Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №754/20744/25
Суддя: Стрижеус Анатолій Миколайович
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2026 року м. Київ
Справа № 754/20744/25
Провадження № 22-ц/824/12671/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.
сторони: позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Рощиною Марією Олексіївною , на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат.
В обґрунтування позовних вимог посилался на те, що позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 29.01.2010 по 16.04.2021. У період шлюбу народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20.04.2021 на підставі судового наказу Деснянського районного суду міста Києва з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 16.04.2021 і до досягнення дитиною повноліття.
Враховуючи те, що відповідач був зареєстрованим ФОП, виконавча служба стягувала аліменти виходячи з розміру середньої заробітної плати працівника для даної місцевості - 5336,00 грн.
Проте, у зв`язку із вжиттям позивачкою заходів щодо примусового стягнення аліментів, відповідач штучно зменшив розмір свого доходу, що призвело до зменшення розміру аліментів. Таким чином, позивачка з березня 2024 року отримує аліменти на утримання дитини у розмірі 1509,38 грн. Вказаної суми недостатньо для повноцінного утримання сина, у зв`язку із чим позивачка звернулася до суду із вказаним позовом.
Крім того, позивачка вимушена виїхати із сином до США, відтак зросли необхідні базові витрати на комунальні послуги, які позивачка самостійно оплачує. На оплату шкільних обідів, одяг, взуття та шкільне приладдя, духовний розвиток, розвиток здібностей дитини та його культурних потреб відповідач коштів не надає.
Позивачка вимушена винаймати житло, де проживає разом з сином, вартість оренди становить 75528, грн, що еквівалентно 1800,00 доларів США. Загальні щомісячні обов`язкові витрати на харчування, проживання складає 56641,50 грн, з яких 18877,50 грн. - харчування та 37764,00 грн - проживання.
Крім того, дитина має вади здоров`я зору, лікарем рекомендовано регулярні огляди та призначена корекція зору. Дитина займається футболом та відвідує шкільну їдальню, відтак щомісячні обов`язкові витрати складають 12923,68 грн (7259,08 грн - футбольна секція) та 5664,60 грн - шкільні обіди. Позивачка також несе витрати за реєстрацію в школі, що є обов`язковою умовою перебування у країні, вартість якої становить 4405,80 грн. Позивачка вказує на те, що фактично понесла витрати на дитину у розмірі 33318,24 грн. На підставі викладеного, позивачка просила змінити спосіб стягнення аліментів, визначених судовим наказом на тверду грошову суму у розмірі 28320,75 грн. щомісячно; стягнути додаткові витрати на дитину у розмірі 6461,894 грн. щомісячно; стягнути половину фактично понесених додаткових витрат у розмірі 16659,12 грн.
На підставі ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 12.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що відповідач через повномасштабне вторгнення рф змушений припинити підприємницьку діяльність, оскільки тривалі відключення електроенергії, істотне зростання витрат, інфляційні процеси зробили подальше здійснення підприємницької діяльності економічно невигідним та збитковим. Таким чином, припинення підприємницької діяльності не є спробою ухилення від виконання аліментних зобов`язань, а є об`єктивною необхідністю, що зумовлена реальним фінансовим станом. Відповідач в свою чергу вжив заходів для отримання стабільного доходу та офіційно працевлаштувався. Станом на грудень 2025 року його дохід становить 8800 грн. В той же час, збільшення витрат на утримання сина, пов`язано виключно із переїздом позивачки до США, який відбувся без будь якого погодження із відповідачем, як батьком дитини. Наведене збільшення витрат є надмірним та необґрунтованим, оскільки виходить за межі реальних потреб дитини. Заявлений розмір аліментів у сумі 28320,75 грн не відповідає ні витратам на дитину, ні рівню доходів відповідача.
Обрання позивачкою місця проживання дитини за кордоном та рівня витрат на житло є наслідком виключно особистого рішення позивачки. З наданих позивачкою квитанцій, на підтвердження її витрат на продукти харчування для дитини, неможливо встановити, що такі витрати здійснені виключно в інтересах дитини та їх цільове призначення. Крім того, позивачка вказує на підвищення вартості продуктів харчування у державі з істотно вищим рівнем економічного розвитку, доходів населення та загального рівня життя. В Україні вартість аналогічного продуктового кошика є значно нижчим. Витрати на навчання дитини в школі та витрати на шкільні обіди про які вказано у позовній заяві, не можуть бути включені у додаткові витрати, а повністю охоплюються розміром аліментів.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину - відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду представником ОСОБА_1 адвокатом Рощиною М.О. подано апеляційну скарг, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим та таким що підлягає скасуванню з огляду на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 28 травня 2026 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 червня 2026 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Рощиною М.О., на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.
Витребувано з Деснянського районного суду м. Києва матеріали цивільної справи № 754/20744/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.
09 червня 2026 року матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2026 року призначено справу до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Кишеня В.С. заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначивши, що наведені в ній доводи є такими, що не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, зводяться до суб`єктивного тлумачення обставин справи та фактично спрямовані на переоцінку доказів, які вже були предметом всебічного та повного дослідження судом першої інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише
у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом встановлено, що 20.04.2021 Деснянським районним суд міста Києва видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 16.04.2021 і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно довідки про доходи від 26.12.2025, відповідач ОСОБА_2 працевлаштований, працює на посаді водія транспортного засобу з 01.03.2024 та отримує заробітну плату у розмірі 8800,00 грн. (а.с.84).
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий
і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі
№ 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Разом із тим стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначення розміру аліментів. Так, згідно із частиною першою цієї статті, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність
у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 як на підставу заявлених вимог щодо зміни способу стягнення аліментів вказувала вказувала на погіршення свого майнового стану та сина, а саме винаймає житло, а також стан здоров`я сина.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом
у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Апеляційний суд установив, що у порушення наведених норм процесуального права сторона позивача не надала належних та допустимих доказів про зміну майнового стану ОСОБА_2 , внаслідок чого він має змогу сплачувати аліменти в більшому розмірі, а ніж визначено судовим наказом. Працевлаштування платника аліментів на роботу не є беззаперечним та об?єктивним критерієм, за яким суд має право змінити спосіб стягнення аліментів. Такий критерій має бути оцінений разом з іншими.
Суд першої інстанції надав належну та вірну оцінку всім наданим доказам по справі та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, вірно застосувавши норми матеріального права.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рощиної М.О. без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 березня 2026 року - без змін, оскільки підстав для його скасування немає.
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги представника ОСОБА_6 - адвоката Кушніра С. Б. без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рощиної Марії Олексіївни залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua