Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №755/24074/25
Суддя: Поліщук Наталія Валеріївна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
апеляційне провадження №22-ц/824/7809/2026
справа №755/24074/25
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.,
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Скрибкою Ігорем Юрійовичем, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Галаган В.І., повне рішення складено 29 грудня 2025 року,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.
У листопаді 2025 року ТОВ" Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ "ЄАПБ") звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.
Вимоги позову мотивує тим, що 06 грудня 2024 року між ТОВ "ФК "1 безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит №73647277, відповідно до умов якого товариство зобов`язується надати позичальникові кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
27 березня 2025 року між ТОВ "ФК "1 безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ЄАПБ" укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 73647277.
Відповідно до реєстру боржників №4 від 23 квітня 2025 року до договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року позивач набув право вимоги до відповідача на суму 15 120,00 гривень, з яких: 9 000,00 гривень заборгованість за основною сумою; 450,00 гривень - заборгованість за процентами; 4 320,00 гривень - заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом; 1 350,00 гривень - комісія за надання кредиту.
Оскільки після відступлення ТОВ "ФК "ЄАПБ" права вимоги до ОСОБА_1 останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, ТОВ "ФК "ЄАПБ" просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 15 120,00 гривень заборгованості за договором.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" 15 120,00 грн заборгованості та 3 028,00 грн судового збору, а всього 18 148,00 гривень.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції встановив наявність між сторонами дійсних договірних правовідносин, факт отримання відповідачем грошових коштів та невиконання ним обов`язку з їх повернення, а також належність позивача як нового кредитора у зобов`язанні.
З огляду на встановлений факт існування грошового зобов`язання, його порушення відповідачем та наявність у позивача права вимоги, суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача шляхом стягнення заборгованості з відповідача.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Скрибкою І.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам у справі, неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначає, що між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 73647277 від 06 грудня 2024 року, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 9 000 грн. 27 березня 2025 року між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, відповідно до якого останньому відступлено право грошової вимоги за вказаним договором.
Саме по собі відступлення права вимоги не надає новому кредитору права змінювати умови кредитного договору чи нараховувати платежі всупереч умовам первісного зобов`язання.
Вказує, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт набуття саме права вимоги до відповідача. Надані договір відступлення права вимоги та акти приймання-передачі не підтверджують належним чином передачу права вимоги саме за кредитним договором відповідача. У договорі відступлення відсутні належні ідентифікаційні реквізити конкретного кредитного договору - його номер, дата укладення та інші відомості, які дозволяли б однозначно встановити передачу права вимоги саме за зобов`язанням ОСОБА_1 .
Вказує, що згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором, однак боржник має бути повідомлений про таку заміну. Разом з цим, скаржник заперечує отримання повідомлення про відступлення права вимоги.
Крім того, відповідно до статті 18 Закону України "Про споживче кредитування" відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється з урахуванням особливостей, установлених цим Законом. Кредитодавець зобов`язаний протягом 10 робочих днів повідомити споживача про відступлення права вимоги, передачу його персональних даних та надати інформацію про нового кредитора. Такий обов`язок у разі подальшого відступлення зберігається і за новим кредитором. Відповідач зазначеного повідомлення не отримував.
Вказує, що є військовослужбовцем та з 09 лютого 2025 року проходить військову службу, що підтверджується відповідними документами. Незважаючи на це, нарахування процентів, штрафів та пені продовжувалося, що суперечить пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зазначає, що для застосування пільги, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позичальником подаються документи, передбачені листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142, зокрема військовий квиток, довідка про призов, витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини. Такі обставини відповідачем підтверджені, однак кредитором та новим кредитором відповідного списання нарахувань здійснено не було.
Вказує, що згідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного, надзвичайного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Отже, нараховані з 24 лютого 2022 року неустойка, штраф, пеня та інші платежі, передбачені відповідними договорами, підлягають списанню кредитодавцем.
Отже, кредитор та новий кредитор зобов`язані здійснити списання неправомірно нарахованих штрафних санкцій, пені та інших платежів, нарахованих у період дії відповідних законодавчих обмежень. Невиконання цього обов`язку порушує права відповідача як споживача фінансових послуг.
