Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №753/18489/24 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №753/18489/24

Суддя: Музичко Світлана Григорівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

справа № 753/18489/24

провадження № 22-ц/824/3206/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Ратнікової В.М., Сушко Л.П.

при секретарі: Яхно П.А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: Житлово-експлуатаційна дільниця № 209 Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Дарницького району в м. Києві, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 березня 2025 року, постановлене під головуванням судді Каліушка Ф.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-експлуатаційної дільниці № 209 Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Дарницького району в м. Києві та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Житлово-експлуатаційної дільниці № 209 Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва (далі по тексту - відповідач 1) та ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , відповідач 2), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідачів на його користь майнову шкоду в розмірі 108 860,00 грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди - 5 000,00 грн та 6 100,00 грн на відшкодування витрат з оцінки пошкодженого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , що знаходиться на першому поверсі вказаного будинку.

Відповідно до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01 квітня 2011 року послуги з утримання будинку, де розташована належна позивачу квартира, надає ЖЕД-222 КП «Господар», правонаступником якого є Житлово-експлуатаційна дільниця № 209 Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва (далі - ЖЕД). У цьому будинку на дев`ятому поверсі у квартирі АДРЕСА_2 проживає відповідач ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 систематично засмічувала каналізаційну мережу будинку побутовими відходами. Позивач та інші мешканці будинку неодноразово зверталися із заявами до ЖЕД з метою уникнення аварійної ситуації в будинку, проте відповідної реакції не було.

05 квітня 2024 року з вини відповідачів та у зв`язку із засміченням каналізації у підвальному приміщенні була залита квартира позивача (пошкоджено підлогу, ламінат та плитку). Вина відповідачів встановлена актом огляду від 09 квітня 2024 року.

У результаті залиття квартири позивачу завдана майнова шкода, яка відповідно до проведеної суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 оцінки та згідно із висновком про вартість майна від 08 липня 2024 року складає 108 860,00 грн.

Крім того, у зв`язку із тим, що внаслідок залиття квартири позивач зазнав душевних страждань, вважає, що на його користь з відповідачів слід стягнути у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.

З огляду на те, що позивач поніс витрати на проведення оцінки вартості пошкодженого майна, з відповідачів на його користь підлягають стягненню також 6 100,00 грн у рахунок відшкодування цих витрат.

Оскільки відповідачі не бажають відшкодувати позивачу шкоду в добровільному порядку, він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_2 систематично засмічувала каналізаційну мережу будинку побутовими відходами, апелянт та інші мешканці будинку зверталися із заявами до ЖЕД з метою уникнення аварійної ситуації у будинку, звертали увагу уповноважених осіб ЖЕД на нехтування ОСОБА_2 технічними, санітарними та іншими нормами, проте відповідної реакції не було.

Звертає увагу, що у деліктних зобов`язаннях діє презумпція вини, тобто відповідачі мають довести, що шкоду завдано не з їх вини, та спростувати визначений суб`єктом оціночної діяльності розмір майнової шкоди, яка завдана позивачу.

На підтвердження своїх вимог апелянтом було надано акт огляду від 09 квітня 2024 року, у якому чітко вказано про те, що причиною залиття квартири стало засмічення каналізації в підвальному приміщенні будинку внаслідок неправильного користування каналізаційною мережею мешканкою ОСОБА_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що причиною залиття квартири позивача стало засмічення каналізації в підвальному приміщенні. Житлово-експлуатаційна дільниця № 209 Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Дарницького району в м. Києві є відповідальною особою за належне утримання багатоквартирного будинку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Житлово-експлуатаційної дільниці № 209 Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Дарницького району в м. Києві - Шелудько Ю.М. зазначає, що апелянтом не зазначено жодних доказів невиконання чи неналежного виконання Керуючою компанією зобов`язань, покладених законодавством на обслуговуючу організацію, та не надано доказів на підтвердження цієї позиції.

ОСОБА_2 систематично засмічувала каналізаційну мережу будинку побутовими відходами. Інші мешканці будинку неодноразово зверталися із заявами до ЖЕД з метою уникнення аварійної ситуації у будинку, звертали увагу на нехтування ОСОБА_5 технічними, санітарними нормами.

Звертає увагу, що залиття квартири сталося у зв`язку з недотриманням споживачами правил експлуатації каналізаційних мереж будинку, що правомірно виключає вину Керуючої компанії у залитті.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник ОСОБА_2 , ОСОБА_4 подала клопотання про розгляд справи без участі.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доказів того, що відповідачка ОСОБА_2 , яка мешкає у квартирі АДРЕСА_3 , неправильно користувалася санвузлом, не надано.

Таким чином, акт про залиття не підтверджує протиправності дій відповідача 2 та її вини у завданні шкоди позивачу, не відповідає вимогам, встановленим до складання таких актів, та не містить усіх необхідних відомостей.

Крім того, позивачем на підтвердження вимоги про стягнення моральної шкоди та заявленого розміру моральної шкоди не надано жодних доказів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Балансоутримувачем та обслуговуючою організацією за адресою: АДРЕСА_4 , є Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва.

Керуюча компанія відповідно до статуту, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 січня 2015 року № 2, здійснює господарську діяльність із утримання, обслуговування, експлуатації житлового та нежитлового фонду комунальної власності Дарницького району м. Києва, що переданий на баланс підприємства, а також здійснює контроль за додержанням встановленого порядку використання жилих та інших приміщень житлового фонду та виконанням громадянами Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями.

05 квітня 2024 року на ОДС Дарницького району м. Києва надійшло звернення від мешканця квартири АДРЕСА_5 про засмічення каналізаційного стояка в туалетному приміщенні квартири.

Того ж дня, 05 квітня 2024 року, аварійною службою Керуючої компанії були проведені роботи з прочищення засмічення каналізації в підвальному приміщенні. 05 квітня 2024 року о 19:32 аварійна служба оперативно закрила заявку.

08 квітня 2024 року до ЖЕД-209 Керуючої компанії звернувся мешканець квартири АДРЕСА_1 із заявою про залиття квартири із системи каналізації.

09 квітня 2024 року за даним фактом комісією ЖЕД-209 у складі головного інженера ЖЕД-209 Керуючої компанії ОСОБА_9, майстра з технічного нагляду ОСОБА_7 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_8 було складено акт про залиття, яке трапилося у квартирі АДРЕСА_1 .

Причиною залиття стало засмічення каналізації в підвальному приміщенні будинку внаслідок неправильного користування туалетом мешканкою квартири АДРЕСА_3 , яка викидала котячий туалет в унітаз, що й спричинило засмічення каналізаційної мережі.

Відповідно до проведеної суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 оцінки та згідно із висновком про вартість майна від 08 липня 2024 року розмір майнової шкоди складає 108 860,00 грн.

Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово - комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин другої, четвертої, шостої статті 19 Закону № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно із положеннями статті 13 Закону № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до статті 1 Закону № 1875-IV управителем є особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом будинків і споруд (далі- управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору. Виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Статтею 21 Закону № 1875-IV передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Стаття 29 Закону № 1875-IV визначає, що договір на надання житлово- комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Частиною другою статті 24 Закону № 1875-IV встановлено, що балансоутримувач зобов`язаний укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належну експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини другої статті 24 Закону № 1875-IV балансоутримувач зобов`язаний забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, а також забезпечити належну експлуатацію та утримання майна, що передане на його баланс.

Підпунктом 8 частини другої статті 25 Закону № 1875-IV встановлено обов`язок управителя забезпечувати здійснення профілактичних, поточних, капітальних та аварійних ремонтів відповідно до встановлених стандартами, нормативами, нормами і правилами вимог щодо строків та регламентів.

Відповідно до положень статті 25 Закону № 1875-IV управитель має право, зокрема, укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 10 договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01 квітня 2011 року споживач має право на своєчасне отримання послуг належної якості згідно із законодавством, відшкодування збитків, заподіяних його майну та (або) приміщенню внаслідок ненадання послуг або надання послуг неналежної якості.

Згідно із підпунктом 3 пункту 13 договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01 квітня 2011 року виконавець (тобто ЖЕД) зобов`язаний утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Положення про житлово-експлуатаційну дільницю від 01 серпня 2019 року функцією ЖЕД є, зокрема, утримання житлового та нежитлового фонду, технічне обслуговування і ремонт житлових будинків та нежилих будівель, інженерних мереж тощо, а також проведення їх періодичного обстеження.

У зв`язку із тим, що відповідач ОСОБА_2 систематично засмічувала каналізаційну мережу будинку побутовими відходами, апелянт та інші мешканці будинку неодноразово зверталися із заявами до ЖЕД з метою уникнення аварійної ситуації у будинку, звертали увагу уповноважених осіб ЖЕД на нехтування ОСОБА_2 технічними, санітарними та іншими нормами, проте відповідної реакції не було.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою та другою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону № 1875-IV споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Таким чином, з огляду на те, що у деліктних зобов`язаннях діє презумпція вини, відповідачі мають довести, що шкоду завдано не з їх вини та спростувати визначений суб`єктом оціночної діяльності розмір майнової шкоди, яка завдана позивачу.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав недоведеним завдання позивачу шкоди саме діями Житлово-експлуатаційної дільниці № 209 Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва та ОСОБА_2 та дійшов висновку, що у справі відсутні належні та достовірні докази на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між шкодою, завданою позивачу, та діями відповідачів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставинам не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підтвердження своїх позовних вимог матеріали справи містять акт огляду від 09 квітня 2024 року, у якому чітко вказано про те, що причиною залиття належної позивачу квартири стало засмічення каналізації в підвальному приміщенні будинку внаслідок неправильного користування туалетом мешканкою квартири АДРЕСА_3 , яка викидала котячий туалет в унітаз, що й спричинило засмічення каналізаційної мережі.

Надаючи оцінку акту про залиття квартири, місцевий суд керувався тим, що цей доказ не є належним та не підтверджує протиправності дій ОСОБА_2 та її вини у завданні шкоди позивачу.

Водночас суд вважав доведеними обставини повного виконання керуючою компанією, яка здійснює утримання та обслуговування будинку АДРЕСА_4 , своїх зобов`язань, передбачених нормами чинного законодавства.

З вказаного документа вбачається, що причинами залиття квартири апелянта є засмічення каналізації в підвальному приміщенні будинку та неправильне користування туалетом мешканкою квартири АДРЕСА_2 - відповідачкою ОСОБА_2 .

Інших альтернативних чи нечітко сформульованих причин залиття квартири цей акт не містить.

Підстав ставити під сумнів цей документ на предмет достовірності не виникає, оскільки інформація про причини, характер і обставини залиття квартири у ньому відображена повно та чітко.

Акт містить висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття.

Крім того, у вказаному акті зафіксовано відомості щодо потерпілої та винної сторін.

Зазначений акт складено уповноваженими на те особами: комісією ЖЕД-209 у складі головного інженера ЖЕД-209 Керуючої компанії ОСОБА_9, майстра з технічного нагляду ОСОБА_7, слюсаря-сантехніка ОСОБА_8 .

Обставини неправильного користування туалетом ОСОБА_2 і систематичного засмічення каналізації внаслідок її дій побутовими відходами підтверджуються також неодноразовими зверненнями мешканців будинку до ЖЕД із відповідними заявами та визнаються балансоутримувачем будинку.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову до ОСОБА_2 , відтак рішення суду відповідно до положень статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.141, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 березня 2025 року скасувати.

Постановити нове судове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 до Житлово-експлуатаційної дільниці № 209 Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Дарницького району в м. Києві та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в розмірі 108 860,00 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн та витрати з оцінки пошкодженого майна в розмірі 6 100,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст складено 03 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua