Вирок від 04 листопада 2026 р. у справі №752/23178/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23178/26

Провадження №: 1-кп/752/2496/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

законної представниці потерпілого ОСОБА_5 ,

представниці потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

провівши в приміщенні суду у місті Києві відкрите судове засідання у кримінальному провадженні № 12025100010002204, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.07.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполі Донецької області, українка, громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , освіта вища, розлучена, не має на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно працевлаштована, раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 04.07.2025 приблизно о 20 год 20 хв ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем марки "Land Rover" моделі "Discovery Sport", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по асфальтному, сухому, чистому покриттю вул. О. Юровської у напрямку перехрестя з вул. Бродівською у м. Києві, порушила вимоги п. "б" п. 2.3, п. 16.12 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 "Про Правила дорожнього руху" (зі змінами та доповненнями), а саме: проявила неуважність та своєчасно не зреагувала на зміну дорожньої обстановки, при цьому на перехресті рівнозначних доріг не дала дорогу електросамокату під керуванням малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що наближався праворуч, в результаті чого здійснила наїзд на останнього.

Під час руху ОСОБА_7 допустила порушення вимог п. "б" п. 2.3, п. 16.12 Правил дорожнього руху, де визначено, що:

- для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі (п. "б" п. 2.3);

- на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух (п. 16.12).

Унаслідок описаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: епідуральні гематоми потиличної ділянки ліворуч, лінійні переломи потиличної кістки (від трепанаційного отвору в краніальному напрямку; від внутрішнього потиличного гребня з поширенням у вентральному напрямку до великого потиличного отвору (задня черепна ямка); від трепанаційного отвору з поширенням допереду в межах потиличної кістки); субапоневротична гематома потиличної ділянки зліва, множинні садна обличчя, голови, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, а також закритої травми правого передпліччя у вигляді переломів променевої та ліктьової кісток у нижній третині, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу.

Порушення водієм ОСОБА_7 вимог п. "б" п. 2.3, п. 16.12 Правил дорожнього руху знаходиться у прямому причинному зв`язку з виникненням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та отриманням ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень.

Своїми діями обвинувачена ОСОБА_7 вчинила тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, та визнається винуватою у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Вказаних висновків суд дійшов також і з огляду на те, що обвинувачена не оспорювала фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті, та повністю визнала свою вину, отримавши згоду сторін, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням документів, що характеризують її особу і стосуються вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, а також інших, які дозволяють встановити наявність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження.

У ході допиту свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ОСОБА_7 визнала повністю, надала показання, за змістом яких 04.07.2025 ввечері вона їхала від батьків, які понад 10 років проживають у цій місцевості, тому місцевість їй знайома. Поряд мешкає сусідка з інвалідністю, яка пересувається в інвалідному візку, також там багато домашніх тварин, за якими доглядають сусіди, а тому вона завжди їде там дуже спокійно. На перехресті рухалися двоє хлопців. Одного з них, який рухався праворуч, вона пропустила, а ОСОБА_9 їхав під кущами, вона його не бачила, і тому сталося зіткнення. Перехрестя, де стався наїзд на потерпілого на електросамокаті, є Т-подібним, безпосередньо поряд при виїзді на перехрестя є кущі. Вважає, що мала бути більш уважною та надати дорогу електросамокату, який рухався праворуч від неї. Вона одразу надала допомогу, викликала лікарів, наполягла на тому, щоб ОСОБА_9 відвезли до лікарні "ОХМАДИТ", яка спеціалізується на лікуванні дітей. Наступного ранку вона приїхала до лікарні, контактувала з лікарями, дізнавалася, яка допомога потрібна. Через 7 днів ОСОБА_4 виписали з лікарні, про що вона була обізнана. Шкоду відшкодувала, щиро переймалася здоров`ям потерпілого, вибачалася перед потерпілим та його рідними.

Під час розгляду справи та в ході допиту обвинувачена свідомо і добровільно підтвердила, що всі обставини, відображені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, до свого вчинку ставиться негативно, засуджує власну поведінку.

Покази обвинуваченої в судовому засіданні чіткі, послідовні, не викликають сумнівів суду у правильності розуміння нею змісту обставин, добровільності та істинності її позиції в частині обвинувачення, що викладене в обвинувальному акті.

За наслідками медичного огляду ОСОБА_7 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ознак сп`яніння не виявлено, що доводиться висновком Комунального некомерційного підприємства "Київська міська наркологічна клінічна лікарня "Соціотерапія" від 05.07.2025, складеним на підставі акта медичного огляду від 04.07.2025 № 003009.

Отже, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за вище встановлених обставин.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Законна представниця потерпілого ОСОБА_5 пояснила, що цивільний позов родина не заявляє, майнових претензій до обвинуваченої не має. Заявами від 18.09.2026 на адресу суду та прокурора вона підтвердила отримання від ОСОБА_7 400 000,00 грн як компенсації моральної та майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та відсутність будь-яких претензій до неї.

Під час судових дебатів сторони оголосили свої міркування щодо міри необхідного покарання.

Прокурор зазначила, що фактичні обставини справи підтверджено, обвинувачена щиро кається та добровільно відшкодувала шкоду, просила призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.

Захисник просив визнати обставинами, які пом`якшують покарання, надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, добровільне відшкодування шкоди та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке, на думку захисту, полягало в тому, що обвинувачена залишила автомобіль на місці пригоди, надала всі дані, надала автомобіль для огляду, схему місця пригоди було складено за її поясненнями та вихідними даними, а судову автотехнічну експертизу проведено на підставі наданих нею вихідних даних. Також захисник наголошував, що для призначення покарання має значення характер порушення, яке не було зухвалим, і дорожня обстановка на місці пригоди: вулиці вузькі, огляд обмежений кущами, на підтвердження чого подав акт огляду місця події від 31.07.2026 з фотознімками, складений адвокатом ОСОБА_10 , та лист Комунального підприємства "Центр організації дорожнього руху" від 11.08.2026 № 053/04-14/6228 про відсутність дорожніх знаків на цій ділянці вул. Бродівської станом на 04.07.2025. Також захисник вказував на те, що обвинувачена використовує автомобіль для виконання трудових обов`язків, у тому числі для поїздок за кордон, що підтверджено листом фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 від 30.10.2026. У письмовій промові захисник також просив визнати обставинами, що пом`якшують покарання, за ч. 2 ст. 66 КК України повне визнання вини та примирення з потерпілими. Щодо покарання захисник просив про те саме, що й прокурор.

Представниця потерпілого ОСОБА_6 підтримала позицію прокурора.

В останньому слові обвинувачена визнала вину, розкаялася, принесла вибачення підтримала позицію захисника та просила призначити їй покарання, про яке просив захисник.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій, суд враховує позицію прокурора, представниці потерпілого та захисника, кваліфікацію кримінального правопорушення, яке є необережним тяжким злочином, обставини його вчинення, а також обставини, які пом`якшують покарання: за п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України - щире каяття ОСОБА_7 , яке полягає у відвертому особистому осуді своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, визнанні обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі їх часу, місця, способу вчинення; за п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України - добровільне відшкодування завданого збитку, що доводиться поясненнями законної представниці потерпілого, її заявами від 18.09.2026 та позицією представниці потерпілого; за п. 2-1 ч. 1 ст. 66 КК України - надання іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення (виклик екстреної медичної допомоги о 20 год 28 хв 04.07.2025 з номера мобільного телефону, яким користується обвинувачена, що доводиться листом Комунального некомерційного підприємства "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва" від 22.10.2025 № 2402/5, а також показаннями обвинуваченої).

В якості обставини, яка пом`якшує покарання за ч. 2 ст. 66 КК України, суд визнає вчинення злочину вперше та відсутність притягнень ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, адже за даними вимог щодо судимості та іншими документами, наявними в матеріалах кримінального провадження, відомості про таке притягнення відсутні. Шкоду потерпілому обвинувачена відшкодувала добровільно, не очікуючи судового рішення.

Повне визнання вини, про яке просив захисник, охоплюється щирим каяттям, визнаним судом обставиною, що пом`якшує покарання за п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, а позицію потерпілої сторони, яка не має претензій до обвинуваченої, суд врахував при визнанні добровільного відшкодування шкоди та при визначенні виду покарання.

Щодо посилань захисника на активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення суд зазначає, що такої обставини в обвинувальному акті не наведено і прокурор у дебатах на неї не посилався. Дорожньо-транспортна пригода сталася за участі відомих осіб, водія було встановлено на місці події, а залишення автомобіля на місці пригоди, надання його для огляду та пояснень щодо обставин події за своїм змістом є виконанням обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, і не свідчать про повідомлення органу досудового розслідування відомостей, які йому не були відомі. Протокол огляду місця події, схема до нього та висновок експерта в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України судом не досліджувалися. Визнання обвинуваченою своєї вини і надання нею показань щодо обставин події суд врахував у межах щирого каяття. З цих мотивів активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення окремою обставиною, що пом`якшує покарання, не визнається.

Також приймається до уваги особа обвинуваченої, яка має сталі соціальні зв`язки, проживає з дочкою, яка є студенткою, має постійне місце реєстрації та проживання, вищу освіту, офіційно працевлаштована у фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 на посаді менеджера (управителя) з постачання, за місцем роботи та за місцем проживання та за місцем попередньої трудової діяльності характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судима.

Обставин, які обтяжують покарання за ст. 67 КК України, в обвинувальному акті не зазначено, судом не встановлено.

Суд враховує також обставини, за яких сталася дорожньо-транспортна пригода. Пригода сталася на Т-подібному перехресті рівнозначних доріг, дорожні знаки на цій ділянці вул. Бродівської не передбачені, а оглядовість праворуч при виїзді з вул. О. Юровської обмежена парканом, рослинністю (живоплотом) та опорами лінії електропередач, що доводиться листом Комунального підприємства "Центр організації дорожнього руху" від 11.08.2026 № 053/04-14/6228, актом огляду місця події від 31.07.2026 з фотознімками і узгоджується з показаннями обвинуваченої. Ці обставини не звільняють обвинувачену від обов`язку надати дорогу транспортному засобу, що наближався праворуч, проте свідчать про те, що порушення вчинене внаслідок неуважності в умовах обмеженої оглядовості, а не через свідоме нехтування Правилами дорожнього руху.

Призначаючи покарання, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченої положень ст. 69 КК України та враховує при цьому, що метою покарання має стати перевиховання та виправлення, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. При цьому суд знаходить можливим звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням у порядку ст. 75 КК України та з покладенням на неї обов`язків за п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. На думку суду, виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства з огляду на наведені вище дані про її особу, обставини, які пом`якшують покарання, позицію потерпілої сторони та наявність особистих стимулів до виправлення і неповторення подібних порушень у майбутньому.

Додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд вважає за можливе не застосовувати з мотивів того, що ОСОБА_7 раніше не притягалася до відповідальності (ні адміністративної, ні кримінальної) за порушення Правил дорожнього руху, вчинене кримінальне правопорушення не спричинене зухвалими діями обвинуваченої, порушення допущене в умовах обмеженої оглядовості, а керування транспортним засобом пов`язане з виконанням нею трудових обов`язків, що підтверджується листом фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 від 30.10.2026. Суд враховує також позицію прокурора і представниці потерпілого, які не наполягали на призначенні додаткового покарання.

З огляду на викладене, керуючись принципом індивідуалізації покарання, застосування до ОСОБА_7 додаткового покарання видається надмірно суворим, таким, що становитиме суттєвий соціально-особистісний тягар для обвинуваченої, і не видається необхідним у демократичному суспільстві.

Ухвалою суду від 22.09.2026 відхилено клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30.07.2026 у справі № 752/24848/25. Підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Арешт на майно у кримінальному провадженні не накладався.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до правил, передбачених ст. 100 КПК України.

У порядку ст. 124 КПК України на обвинувачену покладаються документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведеної судової експертизи за висновком від 10.04.2026 № СЕ-19-25/62195-ІТ у сумі 8 914,00 грн. Ці витрати обвинувачена понесла самостійно, перерахувавши 20.10.2026 грошові кошти в сумі 8 914,00 грн на рахунок, зазначений у довідці про витрати на проведення судової експертизи, що підтверджується квитанцією Акціонерного товариства "Ощадбанк" до платіжної інструкції на переказ готівки від 20.10.2026, а тому при постановленні вироку вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст. 349, 368-371, 373-374, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

2.Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

3.Згідно з приписами ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, місця роботи.

4.Речові докази, а саме:

4.1автомобіль марки "Land Rover" моделі "Discovery Sport", реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , залишити у володінні, користуванні та розпорядженні належного власника (володільця, користувача);

4.2електросамокат "KUGOO M5", переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_12 , передати належному власнику в разі його звернення.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення за винятком підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України (щодо обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1