Вказує, що на момент відкриття провадження та встановлення строку для подання відзиву відповідач проходив військову службу у складі Збройних Сил України, у зв`язку з чим був об`єктивно позбавлений можливості своєчасно отримати процесуальні документи, ознайомитися з ними та підготувати відзив. Особливості проходження служби, виконання завдань, обмежений доступ до засобів зв`язку та мережі Інтернет і відсутність можливості вільного пересування унеможливлювали належну реалізацію процесуальних прав.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути 9 000,00 гривень заборгованості за основною сумою.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
12 травня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ТОВ "ФК "ЄАПБ" на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву посилається на безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги.
Вказує, що судом першої інстанції установлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» укладено кредитний договір № 73647277 від 06 грудня 2024 року, право вимоги за яким у подальшому відступлено ТОВ «ФК «ЄАПБ». Договір підписано відповідачем електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на зазначений ним номер мобільного телефону.
За умовами договору сума кредиту становила 9 000 грн, строк кредитування - 25 днів, фіксована процентна ставка - 0,200 % на день, комісія за надання кредиту - 15 % (1 350 грн), а проценти за понадстрокове користування - 4 % на день. Проценти нараховувалися на суму кредиту за кожен день фактичного користування, починаючи з дня його видачі до повного погашення заборгованості.
Вказує, що відповідач, підписавши договір, погодився з його умовами, у тому числі з порядком нарахування процентів. Договором також передбачено, що позичальник ознайомлений із Правилами надання коштів у позику, які є публічною офертою відповідно до статті 641 ЦК України та визначають порядок і умови кредитування. Будь-яких заперечень щодо змісту чи умов договору при його укладенні відповідач не висловлював. Отже, договір укладено в установленій законом формі, а волевиявлення сторін було вільним та спрямованим на реальне настання правових наслідків.
Звертає увагу, що після набуття права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало додаткових нарахувань та не застосовувало штрафних санкцій, а просить стягнути лише заборгованість, нараховану первісним кредитором станом на дату відступлення права вимоги.
Щодо доводів апеляційної скарги про ненарахування процентів у зв`язку з проходженням відповідачем військової служби вказує, що для застосування зазначеної пільги позичальник мав надати кредитодавцю документи, що підтверджують проходження військової служби, відповідно до листа Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Звертає увагу, що кредитний договір укладено 06 грудня 2024 року, а відповідач проходить військову службу з 09 лютого 2025 року. При цьому проценти нараховувалися за період з 06 грудня 2024 року по 11 січня 2025 року, тобто до початку проходження відповідачем військової служби. Уважає, що у цьому випадку відповідач не звільняється від обов`язку із сплати процентів за користування кредитом.
Щодо доводів про недоведеність відступлення права вимоги позивач вказує, що надано усі необхідні докази відступлення права вимоги.
Так, факт переходу права вимоги, на думку позивача, підтверджується договором факторингу, додатковою угодою № 2 від 23 квітня 2025 року, актом приймання-передачі Реєстру боржників № 4, витягом із цього реєстру та платіжною інструкцією.
Щодо неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги вказує, що неповідомлення боржника про заміну кредитора покладає на нового кредитора ризик несприятливих наслідків, а виконання боржником зобов`язання первісному кредиторові є належним. Водночас згідно частини 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати зобов`язання новому кредитору до надання доказів переходу права вимоги.
Зазначає, що навіть за відсутності повідомлення відповідач не був позбавлений можливості виконати кредитне зобов`язання на рахунки первісного кредитора. При цьому саме неповідомлення про відступлення права вимоги не звільняє боржника від виконання кредитного зобов`язання, якщо воно ним взагалі не виконувалося.
Мотивуючи наведеним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
5. Позиція учасників справи.
20 березня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Скрибка І.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про долучення доказів.
В обґрунтування клопотання вказує, що відповідач є захисником України та перебуває на військовій службі з 09 лютого 2025 року, що підтверджується витягом із наказу, формою № 5, посвідченням офіцера та посвідченням учасника бойових дій. Про зазначені обставини відповідач неодноразово повідомляв позивача, однак кредитором не було вжито заходів щодо припинення нарахування процентів, штрафів і пені, натомість право вимоги було відступлено новому кредитору.
Для звільнення від нарахування штрафних санкцій та процентів за користування кредитом мобілізований позичальник має надати кредитору документи, визначені листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142, зокрема військовий квиток із відповідними відмітками, довідку про призов на військову службу, а для резервістів - витяг із наказу або довідку про зарахування до списків військової частини.
Згідно пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, призваним під час мобілізації або залученим до захисту України в особливий період, штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом не нараховуються, крім передбачених законом винятків.
Крім того, відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України на період дії воєнного, надзвичайного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення кредитного чи позикового зобов`язання. Нараховані з 24 лютого 2022 року неустойка та інші передбачені договором платежі за таке прострочення підлягають списанню кредитодавцем.
Отже, кредитор та новий кредитор були зобов`язані вжити передбачених законом заходів щодо списання неправомірно нарахованих процентів, штрафних санкцій і пені та забезпечити виконання інших передбачених законом обов`язків щодо боргу. Невчинення таких дій свідчить про неналежне виконання кредитором вимог законодавства та порушення прав відповідача як споживача фінансових послуг.
Вказує, що перебування на військовій службі під час розгляду справи об`єктивно ускладнювало своєчасне подання до суду посвідчення офіцера та посвідчення учасника бойових дій. Неможливість надати ці документи раніше була зумовлена виконанням військового обов`язку та режимом служби.
Просить долучити до матеріалів справи копію витягу з наказу, копію посвідчення офіцера, копію посвідчення, копію довідок форми №5.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи питання за клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи доказів, колегія суддів зазначає про таке.
Із даних позовної заяви убачається, що позивач зазначив засоби зв`язку із відповідачем електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 2).
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 56-58).
З даних довідки про доставку електронного листа убачається, що документ в електронному вигляді "ухвала про відкриття провадження" від 09 грудня 2025 року надіслано 09 грудня 2025 року одержувачу на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до частини 3 статті 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Відповідно до частини 2, 4 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У справі, що переглядається колегією суддів, копія ухвали про відкриття провадження у справі направлена відповідачу засобами електронної пошти.
Ураховуючи те, що згідно положень статті 128 ЦПК України направлення судової кореспонденції засобами електронної пошти не є належним повідомленням учасника справи, матеріали справи не містять відомостей про доставку до його електронного кабінету копії ухвали, не містять відомостей про направлення копії ухвали рекомендованим листом, колегія суддів ухвалила долучені скаржником до клопотання від 20 березня 2026 року документи прийняти.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи убачається, що 06 грудня 2024 року між ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит №73647277, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.
Відповідно пункту 2.2.1 договору сума позики складає 9 000,00 грн.
Відповідно до пункту 2.2.2 договору строк позики становить 25 днів.
Відповідно до пункту 2.2.3 договору визначено тип процентної ставки як фіксована 0,200% в день.
Відповідно до пункту 2.2.4. договору комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому еквіваленті складає 1 350,00 гривень).
Пункт 2.2.4. договору містить відомості про те, що датою повернення кредиту є 30 грудня 2024 року, денна процентна ставка становить 0,800%, ставка за понадстрокове користування кредитом становить 4,00%, пеня 4,00%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1500,35%, орієнтовна загальна вартість кредиту 10 800,00 гривень.
Згідно пункту 6.1. договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи із дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором (а.с. 6-12).
Додаток № 1 до кредитного договору - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), у якій визначено детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, також підписаний ОСОБА_1 06 грудня 2024 року, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 10468 (а.с. 13).
27 березня 2025 року між ТОВ ФК "ЄАПБ" та ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» за плату відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло права грошової вимоги, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, перелік яких міститься у реєстрі боржників (а.с. 16-17).
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. В день, коли здійснюється Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників, Клієнт зобов`язаний передати Фактору інформацію згідно Реєстру Боржників в електронному виді за формою, наведеною в Додатку № 5 до цього Договору, на підставі акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному вигляді.
Укладенням додаткової угоди № 2 від 23 квітня 2025 року до Договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» визначили загальну суму прав вимоги, що відступається згідно реєстру боржників №4 від 23 квітня 2025 року (а.с. 13).
23 квітня 2025 року ТОФ "ФК "ЄАПБ" та ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" підписано акт прийому-передачі реєстру боржників №11, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників №4 кількістю 5 193, після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу №27/03/25 від 23 квітня 2025 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 19).
Згідно даних витягу з реєстру боржників №4 до договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року ТОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" відступило ТОФ "ФК "ЄАПБ" право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №73647277 від 06 грудня 2024 року на загальну суму 15 120,00 гривень, що включає 9 000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 450,00 гривень - сума заборгованості за відсотками, 4 320,00 гривень - сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою, 1 350,00 гривень - комісія за надання позики.
Відповідно до даних розрахунку заборгованості за договором №73647277 за період з 06 грудня 2024 року по 23 квітня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 15 120,00 гривень, з яких 9 000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 450,00 гривень - сума заборгованості за відсотками, 4 320,00 гривень - сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою, 1 350,00 гривень - комісія за надання позики. При цьому, із наявного розрахунку убачається, що нарахування процентів за користування кредитом здійснено з 06 грудня 2024 року по 30 грудня 2024 року (18,00 гривень за кожен день користування). З 31 грудня 2024 року по 11 січня 2025 року нарахування процентів здійснено у розмірі 360,00 гривень за кожен день користування (відсотки за понадстрокове користування (а.с. 16).
З даних копії посвідчення офіцера убачається, що наказом командира в/ч НОМЕР_1 №156 від 17 серпня 2025 року лейтенанта ОСОБА_1 призначено на посаду офіцера адміністративного відділу штабу військової частини № НОМЕР_2 (а.с. 97 зворот).
З даних довідки форми №5 від 21 вересня 2025 року №309 убачається, що молодший лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 з 16 липня 2025 року (а.с. 101).
З даних довідки форми №5 від 04 лютого 2026 року №9 убачається, що лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_3 з 15 січня 2026 року (а.с. 100).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно частини 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон №675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина 12 статті 11 Закону №675).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).
Отже із аналізу означених норм матеріального права суд робить висновок, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника (відповідача). або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність переходу до позивача права вимоги за кредитним договором № 73647277, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Із матеріалів справи убачається, що 27 березня 2025 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до якого первісний кредитор відступив фактору права грошової вимоги до боржників, перелік яких визначається відповідними реєстрами.
У подальшому додатковою угодою № 2 від 23 квітня 2025 року сторони визначили загальну суму прав вимоги, що відступаються згідно з реєстром боржників № 4, а актом приймання-передачі реєстру боржників № 11 від 23 квітня 2025 року підтверджено передачу відповідного реєстру фактору.
При цьому із витягу з реєстру боржників № 4 убачається, що до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги саме до ОСОБА_1 за договором позики № 73647277 від 06 грудня 2024 року на загальну суму 15 120,00 грн.
Долучений витяг із реєстру боржників містить прізвище, ім`я та по батькові позичальника, РНОКПП, номер та дату укладення договору а також складові заборгованості.
Отже, твердження скаржника про те, що надані позивачем документи не дозволяють ідентифікувати конкретне зобов`язання відповідача, спростовуються змістом витягу з реєстру боржників, у якому зазначено як особу боржника, так і номер та дату кредитного договору.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що позивач належними доказами підтвердив набуття права вимоги до відповідача за кредитним договором № 73647277.
Доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги також не можуть бути підставою для відмови у позові.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не звільняється від обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині порушення процедури відступлення права вимоги до відповідача, оскільки неповідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє зобов`язання та не позбавляє нового кредитора права вимагати його виконання. Така обставина впливає передусім на належність виконання боржником зобов`язання та породжує передбачені законом правові наслідки у випадку виконання зобов`язання первісному кредитору.
У справі, що переглядається колегією суддів, відповідач не стверджує та матеріали справи не містять доказів того, що після відступлення права вимоги він здійснив будь-які платежі на користь первісного кредитора в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 73647277.
Відтак саме по собі неповідомлення відповідача про заміну кредитора не є правовою підставою для звільнення його від виконання основного зобов`язання та не спростовує права позивача на звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості.
Щодо посилань скаржника на пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Разом із тим із матеріалів справи убачається, що заборгованість, заявлена до стягнення, сформована станом на 23 квітня 2025 року, нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося за період з 06 грудня 2024 року по 30 грудня 2024 року, а процентів за понадстрокове користування з 31 грудня 2024 року по 11 січня 2025 року.
З наданих суду документів убачається, що проходження відповідачем військової служби за призовом під час мобілізації підтверджується, зокрема, довідкою форми № 5, відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 16 липня 2025 року. При цьому з іншої довідки форми № 5 убачається проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_3 з 15 січня 2026 року.
Отже, з урахуванням наданих апеляційному суду доказів початок підтвердженого проходження відповідачем військової служби є пізнішим за період, за який позивачем нараховано проценти, включені до заявленої до стягнення заборгованості.
За таких обставин, положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не підлягають застосуванню до спірних нарахувань, оскільки доказів того, що в період здійснення нарахувань відповідач перебував на військовій служба матеріали справи не містять.
Перевіряючи обґрунтованість нарахованих процентів у розмірі 4 320,00 гривень, колегія суддів зазначає про таке.
Як убачається з умов кредитного договору № 73647277 від 06 грудня 2024 року, строк кредитування становить 25 днів, а датою повернення кредиту визначено 30 грудня 2024 року. Пунктом 2.2.3 договору встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 0,200 % на день, а пунктом 6.1 договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом за кожен день фактичного користування ним.
Згідно даних розрахунку заборгованості за період з 06 грудня 2024 року по 30 грудня 2024 року відповідачу нараховано 450,00 грн процентів за користування кредитом, виходячи з 18,00 грн за кожен день користування кредитом. Зазначений розрахунок відповідає погодженій сторонами процентній ставці 0,200 % від суми кредиту в розмірі 9 000,00 грн за кожен день користування ним протягом установленого договором строку.
Разом з цим, із 31 грудня 2024 року по 11 січня 2025 року первісним кредитором здійснено нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 360,00 грн за кожен день, а загалом 4 320,00 грн.
Колегія суддів уважає, що нараховані проценти у розмірі 4 320,00 гривень не підлягають стягненню з таких підстав.
Із змісту кредитного договору убачається, що сторонами визначено процентну ставку за понадстрокове користування кредитом, разом з цим, зазначення у договорі процентної ставки за понадстрокове користування кредитом не звільняє кредитора від обов`язку довести наявність передбачених договором підстав для її застосування та правильність відповідного розрахунку.
Відповідно до умов кредитного договору, строк кредитування становив 25 днів, а обов`язок відповідача повернути кредит виник 30 грудня 2024 року. Матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів продовження строку кредитування відповідно до розділу 7 договору, або інших належних доказів настання обставин, що свідчать про нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом.
Ані позовна заява, ані умови укладеного договору, ані долучений позивачем розрахунок заборгованості не містять обґрунтування нарахування процентів у розмірі 4 320,00 гривень, нарахованих за період з 31 грудня 2024 року по 11 січня 2025 року.
Відтак, ураховуючи те, що позивач не обґрунтував правових підстав здійснення нарахування 4 320,00 грн за вказаний період, не довів наявності передбачених договором умов для застосування ставки за понадстрокове користування кредитом та не надав належного обґрунтування можливості стягнення цієї суми після закінчення погодженого строку кредитування, таке нарахування за своєю правовою суттю не є платою за правомірне користування кредитними коштами, колегія суддів доходить висновку, що вимога про стягнення 4 320,00 грн процентів за понадстрокове користування кредитом не підтверджена належними та достатніми доказами, у зв`язку із чим у цій частині позов задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення комісії за надання кредиту колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 2.2.4 кредитного договору сторони погодили комісію за надання кредиту в розмірі 15,00 % від суми кредиту, що становить 1 350,00 грн.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У справі, що переглядається колегією суддів, установлено, що пунктом 2.2.4. договору визначено комісію за надання кредиту у розмірі 1 350,00 гривень, відтак така підлягає стягненню із відповідача.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 73647277 від 06 грудня 2024 року в розмірі 10 800,00 грн, з яких: 9 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 450,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом у межах погодженого строку кредитування та 1 350,00 грн - комісія за надання кредиту.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подачу позовної заяви ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" сплачено 3 028,00 гривень, що підтверджується даними платіжної інструкції №139632 від 14 жовтня 2025 року.
За результатом розгляду справи у суді апеляційної інстанції вимоги позивача задоволено на 71% (10 800,00 грн ? 100% / 15 120,00 грн), відтак із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЄАПБ" відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України підлягає стягненню 2 150,00 грн ( 3 028 грн ? 71%).
Відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 1 453,44 гривень, що підтверджується даними платіжної інструкції від 29 квітня 2026 року.
За результатом розгляду апеляційної скарги вимоги скаржника задоволено на 70,5%, відтак із ТОВ "ФК "ЄАПБ" на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, підлягає стягненню 1 024,70 гривень (розрахунок: 6 120,00 гривень (сума оскарження); 4 320,00 гривень (задоволена сума).
Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Скрибкою Ігорем Юрійовичем, задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором № 73647277 від 06 грудня 2024 року в розмірі 10 800,00 грн, з яких: 9 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 450,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом та 1 350,00 грн - комісія за надання кредиту.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції, 2 150,00 гривень.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, 1 024,70 грн
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua