Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №759/23257/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №759/23257/25

Суддя: Шкоріна Олена Іванівна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 листопада 2026 року місто Київ

справа № 759/23257/25

провадження № 22-ц/824/7389/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС»

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Брожко Наталією Ігорівною,

на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Петренко Н.О.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року позивач ТОВ «ВІН ФІНАНС», звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 46 622,28 грн та 3% річних у розмірі 19 171,71 грн, а всього - 65 793,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2013 у справі № 759/13112/13 з відповідача на користь кредитодавця було стягнуто заборгованість у сумі 213 213,83 грн. Зазначене рішення станом на дату подання позову не виконане. На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував штрафні санкції за період з 25.02.2019 по 23.02.2022.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 грудня 2025 року задоволено позовні вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» суму інфляційних втрат у розмірі 46 622 грн 28 коп. та 3% річних у розмірі 19 171 грн 71 коп.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, 21 січня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Брожко Н.І. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд не надав оцінку саме наявності у кредитора права вимоги та його чинності (неприпинення) на момент подання заяви про заміну стягувача у виконавчому листі. На момент укладення договору купівлі-продажу права вимоги № 1930/К від 18.09.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»), ПАТ «Дельта Банк» вже не мало статусу кредитора, а ОСОБА_1 статусу боржника у відповідному виконавчому провадженні, оскільки відповідачем було повністю виконано грошове зобов`язання, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження. За таких обставин право вимоги не могло бути предметом відступлення, а отже ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») не набуло жодних прав кредитора, оскільки на момент укладення зазначеного договору, а також на час подальшого звернення з позовною заявою, заборгованість за відповідним зобов`язанням була відсутня. Також зазначила про стягнення витрат на правничу допомогу, докази понесення яких буде надано суду у відповідні терміни.

Позивач подав письмові пояснення та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20.02.2026 відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15.09.2026 в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що 02.12.2013 Святошинським районним судом м. Києва у справі № 759/13112/13 ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 213 213,83 грн.

Право вимоги за кредитним договором № 10118057000 перейшло від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (на підставі договору № 1930/К від 18.09.2019), що підтверджено ухвалою суду від 06.12.2019.

25.07.2024 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» змінило найменування на ТОВ «ВІН ФІНАНС», що підтверджується випискою з ЄДР.

Розрахунок заборгованості включає: інфляційні втрати: сума боргу 213 213,83 грн ? сукупний індекс інфляції (1.21866444) - сума боргу = 46 622,28 грн.; 3% річних: загальна сума за період прострочення складає 19 171,71 грн.

Розрахунки є арифметично правильними та відповідають вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Проте, з такими висновками суду не може погодитись колегія суддів, з урахуванням наступного.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З цією метою суд повинен з?ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

За вимогами статей 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Установлено, що 05.10.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», який в подальшому змінив назву на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №10118057000, згідно якого відповідачу було надано кредит. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за цим договором банк звернувся до суду.

02.12.2013 Святошинським районним судом м. Києва у справі № 759/13112/13 ухвалено рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 213 213,83 грн.

На підставі цього рішення Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист 30.04.2014 № 759/5428/13.

29.01.2019 виконавче провадження №44082517 відкрите на підставі виконавчого листа №2/759/5428/13, виданого 30.04.2014, закінчено через фактичне виконання рішення за виконавчим документом.

18.09.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність права вимоги, які виникли та/або виникнуть у майбутньому.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.12.2019 заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі за позовним вимогами ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Замінено сторону виконавчого провадження, а саме із первісного стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» по виконавчих листах №759/13112/13-ц.

25.07.2024 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» змінило найменування на ТОВ «ВІН ФІНАНС», що підтверджується випискою з ЄДР.

Звертаючись до суду з цим позовом у 2025 році ТОВ «ВІН ФІНАНС» просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 46 622,28 грн та 3% річних у розмірі 19 171,71 грн, а всього - 65 793,99 грн у зв`язку з невиконанням на дату подання цього позову ОСОБА_1 рішення суду від 02.12.2013 у справі № 759/13112/13.

Суд першої інстанції вважав вимоги обґрунтованими, однак не звернув уваги на факт закінчення виконавчого провадження до укладення між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» 18.09.2019 договору купівлі-продажу прав вимоги, про що зазначено в ухвалі від 06.12.2019 про заміну сторони виконавчого провадження.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оскільки на момент укладення договору купівлі - продажу прав вимоги фактично статус ПАТ «Дельта Банк», як кредитора, а ОСОБА_1 , як боржника, перестав існувати, ТОВ «ВІН ФІНАНС» не міг отримати права вимоги за зобов`язаннями, які припинились, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 29.01.2019.

Колегія суддів вважає такі твердження обґрунтованими та такими, що узгоджуються з обставинами справи та судовою практикою.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Отже, на момент укладення договору купівлі-продажу права вимоги № 1930/К від 18.09.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») грошове зобов`язання ОСОБА_1 було повністю припинене шляхом належного виконання, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження. У зв`язку з цим відсутній як предмет основного зобов`язання, так і будь-які правові підстави для подальшого нарахування штрафних санкцій за період з 23.02.2019 до 23.02.2022.

За таких умов право вимоги не могло бути дійсним об`єктом відступлення, а особа, яка посилається на набуття такого права, фактично не набула статусу кредитора у відповідному зобов`язанні. Відповідно, вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, заявлені після повного погашення боргу, не ґрунтуються на нормах чинного цивільного законодавства, зокрема ст. 599 та 625 Цивільного кодексу України, та не підлягають задоволенню.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є помилковим, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Сам по собі факт постановлення Святошинським районним судом м. Києва 06.12.2019 ухвали про задоволення заяви ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження, в той час як зобов'язання ОСОБА_1 виконано станом на 29.01.2019, не дає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення сум, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, за період з 23.02.2019 до 23.02.2022.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, у тому числі, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Брожко Наталією Ігорівною, задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» відмовити у задоволенні позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 906,88 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

Оригінал: reyestr.court.gov.ua