Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №754/4481/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №754/4481/26

Суддя: Ігнатов Роман Миколайович

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Ігнатов Р.М., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Орлова Олександра Олеговича в режимі відеоконференцзв'язку, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 10 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 05.03.2026 о 00:50 год. в м. Київ по вул. Р. Рейгана, 2-Г, керував автомобілем, марки «Hyundai I10», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння..

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 10 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Деснянського районного суду м. Києва від 10 червня 2026 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог вказав, що судом першої інстанції протягом розгляду справи було обмежено в можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Зазначає, що під час розгляду справи було проігноровано клопотання про відкладення розгляду справи та здійснено розгляд за відсутності учасників процесу.

Разом з тим, не відповідають висновки суду першої інстанції фактичним обставинам справ, а саме, в матеріалах справи відсутні докази керування транспортним засобом, а працівники поліції під`їхали до автомобіля, який був запаркований та стояв нерухомо.

Також звертає увагу суду, що під час спілкування з працівниками поліції, до моменту вимоги щодо проходження огляду на стан сп`яніння, працівниками поліції не роз`яснено йому права та обов`язки.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_1 - адвоката Орлова О.О., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, його пояснення та відповіді на запитання суду, вивчивши письмові матеріали справи та відеозапис, який стосувався обставин вчиненого правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Що стосується можливої участі у судовому засіданні прокурора, то суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду апеляційної скарги, він не збирає нових доказів, а лише частково, у разі необхідності, за клопотанням сторони захисту у разі його задоволення може передослідити вже наявні у матеріалах справи докази, на які посилається суд першої інстанції, і заслухати додаткові пояснення захисника якщо такі є і, відповідно суд за таких обставин не перебирає на себе функцію сторони обвинувачення.

Крім того, у аналогічних справах Київська міська прокуратура направляла ряд листів з ідентичним змістом, зокрема лист № 23-153вих-22 від 17.11.2022 року, у яких вказувала, що законодавством України прокуратуру не наділено повноваженнями щодо підтримання обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, таким чином участь прокурора у розгляді такої категорії справ законом не передбачена та буде виходити за межі повноважень органів прокуратури. Вказану позицію Київська міська прокуратура просить враховувати при розгляді аналогічних справ.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, своє рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом обґрунтовано тим, що обставини вчинення ним даного правопорушення знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового розгляду та підтверджується зібраними по справі матеріалами в сукупності.

Разом з тим, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 та безпосередньо вказані ним під час апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції встановив, що наведені вище висновки суду так само як і докази, зібрані по справі, на які суд посилається у своїй постанові, не дають підстав вважати, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.

Зокрема, як встановлено під час апеляційного розгляду, протокол про адміністративне правопорушення, який було складено щодо ОСОБА_1 , а також інші докази, як окремо, так і в сукупності, не можуть бути достатнім підтвердженням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, що останній керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння за обставин, які зазначені у вказаному протоколі, оскільки всупереч висновкам суду, доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог, передбачених ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення допустив неповноту судового розгляду.

Так, слушними є доводи апеляційної скарги в частині відсутності доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять даних про те, що поліцейські у той чи інший спосіб виявили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зафіксувавши цей факт доказами, які би не викликали жодного сумніву.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Крім того, апеляційний суд вважає такими, що заслуговують на увагу твердження апелянта щодо порушення їх права на захист, оскільки на час винесення постанови 10.06.2026, захисник - адвокат Орлов О.О. перебував на лікарняному, а ОСОБА_1 у відрядженні. З урахуванням вказаних обставин стороною захисту було подано клопотання про відкладення розгляду справи, з долученням доказів поважності причин їх неприбуття, однак судом першої інстанції дане клопотання залишено без задоволення, та розглянуто справу за відсутності учасників процесу.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд акцентує свою увагу на тому, що стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події після повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов`язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, яка, згідно з приписами ст. 252 КУпАП, повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, в тому числі відеозапис з боді-камер інспекторів патрульної поліції, в яких відсутні будь які докази, які підтверджували б той факт, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності дійсно керувала транспортним засобом, враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова судді Деснянського районного суду м. Києва від 10 червня 2026 року скасуванню із закриттям провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 цього Кодексу.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 10 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов

Справа № 754/4481/26

Апеляційне провадження № 33/824/3467/2026

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

Суддя у першій інстанції - Татаурова І.М.

Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua