Суд: Глибоцький районний суд Чернівецької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Зґвалтування
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №723/5668/25
Суддя: Цуркан В. В.
Справа № 723/5668/25
Провадження № 1-кп/715/115/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05.11.2026 селище Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретар судового засідання ОСОБА_4
за участю:
прокурора ОСОБА_5
представника потерпілої ОСОБА_6
законного представника потерпілої ОСОБА_7
законного представника обвинуваченого ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
захисника обвинуваченого ОСОБА_10
представника ювенальної превенції ОСОБА_11
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12025262150000180 від 12.06.2025р. за обвинувальним актом по обвинуваченню:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Михальча, Сторожинецького району Чернівецької області, проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, учень 3 курсу ДГІТНЗ «Чернівецький професійний ліцей автомобільного транспорту», раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.152 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
Неповнолітній ОСОБА_9 , 01.06.2025 близько 14 години, перебуваючи в центральній частині с. Михальча Чернівецького району Чернівецької області, з метою спільного відпочинку, зустрівся зі своєю колишньою однокласницею - неповнолітньою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після чого, приблизно о 15:00 цього ж дня обоє неповнолітніх прийшли до магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де неповнолітній ОСОБА_9 придбав 2 пляшки горілки ТМ «Неміроф» ємністю 0,5 л кожна та 3 штуки слабоалкогольного напою ТМ «Фраголіно» в жерстяній тарі ємністю 0,33л кожна. У подальшому, неповнолітній ОСОБА_9 , перебуваючи біля цього ж магазину, спільно з іншими неповнолітніми - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вжили вчотирьох зазначені алкогольні та слабоалкогольні напої. Після чого неповнолітні ОСОБА_9 і ОСОБА_12 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, продовжили спільний відпочинок і вдвох йшли вулицями села. Приблизно о 18:30 01.06.2025р. прийшли до сільського стадіону, який знаходиться позаду будівлі ресторану «Статус», що розташований по вул. Українській, 2а, с. Михальча Чернівецького району Чернівецької області. Коли ОСОБА_9 і ОСОБА_12 перебували на території цього стадіону, у останньої погіршилося самопочуття внаслідок надмірного вживання алкогольних напоїв, і вона заснула, сидячи поруч з ОСОБА_9 .
Неповнолітній ОСОБА_9 , скориставшись тим, що ОСОБА_12 перебуває у безпорадному стані, оскільки внаслідок надмірного вживання алкогольних напоїв заснула та не могла усвідомлювати того, що з нею відбувається, перемістив останню на безлюдну територію - в посадку дерев, розташовану по вул. Українській в с. Михальча Чернівецького району Чернівецької області поруч зі стадіоном.
Далі, в період часу приблизно з 19:00 до 20:30 01.06.2025, перебуваючи у вказаній посадці на самоті зі ОСОБА_12 , неповнолітній ОСОБА_9 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, переслідуючи злочинний умисел, спрямований на задоволення своєї статевої пристрасті, роздягнув ОСОБА_12 , знявши наявний на ній на той час одяг, що прикривав нижню частину тіла - шорти і труси. Продовжуючи свої протиправні дії, усвідомлюючи їх значення і суспільно небезпечний характер, достовірно знаючи, що ОСОБА_12 є неповнолітньою, скориставшись безпорадним станом останньої, викликаним надмірним вживанням алкогольних напоїв та відсутністю можливості чинити опір, без її добровільної згоди вчинив відносно неї дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням в тіло останньої з використанням геніталій, чим порушив її статеву недоторканість.
Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушення не визнав. Суду повідомив, що 01.06.2026 року після того як прийшов з церкви, йому передзвонила ОСОБА_15 та запропонувала піти погуляти, на що він погодився. Під час розмови він запитав чи буде ОСОБА_16 , на що ОСОБА_17 відповіла, що буде. Далі вони з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 зустрілись в центрі та пішли гуляти. Разом з ними також був брат ОСОБА_20 . Через деякий час ОСОБА_17 повідомила, що вона має йти на волейбол і вони лишились у трьох. Далі ОСОБА_21 запропонував вжити алкогольні напої, на що він з ОСОБА_19 погодились. На прохання ОСОБА_22 він пішов в магазин та купив пляшку горілки «Неміроф», ємністю менше чим пів літра, пластмасові стаканчики та чіпси, після чого разом пішли в бесідку коло магазину. В той час там перебував його знайомий ОСОБА_23 , якому він запропонував приєднатись до них. Далі у чотирьох вживали спиртні напої. Потім він пішов та купив ще одну пляшку горілки «Неміроф» та декілька баночок «Фраголіно». Через деякий час ОСОБА_23 пішов по своїм справам, а ОСОБА_21 пішов грати у волейбол на стадіон. Він з ОСОБА_19 , вже були п`яні, а саме: було похитування, нерозбірлива мова, при цьому вирішили піти в центр напроти ОСОБА_17, щоб її зустріти та погуляти. Прийшли на стадіон, де посиділи десь годину і дивились як грають волейбол. Потім ОСОБА_19 стало погано і вона почала рвати. Він пішов у магазин та купив їй води, а через деякий час пішов купити серветки, щоб вона витерлась. Проте, коли він повернувся, її вже не було, і він побачив як вона зі стадіону спускається в яр. Він її наздогнав, коли вона була вже в яру. У той час їй вже було дуже погано і вона присіла. Після цього він пішов до ОСОБА_24 , повідомити, що ОСОБА_19 погано і треба йти додому. ОСОБА_17 сказала, що треба забрати ОСОБА_19 . Він повернувся до ОСОБА_19 та побачив, що вона спить на спині. У неї були спущені до колін шорти разом з трусиками, а футболка разом з бюстгальтером підняті уверх. В той момент у нього виник умисел сфотографувати її, він зробив чотири фото, при цьому повертав її на живіт, а потім знову на спину. Після цього одягнув її та почав будити. Вона, прийшовши трошки до тями, повідомила що хоче в туалет. Він допоміг їй піднятися, вийшли разом з яру та вона пішла в туалет до ресторану «Сонаті», який був неподалік. Після того він, ОСОБА_17 та ОСОБА_19 пішли додому. По дорозі розійшлись. Того вечора він написав ОСОБА_19 чи все добре і чи мама не сварилась. Вона повідомила що все добре. Після цього він з ОСОБА_19 десь чотири рази бачилися на волейболі та спілкувався до 12 червня 2025 року. З приводу цих подій не говорили. Вказав, що до 04.06.2025 року про ці події ні з ким не говорив, проте цього числа пішли фотографуватися з однокласниками, і його друг ОСОБА_25 взяв його телефон і побачив фотографії ОСОБА_19 , які перекинув через Телеграм собі на телефон. На запитання ОСОБА_25 звідки ці фото, він відповів, що це не його діло. Десь 06 чи 07 червня 2025 року ОСОБА_25 показав ці фотографії їхньому спільному знайомому ОСОБА_23 . Того дня, на запитання ОСОБА_25 чому він сфотографував ОСОБА_19 оголеною, він з метою підняти свій авторитет в їхніх очах, він повідомив їм, що у них раніше був статевий контакт з ОСОБА_19 . Тоді ж до них підійшли двоє старших хлопців, які, почувши їхню розмову, попросили показати їм ці фото, а потім сказали їх видалити. Далі 12.06.2025р. до нього приїхали працівники поліції та повідомили, що він зґвалтував ОСОБА_19 . Після цього він з мамою та працівниками поліції поїхали до ОСОБА_19 додому. Там його мама просила маму ОСОБА_19 , щоб вона не писала заяву, проте остання повідомила, що заяви не має. Після того як він повернувся додому, вночі приїхали працівники поліції та забрали у нього телефон. Повідомив, що ОСОБА_19 , коли вона спала, він тільки фотографував, про що шкодує. Проте не торкався її статевих органів та не ґвалтував її. Статевих відносин у нього з ОСОБА_19 не було, як і не було ще статевих відносин з іншими дівчатами. Просив не притягувати його до кримінальної відповідальності. Поданий цивільний позов потерпілої не визнав.
Незважаючи на заперечення обвинуваченим своєї провини, його вина в інкримінованому йому злочині повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні показами потерпілої, свідків та наданими стороною обвинувачення письмовими доказами, фото та відеозаписами.
Так, в судовому засіданні досліджено відеозапис допиту неповнолітньої потерпілої слідчим суддею в порядку ст.225 КПК України, в ході якого дотримані вимоги ст. 226, 227 КПК України, яке дозволяє уникнути необхідності повторних викликів та допитів дитини та її ревіктимізації, що відповідає міжнародним вимогам до опитування дитини свідка чи жертви злочинних посягань, а саме статті 35 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція, 2007) яка ратифікована Верховною Радою України 27 серпня 2012 і набула чинності з 1 грудня 2012, вимогам Конвенції ООН про права дитини та Керівним принципам ООН щодо правосуддя у питаннях, пов`язаних із участю дітей-жертв і свідків злочину.
З переглянутого у судовому засіданні відеозапису показів неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 , здобутих у порядку ст.225 КПК України, слідує, що вона навчається в десятому класі Михальчанського ліцею. Алкогольні напої вживає рідко, на момент допиту особистих відносин з хлопцями не було, в статеві відносини ні з ким не вступала і не має в цьому жодного досвіду. З обвинуваченим ОСОБА_26 знайома з 5-го класу, оскільки вони є її однокласникам. У них були нормальні дружні відносини, зустрічались рідко. З його боку були пропозиції зустрічатись як хлопець і дівчина, при цьому вони два рази зустрічалися у 2024 році, проте він зраджував їй, спілкувався з іншою дівчиною, а тому вони перестали зустрічатися, однак залишились друзями. В день коли сталися ці події вона запропонувала обвинуваченому піти погуляти. Десь приблизно в обід вони зустрілися в центрі села, грали в м`яч, потім до них приєднався її брат ОСОБА_13 , 2010 року народження, який запропонував піти випити, на що всі погодились. Десь приблизно о 15 год. пішли в магазин, де обвинувачений купив дві пляшки по 0,5 горілки, солодку воду та чіпси. Після чого вони вживали алкогольні напої. Також до них приєднався ОСОБА_27 , який був біля магазину. Випили десь по 8-9 стаканчика горілки кожен. Потім брат пішов в центр, і вона запропонувала обвинуваченому також піти погуляти в центрі. Під час руху обвинувачений взяв її під руку і вони пішли на стадіон, і там у неї була рвота, після чого вона заснула, в цей час вона була одягнена і не роздягалась сама. Через деякий час, а саме коло 21 години вона прокинулася біля магазину на сходах. Поруч з нею був обвинувачений та її подруга ОСОБА_15 та ще одна знайома ОСОБА_28 . Там ще трохи посиділи і пішли додому. Обвинувачений йшов з нею десь половину дороги, а потім вони розійшлись. Про те, що відбувалось поки вона спала на стадіоні, обвинувачений не розказував. Повернулась додому десь об 23 годині, мама спитала чому так пізно, вона нічого не відповіла та пішла спати. При цьому коли прийшла додому болів низ живота, а на наступний день помітила, що на трусах в яких вона була напередодні була кров, а також помітила подряпину на нозі ззаду, проте не приділила цьому уваги. Після тих подій вона з обвинуваченим бачилась, проте він їй нічого не розповідав про те, що було поки вона спала того дня. 09 червня 2025 року знайомий ОСОБА_29 їй в телефонному режимі повідомив, що можливо її зґвалтували. Сказав їй, що сам обвинувачений про це всім розказує. Після цього вона намагалась зв`язатися з обвинуваченим, проте він не відписував. Вона повідомила про те, що її можливо зґвалтували своєму хлопцю ОСОБА_30 , який проживає в с. Рокитне та з яким вона вела переписку в «Телеграм», він порадив зробити тест на вагітність. Повідомила, що мама про ці обставини дізналася випадково, коли зайшла в її «Телеграм» з іншого телефону, і прочитала її переписку з ОСОБА_31 , після чого вона все мамі розповіла. Потім вона вирішила повідомити в поліцію. Після цього, приходив обвинувачений та про щось говорив з мамою, їй особисто нічого не пояснював. З приводу фотографій повідомила, що обвинувачений розказав її мамі, що він скинув її оголені фото ОСОБА_32 , і вони у нього могли бути. Коли йому подзвонили він сказав, що видалив всі фото. З мамою ходили до гінеколога, проте останній порадив спочатку піти в поліцію, а потім піти на експертизу.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_33 повідомила суду, що потерпіла ОСОБА_12 це її рідна донька. Крім ОСОБА_19 у неї ще четверо дітей. Обвинувачений ОСОБА_34 однокласник ОСОБА_19 , і вони разом були в одній компанії. Про те, що обвинувачений зґвалтував ОСОБА_19 дізналась випадково, з переписки доньки в «Телеграм» з якимось хлопцем. Після чого ОСОБА_19 розказала їй про події, що сталися того дня та повідомила, що вона рвала, а потім відключилася і не пам`ятає, що саме конкретно сталося коли вона спала на стадіоні. На наступний ранок, помітила кров на трусах, проте не приділила цьому уваги. Також донька повідомила, що до тих подій вона не мама статевих відносин з хлопцями. Також у доньки була затримка по місячним. Вона спочатку не вірила, що таке могло статися, оскільки знала обвинуваченого та його сім`ю, думала, що він може нічого не робив з донькою, а просто вихваляється. Проте через день пішли до гінеколога, який відмовився оглядати ОСОБА_19 та повідомив, що оскільки можливо було зґвалтування краще заявити в поліцію, а потім пройти обстеження на експертизі. Потім до них додому прийшов обвинувачений з мамою та були працівники поліції. Обвинувачений їй повідомив, що він ОСОБА_19 роздягнув та сфотографував оголеною, проте її не торгав. Казав, що до місця де він її фотографував ОСОБА_19 йшла сама, а потім відрубалась. Проте слідчий їй повідомив, що обвинувачений йому сказав, що він коли роздягнув ОСОБА_19 , лише засунув свій статевий орган в неї, перелякався та висунув назад, і не кінчав в неї. Також бачила відео, яке скинули доньці, де обвинувачений вибачається за скоєне. Це було за день до написання заяви в поліцію. Також повідомила, що після цих подій ходила з донькою до психолога, а також донька лежала в лікарні.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_35 суду повідомив, що приблизно рік тому почав вести онлайн спілкування з потерпілою ОСОБА_12 , з якою познайомився на сайті знайомств. У них були довірливі відносини, вона йому довіряла, проте наочно вони так і не зустрілись. Десь приблизно в червні 2025 року, а саме 09.06.2026 р. потерпіла повідомила йому, що напевно її зґвалтували, а зробив це її колишній хлопець, проте де саме це сталося не казала. Сказала, що була п`яна і не пам`ятає цих подій, а знайомий їй сказав, що відносно неї напевно вчинялись певні дії. Повідомила, що до цих подій вона була незайманою. 11.06.2025 року потерпіла йому скинула відео на якому обвинувачений вибачається перед нею. Повідомив, що потерпіла була дуже пригнічена через ці події. На даний час з потерпілою він не спілкується.
Відповідно до витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12025262150000180 від 12 червня 2025 року за ч. 3 ст. 152 КК України, 11.06.2025 року із заявою звернулася ОСОБА_36 про те, що на її думку 01.06.2025 року близько 20 год. неповнолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуваючи в лісопосадці в адміністративних межах с. Михальча Чернівецького району Чернівецької області скориставшись безпорадним станом її неповнолітньої доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без її добровільної згоди вчинив дії сексуального характеру пов`язані із вагінальним проникненням (т. 1 а.с. 1-3).
З рапорту ст. інспектора - чергового ВП № 1 Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області від 12.06.2025 року, вбачається, що 11.06.2025 року о 23 год. 08 хв. надійшла заява ОСОБА_37 про те, що 01.06.2025 року близько 20 год. неповнолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуваючи в лісопосадці в адміністративних межах с. Михальча Чернівецького району Чернівецької області скориставшись безпорадним станом її неповнолітньої доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без її добровільної згоди вчинив дії сексуального характеру пов`язані із вагінальним проникненням (т. 1 а.с. 54).
Згідно протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 11.06.2025 року від ОСОБА_38 , остання повідомила про те, що 01.06.2025 року близько 20 год. неповнолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуваючи в лісопосадці в адміністративних межах с. Михальча Чернівецького району Чернівецької області скориставшись безпорадним станом її неповнолітньої доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на її думку вступив у статеві зносини без її добровільної згоди (т. 1 а.с. 55).
Протоколом огляду місця події від 11.06.2025 року з таблицями ілюстрації, зафіксовано місце події, а саме лісопосадка в адміністративних межах с. Михальча поблизу вул. Української Чернівецького району Чернівецької області (т.1 а.с. 56-66).
Протоколом добровільної видачі від 12.06.2025 року та таблиці ілюстрацій до нього, відповідно до якого ОСОБА_33 було надано футболку сірого кольору із надписом «Mint», спортивні велосипедні шорти чорного кольору, бюстгалтер бежевого кольору, жіночі труси білого кольору та жіночі труси білого кольору із смужкою чорного кольору (т. 1 а.с. 82-91).
Протоколом огляду речей від 30.06.2025 року з фототаблицями, зокрема футболки сірого кольору із надписом «Mint», спортивні велосипедні шорти чорного кольору, бюстгалтер бежевого кольору, жіночі труси білого кольору та жіночі труси білого кольору із смужкою чорного кольору (т. 1 а.с. 92-104).
Згідно висновку спеціаліста за результатами психологічної роботи з ОСОБА_12 № 004 від 13.06.2025 року, у ОСОБА_12 на момент опитування у Відділенні захисту та соціально-психологічної підтримки у процесу правосуддя дітей, які постраждали або стали свідками насильства (модель Барнахус) не виявлено ознак психічних розладів. Але присутні ознаки психотравми, а саме: злість - вона має образу на кривдника; страх - порушене відчуття безпеки; провина - думає, що цього б не сталося, якби щось зробила б інакше; тривога - присутня тривога, змінилася харчова поведінка; самотність - їй здається, що вона залишилася наодинці з проблемою; аддиктивна поведінка - вживання алкоголю. ЇЇ психоемоційний стан стабілізовано, оскільки вона не пам`ятає конкретно факту зґвалтування, у зв`язку з алкогольним сп`янінням на той момент (т. 1 а.с. 126-131).
При цьому психолог-спеціаліст ОСОБА_39 у вищевказаному висновку вказала на те, що діти переживають не завжди в явній і зрозумілій для оточуючих формі. Дитячому переживанню властиві такі особливості: відтермінованість, прихованість, непослідовність, нерівномірність. Відтвнерміновані наслідки психотравми - це психологічні, емоційні чи фізіологічні реакції, які проявляються не одразу після травматичної події. Дитина може не виявляти негативного переживання гостра реакція іноді відкладається на місяці або навіть на роки.
Відповідно до висновку експерта Чернівецького НДЦК №СЕ-19/126/25/10548-ПС від 29.09.2025 року, неповнолітній ОСОБА_12 притаманні наступні індивідуальні психологічні особливості: нормативний рівень розумового та психічного розвитку, провідна діяльність, соціальна ситуація розвитку відповідає її віку. Провідні потреби - вітальні: у доброму здоров`ї та нормативні для раннього юнацького віку: у цікавій роботі, самореалізації, незалежності, у соціальному визнанні та повазі. Характерологічними особливостями ОСОБА_12 є розсудливість, наполегливість, експресивність, слухняність, чутливість, вразливість, винахідливість, дружелюбність, схильність до естетичного сприйняття. Наявні акцентуації характеру тривожного, застряглого циклотимічного та екзальтованого типів, що обумовлює посилення таких рис характеру, як невпевненість в собі, тривожність, завищене честолюбство періодичні зміни настрою залежно від зовнішньої ситуації, потреба в підтримці і визнанні, реакція на сумні події - пригніченість, сповільненість реакцій та мислення. На момент проведення експертизи у неповнолітньої ОСОБА_12 наявні ознаки психотравми. Причиною даної психотравми є розповсюдження інформації про те, що коли неповнолітня ОСОБА_12 перебувала в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_9 скористався її безпорадним станом, вчинив зґвалтування та фотографував її оголеною, про що в подальшому вихвалявся одноліткам (т. 1 а.с. 215-227).
Судовий експерт ОСОБА_40 , в судовому засіданні будучи допитаною в порядку ст.356 КПК України з приводу проведеною нею експертизи повідомила суду, що вона має вищу психологічну освіту, працює головним судовим експертом Чернівецького НДЄКЦ МВС України, стаж експертної роботи три роки. Суду підтвердила свій висновок експерта №СЕ-19/126-25/10548-ПС від 29.09.2025 року, вказала, що досліджувався стан потерпілої на момент проведення експертизи. Саме опитування потерпілої ОСОБА_12 проводилось у Відділенні захисту та соціально-психологічної підтримки у процесу правосуддя дітей, які постраждали або стали свідками насильства (модель Барнахус), у так званій зеленій кімнаті, також вівся відеозапис опитування.
Згідно психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_12 з опорного закладу Михальчанського ліцею від 18.09.2025 року, остання є психологічно стійкою особистістю, але водночас вразливою внаслідок пережитої травми. Наявність підвищеного депресивного стану підтверджує, що ситуація мала значний негативний вплив на її психіку (т. 1 а.с. 195).
З огляду вищевказані висновки експертів та психолого-педагогічну характеристику, суд категорично відхиляє посилання захисту про відсутність у потерпілої стану пригніченості та психологічної травми після 01 червня 2025р., що проявлялось на думку захисту, у її зовнішньому вигляді, вбранні, відвідуванні магазинів, соціальній поведінці, тощо, оскільки, ці обставини жодним чином не спростовують встановлених судом обставин по справі.
Відповідно до висновку експертів ДСУ «Чернівецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_41 та ОСОБА_42 № 376 ст яка розпочата 12.06.2025 року та закінчена 24.06.2025 року, при проведені судово-медичної експертизи ОСОБА_12 будь яких тілесних ушкоджень не виявлено. При судово-медичному огляді виявлено розрив дівочої пліви, який виник в термін від 10 до 15 діб до моменту проведення обстеження. Враховуючи антропометричні дані та недостатні розміри тазу ОСОБА_12 на момент огляду статевої зрілості не досягла. (т. 1 а.с. 134-135).
Судово-медичний експерт ДСУ «Чернівецьке обласне бюро судово-медичної експертизи», лікар ОСОБА_41 , в судовому засіданні будучи допитаною в порядку ст.356 КПК України, повідомила, що вона має 16 років експертного стажу. Підтвердила свій висновок №376 ст від 24.06.2025 року. Вказала на те, що огляд неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 проводився разом з судовим експертом ОСОБА_43 . У ході даного огляду дійсно було виявлено розрив дівочої пліви, який виник в термін від 10 до 15 діб до моменту проведення обстеження, при цьому було виявлено рубець якій свідчив про вказаний розрив, який повністю не загоївся. Повідомила, що в залежності від фізіологічних особливостей організму, приблизно через 20 - 30 діб ці обставини вже неможливо встановити.
Судово-медичний експерт ДСУ «Чернівецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» лікар ОСОБА_44 , в судовому засіданні будучи допитаною в порядку ст.356 КПК України, підтвердила суду що вона були присутня при проведенні огляду потерпілої ОСОБА_12 для висновку №376 ст від 24.06.2025 року, оскільки остання є неповнолітньою, а тому огляд мають проводити двоє експертів. При огляді статевих органів були виявлені крововиливи червоного кольору, які свідчили про розрив дівочої пліви, яке відбулося приблизно за 10 - 15 діб до проведення огляду. З часом рубці і крововиливи поступово розсмоктуються, і визначити ці обставини стає неможливим. Вказала, що у пункті першому висновку вказано саме про те, що на тілі потерпілої тілесних ушкоджень не було виявлено, це не стосувалось внутрішньої частини статевих органів, про які було вказано в пункті другому експертного висновку. При цьому при експертному дослідженні, вони дали відповіді тільки на питання які стосується їхньої компетенції як експертів, проте багато питань були неправильно та некоректно поставлені слідчим, які виходили за межі їх компетенції, або на які не можливо було дати відповідь.
Суд відхиляє посилання захисту про неповноту вищевказаного висновку та некомпетентність експертів, які її проводили, оскільки ці доводи нічим не підтверджені та є необґрунтованими.
Підстав не довіряти вищевказаному експертному дослідженню, яке було проведено двома експертами - лікарями, з вагомим експертним стажем більше 10 років, суд не знаходить.
Необхідно відмітити, що вказаним висновком експерта підтверджуються покази потерпілої про те, що до 01 червня 2025 року вона не мала статевих відносин та була незайманою.
Протоколом огляду речей від 12 червня 2025 року, було оглянуто мобільний телефону марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 10 S» з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 в слоті № 2, якого наявна сім - карта оператора телекомунікацій ТОВ «Lifecell» із абонентським номером НОМЕР_3 , який належить потерпілій ОСОБА_12 . В ході огляду вмісту телефону виявлено чат з абонентом НОМЕР_4 , який записано під іменем « ОСОБА_45 », в якому 09.06.2025 року власниця мобільного телефону - потерпіла ОСОБА_12 повідомляє вказаному абоненту про той факт, що вона стала жертвою зґвалтування та вони здійснюють обговорення вказаної теми. При цьому потерпіла повідомляє, що знайомий тільки що повідомив їй про це та про цю подію вже знає пів села. Потерпіла також повідомила, що вона до того ще була незайманою. Наголошує, що цих подій вона не пам`ятає взагалі.
Також у мобільному додатку «Telegram», виявлено чат із абонентом НОМЕР_5 , який підписано під іменем « ОСОБА_46 », листування розпочато 29.12.2024 року, яке ведеться по 11.06.2025 року (ілюстрації №№17-50). При цьому з вказаної переписки обвинуваченого та потерпілої за цей період вбачається, що обвинувачений просив потерпілу дати йому шанс та почати знову зустрічатися на що потерпіла відповідала відмовою. 20 квітня 2025 році в ході переписки потерпіла повідомляє обвинуваченому, що у неї є хлопець. Потім на деякий час спілкування припиняється та відновлюється 10 та 11 травня 2025 року. Після цього спілкування відновлюється 25 травня 2025 року. Однак обвинувачений вже починає виражатись нецензурною лайкою по відношенню до потерпілої та обзиває її нецензурними словами. 29 травня 2025 року їхня розмова завершується нецензурною лайкою з боку обвинуваченого. Розмова 01 червня 2025 року розпочинається з пропозиції потерпілої піти погуляти, а завершується о 23 год. 32 хв. тим, що обвинувачений цікавиться у потерпілої чи вона вдома, вказує що переживає, на запитання з якого приводу, пояснює, що потерпіла мала написати коли буде вдома, проте не написала. 02 червня 2026 року обвинувачений перший раз за весь час переписки пише потерпілій « ОСОБА_47 » та питає чи все нормально, отримавши відповідь, що все добре, переписка між ними припиняється до 09 червня 2025 року. Цього числа о 22:41 потерпіла пише, що не очікувала від нього такого, проте обвинувачений фактично не відповів на її повідомлення (т. 1 а.с. 137-152).
