Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №357/15629/26
Суддя: Яворський Микола Анатолійович
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 357/15629/26 Головуючий у суді першої інстанції - Цуранов А.Ю.
Номер провадження № 22-ц/824/17533/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2026 року, постановлену під головуванням судді Цуранова А.Ю., у місті Біла Церква, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-Ритейл» про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення вартості неякісного товару, пені та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «ФТД-Ритейл» про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення вартості неякісного товару, пені та відшкодування моральної шкоди, відповідно до якого просив : розірвати договір купівлі-продажу смартфона Realme C61, укладений 24 квітня 2025 року щодо Інтернет-замовлення №14287597-1 між позивачем та відповідачем ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ»; стягнути з ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» на користь ОСОБА_1 повну вартість товару у розмірі 5 999 грн; стягнути з ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» на користь ОСОБА_1 законну неустойку (пеню) в розмірі 59,99 гривень за кожен день прострочення, починаючи з 25 серпня 2026 року і до дня фактичного повернення грошових коштів; стягнути з ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну (немайнову) шкоду у розмірі 20 000 гривень.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2026 року повернуто позовну заяву.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач начебто зловживає процесуальними правами (ст. 44 ЦПК України), оскільки раніше звертався з аналогічним позовом в інтересах ОСОБА_2 у справі № 357/15371/26.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 02 вересня 2026 року у справі № 357/15371/26 позовну заяву було повернуто без розгляду на підставі відсутності процесуальних повноважень представника.
Разом з тим, відповідно до норм ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду. Оскільки провадження у справі № 357/15371/26 взагалі не відкривалось і спір по суті не розглядався, повторне подання позову із виправленням суб`єктного складу не може вважатися зловживанням або штучним маніпулюванням автоматизованим розподілом справ.
Зазначає, що він реалізував своє первинне право на звернення до суду для захисту порушеного права сім`ї
Таким чином, апелянт вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що позивач намагається ввести суд в оману щодо фактичних обставин справи, вказуючи на зміну особи споживача.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2026 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у вересні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «ФТД-Ритейл» про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення вартості неякісного товару, пені та відшкодування моральної шкоди.
У серпні 2026 року ОСОБА_1 звертався до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом в інтересах споживача (члена сім`ї) ОСОБА_2 № 357/15371/26 та в зазначеній справі просив розірвати договір купівлі-продажу смартфона Realme C61, укладений між позивачем та відповідачем (ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ»); стягнути з ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» на користь ОСОБА_1 повну вартість товару у розмірі 5 999 грн; стягнути з ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» на користь ОСОБА_1 законну неустойку (пеню) в розмірі 59,99 гривень за кожен день прострочення, починаючи з 25 серпня 2026 року і до дня фактичного повернення грошових коштів; стягнути з ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну (немайнову) шкоду родині споживача у розмірі 20 000 грн.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2026 року зазначена позовна заява була повернута позивачу з підстав того що представником позивача на підтвердження своїх повноважень не надано належних та допустимих доказів на здійснення представництва інтересів позивача.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Так, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, виходив із того, що після повернення позову у справі № 357/15371/26 позивач звернувся до суду з позов, за змістом якого вже він є позивачем та стороною договору (споживачем), укладеного відповідачем.
Суд першої інстанції виходив з того, що дії позивача спрямовані на введення суду в оману щодо фактичних обставин справі, зокрема, у позові по справі 357/15371/26 ОСОБА_1 , як представником позивача, стороною договору Realme C61 від 24.04.2025, укладеного з ТОВ «ФТД-Ритейл», вказана ОСОБА_2. (споживач), а у цій справі № 357/15629/26 ОСОБА_1 вже себе вказує споживачем за цим самим договором, тому відповідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України подання даного позову є зловживанням процесуальними правам.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, передбачено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто, право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Необхідно враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки існує міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Цивільне процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням цивільного судочинства.
Частиною першої статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.
Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Частинами третьою, четвертою статті 44 ЦПК України передбачено, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Між тим, положеннями частини третьої статті 44 ЦПК України визначено такі можливі наслідки визнання судом подання скарги, клопотання чи заяви зловживання процесуальними правами, - це залишення без розгляду або повернення поданої скарги, заяви чи клопотання, а не позову.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2019 року по справі № 757/64933/17-ц.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо.
Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до суду, порушує встановлений порядок роботи суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому, суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).
Судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа № 357/15371/26 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ФТД-Ритейл» про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення вартості неякісного товару, пені та відшкодування моральної шкоди, який поданий позивачем ОСОБА_1 в інтересах споживача (члена сім`ї) ОСОБА_3 .
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2026 року повернуто позовну заяву позивачу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, зокрема копії довіреності, на підтвердження повноважень Верца В.С. звертатися до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання(заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів)з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом із аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Отже, положеннями ч. 3 ст. 44 ЦПК України визначено можливі наслідки визнання судом подання скарги, клопотання чи заяви зловживання процесуальними правами це залишення без розгляду або повернення поданої скарги, заяви чи клопотання, а не позовної заяви.
Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.
Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.
ЄСПЛ визнає неприйнятними заяви, на підставі зловживання правом, якщо вони позбавлені серйозних підстав та є явно сутяжними, тобто повторюють зміст тих скарг, щодо яких судом раніше було прийнято рішення про їх неприйнятність. Зокрема, у справі «Філіс проти Греції» (рішення від 17.10.1996) Комісія встановила, що заявник уже неодноразово подавав скарги щодо аналогічних або пов`язаних одне з одним питань та відмітила, що такі дії є умисними, так як в багатьох випадках заявник був докладно проінформований особисто про дію Конвенції. Комісія стверджує, що вирішення низки необґрунтованих і сутяжних заяв обумовлюють непотрібну роботу, яка є несумісною з реальними функціями Суду та заважає їх здійсненню, а тому вказані вище дії заявника є зловживанням правом.
Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, раніше подана позивачем позовна заява в інтересах ОСОБА_2 не розглядалась Білоцерківським міськрайонним судом Київської області та відповідного процесуального рішення про відкриття провадження, відмову у відкритті провадження або залишення без розгляду не ухвалювалось.
На момент винесення оскаржуваної ухвали у даній справі не було порушено справи щодо одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Апеляційний суд приходить до висновку, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Враховуючи зазначене, при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладені обставини справи ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua