Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №361/83/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/6132/2026

справа №361/83/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.,

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Кабриль Юлією Володимирівною, на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Писанця Н.В., дата складення повного рішення не зазначена,

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів поданої заяви.

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Вимоги заяви мотивує тим, що з жовтня 2017 року по липень 2024 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно планували покупки та спільно витрачали кошти, купували майно в інтересах сім`ї.

19 липня 2024 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 . 11 вересня 2024 року на підставі наказу №261 ОСОБА_2 прийнятий на посаду старшого стрільця військової частини НОМЕР_1 .

02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 отримала сповіщення сім`ї про зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 25 вересня 2024 року в населеному пункті Медвежжя Курської області.

За фактом зникнення ОСОБА_2 заявниця звернулась до Дарницького управління поліції Головного управління національної поліції у м.Києві із заявою про вчинення злочину, на підставі якої 04 жовтня 2024 року внесено відомості про кримінальне провадження за №12024100020004080.

В кінці жовтня 2024 року ОСОБА_1 отримала речі зниклого безвісти ОСОБА_2 від командира військової частини.

Вказує, що факт спільного проживання підтверджується перепискою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із мобільного застосунку "Viber", поясненнями свідків. Крім цього, із виписки із карткового рахунку убачається, що 25 серпня 2024 року ОСОБА_2 надіслав заявниці 4 000,00 гривень та 1 000,00 гривень, що, на думку заявниці, підтверджує факт утримання ОСОБА_2 заявниці.

Встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 необхідне заявниці для вжиття відповідних заходів щодо здійснення пошуку чоловіка, сприяння визволенню його з полону (у разі, якщо він перебуває у полоні), а у разі його загибелі встановлення причин смерті, повернення тіла, поховання тощо. Крім того, у разі задоволення заяви, заявниця матиме можливість скористатись правом на отримання грошового забезпечення, як дружини безвісно відсутнього військовослужбовця.

Мотивуючи наведеним, просить установити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з жовтня 2017 року по серпень 2024 року.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.

Відмовивши у задоволенні заяви, суд першої інстанції вказав, що заявницею не доведено заявлених вимог.

Суд вказав, що докази, на які ОСОБА_1 посилається як на підставу задоволення заявлених вимог, є показання свідків, а також докази спілкування із загиблим у соціальних мережах, наявність на зберіганні у заявниці оригіналів документів загиблого. При цьому, свідки зазначали про неперіодичні зустрічі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у різних місцевостях, та про обізнаність щодо їх спільного проживання зі слів ОСОБА_1 .

Суд вказав, що вищевказані докази не можуть беззаперечно свідчити про проживання заявниці та загиблого військовослужбовця однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.

Суд першої інстанції також зазначив, що встановлення факту спільного проживання заявника із загиблим військовослужбовцем як чоловіка та жінки не дає правових підстав для віднесення заявника до кола осіб, які згідно статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця (тобто, в цьому випадку не породжує юридичного наслідку для заявника). Отже, рішення суду про встановлення факту проживання із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є належним і допустимим підтвердженням статусу дружини.

Юридичний факт по своїй суті це передумова правовідносин, встановлення його може бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження лише за умови, що він має юридичний характер, тобто відповідно до закону викликає юридичні наслідки, такі як виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій.

Суд зауважив на відсутності сформованої заявником мети звернення до суду із заявою про встановлення факту, оскільки вказана нею у заяві мета - для отримання грошової допомоги від Міністерства оборони України - не знайшла свого підтвердження, оскільки заявник не зверталась станом на день ухвалення рішення до Міністерства оборони України з такою заявою, не отримала відмови, тому вважати, що лише встановленням такого факту права заявниці будуть відновлені - не є можливим.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Кабриль Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неправильне встановлення фактичних обставин у справі.

Зазначає, що на підтвердження факту проживання однією сім`єю заявницею подані належні та допустимі докази, а саме: письмові пояснення та показання свідків, спільні фотографії й відеозаписи, листування у месенджері "Viber", банківські виписки щодо переказів коштів від ОСОБА_2 , документи та особисті речі військовослужбовця.

Вказує, що допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що заявниця та ОСОБА_2 з 2017 року спільно проживали, вели господарство, мали спільний бюджет і сімейні стосунки. Свідки зазначали, що ОСОБА_2 представляв заявницю як свою дружину, вони разом відпочивали, вели побут, приймали гостей як подружжя. Свідок ОСОБА_4 також підтвердила теплі сімейні відносини та ставлення ОСОБА_2 до неї як до доньки.

Уважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недостатність доказів та фактично не надав оцінки всім доказам у їх сукупності, зокрема не дослідив фотоматеріали та відеозаписи, долучені до справи. Висновок суду про відсутність сформованої мети звернення до суду є необґрунтованим, оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю необхідне не лише для можливого отримання виплат, а й для реалізації інших прав заявниці, зокрема щодо отримання статусу члена сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця, звернення до уповноважених органів щодо пошуку та можливого перебування особи у полоні, користування майном та отримання соціальних гарантій.

Крім того, суд першої інстанції помилково застосував положення законодавства, які регулюють правовідносини у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, хоча ОСОБА_2 має статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Тому висновок суду про нереалізацію заявницею права на одноразову грошову допомогу є безпідставним.

Звертає увагу, що встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу передбачає доведення саме сукупності обставин: спільного проживання, ведення господарства, наявності спільного бюджету, взаємної підтримки та сімейних відносин.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належними та допустимими доказами проживання однією сім`єю можуть бути свідчення свідків, спільні фотографії, листування, документи про спільне ведення господарства, переказ коштів, докази спільного побуту та взаємної підтримки.

Відповідно до статей 77-80 ЦПК України суд повинен оцінювати належність, допустимість, достовірність кожного доказу та їх сукупність. Вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зазначила, що у цивільному процесі застосовується стандарт більшої переконливості та баланс вірогідностей, а не доказування «поза розумним сумнівом».

Звертає увагу, що у цій справі спір про право відсутній, а матеріали справи не містять відомостей про інших осіб, які претендують на відповідний статус чи соціальні виплати. Родичі першого та другого ступеня споріднення ОСОБА_2 померли.

Таким чином, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив подані докази, не врахував правові висновки Верховного Суду та дійшов передчасного й необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі №524/10054/16 та від 25 вересня 2024 року у справі №461/8250/20.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

05 лютого 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив Міністерства оборони України на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву посилається на необґрунтованість апеляційної скарги.

Зазначає, що відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом та мають взаємні права та обов`язки. Частинами 1, 2 статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, а проживання однією сім`єю без шлюбу саме по собі не породжує прав та обов`язків подружжя.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 зазначено, що обов`язковими ознаками сімейних відносин є спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та витрат, спільного харчування, придбання майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, взаємна допомога та інші обставини, які свідчать про реальність сімейних відносин.

Сам по собі факт близьких стосунків чи проживання за однією адресою не є достатнім для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Належними доказами фактичних шлюбних відносин є докази ведення спільного господарства, спільного бюджету, спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. При цьому фотографії, показання свідків, листування чи сама лише реєстрація місця проживання не можуть бути визначальними доказами.

Вказує, що заявницею не надано належних та допустимих доказів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, спільних витрат, участі у витратах на утримання житла, набуття майна за спільні кошти чи існування взаємних прав та обов`язків подружжя. Навпаки, заявниця зазначає, що за час спільного проживання жодного майна сторонами не набувалося. Подані довідки про місце проживання, декларації із сімейним лікарем, фотографії, листування у месенджерах та довідки органів місцевого самоврядування не підтверджують фактичних шлюбних відносин. Показання свідків мають узагальнений характер та переважно підтверджують лише факт спільного проживання, але не свідчать про існування відносин, притаманних подружжю.

Звертає увагу, що відповідно до Порядку №884, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, виплата грошового забезпечення сім`ям безвісно відсутніх військовослужбовців здійснюється виключно особам, визначеним пунктом 7 цього Порядку. У разі загибелі військовослужбовця право на одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року та статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" може виникнути у особи, яка проживала із загиблим однією сім`єю без шлюбу, лише за умови встановлення такого факту судовим рішенням, що набрало законної сили.

Суд першої інстанції належним чином дослідив обставини справи, правильно оцінив надані докази та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Мотивуючи наведеним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

5. Позиція учасників справи.

21 серпня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Кабриль Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про долучення доказів, до якого долучено фотознімки, що на думку заявниці підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період з 2017 року по 2024 рік. Крім цього до клопотання долучено скріншоти електронного листування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відеозаписи та вітальні листівки для ОСОБА_1 від ОСОБА_2 .

В судовому засіданні адвокат Кабриль Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала подану апеляційну скаргу, просила суд її задовольнити.

Представник Міністерства оборони України - ОСОБА_22 просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання за клопотанням заявниці про прийняття доказів, долучених до клопотання від 21 серпня 2026 року, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до частини 3 статі 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Предметом розгляду у цій справі є встановлення юридичного факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з жовтня 2017 року по серпень 2024 року, що має значення для реалізації заявницею особистих немайнових та майнових прав, зокрема пов`язаних із набуттям статусу члена сім`ї військовослужбовця, зниклого безвісти за особливих обставин, отриманням передбачених законодавством соціальних гарантій та виплат, а також зверненням до уповноважених органів з питань розшуку військовослужбовця.

Водночас установлення зазначеного факту потребує з`ясування не лише обставин спільного проживання заявниці та ОСОБА_2 за однією адресою, а й характеру їхніх взаємовідносин, наявності між ними спільного побуту, господарства, бюджету, взаємної підтримки та інших ознак сімейних відносин, притаманних подружжю. Відтак, з огляду на предмет доказування у цій справі, оцінка обставин спільного життя заявниці та ОСОБА_2 має здійснюватися на підставі всієї сукупності доказів, які в своїй взаємодії можуть підтвердити або спростувати існування між ними фактичних сімейних відносин.

За таких обставин, ураховуючи, що долучені до клопотання фотознімки, скриншоти електронного листування, відеозаписи та вітальні листівки стосуються обставин взаємин заявниці та ОСОБА_2 упродовж періоду, щодо якого заявлено вимогу, та можуть мати значення для правильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись завданням цивільного судочинства щодо забезпечення повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи, уважає за можливе прийняти зазначені докази та долучити їх до матеріалів справи з подальшою оцінкою в сукупності з іншими наявними у справі доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Кабриль Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , пояснення представника Міністерства оборони України - ОСОБА_22, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З даних довідки №6961 від 08 серпня 2024 року убачається, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_2 з 20 липня 2024 року по теперішній час (том 1 а.с. 41).

Згідно даних сповіщення сім`ї (близьких родичів) зниклого безвісти від 02 жовтня 2024 року, направленого за адресою АДРЕСА_1 , убачається, що цивільний чоловік, солдат в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 , зник безвісти 25 вересня 2024 року в населеному пункті Медвежжя Курської області захищаючи суверенітет та незалежність України (том 1 а.с.42).

З даних витягу з наказу №3158 від 26 листопада 2024 року "Про результати службового розслідування за фактом зникнення солдата ОСОБА_2 " убачається, що старшого стрільця 2 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата призваного по мобілізації ОСОБА_2 , уважати таким, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, здійсненні відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, за обставин, що загрожували смертю, внаслідок дії збоку Збройних сил російської федерації в районі ведення бойових дій зник безвісті (том 1 а.с. 43-46).

