Суд: Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №442/7922/26
Суддя: Крамар О. В.
Справа №442/7922/26
Провадження №2/442/3144/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючого - судді Крамара О.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у с т а н о в и в :
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Медведєва Н.О. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з вказаним вище позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором (офертою) №23.02.2026-100000416 в сумі 35 100.00 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.02.2026 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №23.02.2026-100000416 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписання одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у сумі 10 000,00 грн строком на 6 днів із фіксованою процентною ставкою у розмірі 1 відсоток за один день користування кредитом. Згідно з умовами договору позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування ним, комісію, а також інші передбачені платежі у сумах, у строки та на умовах, визначених договором.
Позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, перерахувавши кошти у розмірі 10 000,00 гривень на банківську картку позичальника.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на момент пред`явлення позову утворилася заборгованість у загальному розмірі 35 100,00 грн, яка складається з тіла кредиту в сумі 10 000,00 грн, процентів у сумі 18 100,00 грн, комісії за надання кредиту у сумі 2 000,00 грн та процентів, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, у сумі 5 000,00 грн.
У зв`язку з цим позивач просить стягнути вказану заборгованість із відповідача на свою користь в судовому порядку.
Ухвалою судді від 08.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та пред`явлення зустрічного позову. Також позивачеві встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачеві п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Зазначена ухвала надсилалася сторонам у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило. У матеріалах справи наявне клопотання представниці позивача про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.
Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судом встановлено, що 23.02.2026 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №23.02.2026-100000416 про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов договору товариство надає позичальнику кредит у розмірі 10 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити кошти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.
Строк, на який надається кредит, становить 181 днів з дати його надання, тобто до 22.08.2026.
Відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» та Закону України «Про електронну комерцію», цей договір є укладеним в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями в інформаційно-телекомунікаційній системі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Зокрема, Закон України «Про електронну комерцію» (стаття 3) визначає одноразовий ідентифікатор як алфавітно-цифрову послідовність, яка надсилається особі, що прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір. При цьому використання такого ідентифікатора, згідно з частиною 6 статті 12 цього ж Закону, прирівнюється за правовими наслідками до підписання договору у письмовій формі. Це означає, що електронний договір, укладений з використанням одноразового ідентифікатора, є обов`язковим для сторін і має ту ж юридичну силу, що й договір, підписаний власноручним підписом.
Таким чином, у даному випадку, оскільки договір був підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора, це свідчить про волевиявлення відповідача на укладення правочину. Сам факт отримання та використання такого ідентифікатора підтверджує його згоду з умовами договору та зобов`язаннями, що з нього випливають.
ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання перед відповідачем, перерахувавши 10 000,00 грн кредитних коштів на його банківську картку, яку останній вказав у заявці.
Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав і кредит у визначений строк не повернув, внаслідок чого станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість, яка з урахуванням розрахунку позивача становить 35 100,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 000,00 грн; заборгованість за процентами - 18 100,00 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 2 000,00 грн.
Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга є діяльністю виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит є коштами, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачеві коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку, викладеному в постанові від 9 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18), зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, а виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту є обов`язком банку за кредитним договором, то така дія, як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом, не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється під час виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2024 року у справі № 479/191/17.
З огляду на зазначене суд доходить висновку, що положення кредитного договору №23.02.2026-100000416 від 23.02.2026 про сплату позичальником комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 2 000.00 грн, є нікчемними, суперечать положенням статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та є нікчемними з моменту укладення договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі цих положень договору комісії у розмірі 2 000,00 грн задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 5 000,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України, є безпідставними у зв`язку зі звільненням позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором у період дії воєнного стану.
З огляду на викладене, враховуючи, що нарахування відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором №23.02.2026-100000416 від 23.02.2026 здійснено безпосередньо в період дії воєнного стану, правові підстави для стягнення з відповідача відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, в сумі 5 000,00 грн як складової частини заборгованості за кредитним договором відсутні, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Отже, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 10 000,00 грн та заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 18 100,00 грн, що разом становить 28 100,00 грн.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн, а також витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 127,38 грн.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, оскільки розгляд справи відбувся без повідомлення (виклику) учасників справи, повне судове рішення складено 05.11.2026, а відтак датою ухвалення рішення є 05.11.2026.
Керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором (офертою) №23.02.2026-100000416 від 23.02.2026 станом на 24.09.2026 у сумі 28 100 (двадцять вісім тисяч сто) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, 2 662 гривні 40 копійок судового збору та 127,38 грн витрат, пов`язаних з надсиланням поштової кореспонденції стороні, а всього 2 789 (дві тисячі сімсот вісімдесят дев`ять) гривень 78 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2026.
Повне найменування учасників справи та їхнє проживання (місцезнаходження):
Позивач: ТзОВ «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А; номер засобу зв`язку: НОМЕР_2; електронна адреса - info@sgroshi.com
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О.В. Крамар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua