Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №361/3390/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №361/3390/26

Суддя: Невідома Тетяна Олексіївна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року м. Київ

Справа № 361/3390/26

Провадження: № 22-ц/824/15608/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Домітращук Ірини Михайлівни в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2026 року, постановлену під головуванням судді Савчака С. П.,

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися до суду із вказаним позовом, в якому просили стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 485 800 грн моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 485 800 грн моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 500 000 грн моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 485 800 грн моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 485 800 грн моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 485 800 грн моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 485 800 грн моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 152 400 грн витрати на спорудження пам`ятника, а також стягнути з ОСОБА_8 понесені судові витрати.

23 червня 2026 року адвокат Фідірко Я. С. в інтересах ОСОБА_8 звернулася до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що ОСОБА_8 є військовослужбовцем та з 21.04.2022 року проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію», що підтверджується довідкою форми 5 від 26.03.2026 року № 2094П.

19 липня 2026 року адвокат Фідірко Я. С. в інтересах ОСОБА_8 подала до суду заяву на підтвердження того, що відповідач дійсно проходить військову службу та перебуває в зоні бойових дій. До заяви долучено довідку форми 5 від 23.06.2026 року № 678П/1, довідку про участь у бойових діях від 16.07.2026 року № 6852 та особисту заяву ОСОБА_8 про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2026 року провадження у справі зупинено до припинення перебування ОСОБА_8 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Зобов`язано ОСОБА_8 та його представника Фідірко Я. С. негайно повідомити суд про припинення перебування ОСОБА_8 у складі Збройних Сил України.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, адвокат Домітращук І. М. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого судового рішення, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити цивільну справу № 361/3390/26 до Броварського міськрайонного суду Київської області для продовження розгляду.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції формально застосував п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та безпідставно зупинив провадження у справі на невизначений строк, не врахувавши право позивачів на розгляд справи упродовж розумного строку, найкращі інтереси неповнолітньої позивачки та можливість забезпечити участь відповідача менш обтяжливими засобами. Вказувала, що надані відповідачем документи не підтверджували його актуальної неможливості брати участь у розгляді справи, оскільки довідка військової частини засвідчувала участь у бойових діях лише до 21.05.2026 року, тоді як раніше, перебуваючи на військовій службі, ОСОБА_8 брав участь у судовому розгляді в режимі відеоконференції. Крім того, вважала недоведеним його особисте волевиявлення щодо зупинення провадження, оскільки до суду подано лише фотокопію рукописної заяви, без оригіналу або електронного документа, підписаного КЕП, а справжність підпису та відповідність копії оригіналу судом не перевірено.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 31 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_8 - адвокат Фідірко Я. С. заперечувала проти задоволення скарги та зазначила, що суд першої інстанції обґрунтовано зупинив провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, оскільки відповідач проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується належними доказами. Вказувала, що за таких обставин зупинення провадження є обов`язком суду, а ОСОБА_8 особистою заявою висловив волю на його зупинення, оскільки бажає особисто брати участь у розгляді справи, однак через проходження військової служби та перебування у зоні бойових дій позбавлений такої можливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи клопотання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_8 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , а тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України провадження підлягає обов`язковому зупиненню незалежно від його безпосередньої участі у бойових діях. Суд також врахував заяву відповідача про бажання особисто брати участь у судових засіданнях, підписання якої підтверджено його представником, та зазначив, що наявність представника не може обмежувати право відповідача на особисту участь у розгляді справи.

Перевіривши такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Підстави, за наявності яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, передбачені ст. 251 ЦПК України.

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.

Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові від 12.11.2025 року у справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків Верховного Суду, сформульованих у постановах колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2022 року у справі № 753/19628/17, від 29.03.2023 року у справі № 756/3462/20, від 13.03.2025 року у справі № 557/1226/23, колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.03.2025 року у справі № 904/4027/22 та колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.04.2024 року у справі № 852/2а-1/24 (провадження № А/990/24), зробила такі висновки щодо застосування правил п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України:

- з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

- упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

- якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

Отже, Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ від правових висновків Верховного Суду, констатувала, що під час воєнного стану в Україні Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування є такими, що «переведені на воєнний стан».

Матеріали справи містять довідку форми 5 від 26.03.2026 року № 2094П про те, що молодший сержант ОСОБА_8 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 21.04.2022 року по теперішній час (а.с. 137), довідку форми 5 від 23.06.2026 року № 678П/1 про те, що молодший сержант ОСОБА_8 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 18.04.2022 року по теперішній час (а.с. 191).

Окрім цього, з довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 16.07.2026 року № 6852 вбачається, що молодший сержант ОСОБА_8 , який обіймає посаду фельдшера медичного пункту артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 дійсно в період з 24.02.2023 року по 30.05.2023 року, з 25.06.2024 року по 27.12.2024 року, з 09.01.2025 року по 06.03.2025 року, з 18.03.2025 року по 21.05.2025 року, з 05.06.2025 року по 05.08.2025 року, з 12.08.2025 року по 30.11.2025 року, з 14.02.2026 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в: Донецька область, Покровський район, Очеретинська селищна територіальна громада; Харківська область, Чугуївський район, Вовчанська міська територіальна громада; Донецька область, Волноваський район, Комарська сільська територіальна громада; Сумська область, Сумський район, Юнаківська сільська територіальна громада, Сумська міська територіальна громада. Підстава: журнал бойових дій військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2023 року № 5/25, від 01.06.2023 року № 5/35, від 07.09.2024 року № 5/241, від 23.05.2025 року № 47/31, від 16.02.2026 року № 50/660, від 22.05.2026 року № 50/1823; наказ командира військової частини (по стройовій частині) від 24.02.2023 року № 55 (а.с. 192).

Також матеріали справи містять особисту заяву ОСОБА_8 про зупинення провадження у справі, яку його представник долучила до поданої 19.07.2026 року через систему «Електронний суд» заяви. У заяві ОСОБА_8 висловив бажання брати участь у судових засіданнях особисто, однак зазначив, що не має такої можливості у зв`язку з проходженням військової служби в зоні бойових дій (а.с. 189).

За таких обставин сукупність наявних у матеріалах справи доказів підтверджує, що на час вирішення судом першої інстанції питання про зупинення провадження ОСОБА_8 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 у період дії воєнного стану.

Доводи апеляційної скарги про те, що довідка від 16.07.2026 року № 6852 підтверджує безпосередню участь відповідача у заходах із забезпечення оборони України лише до 21.05.2026 року, не спростовують наявності передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України підстав для зупинення провадження. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом цієї норми процесуального права є докази, що містять інформацію про те, що військовослужбовець перебуває на військовій службі.

Посилання апелянта на те, що раніше ОСОБА_8 , перебуваючи на військовій службі, брав участь в іншому судовому провадженні в режимі відеоконференції, також не свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі, оскільки сама по собі можливість дистанційної участі в іншому провадженні у попередній період не підтверджує наявності такої можливості на час постановлення оскаржуваної ухвали.

Отже, можливість участі відповідача в іншому судовому провадженні в режимі відеоконференції за інших фактичних обставин не спростовує підтвердженого належними доказами факту його перебування на військовій службі та не свідчить про висловлення ним волі на продовження розгляду цієї справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що особисте волевиявлення ОСОБА_8 щодо зупинення провадження належним чином не підтверджене у зв`язку з неподанням оригіналу його заяви від 09.07.2026 року, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Як убачається з матеріалів справи, 19.07.2026 року адвокат Фідірко Я. С. в інтересах ОСОБА_8 подала через систему «Електронний суд» заяву, до якої долучила особисту заяву ОСОБА_8 про зупинення провадження у справі. Представник відповідача підтримала клопотання про зупинення провадження і в судовому засіданні.

Водночас неподання оригіналу зазначеної заяви не спростовує наявності передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України підстави для зупинення провадження, оскільки факт перебування ОСОБА_8 на військовій службі підтверджений виданими військовою частиною НОМЕР_1 довідками форми 5, а матеріали справи не містять його волевиявлення проти зупинення провадження та щодо продовження розгляду справи під час проходження військової служби.

Отже, навіть неподання оригіналу особистої заяви відповідача не усуває встановленої законом підстави для обов`язкового зупинення провадження та не підтверджує наявності винятку із застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22.

Посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 344/432/24, не дають підстав для іншого висновку. У зазначеній справі предметом спору було стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, а військовослужбовець фактично мав можливість та активно реалізовував свої процесуальні права під час розгляду справи. Натомість у справі, що переглядається, предметом позову є відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, матеріали справи не підтверджують аналогічної процесуальної поведінки ОСОБА_8 , а його волевиявлення щодо продовження розгляду справи відсутнє.

Отже, встановивши перебування ОСОБА_8 на військовій службі у складі Збройних Сил України в період дії воєнного стану та врахувавши його процесуальну позицію щодо зупинення провадження у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України підстав для зупинення провадження до припинення його перебування у складі Збройних Сил України.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга адвоката Домітращук І. М. в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2026 року залишенню без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Домітращук Ірини Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура

Оригінал: reyestr.court.gov.ua