На підтвердження обґрунтованості вимог заяви про встановлення факту заявницею надано опитування ОСОБА_3 (том 1 а.с. 54-56), ОСОБА_7 (том 1 а.с. 57-59), ОСОБА_6 (том 1 а.с. 60-62), ОСОБА_8 (том 1 а.с. 63-65), ОСОБА_4 (том 1 а.с. 66-69), ОСОБА_5 (том 1 а.с. 70-72), ОСОБА_9 (том 1 а.с. 73-75), ОСОБА_10 (том 1 а.с. 76-78), ОСОБА_11 (том 1 а.с. 79-81), ОСОБА_12 (том 1 а.с. 82-84), ОСОБА_13 (том 1 а.с. 85-87), ОСОБА_14 (том 1 а.с. 88-89) в порядку пункту 7 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Крім цього, у суді апеляційної інстанції заявницею надано спільні фотознімки, відеозаписи та скріншоти електронного листування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 липня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, витребувано із Першої київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи щодо майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

17 серпня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла копія спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Відповідно до даних спадкової справи убачається, що 14 березня 2026 року ОСОБА_15 звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою. Згідно якої повідомив про прийнятя спадщину після померлого племінника ОСОБА_2 (том 3 а.с. 2).

З даних свідоцтва про народження НОМЕР_3 та НОМЕР_4 убачається, що ОСОБА_16 та ОСОБА_17 є батьками ОСОБА_15 та ОСОБА_18 (том 3 а.с. 9, 14).

З даних свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 убачається, що 05 січня 1973 року між ОСОБА_19 та ОСОБА_18 зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_18 змінила прізвище на " ОСОБА_20 " (том 3 а.с. 15).

З даних витягу з державного реєстру актів цивільного стану №00056873908 від 03 березня 2026 року убачається, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_19 та ОСОБА_21 (том 3 а.с. 17).

З даних свідоцтва про смерть НОМЕР_6 убачається, що ОСОБА_21 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 3 а.с. 16).

З даних свідоцтва про смерть НОМЕР_7 убачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 3 а.с. 36).

23 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Таранушенко В.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 (том 3 а.с. 35).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає, зокрема, справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За правилами пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами та доповненнями від 25 травня 1998 року, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 712/10959/17, від 27 грудня 2019 року у справі № 371/669/15-ц, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Звернувшись до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, заявниця вказувала, що встановлення факту потрібне заявниці для вжиття відповідних заходів щодо здійснення пошуку чоловіка, сприяння визволенню його з полону (у разі, якщо він перебуває у полоні), а у разі його загибелі встановлення причин смерті, повернення тіла, поховання тощо. Крім того, у разі задоволення заяви, заявниця матиме можливість скористатись правом на отримання грошового забезпечення, як дружини безвісно відсутнього військовослужбовця.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Із матеріалів справи убачається, що заявниця звернулася до суду з метою встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу та факту перебування у статусі члена його сім`ї. Отже, встановлення заявленого факту безпосередньо впливає на виникнення у заявниці спірних матеріальних прав та зміну обсягу прав інших осіб.

16 вересня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_15 , у якій останній вказує, що є дядьком померлого ОСОБА_2 та єдиним родичем. Крім цього у заяві заперечує обставини щодо спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період, який є предметом розгляду. Вказує, що прийняте у справі рішення буде впливати на права та інтереси ОСОБА_15 як спадкоємця третьої черги.

Із матеріалів спадкової справи убачається, що після смерті ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_15 , який є рідним братом матері померлого ОСОБА_21 та, відповідно, його дядьком.

Таким чином, установлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу впродовж заявленого періоду може мати безпосередній вплив на визначення кола спадкоємців, черговості спадкування та обсягу спадкових прав ОСОБА_15 і ОСОБА_1 .

Наведене свідчить про наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_15 спору щодо суб`єктивних цивільних прав, який не може бути вирішений у порядку окремого провадження шляхом установлення юридичного факту.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, розглянувши заяву ОСОБА_1 по суті в порядку окремого провадження, не врахував наявність обставин, які свідчать про наявність спору про право, що призвело до помилкового вирішення справи.

Відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково із залишенням позовної заяви без розгляду у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За установлених обставин, ураховуючи, що під час апеляційного розгляду справи установлено наявність спору про право, який не може бути вирішений у порядку окремого провадження, колегія суддів доходить висновку, що рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2025 року підлягає скасуванню, а заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу слід залишити без розгляду відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 377, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Кабриль Юлією Володимирівною, задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 05 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова