Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: підряду
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №754/19326/25
Суддя: Фінагеєв Валерій Олександрович
справа № 754/19326/25 головуючий у суді І інстанції Коваленко І.І.
провадження № 22-ц/824/14306/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
04 листопада 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Коваленко І.І. у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом в якому просив стягнути з відповідача на його користь 261 141,00 грн. сплачених коштів за невиконані роботи, збитки у розмірі 142 750,00 грн. та моральну шкоду розмірі 30 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач сплатив відповідачу значну суму коштів за договором на виконання будівельно-ремонтних робіт, однак відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав. Роботи були несвоєчасними, частково неякісними та в окремих випадках узагалі не завершені. Через бездіяльність відповідача позивач був змушений власним коштом усувати недоліки, а також залучати інших підрядників для завершення ремонту. Позивач вказує, що такі дії відповідача спричинили йому істотні фінансові витрати та порушили звичний уклад життя. Крім того, позивач зазнав моральних страждань, пов`язаних із вимушеним проживанням у непридатних умовах, тривалим очікуванням завершення ремонту та невизначеністю щодо подальшого стану свого майна.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 червня 2026 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 261 141,00 грн. сплачених коштів за невиконані роботи та 15 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до п.п.1.2 Договір виключає зобов`язання відповідача виготовити позивачу столярні вироби такі як сходи та відповідно з додатком 2 до Договору та комерційними пропозиціями їх виготовлення, встановлення, вартість робіт та строки не обумовлювались «Сторонами», як і не обумовлювались вище окреслені істотні умови Договору, щодо встановлення вхідної групи розсувної системи «STEKO SMART SLIDE» . Відповідно до п.п.6.1 Договору «Сторонами» досягнуто згоди, що зміни та доповнення до цього Договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовому вигляді та підписані «Сторонами» або їх уповноваженими представниками. Сторонами будь яких змін та доповнень до Договору, щодо виготовлення столярних виробів таких, як сходи та встановлення вхідної групи розсувної системи «STEKO SMART SLIDE» не обумовлювалось та не вносилось у зміст Договору, належними доказами, така пропозиція про укладення Договору стороною позивача недоведена. Суд першої інстанції встановив що між сторонами було створено робочу групу в системі «Telegram» в якій сторонами велась переписка щодо виконання робіт за Договором підряду від 21 травня 2025 року № 03.05.25 та переписка, щодо виготовлення сходів та розсувної системи «SMART», однак суд першої інстанції помилково дійшов висновку та відніс відповідні роботи до умов відповідного Договору, оскільки, як зазначалось вище відповідним Договором виключалось виготовлення столярних виробів (п.п.1.2 Договору), а сама переписка не є комерційною пропозицією, а звичайним листуванням.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Сторони в судове засідання не з`явилися. Представник позивача ОСОБА_6. подала клопотання про розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача ОСОБА_7. подав клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на погіршення стану здоров`я його довірителя, який бажає взяти особисту участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні, а явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 виснував, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Враховуючи зазначене, та те, що відповідач реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, відхиливши його клопотання про відкладення розгляду, оскільки представник відповідача подає таке клопотання вдруге і жодних доказів погіршення стану здоров`я відповідача ОСОБА_1 , до повторно поданого клопотання про відкладення розгляду суду не надано.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог, сторонами не оскаржується, а відтак, у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Судом встановлено, що 21 травня 2025 року між ОСОБА_3 (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено Договір № 03.05.25 на виконання косметичного ремонту будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Термін виконання робіт за цим договором було визначено до 01 вересня 2025 року. У цей же день Замовник сплатив перший авансовий платіж у розмірі 150 000,00 грн.
Відповідно до пункту 1.1 цього договору Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати у відповідності до умов даного договору якісно та своєчасно будівельно-ремонтні роботи, а Замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх.
За пунктом 1.2 договору Виконавець зобов`язується у відповідності до затвердженої попередньої (орієнтовної) кошторисної документації (Додаток № 1), який є невід`ємною частиною цього договору, здійснити косметичний ремонт (дане зобов`язання не стосується столярних виробів) будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в термін до 01 вересня 2025 року.
Згідно з пунктом 2.1.2 договору Виконавець зобов`язаний виконати роботи в термін згідно графіку виконання робіт (додаток № 2 до договору) в разі своєчасної оплати Замовником робіт відповідно до кошторису (який є невід`ємною частиною даного договору) та комерційних пропозицій наданих Виконавцем та узгоджених сторонами.
Відповідно до пункту 3.2 договору попередня ціна за роботи склала 498 166,21 грн.
Пунктом 3.3.1 договору додатково встановлено, що комерційні пропозиції надаються Виконавцем по факту необхідності придбання матеріалу та сплачуються Замовником не пізніше 3 днів з моменту їх погодження.
Протягом виконання Договору Позивач здійснював регулярні платежі, загальна сума яких склала 1 012 141,00 грн. Сторони без зауважень підписали Акти виконаних робіт № 1-6.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що сплачена сума у загальному розмірі 261 141,00 грн. (виготовлення сходів та встановленої розсувної системи) є авансом, який підлягає поверненню, так як договір підряду не було виконано і зустрічне надання зі сторони відповідача не відбулося.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, п.п. 5, 6, 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 11 ЦК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
З положень ст. 509 ЦК України, вбачається, що один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч.1. ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду, якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
Судом першої інстанції правильно встановлено та не спростовано відповідачем, що 28 травня 2025 року відповідач надіслав у "Telegram" інформацію про систему, а 03 червня 2025 року виставив остаточну ціну в 61 141,00 грн. Того ж дня позивач сплатив ці кошти.
09 червня 2025 року відповідач написав у чат, що матеріали на сходи коштуватимуть 200 000,00 грн., а робота - 45 000,00 грн. (оплачується після виконання). 10 червня 2025 року позивач перерахував 200 000,00 грн.
Обставини щодо вказаного листування та перерахування коштів сторонами не заперечується.
У період з 16 червня 2025 року по 19 червня 2025 підрядники Виконавця змонтували металеві підкаркаси для сходів. Водночас належних доказів передачі результатів роботи (роботи з виготовлення та монтажу сходів) матеріали справи не містять.
07 липня 2025 року автомобілем заводу «STEKO» на об`єкт була доставлена розсувна система «SMART», яку прийняли працівники без зауважень щодо цілісності пакування.
16 липня 2025 року під час розпакування розсувної системи для її монтажу було виявлено механічне пошкодження рами. 24 липня 2025 року пошкоджену раму відвезли назад на склад заводу-виробника.
У період з 05 серпня 2025 року по 11 серпня 2025 року замовник неодноразово вимагав надати специфікації та додаткові угоди на виготовлення сходів і вхідної групи (розсувної системи), однак Виконавець ухилився від їх оформлення.
Зокрема, 05 серпня 2025 року відповідач самостійно підняв питання оформлення документів, написавши Замовнику: "Про угоди не забув! Не забив! Не мав часу геть учора! Сьогодні зроблю! Плюс пофоткаю вироби, щоб спокійніше було!". 06.08.2025 у відповідь на повідомлення Відповідача про підготовку зразків для фарбування сходів ("викрасок"), Позивач нагадав про невиконану обіцянку, запитавши: "Додаткові угоди?". 11.08.2025 Позивач знову звернувся до Відповідача з прямою вимогою: "Додаткові угоди на сходи та вхідну групу", на що Відповідач відповів: "Завтра буду займатися. Нема мене на місці", "Я пам`ятаю". Цього ж дня Позивач висловив обґрунтоване невдоволення затягуванням процесу, зазначивши: "Це вже четверта відповідь "завтра"; "Завтра останній термін до 17:00". Відповідач спробував перевести тему на виробничий процес ("Завтра вже викраски будуть робити"), проте Позивач наполіг на пріоритетності документального оформлення: "Угоди. Викраски паралельно можна робити". Зрештою, Відповідач пообіцяв: "Буду на місці підготую акти, угоди та ін.", на що Позивач відповів: "Завтра".
Вказане листування повністю спростовує доводи відповідача про те, що Замовник нібито сам відмовився від документального оформлення та кошторисів.
19 серпня 2025 року замовник самостійно здійснив замовлення вхідної групи безпосередньо у ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» на суму 44 698,86 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Замовлення № 371254 від 19 серпня 2025 року, Рахунку на оплату № 371254 від 19 серпня 2025 року та Платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.4507856517.1 від 19 серпня 2025 року про перерахування вказаної суми з призначенням платежу «за металопластикові вироби».
21 серпня 2025 року Виконавець надіслав Замовнику Акт виконаних робіт № 7, назвавши його «завершальним».
Зважаючи на відсутність передачі результатів робіт, між сторонами виник спір щодо стану розрахунків. Водночас 27 серпня 2025 року Замовник підписав Акт № 7 із застереженням, вказавши, що баланс коштів не враховує сплачені ним 261 141,00 грн. за непередані сходи та невстановлену розсувну систему.
01 вересня 2025 року адвокат Замовника направив Відповідачу претензію з вимогою повернути 261 141,00 грн. Того ж дня, 01 вересня 2025 року Замовник уклав договір з ФОП ОСОБА_4 для усунення дефектів та недоліків у ремонтних роботах, залишених Відповідачем, на суму 142 750,00 грн.
03 вересня 2025 року Замовник уклав договір з ФОП ОСОБА_5 на виготовлення сходів вартістю 180 000,00 грн. і здійснив авансовий платіж у розмірі 108 000,00 грн.
Відповідач у листі від 08 вересня 2025 року заявив, що зупинив роботи зі сходами через нібито існуючу заборгованість Замовника за Актом № 7 у розмірі 40 415,45 грн. Також Відповідач повідомив, що Замовник відмовився прийняти нову раму «SMART», тому її буде утилізовано заводом.
30 жовтня 2025 року Замовник надіслав Відповідачу повідомлення про одностороннє розірвання Договору з 15 листопада 2025 року через невиконання зобов`язань.
31 жовтня 2025 року новий підрядник ФОП ОСОБА_5 завершив роботи з виготовлення та монтажу сходів.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично між сторонами виникли правовідносини, які виникають з договорів підряду. Вказане не заперечується стороною відповідача і у доводах апеляційної скарги.
Матеріали справи не містять доказів про вчинення відповідачем дій спрямованих на виконання зобов`язань щодо виготовлення сходів та встановленої розсувної системи. Стороною відповідача не заперечується одержання від позивача суми грошових коштів в розмірі 261 141,00 грн., а тому позивач виходячи з положень ч. 2 ст. 849 ЦК України мав право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків у вигляді сплаченої на користь відповідача суми грошових коштів.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що єдиним доводом апеляційної скарги є те, що суд помилково прийшов до висновку, що сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов Договору щодо виготовлення столярних виробів таких, як сходи та встановлення вхідної групи розсувної системи «STEKO SMART SLIDE», яке не оформлено Договором.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що роботи з виготовлення сходів та розсувної системи «SMART» були комерційними пропозиціями в рамках чинного Договору. Відповідач запропонував їх у робочій групі (як вимагав п. 3.3), позивач їх погодив і вчасно оплатив (як вимагав п. 3.3.1). Дії сторін свідчать про те, що ці замовлення були невід`ємною частиною виконання чинного Договору, а тому доводи відповідача про їх позадоговірний характер є безпідставним.
Як вбачається з апеляційної скарги, остання не містить доводів в частині стягнення 15 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, а, відтак, судове рішення в цій частині в силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України не може бути скасоване.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.
Суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, грунтуються на наявних у справі доказах, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 05 листопада 2026 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua