Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення плати за користування житлом
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №759/23664/25
Суддя: Невідома Тетяна Олексіївна
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2026 року м. Київ
Справа № 759/23664/25
Провадження: № 22-ц/824/12747/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Журавльова Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1
на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Ключник А. С.,
у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
У жовтні 2025 року КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що відповідач, ОСОБА_1 , є споживачем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, постачання теплової енергії та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , однак належним чином не виконує зобов`язань щодо їх своєчасної та повної оплати.
Зазначав, що житлово-комунальні послуги надавалися до квартири відповідача, яка підключена до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, проте відповідач систематично не здійснював оплату за спожиті послуги, унаслідок чого утворилася заборгованість.
Зокрема, за період із 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення становить 7 183,30 грн, з централізованого постачання гарячої води - 7 073,21 грн, а за період із 01 листопада 2021 року за послуги з постачання теплової енергії - 24 858,81 грн та постачання гарячої води - 9 465,58 грн.
Крім основної заборгованості, позивачем нараховано інфляційні втрати, три проценти річних, пеню, а також плату за абонентське обслуговування та обслуговування вузла комерційного обліку.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати житлово-комунальних послуг, позивач просив стягнути з нього заборгованість у загальному розмірі 61 751,10 грн та понесені судові витрати.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2026 року позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 7183,30 грн. (рахунок № НОМЕР_1 ); інфляційну складову боргу у розмірі 1213,98 грн., три відсотки річних у розмірі 341,26 грн. (рахунок № НОМЕР_2 ); заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 7073,21 грн. (рахунок № НОМЕР_3 ); інфляційну складову боргу у розмірі 1195,37 грн., три відсотки річних у розмірі 336,03 грн. (рахунок № НОМЕР_2 ); заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 24858,81 грн. (рахунок № НОМЕР_1 ); інфляційну складову боргу у розмірі 3438,41 грн., три відсотки річних у розмірі 982,00 грн., пеня у розмірі 1194,77 грн. (рахунок № НОМЕР_2 ); заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 9465,58 грн. (рахунок № НОМЕР_3 ); інфляційну складову боргу у розмірі 1190,18 грн., три відсотки річних у розмірі 337,11 грн., пеня у розмірі 410,15 грн. (рахунок № НОМЕР_2 ); заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1557,02 грн; (рахунок № НОМЕР_4 ); заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі831,05грн; (рахунок № НОМЕР_5 ); заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 142,87 грн, (рахунок № НОМЕР_6 ).
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» ЄДРПОУ40538421 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, 3028 грн.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Журавльов О. М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, рішення просив скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції допустив істотні порушення норм процесуального права, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, не отримував копії позовної заяви з доданими до неї документами та ухвали про відкриття провадження від 09 жовтня 2025 року, у зв`язку з чим був позбавлений можливості подати відзив, докази, заперечення проти позовних вимог, а також заяву про застосування позовної давності.
Вказував, що суд не з`ясував належним чином обставин виникнення між сторонами договірних правовідносин, не врахував відсутності укладеного з відповідачем договору про надання житлово-комунальних послуг та безпідставно застосував положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, яка, на думку відповідача, не підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, зазначав, що позивач не надав належних і достатніх доказів на підтвердження обсягів фактично наданих послуг та розміру заборгованості, зокрема, детального помісячного розрахунку нарахувань із зазначенням застосованих тарифів і показників загальнобудинкових засобів обліку.
Також посилався на пропуск позивачем строку позовної давності щодо частини заявлених вимог та неправомірність нарахування інфляційних втрат, трьох процентів річних і пені під час дії воєнного стану всупереч положенням постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206.
Окремо наголошував, що позивач не звертався до відповідача з претензіями щодо погашення заборгованості, чим, на його переконання, порушив право останнього на досудове врегулювання спору.
За наведених обставин вважав, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог та ухвалив рішення без повного і всебічного з`ясування обставин справи.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 12 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року здійснює надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, зокрема до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач, ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що зазначений житловий будинок підключений до системи централізованого теплопостачання, а позивач здійснює нарахування плати за надані послуги відповідно до встановлених тарифів.
Водночас, відповідач належним чином не виконував обов`язку щодо своєчасної та повної оплати спожитих житлово-комунальних послуг, унаслідок чого утворилася заборгованість.
Зокрема, за період з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення становить 7 183,30 грн, з централізованого постачання гарячої води - 7 073,21 грн, а за послуги, надані починаючи з 01 листопада 2021 року, заборгованість із постачання теплової енергії становить 24 858,81 грн, із постачання гарячої води - 9 465,58 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості з плати за абонентське обслуговування та обслуговування вузла комерційного обліку, а також інфляційних втрат, трьох процентів річних і пені, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань.
Згідно з поданими позивачем розрахунками загальний розмір заборгованості, з урахуванням додаткових нарахувань, становить 61 751,10 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту надання відповідачу житлово-комунальних послуг, наявності у нього обов`язку щодо їх оплати та відсутності належних доказів погашення заборгованості, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заявлених позивачем сум.
Перевіряючи законність та обґрунтованість таких висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.
Встановлено, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення, постачання теплової енергії та гарячої води, виконавцем яких у спірні періоди виступав позивач.
Правовідносини між сторонами регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях відповідно до встановлених нормативів, норм і стандартів.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 зазначеного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за встановленими тарифами та у строки, визначені законодавством і відповідними договорами.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату житлово-комунальних послуг щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 8 Правил № 630 передбачено, що послуги надаються споживачу на підставі договору, укладеного на основі типового договору про надання відповідних послуг.
Згідно з частиною другою статті 638 та частиною другою статті 642 ЦК України договір може бути укладений шляхом акцепту пропозиції, зокрема шляхом вчинення особою дій, які свідчать про прийняття умов договору. Отримання споживачем житлово-комунальних послуг та їх фактичне споживання є підтвердженням існування між сторонами договірних правовідносин незалежно від наявності письмово оформленого договору.
Відповідно до пункту 18 Правил № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 20 Правил № 630 передбачено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку теплової енергії та води або згідно із затвердженими нормативами споживання на підставі платіжних документів.
Частиною першою статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата виконавцю за індивідуальним договором про надання комунальної послуги включає також плату за абонентське обслуговування.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а згідно з частиною першою статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо не виконав його у встановлений строк.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Крім того, відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі, визначеному договором, але не вище встановленого законом розміру.
Установивши, що КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року - послуг з постачання теплової енергії та гарячої води у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , споживачем яких є відповідач ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у останнього обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплачувати отримані житлово-комунальні послуги.
Матеріалами справи підтверджується, що на обґрунтування заявлених вимог позивачем надано розрахунки заборгованості за відповідними видами житлово-комунальних послуг, зокрема за централізоване опалення та централізоване постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року, а також за постачання теплової енергії та гарячої води починаючи з 01 листопада 2021 року.
Відповідно до зазначених розрахунків заборгованість відповідача за спожиті послуги з централізованого опалення становить 7 183,30 грн, з централізованого постачання гарячої води - 7 073,21 грн, з постачання теплової енергії - 24 858,81 грн та з постачання гарячої води - 9 465,58 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості з плати за абонентське обслуговування та обслуговування вузла комерційного обліку.
Водночас матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості, а також належних і допустимих доказів, які б спростовували правильність здійснених позивачем нарахувань або підтверджували інший розмір боргу.
Доказів ненадання житлово-комунальних послуг, надання їх неналежної якості чи здійснення перерахунку їх вартості матеріали справи також не містять.
При цьому сама по собі відсутність укладеного між сторонами письмового договору не звільняє споживача від обов`язку оплатити фактично отримані житлово-комунальні послуги, а ненаправлення позивачем досудової претензії не свідчить про відсутність у нього права на звернення до суду за захистом порушеного права.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту надання відповідачу житлово-комунальних послуг та наявність правових підстав для стягнення заборгованості за їх споживання, а також плати за абонентське обслуговування та обслуговування вузла комерційного обліку.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки зобов`язання щодо оплати житлово-комунальних послуг є грошовим, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення наведеної норми закону.
Водночас, відповідальність споживача за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені передбачена положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з урахуванням установлених законодавством обмежень.Колегія суддів враховує, що правове регулювання нарахування та стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних і пені за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг у період дії воєнного стану визначається, зокрема, положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405.
Зазначеним нормативно-правовим актом установлювалися обмеження щодо нарахування та стягнення відповідних платежів, які підлягають застосуванню з урахуванням періоду їх нарахування та території, на якій надавалися житлово-комунальні послуги.
За умови дотримання цих обмежень прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань з оплати житлово-комунальних послуг є підставою для стягнення передбачених законом додаткових нарахувань.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності укладеного між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Як установлено судом першої інстанції, 28 березня 2018 року в газеті «Хрещатик» № 34 (5085) опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) щодо надання КП «Київтеплоенерго» послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а також текст відповідного договору.
Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2024 року у справі № 755/292/22, досліджуючи правовідносини щодо надання КП «Київтеплоенерго» житлово-комунальних послуг, також звернув увагу на опублікування зазначеного договору в газеті «Хрещатик» та його характер як договору приєднання.
Отже, оприлюднення умов договору шляхом їх опублікування у друкованому виданні свідчить про доведення виконавцем до відома споживачів пропозиції щодо укладення відповідного договору.
При цьому відсутність підписаного відповідачем окремого примірника договору сама по собі не спростовує виникнення між сторонами правовідносин з надання житлово-комунальних послуг та не звільняє споживача від обов`язку оплатити фактично отримані послуги.
За таких обставин, посилання відповідача на відсутність договірних відносин між сторонами не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги щодо неналежного застосування судом першої інстанції положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» також не дають підстав для висновку про неправильне вирішення спору, оскільки апелянтом не обґрунтовано, яким чином наведені ним відмінності у правовому регулюванні спірних відносин вплинули на виникнення чи обсяг грошових зобов`язань відповідача.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності обсягів наданих житлово-комунальних послуг та необґрунтованості здійснених позивачем нарахувань.
На підтвердження заявлених вимог КП «Київтеплоенерго» долучило до матеріалів справи відповідні розрахунки заборгованості за кожним видом житлово-комунальних послуг, у яких відображено періоди нарахувань, їх розміри, відомості про здійснені платежі та залишок заборгованості.
Зазначені розрахунки дають можливість встановити складові заявленої до стягнення заборгованості та перевірити її розмір, а тому посилання відповідача на відсутність належного документального підтвердження позовних вимог не заслуговують на увагу.
При цьому, відповідачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили про неправильність застосованих позивачем тарифів, визначених обсягів споживання чи врахування здійснених платежів, а також не надано доказів, які б спростовували відомості, відображені у поданих розрахунках.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що суд першої інстанції неправильно визначив розмір заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, оскільки відповідні висновки ґрунтуються на досліджених доказах, оцінених у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України.
Не заслуговують на увагу й посилання відповідача на недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору, оскільки законодавством не встановлено обов`язкового претензійного порядку вирішення спорів про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність нарахування інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені під час дії воєнного стану колегія суддів зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» було встановлено заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість населення за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги.
У період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року зазначена заборона поширювалася на всю територію України, у тому числі на місто Київ.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 внесено зміни до постанови № 206, якими обмежено дію відповідної заборони, зокрема, територіями, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані Російською Федерацією, відповідно до встановлених законодавством умов.
Оскільки місто Київ не віднесене до територій, на які після 30 грудня 2023 року поширюється зазначена заборона, нарахування інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені за прострочення оплати житлово-комунальних послуг за період після цієї дати не суперечить положенням постанови № 206.
Отже, саме по собі нарахування позивачем відповідних платежів у період дії воєнного стану не свідчить про їх неправомірність, оскільки визначальне значення мають періоди, за які здійснено такі нарахування, та встановлені законодавством обмеження.
Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи та дійшла таких висновків.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання вимог процесуального закону суд першої інстанції направив ОСОБА_1 за адресою його зареєстрованого місця проживання копію ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами.
Водночас зазначене рекомендоване поштове відправлення повернулося до суду без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».
Інших належних доказів вручення відповідачу відповідних процесуальних документів або доведення до його відома інформації про відкриття провадження у справі в інший передбачений законом спосіб матеріали справи не містять.
Відповідно до частини першої статті 190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а відповідачу одночасно з копією ухвали про відкриття провадження надсилаються копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Згідно зі статтею 178 ЦПК України відповідач має право викласти заперечення проти позову у відзиві, який подається у строк, встановлений судом.
За змістом статті 279 ЦПК України розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а у випадку розгляду справи без повідомлення учасників справи суд вирішує спір за наявними матеріалами.
Отже, розгляд справи без виклику сторін не звільняє суд від обов`язку забезпечити відповідачу можливість ознайомитися з пред`явленими вимогами та реалізувати передбачені процесуальним законом права.
Повернення поштового відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» саме по собі не підтверджує факту вручення адресату процесуальних документів та не є тотожним відмові від їх отримання.
З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що відповідач не був належним чином поінформований про відкриття провадження у справі, унаслідок чого був позбавлений реальної можливості подати відзив на позовну заяву, надати докази та заперечення, а також заявити про застосування позовної давності до пред`явлених вимог.
Такі обставини свідчать про порушення судом першої інстанції принципів змагальності сторін та рівності учасників судового процесу, закріплених статтями 12, 13 ЦПК України, а також процесуальних гарантій справедливого судового розгляду, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому колегія суддів враховує, що справа розглядалася судом першої інстанції без проведення судового засідання та виклику учасників справи, а тому наведене порушення підлягає оцінці з погляду його істотності та впливу на правильність вирішення спору, а не як безумовна підстава для скасування рішення, передбачена пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України.
Оскільки відповідач був позбавлений можливості заявити про застосування позовної давності під час розгляду справи судом першої інстанції, а відповідну заяву подав разом з апеляційною скаргою, колегія суддів вважає за необхідне надати їй правову оцінку з урахуванням установлених обставин неналежного інформування відповідача про відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як убачається з матеріалів справи, заявлена позивачем до стягнення заборгованість за житлово-комунальні послуги виникла починаючи з травня 2018 року та формувалася внаслідок невнесення відповідачем щомісячних платежів за спожиті послуги.
Отже, з огляду на періодичний характер відповідних грошових зобов`язань, перебіг позовної давності щодо кожного щомісячного платежу підлягає обчисленню окремо, з моменту настання строку його оплати.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що протягом періоду виникнення спірної заборгованості законодавством установлювалися особливості обчислення строків позовної давності.
Зокрема, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України було передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин на території України діяв з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Крім того, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX, передбачалося продовження строків, визначених, зокрема, статтею 257 ЦК України, на строк дії воєнного стану.
Отже, при визначенні спливу позовної давності щодо заборгованості, яка почала виникати з травня 2018 року, необхідно враховувати не лише загальну трирічну тривалість цього строку, а й установлені законодавством періоди його продовження.
Сам по собі факт виникнення частини заборгованості більш ніж за три роки до звернення позивача до суду в жовтні 2025 року не свідчить про сплив позовної давності, оскільки такий висновок не враховує особливостей її обчислення під час карантину та воєнного стану.
Водночас відповідач, посилаючись на пропуск позивачем позовної давності, не навів належного обґрунтування її спливу щодо конкретних щомісячних платежів з урахуванням зазначених законодавчих положень.
За таких обставин наведені в апеляційній скарзі доводи про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності не можуть бути визнані обґрунтованими лише з підстав, на які посилається відповідач.
Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги є обґрунтованими та підтверджуються належними і достатніми доказами.
Разом з тим, установлене колегією суддів порушення процесуальних прав відповідача, пов`язане з неврученням йому ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з доданими документами, свідчить про недотримання судом першої інстанції вимог процесуального закону щодо забезпечення змагальності сторін та можливості реалізації відповідачем права на захист.
Відповідно до частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку про необхідність скасування рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2026 року з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову КП «Київтеплоенерго» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 61 751,10 грн, яка складається із: заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року - 7 183,30 грн, інфляційних втрат - 1 213,98 грн та трьох процентів річних - 341,26 грн; заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за цей самий період - 7 073,21 грн, інфляційних втрат - 1 195,37 грн та трьох процентів річних - 336,03 грн; заборгованості за послуги з постачання теплової енергії починаючи з 01 листопада 2021 року - 24 858,81 грн, інфляційних втрат - 3 438,41 грн, трьох процентів річних - 982,00 грн та пені - 1 194,77 грн; заборгованості за послуги з постачання гарячої води починаючи з 01 листопада 2021 року - 9 465,58 грн, інфляційних втрат - 1 190,18 грн, трьох процентів річних - 337,11 грн та пені - 410,15 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії - 1 557,02 грн;з аборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води - 831,05 грн;з аборгованості за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення - 142,87 грн.
Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення районного суду виключно з процесуальних підстав, пов`язаних із неналежним повідомленням відповідача про відкриття провадження у справі, на що останній посилався в апеляційній скарзі, та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у тому самому обсязі, підстав для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції, немає.
Відтак судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, тоді як витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за відповідачем.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу адвоката ЖуравльоваОлександраМиколайовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ 40538421, адреса: м. Київ, пл.І.Франка, 5) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 61 751,10 грн, а саме:
за послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року - 7 183,30 грн, інфляційні втрати - 1 213,98 грн, три проценти річних - 341,26 грн;
за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року - 7 073,21 грн, інфляційні втрати - 1 195,37 грн, три проценти річних - 336,03 грн;
за послуги з постачання теплової енергії починаючи з 01 листопада 2021 року - 24 858,81 грн, інфляційні втрати - 3 438,41 грн, три проценти річних - 982,00 грн, пеню - 1 194,77 грн;
за послуги з постачання гарячої води починаючи з 01 листопада 2021 року - 9 465,58 грн, інфляційні втрати - 1 190,18 грн, три проценти річних - 337,11 грн, пеню - 410,15 грн;
заборгованість із плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії - 1 557,02 грн;
заборгованість із плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води - 831,05 грн;
заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення - 142,87 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ 40538421, адреса: м. Київ, пл.І.Франка, 5) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028 грн..
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура
Оригінал: reyestr.court.gov.ua