Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №608/2941/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2026 р. Справа № 608/2941/26

Номер провадження2/608/1591/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Яковець Н. В.

за участі секретаря Олійник О. С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» подав до суду позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № CL-104417 від 13 квітня 2018 року в розмірі 46 473,20 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 13 квітня 2018 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-104417. Банк свої зобов`язання виконав належним чином та видав відповідачці кредит.

Відповідачка належним чином не виконала зобов`язання та у встановлений строк коштів не повернула. Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 46 473,20 грн.; сума заборгованості за кредитом – 47 314,73 гривень, сума заборгованості за відсотками – 52 638,47 гривень. Здійснені боржником платежі за період з 25.06.2021 по 01.09.2026 становить 53 480 гривень.

25 червня 2021 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу № 250621/1, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором № CL-104417 від 13 квітня 2018 року.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в загальному розмірі 46 473,20 гривень, витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Чортківського районного суду від 12 жовтня 2026 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження.

Представник позивача ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» в позовній заяві просив розглянути справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін).

Відповідачка ОСОБА_1 подала суду заяву, в якій вказала, що позовні вимоги визнає, у зв`язку з важким матеріальним становищем просила розстрочити сплату боргу на шість місяців, а також зменшити до стягнення розмір витрат на правничу допомогу, оскільки вважає розмір таких витрат завищеним.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 13 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Кредобанк» із анкетою - заявою фізичної особи на отримання готівкового кредиту № CL-104417, в якій просила надати їй кредит в розмірі 50 000 грн., строком 60 місяців, щомісячний платіж 2 279,88 грн., процентна ставка 49,99 %. Вказана анкета - заява підписана відповідачкою ОСОБА_1 власноруч.

13 квітня 2018 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-104417, який підписаний відповідачкою власноруч.

Відповідно до умов п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Договору, Банк надає Позичальнику кредит в сумі 50 000 грн., дата видачу кредиту – 13 квітня 2018 року, строк (термін) кредитування - 60 місяців, терміном до 12 квітня 2023 року.

Згідно графіку платежів (Додаток №1 до договору), сума кредиту становить 50 000 грн., проценти за користуванням кредитом – 88 355,35 грн., реальна річна процентна ставка – 63,17 %, загальна вартість кредиту – 138 555,35 грн.

Крім того, сторони підписали паспорт споживчого кредиту, де зазначено такі ж умови, як в кредитному договорі.

Згідно меморіального ордера № 19878132 від 13 квітня 2018 року, ПАТ «Кредобанк» перерахувало кошти в розмірі 50 000 грн. на рахунок відповідачки ОСОБА_1 , підстава договір № CL-104417 від 13.04.2018 року.

З виписки за рахунком ОСОБА_1 вбачається, що за період з 13 квітня 2018 року по 08 листопада 2018 року по 24 червня 2021 року, що відповідачка користувалася наданим банком кредитом та здійснювала часткове погашення заборгованості.

25 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» та ПАТ «Кредобанк» укладено договір факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами № 250621/1.

Відповідно до Додатку № 1 до договору факторингу № 250621/1 із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами, до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № CL-104417 від 13.04.2018 на суму 99 953,20 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 становить 46 473,20 грн., що складається з: сума заборгованості за кредитом – 47 314,73 гривень; сума заборгованості за відсотками – 52 638,47 гривень (здійснені боржником платежі за період з 25.06.2021 по 01.09.2026 53 480 гривень).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що позивач на підставі укладеного договору факторингу набув права нового кредитора до відповідачки, ту обставину, що фактично отримані та використані відповідач нею кредитні кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, визнання відповідачкою ОСОБА_1 позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з неї в користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» заборгованості за кредитним договором № CL-104417 від 13 квітня 2018 року у розмірі 46 473,20 гривень.

Щодо заяви відповідачки ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження»у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч. 5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №810/4643/18 зазначив, що це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

Відповідачка ОСОБА_1 зазначає, що перебуває у складному матеріальному становищі, що призвело до виникнення заборгованості, однак не звільняє її від виконання зобов`язань перед позивачем.

Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи бажання боржника повернути заборгованість стягувачу шляхом розстрочення виконання судового рішення, суд вважає за можливе застосувати розстрочку виконання рішення суду строком на шість місяців.

За правилами ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в розмірі 2 662,40 гривень.

Щодо вимог про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6970,98 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

На підтвердження вимог про стягнення судових витрат понесених ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» у зв`язку з розглядом в суді цієї справи, було надано до суду: договір про надання правової допомоги № 07/10/2021 від 07.10.2021, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001086.

Суд враховує, що ця справа є малозначною, в даній категорії справ усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, обсяг наданих доказів не є великим, участі в судовому засіданні представник позивача не брав.

Отже, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення справи для сторони, враховуючи те, що позивачу правова допомога надавалась і рішення суду ухвалено на його користь, на думку суду, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень є співмірними по відношенню до обставин, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 625, 1046-1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 10, 76-82, 89, 137, 141, 263-265, 268, 279, 435 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (код ЄДРПОУ 37356981, юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, 7) заборгованість за кредитним договором № CL-104417 від 13 квітня 2018 року в загальному розмірі 46 473 (сорок шість тисяч чотириста сімдесят три) гривні 20 копійок.

Розстрочити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 04 листопада 2026 року про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованості за кредитним договором у розмірі 46 473 (сорок шість тисяч чотириста сімдесят три) гривні 20 копійок терміном на 6 (шість) місяців з дня ухвалення рішення суду, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі по 7 745 (сім тисяч сімсот сорок п`ять) гривень 53 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (код ЄДРПОУ 37356981, юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, 7) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору та 3 000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду через Чортківський районний суд протягом тридцяти днів з дня отриманні його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Рішення набрало законної сили «___» ________________ 2026 року.

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/2941/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. В. Яковець