Суд: Галицький районний суд м. Львова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №461/7591/26
Суддя: Мисько Х. М.
Справа №461/7591/26
Провадження №3/461/2630/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2026 року м. Львів
Суддя Галицького районного суду м.Львова Мисько Х.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника особи, яка притягується до адмінстративної вдіповідальності ОСОБА_1 — адвоката Яцишина О., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.5 ст. 122. ст. 124 КупАП,-
В С Т А Н О В И В :
20.08.2025 року о 14 год. 15 хв., у м.Львові на вул. Бандери, 3 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Audi Q8», д.н.з. НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати можливість завершити перехід проїжджої частини пішоходу ОСОБА_3 , який рухався по нерегульованому пішохідному переходу позначеному дорожніми знаками та дорожньою розміткою, створивши аварійну обстановку та примусивши ОСОБА_4 вживати заходів для забезпечення особистої безпеки.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.122 КУпАП.
Крім того, 20.08.2025 року о 14 год. 15 хв., у м.Львові на вул. Бандери, 3 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Audi Q8», д.н.з. НОМЕР_1 , був учасником дорожньо – транспортної пригоди покинув місце пригоди, не повідомивши органи поліції.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.10А Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.122-4 КУпАП.
В судовому засіданні представник особи, яка притягується до адмінстративної вдіповідальності ОСОБА_1 — адвокат Яцишина О. факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП заперечив. Зазначив, що 20.08.2025 року о 14 год. 15 хв., у м.Львові на вул. Бандери, 3, ОСОБА_1 , керував транспортном засобом марки «Audi Q8», д.н.з. НОМЕР_1 та проїжджав нерегульований пішохідний перехід, зіткнення з потерпілим ОСОБА_2 не відчув, та не усвідомлював, що сталася дорожньо-транспортна пригода, у зв`язку з чим умисел на залишення місця ДТП у нього був відсутній.
Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що 20.08.2025 року о 14 год. 15 хв., у м.Львові на вул. Бандери, 3, переходив проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переході та його зачепив транспортний засіб марки «Audi Q8», внслідок чого він упав і ударився головую. В подальшому свідки дорожньо — транспортної пригоди викликали карету швидкої медичної допомоги та його було госпіталізовано до КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова», з діагнозом забійна рана брівної ділянки зліва.
Крім того, судом допитана свідок ОСОБА_5 , яка у судовому засіданні пояснила, що 20.08.2025 року о 14 год. 15 хв., рухалась вул. Бандери,3 у м. Львові та почула звук удару, обернувшись вона побачила, як на пішохідному переході транспортний засіб марки «Audi Q8» правою стороною зачепив чоловіка, внаслідок чого він впав. Свідками на камеру мобільного телефону був зафіксований номер транспортного засобу. В подальшому водій транспортного засобу покинув місце ДТП, а вона і ще один свідок викликали для потерпілого карету швидкої медичної допомоги.
Заслухавши думку ОСОБА_1 , представника особи, яка притягується до адмінстративної вдіповідальності ОСОБА_1 — адвоката Яцишина О., потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_5 , перевіривши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 122, ст.122-4 КУпАП.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР).
Згідно п. 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 10.1 Правил дорожнього руху України (ПДР) зобов`язує водія перед початком руху, перестроюванням або зміною напрямку руху переконатися у безпечності маневру та відсутності перешкод або небезпеки для інших учасників дорожнього руху.
Відповідно до ч.5 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками
Відповідно до п.18.1. ПДР України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Відповідно до ст. 122- 4 КУпАП, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.
Пункт 2.1а Правил дорожнього руху України зобов`язує водія механічного транспортного засобу мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Це означає, що водій повинен мати при собі документ, що підтверджує його право керувати транспортним засобом, наприклад, водійські права.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 КУпАП», суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності тощо.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обставини відображені у протоколах про адміністративне правопорушення від 15.09.2025 року року знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Протоколи про адміністративне правопорушення складені за наявності належних, достовірних та достатніх доказів про наявність в діях ОСОБА_6 ознак адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ч.5 ст. 122 КУпАП, що підтверджується також наступними даними:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №772025 від 15.09.2026 року;
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№772033 від 15.09.2026 року;
-рапортом про реєстрацію заяви ЄО №31950 від 20.08.2026 року;
- протоколом огляду місця дорожньо — транспортної пригоди від 20.08.2026 року
- схемою місця ДТП від 20.08.2026 року;
- фототаблицею до протоколу огляду місця дорожньо- транспортної пригоди від 20.08.2026 року
- поясненнями ОСОБА_5 від 15.09.2026 року, ОСОБА_7 від 15.09.2026 року,
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №001039 від 26.08.2026 року
- консультаційним висновком спеціаліста КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» від 20.08.2026 року та іншими матеріалами справи, які знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку між собою, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
З огляду на досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Audi Q8», наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не вжив передбачених Правилами дорожнього руху заходів для забезпечення безпеки пішохода ОСОБА_2 , який здійснював перехід проїзної частини, унаслідок чого допустив контакт транспортного засобу з останнім та спричинив його падіння.
При цьому показання потерпілого ОСОБА_2 щодо обставин наїзду узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_5 , яка безпосередньо спостерігала подію та підтвердила, що автомобіль марки «Audi Q8» правою стороною зачепив пішохода, внаслідок чого той упав. Такі показання є послідовними, взаємно узгоджуються та об`єктивно підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд критично оцінює доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відчув зіткнення з пішоходом та не усвідомлював факту дорожньо-транспортної пригоди, а тому не мав наміру залишати її місце, оскільки такі пояснення спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.
Зокрема, потерпілий ОСОБА_2 послідовно пояснив, що внаслідок контакту з автомобілем упав на проїзну частину та отримав тілесні ушкодження. Водночас свідок ОСОБА_5 підтвердила, що безпосередньо спостерігала момент зіткнення автомобіля з пішоходом, чула звук удару та бачила, як останній упав. Після події водій автомобіля продовжив рух та залишив місце пригоди, тоді як свідки були змушені самостійно викликати потерпілому карету швидкої медичної допомоги.
При цьому суд враховує, що обов`язок водія зупинитися та залишатися на місці дорожньо-транспортної пригоди виникає у зв`язку із самою причетністю до такої пригоди, а не залежить від подальшої оцінки водієм тяжкості її наслідків чи характеру отриманих потерпілим ушкоджень
Таким чином, характер події, безпосередній контакт транспортного засобу з пішоходом та падіння останнього внаслідок такого контакту в сукупності свідчать про наявність об`єктивних обставин дорожньо-транспортної пригоди, а тому твердження захисту про те, що водій не міг усвідомлювати причетність до неї, суд розцінює як спосіб уникнення адміністративної відповідальності.
Як зазначено вст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи те, що адміністративне правопорушення вчинено однією особою, суд вважає за необхідне матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід об`єднати в одне провадження, присвоївши єдиний унікальний номер 461/75591/26 (3/461/2630/26). Оскільки їхній спільний розгляд сприятиме, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи.
Згідно ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Отже, при накладенні адміністративного стягнення, у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого та його суспільну небезпеку, порушення правил дорожнього руху, особу правопорушника, майновий стан, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення, з урахуванням ст. 36 КУпАП, в межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме ст. 122-4 КУпАП.
Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути в користь ДСА України судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Керуючись ст.ст. 33,36,40-1, 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», суд, -
П О С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень за ст.ст.122-1, 124 КУпАП та накласти стягнення – 3 400.00 грн. штрафу в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України 665,60 грн. судового збору.
Відповідно до ст.ст. 307, 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанова про накладення штрафу надсилається до органу державної виконавчої служби, який у порядку примусового виконання постанови стягує з правопорушника подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя Х.М. Мисько
Оригінал: reyestr.court.gov.ua