Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №480/5695/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №480/5695/26

Суддя: Ральченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 р.Справа № 480/5695/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Фоміної Л.О. , Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 (суддя І.Г. Шевченко, повний текст складено 10.09.26) по справі № 480/5695/26

за позовом ОСОБА_1

до Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України , Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі відділу примусового виконання рішення, третя особа - Головне управління ПФУ в Сумській області, в якій просив суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця та скасувати постанову від 08.05.2026 у виконавчому провадженні ВП76192252 ВПВР УЗДВС у Сумській області, якою закінчено виконавче провадження по виконанню рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі № 480/5273/24, а виконавче провадження поновити.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що не погоджується з прийняттям державним виконавцем вказаної постанови, вважаючи її такою, що не ґрунтується на вимогах закону. Зокрема, вказує, що державний виконавець не вчинив всіх дій на виконання рішення суду, а в самій оскаржуваній постанові вказано, що перерахунок не зроблений. Отже, підстав для закінчення виконавчого провадження не було. Мотиви такого закінчення не наведені в постанові.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - Головне управління ПФУ в Сумській області про визнання дій протиправними та скасування постанови – задоволено частково.

Скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сторчак Анжели Сергіївни від 08.05.2026 про закінчення виконавчого провадження №76192252.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, представник Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в апеляційній скарзі зазначає, що 20.02.2025 державним виконавцем на підставі ст. ст. 63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн. Копію постанови надіслано боржнику у відповідності до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» рекомендованим листом з повідомленням про вручення та встановлено новий строк виконання до 10 робочих днів.

05.05.2026 на адресу відділу надійшла відповідь, в якій зазначено, що рішення суду виконано в повному обсязі.

08.05.2026 державним виконавцем на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження та до суду разом з виконавчим документом.

На переконання представника апелянта оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а дії державного виконавця відповідають критеріям правомірності, визначеним у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі №480/5273/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено, зокрема:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яка полягає у не проведенні з 20.03.2024 перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність,

- зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області провести з 20.03.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказане рішення набрало законної сили та 02.10.2024 Сумським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області провести з 20.03.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум, що був пред`явлений до примусового виконання до ВПВР УЗДВС у Сумській області та з виконання якого відкрито виконавче провадження №76192252.

В межах виконання виконавчого провадження №76192252, ГУ ПФУ в Сумській області надіслало до ВПВР УЗДВС у Сумській області лист від 04.05.2026, в якому вказало, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 р. у справі №480/5273/24 ОСОБА_1 проведений з 20.03.2024 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Після проведеного перерахунку розмір пенсії не змінився, доплата відсутня (а.с.25).

З огляду на зміст вказаного вище листа ГУ ПФУ в Сумській області, головний державний виконавець ВПВР УЗДВС у Сумській області Сторчак А.С. постановою від 08.05.2026 закінчила виконавче провадження №76192252 на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” (а.с.5, 24).

Зокрема, у постанові державний виконавець вказала, що рішення суду виконано у повному обсязі. На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 р. у справі №480/5273/24 ОСОБА_1 проведений з 20.03.2024 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Після проведеного перерахунку розмір пенсії не змінився, доплата відсутня.

Також головний державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження вказала, що виходячи з наявної судової практики, адміністративними судами під час розгляду адміністративних позовів боржників щодо оскарження постанов державних виконавців про накладення штрафу визначено, що державний виконавець з огляду на свій правовий статус не може під час примусового виконання судового рішення давати правової оцінки змісту (суті) рішення відповідача як критерію/умови належного виконання боржником судового рішення (щодо якого відкрито виконавче провадження).

«Доводи відповідача в цій частині є слушними і заслуговували б на увагу у тому випадку, якби цьому рішенню боржника давав оцінку суд в рамках судового контролю за виконанням судового рішення. Проте у спорі, де оскаржується постанова державного виконавця щодо накладення штрафу відповідно до статті 63 Закону № 1403-VIII, ці доводи не стосуються предмету доказування, відповідно не впливають на висновки, яких дійшов суд в цій справі.

Вищевказана правова позиція суду узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 805/2174/17-а» (а.с.5, 24).

Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою про закінчення виконавчого провадження від 08.05.2026 ВП №76192252, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження з підстав, визначених в п.9 ч.1 ст. 39 Закону України №1404-VIII не пересвідчився, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду, у зв`язку з чим у головного державного виконавця не було законних підстав для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №76192252, на підставі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, як то передбачено п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України №1404-VIII.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIІІ «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон №1404-VIІІ).

Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону №1404 -VІІІ встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

За змістом п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з ч.6 ст.26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

На виконання приписів частин 1-3 ст.63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом №1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржувана постанова була винесена на підстав п. 9 ч. 1 ст.39 Закону України №1404-VIII, відповідно до якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.02.2020 у справі №806/2153/17.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що судовим рішенням, на підставі якого був виданий виконавчий лист у справі №480/5273/24, та який перебував на примусовому виконанні у відповідача за виконавчим провадженням №76192252, було ухвалено: "Зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області провести з 20.03.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.".

Вказані обставини, в силу ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, доказуванню не підлягають.

Тобто судовим рішенням зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області провести з 20.03.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

Доказом виконання судового рішення у такому випадку могли бути протокол про перерахунок пенсії з розрахунком на доплату (чи відсутність такої) та докази на підтвердження виплати.

Проте, як вбачається зі оскаржуваної постанови та пояснення відповідача, головний державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження №76192252 на підставі п. 9 ч. 1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), посилався виключно на лист ГУ ПФУ в Сумській області, в якому той вказав, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі №480/5273/24 ОСОБА_1 проведений з 20.03.2024 пенсії по інвалідності без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та після проведеного перерахунку розмір пенсії не змінився, доплата відсутня.

Будь-які докази на підтвердження проведення такого перерахунку та про відсутність доплати, як вбачається з листа, орган Пенсійного фонду України на адресу відповідача не надсилав (а.с.25).

Разом з тим, на виконання вимог ухвали Сумського окружного адміністративного суду про надання протоколу про перерахунок пенсії на виконання рішення суду у справі №480/5273/24 (а.с.9), представник третьої особи вказав про відсутність можливості надання такого протоколу, з тих підстав, що під час виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 №480/5273/24 та перевірки матеріалів пенсійної справи, а також за наслідками приведення у відповідність пенсійної справи у зв`язку з надходженням постанови Верховного Суду України від 11.12.2018 у справі 575/804/14-4, встановлено, що розмір пенсії позивача не перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, тому доцільність перерахунку нівельовано.

Отже, матеріалами справи не підтверджено проведення перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду від 07.08.2024 у справі №480/5273/24, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що судове рішення суду від 07.08.2024 у справі №480/5273/24 не було виконаним у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду.

При цьому, як вже зазначалось вище, за приписами ст. 18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені саме виконавчим документом і цим Законом.

Колегія суддів не бере до уваги посилання головного державного виконавця ВПВР УЗДВС у Сумській області в оскаржуваній постанові про закінчення виконавчого провадження на висновки Верховного суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 805/2174/17-а, оскільки вони не є релевантними до даної справи.

Так, у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 805/2174/17-а Верховний Суд переглядав рішення першої та апеляційної інстанцій, що прийняті по суті спору - щодо правомірності прийняття головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови про накладення штрафу саме в контексті встановлення виконавцем факту невиконання боржником судового рішення.

Відтак, з огляду на неподібність відносин, вказаних у такій постанові Верховного Суду до спірних, а також враховуючи те, що предметом розгляду цієї справи є саме постанова про закінчення виконавчого провадження, а не постанова про накладення штрафу, прийняття оскаржуваної постанови з посиланням на висновки Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 805/2174/17-а є необґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження з підстав, визначених в п.9 ч.1 ст. 39 Закону України №1404-VIII не пересвідчився, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду, у зв`язку з чим у головного державного виконавця не було законних підстав для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №76192252, на підставі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, як то передбачено п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України №1404-VIII.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак позовні вимоги про її скасування підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 по справі № 480/5695/26 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумського міжрегіональне управління Міністерства юстиції України - залишити без задоволення

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 по справі № 480/5695/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді Л.О. Фоміна К.В. Мінаєва

Постанова складена в повному обсязі 05.11.26.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua