Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №607/18135/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №607/18135/26

Суддя: Багрій Т. Я.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2026 Справа №607/18135/26 Провадження №2-а/607/478/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Багрія Т.Я., з участю секретаря судового засідання Новосад С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шеремета Мирон Михайлович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

Адвокат Шеремета М.М. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №R609123 від 04 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП; стягнути з відповідача в користь позивача сплачений судовий збір в сумі 665,60 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що оскаржувану постанову №R609123 від 04 липня 2026 року винесено без дотримання передбаченої чинним законодавством процедури розгляду справи, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, позивачу не надано можливості надати пояснення по суті адміністративного правопорушення та залучити адвоката, чим порушено його право на захист. Представник позивача вказує, що позивач ОСОБА_1 не знав про існування оформленої на його ім`я повістки. Він постійно перевіряє поштову скриньку, при цьому жодних повідомлень про наявність повістки він не отримував. У відповідача є дані по номер телефону позивача, однак жодних дзвінків чи повідомлень про наявність повістки він не отримував. Позивач ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій з метою ухилення від отримання повістки. Вважає, що оскаржувана постанова базується на припущеннях та порушує базові принципи та вимоги щодо повідомлення особи про необхідність з`явитися до ТЦК та СП.

Ухвалою судді від 02 жовтня 2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 та його представник Шеремета М.М. в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи. Від представника позивача – адвоката Шеремети М.М. до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та за відсутності ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. У встановлений судом строк відзиву не подав та із клопотанням про продовження строку на його подання не звертався. Заяв про відкладення розгляду справи до суду від представника відповідача не надходило.

Згідно із ч. 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали справи та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Зі змісту оскаржуваної постанови №R609123 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 04 липня 2026 року вбачається, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вищевказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період.

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства (ч.3 ст.17 Закону України «Про оборону України»).

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

Згідно з ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

- перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

- смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Аналогічне положення передбачене у п. 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року (далі Порядок №560).

Відповідно до п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Зі змісту копії витягу із застосунку «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , звання солдат. У ОСОБА_1 наявна відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації до 02 лютого 2027 року. У вказаному витязі також міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 дані уточнив вчасно.

Представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 не отримував повістки чи іншого повідомлення про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто не був належним чином оповіщений про виклик до центру комплектування та соціальної підтримки. Жодних сповіщень, телефонних дзвінків чи повідомлень від працівників поштового відділення про надходження повістки не було.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 4 ст.159 КАС України встановлено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відзиву на позов відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 не подано, а також не надано доказів про надсилання позивачу повістки про виклик до центру комплектування, а також доказів про те, коли саме поштове відправлення було доставлене на адресу позивача, а також чи був повідомлений ОСОБА_1 про необхідність отримання рекомендованого листа. На переконання суду, відповідачем не доведено факту належного оповіщення ОСОБА_1 про виклик до центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби. При цьому судом встановлено, що в оскаржуваній постанові не вказано, з якою метою ОСОБА_1 викликався до центру комплектування та соціальної підтримки.

Суд враховує, що у відповідності до копії витягу із застосунку «Резерв+», позивач ОСОБА_1 вчасно уточнив дані, про що свідчить відповідна відмітка. При уточненні даних ОСОБА_1 вказав свій номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, адресу місця проживання. При цьому, доказів сповіщення позивача за номером телефону чи будь-якими іншими засобами, а також доказів порушення ОСОБА_1 правил військового обліку суду не надано.

В оскаржуваній постанові №R609123 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 04 липня 2026 року зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про те, що не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності, однак вказана обставина за умови неподання відповідачем відзиву з долученням доказів направлення на адресу позивача повістки про виклик до центру комплектування та соціальної підтримки (надання копії поштового повідомлення з відміткою про відмову отримати поштове відправлення чи відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи), не може свідчити про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Крім того, у позовній заяві сторона позивача категорично заперечує факт подання заяви про не оспорення допущеного правопорушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності. Відзиву на позов представником позивача не подано та вищевказаних доводів жодним чином не спростовано.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається також на те, що оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення було винесено відповідачем із грубим порушенням встановленої законодавством процедури розгляду справи та за відсутності особи, яка притягається до відповідальності. Оскільки відповідач не скористався правом на подання відзиву та не надав жодних доказів на спростування вказаних обставин, доводи позивача про порушення його права на захист та недотримання процесуальних гарантій під час винесення постанови суд вважає обґрунтованими.

Згідно зі ст. 62 Конституції України винуватість особи має бути доведена у встановленому законом порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статей 251, 280 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів та доказування наявності складу адміністративного правопорушення покладається саме на суб`єкта владних повноважень. Сама по собі заява особи про визнання вини, за відсутності належних, допустимих та достовірних доказів (зокрема, доказів належного вручення повістки чи оголошення про виклик відповідно до вимог Порядку № 560), не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку доказування вини особи та не може бути єдиною і достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, враховуючи недоведення відповідачем факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови, та вважає, що постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, із бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шеремета Мирон Михайлович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову №R609123 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 04 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 .

Головуючий суддяТ. Я. Багрій

Оригінал: reyestr.court.gov.ua