого вироком Тернопільського апеляційного суду від 15.01.2026р. за ст. 126-1 КК України з призначенням покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки з покладенням обов`язків а саме: періодично заявлятись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання або роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.389 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
В С Т А Н О В И В:
Вироком Тернопільського апеляційного суду від 15.01.2026р. у справі № 609/1059/25, провадження № 11-кп/817/86/26, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю смт. Смига Дубенського району Рівненської області, жителю АДРЕСА_2 призначено покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки, згідно з п.п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України на ОСОБА_3 покладено обов`язки, а саме: періодично заявлятись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання або роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Зазначений вирок набрав законної сили 15 січня 2026 року та 29 січня 2026 року направлений для виконання до Кременецького районного сектору № 3 філії ДУ "Центр пробації" в Тернопільській області, що знаходиться за адресою: вул. Українська, 59, м. Шумськ Кременецького району Тернопільської області.
29 січня 2026 року ОСОБА_3 поставлено на облік у Кременецькому районному секторі №3 філії ДУ "Центр пробації" в Тернопільській області для фактичного виконання призначеного 15 січня 2026 року вироком Тернопільського апеляційного суду покарання у виді пробаційного нагляду строком на два роки із покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1-3 ч.2 ст. 59-1 КК України.
23 лютого 2026 року ОСОБА_3 був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду та попереджений про те, що у разі невиконання даних обов`язків, то у подальшому уповноважений орган з питань пробації направляє матеріали до органів Національної поліції для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України. У цей же день засудженому ОСОБА_3 , постановою про встановлення днів явки на реєстрацію, визначено з`явитись до уповноваженого органу з питань пробації у перший та третій вівторок кожного місяця.
Згідно ч.3 ст. 49-3 Кримінально-виконавчого кодексу України ухиленням від відбування покарання у виді пробаційного нагляду є: систематичне невиконання засудженим обов`язків, передбачених статтею 49-1 цього Кодексу, або вчинення адміністративних правопорушень, зникнення з місця проживання, створення умисних перешкод для функціонування електронного засобу контролю та нагляду. Систематичним вважається невиконання без поважних причин три і більше разів обов`язків, передбачених статтею 49-1 цього Кодексу, покладених на особу рішенням суду, або вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень.
Так, ОСОБА_3 , будучи належним чином ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду та попереджений про негативні наслідки ухилення від відбування покарання, достовірно знаючи про обов`язки, зокрема, не вчиняти адміністративні правопорушення, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у період з 18 червня 2026 року по 07 липня 2026 року, всупереч вимогам ч. 3 ст.49-3 КВК України, вчинив наступні адміністративні правопорушення:
-постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 18.06.2026р. у справі №609/518/26 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень;
-постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 07.07.2026р. у справі №609/658/26 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень.
05.08.2026р. ОСОБА_3 Кременецьким районним сектором №3 філії Державної установи «Центр пробації» винесено письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності, а також роз`яснено, що у продовження порушення порядку та умов відбування покарання, відносно нього будуть надіслані матеріали до органів Національної поліції для притягнення його до кримінальної відповідальності, відповідно до ст. 389 КК України.
Разом з цим, ОСОБА_3 , будучи попередженим, під особистий підпис, про кримінальну відповідальність за невиконання покладених на нього судом обов`язків, свідомо ігноруючи покладені на нього зобов`язання, зокрема не вчиняти адміністративні правопорушення, продовжив вчиняти наступні адміністративні правопорушення:
-постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 04.08.2026р. у справі №609/855/26 (провадження 3/609/229/2026), №609/856/26 (провадження №3/609/230/2026), №609/857/26 (провадження № 3/609/231/2026) та №609/858/26 (провадження №3/609/232/2026), які об`єднано в одне провадження та присвоєно номер справи №609/855/26 (провадження №3/609/229/2026), ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні 24.06.2026р., 27.07.2026р., 28.07.2026р. та 29.07.2026р. адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. На підставі ст. 36 КУпАП порушнику остаточно призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 61 (шістдесят одного) неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що становить 1037 грн. 00 коп. (одна тисяча тридцять сім гривень 00 копійок) в дохід держави.
Таким чином, обсяг вищезазначених дій ОСОБА_3 свідчить про те, що останній умисно ухилився від виконання обов`язків, покладених на нього судом під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.389 КК України, тобто ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.389 КК України, визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся. Просив призначити йому покарання з урахуванням його скрутного матеріального становища.
Обвинувачений ОСОБА_3 , визнавши свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.389 КК України за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення. Під час проведення судових дебатів просив визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.389 КК України та звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від покарання, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, у зв`язку із досягненням обвинуваченим пенсійного віку.
Суд, встановивши, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію кримінального правопорушення, з`ясувавши їхню думку щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, при цьому встановив, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Аналізуючи всі дані в їх сукупності, суд, дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.389 КК України та кваліфікує його дії за ч.3 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді апробаційного нагляду.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він є уродженцем смт. Смига Лубенського району Рівненської області, жителем: АДРЕСА_1 , українцем, громадянином України, пенсіонером, з середньою-спеціальною освітою, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий вироком Тернопільського апеляційного суду від 15.01.2026р. за ст. 126-1 КК України.
Відповідно до ч.4 ст.49-1КВК України засуджені до покарання у виді пробаційного нагляду зобов`язані: 1) виконувати визначені законом та покладені судом обов`язки; 2) з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації.
За правилами ч.3 ст.49-3КВК України ухиленням від відбування покарання у виді пробаційного нагляду є систематичне невиконання засудженим обов`язків, передбачених статтею 49-1 цього Кодексу, або вчинення адміністративних правопорушень, зникнення з місця проживання, створення умисних перешкод для функціонування електронного засобу контролю та нагляду. Систематичним вважається невиконання без поважних причин три і більше разів обов`язків, передбачених статтею 49-1 цього Кодексу, покладених на особу рішенням суду, або вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень.
Вирішуючи питання щодо призначення покарання ОСОБА_3 за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує характер, суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінального проступку, обставини, вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та лікаря нарколога не перебуває; обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить повне визнання вини та щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
При цьому санкцією ч. 3 ст. 389 КК України за ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду передбачено безальтернативне покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років.
За імперативними приписами ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.
Частина 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV передбачає право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
Відповідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 являється пенсіонером за віком
Судом встановлено, що на момент розгляду кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг пенсійного віку (60 років), відтак з огляду на вимоги ч. 3 ст. 61 КК України до нього не може бути застосоване покарання у виді обмеження волі. Водночас альтернативного покарання ч. 3 ст. 389 КК України не визначає.
Поряд з цим відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 760/20159/20, та роз`яснень, які містяться в абзаці 7 пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд не вправі перейти до більш м`якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав, повинен закрити провадження і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.11.2021 у справі №221/4097/19.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 КК України звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м`яким, а також пом`якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом`якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
Оскільки судом не встановлено підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, а передбачений санкцією цієї статті вид покарання не може бути до нього застосований, як до особи, що досягла пенсійного віку, суд дійшов висновку, що обвинувачений підлягає звільненню від покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 389 КК України, у зв`язку з відсутністю процесуальної можливості призначення покарання.
Одночасно судом встановлено, що відповідно до вироку Тернопільського апеляційного суду від 15.01.2026р. у справі № 609/1059/25, провадження № 11-кп/817/86/26, ОСОБА_3 призначено покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки, згідно з п.п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України на ОСОБА_3 покладено обов`язки, а саме: періодично заявлятись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання або роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Оскільки, відповідно до вимог ст. 71 КК України, не відбуте покарання за попереднім вироком може бути приєднано лише до покарання, призначеного за новим вироком, а даним вироком ОСОБА_3 не призначено жодного покарання, суд вважає, що вирок Тернопільського апеляційного суду від 15.01.2026р.слід виконувати самостійно.
В ході досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся.
Витрати на залучення експертів для проведення експертиз під час досудового розслідування - відсутні.
Питання щодо долі речових доказів підлягає вирішенню у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -
У Х В А Л И В:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України
На підставі ч. 1 ст. 74 КК України, з урахуванням ч. 3 ст. 61 КК України, звільнити ОСОБА_3 від покарання, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України.
Речовий доказ, а саме:
-особову справу №01/2026 на ім`я ОСОБА_3 , що знаходиться при матеріалах кримінального провадження - повернути в Кременецький районний сектор №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області, після набрання вироком законної сили.
Вирок Тернопільського апеляційного суду від 15 січня 2026 року щодо ОСОБА_3 виконувати самостійно.
Відповідно до п.15 ст.615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.
Учасникам судового провадження вручається повний текст вироку в день його проголошення.
Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua