Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №757/54451/24-а — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/54451/24-а

пр. № 2-а-52/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Гуртової Т. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 757/54451/24-а за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій та скасування постанов про адміністративні правопорушення,

УСТАНОВИВ:

І. Вимоги позивача та стислий виклад позицій сторін

15 листопада 2024 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), у якій він просить:

- поновити строк оскарження постанов Державної служби України з безпеки на транспорті серії АА № 00021288 від 08 серпня 2024 року та серії АА № 00021482 від 15 серпня 2024 року;

- визнати протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті, що полягають у передчасності визначення дат набрання постановами серії АА № 00021288 від 08 серпня 2024 року та серії АА № 00021482 від 15 серпня 2024 року законної сили;

- скасувати постанови Державної служби України з безпеки на транспорті серії АА № 00021288 від 08 серпня 2024 року та серії АА № 00021482 від 15 серпня 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваними постановами позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення як відповідальну особу за допущення руху транспортних засобів ТОВ «ҐРІН БІН УКРАЇНА» із перевищенням нормативних вагових параметрів. Позивач є директором цього товариства, однак безпосереднього керування вантажними транспортними засобами не здійснює та не має посвідчення водія відповідної категорії. На момент фіксації правопорушень транспортними засобами фактично керували водії товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Позивач зазначає, що оскаржувані постанови він у встановленому законом порядку не отримував, а про їх існування дізнався лише 05 листопада 2024 року від свого представника адвоката Длугаша О. С. після відкриття органом державної виконавчої служби виконавчих проваджень щодо примусового стягнення штрафів у подвійному розмірі. На переконання позивача, посадові особи Укртрансбезпеки порушили порядок направлення постанов, встановлений Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2021 року за № 1286/36908 (далі - Інструкція № 1286/36908), оскільки постанови мали бути надіслані за місцезнаходженням юридичної особи - власника транспортних засобів, а не за місцем реєстрації проживання позивача. Внаслідок цього, за твердженням позивача, водії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були позбавлені можливості скористатися механізмом звільнення відповідальної особи від адміністративної відповідальності, передбаченим статтею 279-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пунктом 1 розділу III Інструкції № 1286/36908.

11 квітня 2025 року представник відповідача Кошевський В. С. подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначив, що правопорушення зафіксовані в автоматичному режимі комплексним технічним засобом WIM 27, який відповідає вимогам технічних регламентів та має належні документи про відповідність і повірку. Зміст кожної з оскаржуваних постанов відповідає вимогам статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174. Суб`єктом адміністративної відповідальності за частиною першою статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення є фізична особа - керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а не сама юридична особа, тому постанови правомірно направлено на адресу місця реєстрації проживання позивача, а не на місцезнаходження ТОВ «ҐРІН БІН УКРАЇНА». Відомості про належних користувачів транспортних засобів до Єдиного державного реєстру транспортних засобів не внесено, доказів звернення водіїв у порядку статті 279-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення позивач не надав.

Одночасно відповідач подав заяву від 11 квітня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, а також клопотання від 11 квітня 2025 року щодо складу учасників справи, в якому зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є головними спеціалістами відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Укртрансбезпеки і не є самостійними суб`єктами владних повноважень.

04 травня 2025 року представник позивача адвокат Длугаш О. С. подав додаткові пояснення, в яких наголосив, що абзац другий пункту 8 розділу II Інструкції № 1286/36908 не містить альтернативного значення щодо доставлення постанови за адресою місцезнаходження юридичної особи, та просив розглядати справу за відсутності позивача і його представника.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу десятиденного строку для усунення недоліків, зокрема для подання заяви про поновлення строку звернення до суду та клопотання про витребування доказів.

20 грудня 2024 року позивач подав заяву про поновлення процесуального строку та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 січня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 05 травня 2025 року.

11 квітня 2025 року від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, заява про залишення позову без розгляду та клопотання про визначення складу учасників.

04 травня 2025 року представник позивача адвокат Длугаш О. С. подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

05 травня 2025 року представник відповідача Мельничук І. В. подала заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача. У задоволенні позову просила відмовити.

05 травня 2025 року сторони та їх представники у судове засідання не прибули, хоча були належно повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи та потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. Обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, суд установив таке.

Транспортні засоби марки FORD TRUCKS 1833 DC з державними номерними знаками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю «ҐРІН БІН УКРАЇНА» (ідентифікаційний код у ЄДР - 42280155, місцезнаходження: 10014, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Басейна, 3). Позивач ОСОБА_1 є директором цього товариства. Відомості про іншого (належного) користувача транспортних засобів до Єдиного державного реєстру транспортних засобів на час вчинення та опрацювання правопорушень не внесено.

25 липня 2024 року о 17 год. 04 хв. на автомобільній дорозі М-21, кілометр 192+000, Житомирська область, автоматичним пунктом габаритно-вагового контролю, облаштованим комплексним технічним засобом WIM 27, зафіксовано рух транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_1 із перевищенням навантаження на одиночну вісь на 7,739 % (0,89 т) при дозволеному підпунктом «в» пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, максимальному навантаженні 11,5 т для автомобільних доріг державного значення.

08 серпня 2024 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_2 винесено постанову серії АА № 00021288 по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України. Цією постановою позивача, як відповідальну особу в розумінні частини першої статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 цього Кодексу, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

01 серпня 2024 року о 09 год. 50 хв. тим самим автоматичним пунктом зафіксовано рух транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_2 із перевищенням загальної маси транспортного засобу на 7,5 % (1,35 т) при дозволеній підпунктом «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху максимальній фактичній масі для двовісного вантажного автомобіля 18 т на автомобільних дорогах державного значення та навантаження на одиночну вісь на 17,235 % (1,982 т) при дозволеному підпунктом «в» пункту 22.5 Правил дорожнього руху максимальному навантаженні 11,5 т.

15 серпня 2024 року головним спеціалістом Шмельовим М. В. винесено постанову серії АА № 00021482 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Копії обох постанов надіслано позивачу поштовим зв`язком за адресою його реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 . Ця адреса повністю збігається з адресою місця проживання, яку сам позивач зазначив у позовній заяві, поданій до суду 15 листопада 2024 року через систему «Електронний суд».

Направлення постанов за зазначеною адресою підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими формами Ф.119: № 0600281347800 (щодо постанови серії АА № 00021288) та № 0600282751876 (щодо постанови серії АА № 00021482), а також довідками Ф.20 з позначкою органу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» та накладною про повернення невручених поштових відправлень відправнику.

У супровідних документах Укртрансбезпеки, долучених до матеріалів виконавчих проваджень, зазначено дати набрання постановами законної сили: для постанови серії АА № 00021288 від 08 серпня 2024 року - 13 вересня 2024 року; для постанови серії АА № 00021482 від 15 серпня 2024 року - 23 вересня 2024 року.

14 жовтня 2024 року Печерським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 76285382 з примусового виконання постанови серії АА № 00021288 і стягнення з позивача штрафу в подвійному розмірі - 17 000,00 грн. 25 жовтня 2024 року тим самим органом відкрито виконавче провадження № 76390659 з примусового виконання постанови серії АА № 00021482 і стягнення штрафу в подвійному розмірі - 34 000,00 грн.

05 листопада 2024 року представник позивача адвокат Длугаш О. С. отримав від Печерського відділу державної виконавчої служби відповіді на адвокатські запити, з яких дізнався про існування виконавчих проваджень та відскановані копії оскаржуваних постанов. 15 листопада 2024 року позивач звернувся до суду з цим позовом.

Фактичне керування транспортними засобами на момент фіксації правопорушень, за твердженням позивача, здійснювали водії ТОВ «ҐРІН БІН УКРАЇНА» ОСОБА_4 (транспортний засіб НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 (транспортний засіб НОМЕР_2 ).

Технічний засіб WIM 27, за допомогою якого здійснено фіксацію правопорушень, має сертифікат перевірки типу UA.TR.001 62-21 Rev. 0 від 17 червня 2021 року (дійсний до 16 червня 2031 року), сертифікати відповідності UA.TR.001 35 386-21, 387-21, 388-21, 389-21 від 13 вересня 2021 року та свідоцтво про повірку № 1649, видане Національним науковим центром «Інститут метрології» (місто Харків), чинне до 23 листопада 2024 року.

ІV. Норми права, застосовані судом, та мотиви їх застосування

4.1. Про межі судового контролю та тягар доведення

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

4.2. Про суб`єктний склад учасників справи

Клопотання представника відповідача від 11 квітня 2025 року про визначення складу учасників справи у частині заперечень щодо участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд відхиляє. Оскаржувані постанови у справах про адміністративні правопорушення винесено саме цими посадовими особами від свого імені як уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, а тому вони є належними відповідачами у цій справі разом з органом, від імені якого вони діяли.

4.3. Про правові підстави та суб`єкт адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Відповідно до пункту 1 статті 229 Кодексу України про адміністративні правопорушення від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частини перша, друга, четверта, п`ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2); керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п`ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).

Відповідно до частини першої статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 7-р(I)/2025 частину першу статті 14-3 та частину другу статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними).

Конституційний Суд України зазначив, що в частині першій статті 14-3 Кодексу закладено спростовну презумпцію факту, за якою відповідальну особу на момент правопорушення prima facie вважають такою, що керувала транспортним засобом. Таке унормування є виправданим з огляду на шкоду, якої можуть завдати транспортні засоби, допущені до руху з перевищенням норм габаритно-вагового контролю. Така презумпція може бути спростована відповідальною особою у спосіб, визначений законодавцем у межах адміністративних процедур або в судовому порядку.

Конституційний Суд України також зауважив, що наявний обсяг правомочностей у сфері безпеки на автомобільному транспорті дає можливість власникам транспортних засобів вчиняти активні дії щодо відображення актуальних відомостей про фактичного користувача транспортного засобу шляхом внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Бездіяльність власників транспортних засобів щодо невнесення актуальних відомостей про належних користувачів не повинна залишатися без належного реагування з боку уповноважених органів державної влади.

У цій справі транспортні засоби з державними номерними знаками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 зареєстровані за ТОВ «ҐРІН БІН УКРАЇНА», керівником якого є позивач. Відомості про ОСОБА_4 , ОСОБА_5 або інших осіб як належних користувачів цих транспортних засобів до Єдиного державного реєстру транспортних засобів на час вчинення правопорушень та опрацювання матеріалів не внесено. За таких обставин посадові особи Укртрансбезпеки правомірно визначили позивача відповідальною особою у розумінні частини першої статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Доводи позивача про те, що транспортними засобами фактично керували ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а сам позивач не має посвідчення водія відповідної категорії та безпосередньо вантажними транспортними засобами не керує, не спростовують правомірності визначення його суб`єктом адміністративної відповідальності. Передача транспортного засобу працівнику для фактичного керування ним не є тотожною внесенню такої особи до Єдиного державного реєстру транспортних засобів як належного користувача та не змінює визначеного частиною першою статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення суб`єкта адміністративної відповідальності.

Окремо суд звертає увагу, що статтею 279-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пунктом 1 розділу III Інструкції № 1286/36908 передбачено спеціальний механізм звільнення відповідальної особи від адміністративної відповідальності. Відповідно до цих положень відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили: така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; або особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 або ОСОБА_5 зверталися до Укртрансбезпеки у порядку статті 279-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення з відповідними заявами. Отже, передбачених законом підстав для звільнення позивача від адміністративної відповідальності не виникло.

4.4. Про порядок направлення постанов та визначення моменту набрання ними законної сили

Процедуру оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, визначено Інструкцією № 1286/36908, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2021 року за № 1286/36908.

Відповідно до абзацу другого пункту 8 розділу II цієї Інструкції постанова, яку винесла уповноважена посадова особа, друкується з використанням засобів системи та протягом трьох робочих днів з дня її винесення передається національному оператору поштового зв`язку для доставлення на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи) рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з абзацом дев`ятим пункту 8 розділу II Інструкції № 1286/36908 у разі невручення постанови адресату за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів або Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, днем отримання адміністративної постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до Державної служби України з безпеки на транспорті.

Абзацом десятим пункту 8 розділу II Інструкції № 1286/36908 передбачено, що постанова набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Аналогічне правило закріплено у статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з частиною першою цієї статті у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника. Відповідно до частини п`ятої статті 279-5 цього Кодексу постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За приписами частини сьомої статті 279-5 цього Кодексу у разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або Єдиному державному демографічному реєстрі адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.

Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що оскаржувані постанови мали бути направлені виключно за місцезнаходженням ТОВ «ҐРІН БІН УКРАЇНА», з таких підстав.

По-перше, суб`єктом адміністративної відповідальності за оскаржуваними постановами визначена не юридична особа ТОВ «ҐРІН БІН УКРАЇНА», а позивач як фізична особа, яка є керівником цієї юридичної особи та відповідальною особою у розумінні частини першої статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Дужкова конструкція «на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи)», використана в абзаці другому пункту 8 розділу II Інструкції № 1286/36908 та у частині п`ятій статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначає альтернативу адреси доставлення залежно від того, хто є відповідальною особою: фізична особа чи юридична особа. Оскільки відповідальною особою у цій справі є позивач як фізична особа, постанови правомірно надіслано на адресу його місця реєстрації проживання, а не на місцезнаходження юридичної особи.

По-друге, абзац дев`ятий пункту 8 розділу II Інструкції № 1286/36908 та частина сьома статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення прямо закріплюють альтернативу державних реєстрів, адреса з яких може бути використана для направлення постанови: Єдиний державний реєстр транспортних засобів, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або Єдиний державний демографічний реєстр. Ця альтернатива виражена сполучником «або», що спростовує тлумачення позивача про виключний характер адреси місцезнаходження юридичної особи.

По-третє, адреса, на яку відповідач надіслав оскаржувані постанови (АДРЕСА_1), повністю збігається з адресою місця проживання, яку сам позивач зазначив у позовній заяві, поданій до суду 15 листопада 2024 року. Ця обставина додатково спростовує доводи позивача про направлення кореспонденції за неналежною або невідомою йому адресою.

Долученими до матеріалів справи поштовими формами Ф.119 та довідками Ф.20 підтверджується факт направлення кожної з оскаржуваних постанов за належною адресою та повернення поштових відправлень відправнику у зв`язку з їх неврученням адресату «за закінченням терміну зберігання». Відсутність фактичного отримання позивачем поштового відправлення не свідчить про недотримання відповідачем встановленого законом порядку направлення постанови, оскільки закон прямо пов`язує з поверненням належним чином направленого поштового відправлення юридичний наслідок у вигляді визнання постанови отриманою.

З огляду на повернення поштових відправлень до Укртрансбезпеки, визначення дат набрання постановою серії АА № 00021288 законної сили 13 вересня 2024 року, а постановою серії АА № 00021482 - 23 вересня 2024 року, відповідає приписам частини сьомої статті 279-5 та частини третьої статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також пункту 8 розділу II Інструкції № 1286/36908.

Доводи позивача про передчасне визначення Укртрансбезпекою дат набрання оскаржуваними постановами законної сили є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Подальше фактичне ознайомлення позивача з копіями постанов 05 листопада 2024 року у межах виконавчих проваджень не змінює визначених законом дат набрання постановами законної сили.

4.5. Про строк звернення до адміністративного суду

Відповідно до частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи, що постанови вважаються врученими позивачу у день повернення поштових відправлень відправнику (13 вересня 2024 року та 23 вересня 2024 року), а позов подано до суду 15 листопада 2024 року, позивач звернувся до суду з пропуском встановленого частиною другою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденного строку, який обчислюється з дня вручення постанови.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу можливості подати заяву про поновлення строку звернення до суду. 20 грудня 2024 року позивач подав відповідну заяву, в якій обґрунтував пропуск строку тим, що про існування оскаржуваних постанов йому стало відомо лише 05 листопада 2024 року.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 січня 2025 року провадження у справі було відкрито, що містило висновок суду про достатність підстав для розгляду справи по суті.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі № 932/10954/24 сформульовано правовий висновок, згідно з яким застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, має передувати стадія залишення позовної заяви без руху за правилами частини першої цієї статті з наданням особі можливості подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності такого пропуску. Верховний Суд наголосив, що правила процесуального закону щодо надання такої можливості позивачу слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі така процесуальна можливість була надана позивачу ухвалою від 29 листопада 2024 року та ним реалізована шляхом подання заяви від 20 грудня 2024 року про поновлення строку. Отже, процедурні вимоги, встановлені частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у тлумаченні, наданому Верховним Судом у постанові від 10 червня 2026 року, дотримано.

Оцінюючи наведені позивачем обставини у сукупності, суд враховує, що, попри факт отримання постанов у значенні частини сьомої статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення внаслідок повернення поштових відправлень, матеріали справи не містять доказів фактичного ознайомлення позивача зі змістом оскаржуваних постанов до 05 листопада 2024 року. Саме цього дня представник позивача адвокат Длугаш О. С. отримав від органу державної виконавчої служби відомості про виконавчі провадження та копії оскаржуваних постанов, після чого 15 листопада 2024 року позивач звернувся до суду з цим позовом. Отже, після фактичного отримання інформації про існування та зміст оскаржуваних постанов позивач діяв без невиправданого зволікання.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що після виконання вимог ухвали від 29 листопада 2024 року провадження у справі було відкрито, суд не вбачає достатніх підстав для висновку про передчасність зробленого на стадії відкриття провадження висновку щодо можливості судового розгляду спору і, відповідно, для застосування передбачених частиною четвертою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України наслідків у вигляді залишення позовної заяви без розгляду.

Відтак клопотання відповідача від 11 квітня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає, а спір підлягає вирішенню по суті.

Разом з тим поновлення або визнання поважними причин пропуску процесуального строку саме по собі не свідчить про неправомірність оскаржуваних постанов та не впливає на оцінку дотримання Укртрансбезпекою встановленого Кодексом України про адміністративні правопорушення та Інструкцією № 1286/36908 порядку направлення постанов і визначення моменту набрання ними законної сили.

4.6. Про фіксацію правопорушень

Фіксація правопорушень здійснена в автоматичному режимі комплексним технічним засобом WIM 27 на автоматичному пункті фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, облаштованому відповідно до Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174. Технічний засіб WIM 27 має чинні сертифікат перевірки типу UA.TR.001 62-21 Rev. 0 від 17 червня 2021 року (дійсний до 16 червня 2031 року), сертифікати відповідності UA.TR.001 35 386-21, 387-21, 388-21, 389-21 від 13 вересня 2021 року та свідоцтво про повірку № 1649, видане Національним науковим центром «Інститут метрології» (місто Харків), чинне до 23 листопада 2024 року. Відповідне обладнання відповідає вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Виміряні з урахуванням установленої похибки параметри транспортних засобів зафіксовані у картках габаритно-вагового контролю, долучених до матеріалів справи, та відображені в оскаржуваних постановах. Згідно зі статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Факт перевищення допустимих габаритно-вагових параметрів транспортних засобів, належних ТОВ «ҐРІН БІН УКРАЇНА», позивач не оспорює; доказів, які б спростовували результати автоматичного габаритно-вагового контролю, свідчили про несправність технічного засобу на момент проведення вимірювання або неправильність ідентифікації транспортних засобів, позивач не надав.

Отже, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують події адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

4.7. Щодо клопотання позивача про витребування доказів

Відповідно до частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною другою цієї статті предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За частиною четвертою статті 73 цього Кодексу суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Щодо витребування інформації про персональні дані посадових осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд зазначає таке. Цей спір є публічно-правовим; оскаржувані постанови прийняті посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій. Персональні дані зазначених посадових осіб (дата народження, ідентифікаційний номер, місце проживання чи перебування, номери засобів зв`язку) не входять до предмета доказування у цій справі, оскільки не стосуються перевірки правомірності оскаржуваних постанов за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо витребування підтверджень направлення оскаржуваних постанов суд зазначає таке. Копії поштових форм № 119 (список згрупованих рекомендованих відправлень з рекомендованим повідомленням про вручення) та довідок № 20 про хід пересилання поштових відправлень, якими Державна служба України з безпеки на транспорті направила ТОВ «ҐРІН БІН УКРАЇНА» оскаржувані постанови, надано самим відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, що надійшов до суду 11 квітня 2025 року. Ці докази досліджені судом у встановленому порядку. Отже, предмет клопотання вичерпано, і необхідність в окремому витребуванні цих доказів відпала. Клопотання в цій частині задоволенню також не підлягає.

4.8. Загальний висновок суду

Оцінюючи надані сторонами докази відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що відповідач довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами:

- факт учинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- правомірність визначення позивача відповідальною особою відповідно до частини першої статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- дотримання встановленого Порядком № 1174 та Інструкцією № 1286/36908 порядку автоматичної фіксації правопорушень;

- направлення оскаржуваних постанов за належною адресою у спосіб, передбачений частиною п`ятою статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пунктом 8 розділу II Інструкції № 1286/36908;

- правомірність визначення дат набрання постановами законної сили відповідно до частини сьомої статті 279-5 та частини третьої статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також пункту 8 розділу II Інструкції № 1286/36908.

Наведені позивачем доводи не спростовують установлених відповідачем обставин та не свідчать про наявність передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанов.

Отже, оскаржувані постанови та дії щодо визначення дат набрання ними законної сили відповідають критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 2, 73, 77, 90, 123, 139, 194, 205, 229, 241-246, 250, 251, 262, 272, 286, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною першою статті 14-3, частиною другою статті 132-1, пунктом 1 статті 229, статтею 251, частинами першою, п`ятою, сьомою статті 279-5, статтею 279-7, статтею 283, частиною третьою статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174, Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2021 року за № 1286/36908, Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 7-р(I)/2025, суд

ВИРІШИВ:

Клопотання ОСОБА_1 від 20 грудня 2024 року про витребування доказів залишити без задоволення.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов про адміністративні правопорушення - відмовити.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач 3: Державна служба України з безпеки на транспорті, ідентифікаційний код юридичної особи 39816845, адреса: 03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, буд. 9.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 30 жовтня 2026 року.

Суддя Тетяна ГУРТОВА