Вказаними доказами, підтверджуються покази потерпілої ОСОБА_12 , про тещо про зґвалтування вона дізналась 09 червня 2025 року від знайомого, що вона не пам`ятала цих подій, написала з цього приводу обвинуваченому, однак він не відповів. Також підтверджуються покази свідка ОСОБА_35 , проте, що потерпіла йому повідомила про зґвалтування, а також про те, що вона не мала статевих відносин до тих подій.
З даної переписки підтверджуються покази потерпілої, проте що вона запропонувала обвинуваченому піти погуляти, хоча в своїх пояснення вказував, що ОСОБА_17 йому запропонувала піти погуляти. Крім того спростовуються покази обвинуваченого з приводу того, що до 12.06.2025 року він з потерпілою не говорив про ці події, оскільки встановлено, що 09.06.2025 року потерпіла написала йому що не очікувала від нього такого. Обвинувачений запитав, що, потерпіла спитала, що невже він не розуміє про що вона говорить, проте обвинувачений не відповів.
Під час проведення слідчого експерименту, який був зафіксований протоколом від 30.06.2025 року та відеозаписом, який був переглянутий в судовому засіданні, потерпіла ОСОБА_12 показала місце де вона спільно з обвинуваченим та братом вживали алкогольні напої, що вона робила після того, місце де їй стало погано і де вона заснула, місце де вона прокинулась, як йшли додому, тощо (т. 1 а.с. 184-189).
Протоколом огляду речей від 23 червня 2025 року, зокрема мобільного телефону марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 13», чорного кольору з IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 , з сім карткою ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_8 , який добровільно наданий неповнолітнім ОСОБА_48 . В ході огляду месенджера «Телеграм» встановлено, що на пристрої знаходиться папка під назвою «Збережене» в якій наявні 4 фотографії від абонента « ОСОБА_49 » та напис «Переслано від ОСОБА_49 ». На фотографіях зображена оголена ОСОБА_12 . Наявний один відеофайл зі стенограмою з якої вбачається, вибачення ОСОБА_9 за те, що сфотографував ОСОБА_12 (т. 2 а.с. 62-66).
Вказаним доказом підтверджується той факт, що саме обвинувачений, через додаток Телеграм, скинув неповнолітньому ОСОБА_50 фото оголеної потерпілої ОСОБА_12 .
Протоколом огляду речей від 25 червня 2025 року, зокрема мобільного телефону марки «Iphone12 mini», IMEI1: НОМЕР_9 . В ході огляду додатку «Телеграм» встановлено дані акаунта користувача «вадимкоо НОМЕР_10 ». Під час огляду наявних чатів виявлено чат з користувачем з нікнеймом « ОСОБА_51 » мобільний номер НОМЕР_11 (на фото акаунта зображений неповнолітній ОСОБА_52 ). Оглядом змісту повідомлень між користувачем «бодя» та користувачем вищевказаного телефона виявлено відправлення 10.06.2025 року в 20:51 від абонента «вадимкоо» відправлене «боді» відео-файлу із зображенням хлопця стоячого на колінах, який називає себе ОСОБА_9 та просить пробачення у ОСОБА_12 за те що її «пофоткав» (т. 2 а.с. 98-101).
Протоколом про дослідження інформації отриманої в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 18.08.2025 року, а саме зняття інформації з електронних інформаційних систем та їх частин стосовно ОСОБА_9 , зі ідентифікаційною ознакою номерів мобільного терміналу IMEI1: НОМЕР_12 , IMEI2: НОМЕР_13 (т. 2 а.с.224- 263).
Протоколом додаткового дослідження інформації отриманої в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 29.08.2025 року а саме зняття інформації з електронних інформаційних систем та їх частин стосовно ОСОБА_9 , зі ідентифікаційною ознакою номерів мобільного терміналу IMEI1: НОМЕР_12 , IMEI2: НОМЕР_13 (т. 3 а.с.5- 10).
Протоколом про дослідження інформації отриманої в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 01 жовтня 2025 року, з якого вбачається, що під час дослідження інформації, що міститься на МНІ № 301-889 від 15.07.2025, під час огляду інформації зафіксованої за допомогою додатку «Cellebrite Reader» з мобільного телефона марки Xiaomi Redmi 13 с, сформовано звіти інформації: по вкладці «Журнал використання додатків» за період часу з 18:30 01.06.2025 до 20 год. 57 хв 01.06.2025 року. Вказаний звіт з 303 рядків даних на 21 сторінці (додаток 1); по вкладці «Изображения» - звіт за 01.06.2025 щодо знімків, на яких наявні зображення неповнолітньої ОСОБА_12 , - додаток 2 на 2 арк (3 сторінки); по вкладці «Изображения» - звіт за 07.06.2025 щодо знімків, на яких наявні зображення неповнолітньої ОСОБА_12 - додаток 3 на 1 арк (2 сторінки); по вкладці «Местоположение» звіт за 01.06.2025 в період часу з 14:00 до 23:51 на 41 сторінці. - додаток 4. Вивченням звіту по вкладці «Журнал використання додатків» виявлено відомості про використання застосунку «Камера» в період часу з 19:33 до 20:26 01.06.2025 (рядки звіту:111-115,117-118, 121-125,141-146), що співпадає з даними про створення знімків зазначених в рядках 1,3,8 та 14 звіту по вкладці «Изображения» - звіт за 01.06.2025. Під час дослідження інформації з використанням робочого комп`ютера слідчого, координати зазначені в рядку 102 звіту по вкладці «Журнал використання додатків» - 48.248903,25.854141 (за 01.06.2025 19:35) внесені в пошуковий рядок пошукової програми в результаті отримано знаходження вказаних географічних координат на карті додатку «Google Maps», наведені діла в протоколі (т. 3 а.с.82- 120).
При досліджені вказаного доказу, а саме оголених фото потерпілої, судом встановлено, що положення тіла потерпілої ОСОБА_12 на досліджених фото вказують на те, що нижня частина її тіла була повністю оголеною, при цьому положення ніг виключає можливість присутності на ній одягу нижче колін, як вказував обвинувачений, а потерпіла заперечувала, що вона сама роздягалась.
Оцінюючи вищевказані покази потерпілої, свідків, експертів, письмові докази, фото та відеозаписи суд вважає, що вони отримані органом досудового розслідування з дотриманням вимог чинного законодавства, вони відповідають вимогам щодо належності та допустимості. А тому суд кладе їх в основу вироку як джерело доказування, оскільки вони відповідають вимогам ст.85, 86 КПК України.
Також слід заначити, що сторона обвинувачення просила суд допитати в судовому засіданні неповнолітніх свідків ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_14 , ОСОБА_57 та ОСОБА_58 .
Проте вказані неповнолітні свідки в судове засідання не з`явились, а сторона обвинувачення не забезпечила явку цих свідків, при цьому свідки ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_59 , ОСОБА_14 та ОСОБА_60 направили суду свої заяви, в яких вказали, що не можуть з`явитися в судове засідання, оскільки з моменту події минув час та їм важко та неприємно пригадувати події, які відбулися. Тому не зможуть надати покази суду. Вказали, що все повідомили слідчому під час допиту, більше не мають що додати.
Відповідно до інформації наданої ГУПН в Чернівецькій області від 02.07.2026 року неповнолітній свідок ОСОБА_61 через пункт пропуску Дякове виїхав за кордон 03.07.2025 року і дані про його повернення в Україну на момент розгляду справи відсутні.
Слід заначити, що відповідно до ч.3 ст.140 КПК України привід свідка не може бути застосований до неповнолітньої особи, а тому суд позбавлений можливості застосувати примус для забезпечення явки вищевказаних неповнолітніх свідків в судове засідання.
Під час досудового слідства в порядку п.11 ст.615 КПК України слідчим у присутності законних представників та психолога були допитані неповнолітні свідки ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_59 , ОСОБА_14 , ОСОБА_60 та ОСОБА_62 .
У судовому засіданні на підставі положень ч. 11 ст. 615 КПК України, відповідно до яких показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації, було досліджено показання свідків ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_59 , ОСОБА_14 , ОСОБА_60 та ОСОБА_62 .
Так, відповідно до протоколу допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_53 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останній повідомив, що ОСОБА_34 та ОСОБА_12 - це його однокласники. 01 червня 2026 року під час святкування першого дня літа, будучи разом з друзями, десь коло 20 години вечора в центрі с. Михальча, на стадіоні зустріли ОСОБА_63 та ОСОБА_19 , які перебували в стані алкогольного сп`яніння, при цьому ОСОБА_19 сиділа, а ОСОБА_46 стояв. ОСОБА_19 було нормально одягнена, проте нічого не говорила, по ній було видно, що вона в стані сп`яніння. ОСОБА_46 хотів йти з ними, але він сказав йому, щоб не лишав ОСОБА_19 і той повернуся до неї. Того дня він їх не бачив більше. Приблизно десь 06 червня він сидів разом з ОСОБА_64 і ОСОБА_65 та розмовляли. ОСОБА_25 його відвів на те саме місце на стадіоні, і у своєму телефоні показав чотири фото оголеної ОСОБА_19 , які були зроблені з різних ракурсів. При цьому ОСОБА_25 йому сказав, що ці фото йому скинув ОСОБА_46 , який сам йому цим хвалився. ОСОБА_25 також повідомив, що ОСОБА_46 раніше хвалився, що у нього був статевий контакт з ОСОБА_19 , а саме після нового року та показував йому її фото, де вона руками прикриває груди. Під час наступної зустрічі з ОСОБА_64 , будучи разом з іншими друзями почали його відчитувати за те що він зробив. ОСОБА_46 спочатку підтвердив, що у них тоді з ОСОБА_19 був вагінальний статевий акт без контрацепції. Оскільки всім стало зрозуміло, що ОСОБА_19 в ході цього статевого акту була без свідомості, почали засуджувати його дії. ОСОБА_46 зрозумівши, що всі його засуджують та ставляться негативно до його вчинку, почав виправдовуватись. Казав, що про статевий акт їм набрехав з метою отримати авторитет в їхніх очах та тільки її сфотографував.
Відповідно до проколу допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_54 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , остання повідомила, що ОСОБА_12 знає, це її колишня подружка, на момент допиту вже не спілкуються. ОСОБА_66 також знає, це її колишній друг. 01 червня 2025 року приблизно о 20:30 її набрав ОСОБА_46 та попросив прийти до центру бо ОСОБА_19 перебрала. Коли прийшла то побачила ОСОБА_19 та ОСОБА_63 , які були п`яними. ОСОБА_19 плакала та не розуміла що з нею. Посиділи трохи разом, а потім ОСОБА_19 з ОСОБА_64 пішли на стадіон, а вона пішла грати волейбол. Після волейболу вона знову їх зустріла, трошки посиділи, а потім пішли додому. Вона з ОСОБА_64 пішли до гори, бо вони живуть в тій стороні, а ОСОБА_19 пішла в долину. Їй відомо, що раніше ОСОБА_46 та ОСОБА_19 зустрічалися, проте чи були між ними статеві відносини їй не відомо і ОСОБА_19 їй про це не розповідала. Також вказала, що від друзів чула, що коли ОСОБА_19 була п`яна та спала на стадіоні, а ОСОБА_46 її сфотографував оголеною.
Відповідно до проколу допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_67 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , останній повідомив, що ОСОБА_12 та ОСОБА_68 це його однокласники, при цьому з останнім у нього були довірливі відносини. ОСОБА_46 з ОСОБА_19 ніби зустрічались раніше. 01 червня 2026 року ввечері приблизно коло 20:30 на стадіоні за магазином побачив ОСОБА_63 і ОСОБА_19 , які були п`яними. ОСОБА_19 сиділа, а ОСОБА_46 стояв. Більше того дня їх не бачив. Пізніше ОСОБА_46 розповів йому, що між ним і ОСОБА_19 був статевий контакт, а саме вона заснула, а він її роздягнув та зробив це. Також ОСОБА_46 скинув йому на Телеграм фотографії, на яких була зображена ОСОБА_12 , яка спала та була оголена. Він негативно на це зреагував. Вказав, що про ці події він також розповів своєму товаришу ОСОБА_23 , який також негативно відреагував.
Відповідно до проколу допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_56 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , останній повідомив, що не був знайомий з ОСОБА_26 та ОСОБА_12 . В маршрутці почув про неправомірні дії щодо дівчини ОСОБА_12 з боку іншого хлопця. Потім він про ці події розпитав свого сусіда ОСОБА_69 . Останній повідомив, що ОСОБА_34 зґвалтував ОСОБА_12 , вони обоє були в стані алкогольного сп`яніння, при цьому ОСОБА_46 сфотографував ОСОБА_19 оголеною. Ці фотографії ОСОБА_46 згодом скинув ОСОБА_25 . Через деякий час, коли він у ОСОБА_25 вдома в гаражі розбирали мопед, до них прийшов ОСОБА_46 за ключами. Вони почали говорити з ним на цю тему та вказали йому що він неправильно вчинив. Тоді ОСОБА_46 казав, що тільки фотографував ОСОБА_19 оголеною, проте зґвалтування заперечував. Після цього вони записали відео з його вибаченнями.
Відповідно до проколу допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній повідомив, що з ОСОБА_26 познайомився 30.05.2025 року коли святкували закінчення навчального року. ОСОБА_19 перший раз побачив 01.06.2025 року. Цього дня коло 18 години він сидів в бесідці біля магазину у ОСОБА_70 , і туди прийшли ОСОБА_46 , ОСОБА_19 та її брат ОСОБА_71 , які почали вживати горілку. Спочатку випили одну пляшку, потім взяли ще одну. Після чого ОСОБА_46 запропонував і йому випити та він до них приєднався. Далі вони купили ще чотири банки Фраголіно. Потім вони розійшлись, а ОСОБА_46 та ОСОБА_19 пішли в центр. Через деякий час почув чутки про те, що ОСОБА_46 зґвалтував ОСОБА_19 .
Відповідно до проколу допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_72 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , останній суду повідомив, що ОСОБА_12 знає, оскілки літом на стадіоні з нею грали волейбол. ОСОБА_66 знає, ходив з ним в церкву. В центрі села від інших хлопців почув про те, що є якісь фотографії, де ОСОБА_46 сфотографував ОСОБА_19 оголеною. Фото він не бачив. 01 червня 2026 року ввечері, біля садочка в селі зустрів ОСОБА_63 та ОСОБА_19 , які були п`яними, а до того бачив їх на стадіоні де вони сиділи у двох.
Відповідно до проколу допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_57 , ІНФОРМАЦІЯ_8 останній повідомив, що він знайомий з ОСОБА_26 та ОСОБА_12 . Через декілька днів після 01 червня 2025 року, перебуваючи на території Кам`янецької гімназій на волейболі почув він ОСОБА_73 та ОСОБА_74 , що ОСОБА_46 та ОСОБА_19 вживали спиртні напої, а потім ОСОБА_46 зґвалтував ОСОБА_19 біля футбольного поля в с. Михальча. ОСОБА_75 дізналась про ці обставини від свого брата ОСОБА_23 . Після того він скинув голосовий дзвінок ОСОБА_19 в Телеграмі де розповів про те що сталося, потім здзвонились. В ході розмови з ОСОБА_19 він зрозумів, що вона не знала, що тоді з нею відбулося. Вона була в шоці від почутого.
Показання вказаних свідків суд вважає допустимим доказом, оскільки вони отримані в порядку, визначеному вимогами кримінального процесуального закону, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, та із фіксуванням за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Окрім цього, показання вказаних свідків узгоджуються між собою та з іншими дослідженими доказами у кримінальному провадженні, не містять суттєвих протиріч.
Суд окремо звертає увагу, що оцінка судом показів свідків, здобутих в порядку п.11 ст.615 КПК України відбувається лише в частині співставності їх з іншими дослідженими судом доказами, які зібрані на досудовому слідстві та не є основним аргументом суду щодо вини чи невинуватості обвинуваченого.
При цьому, суд звертає увагу, що практично всі вищевказані свідки повідомляли, що 01 червня 2025 року, обвинуваченого та потерпілу бачили тільки разом і вони були у стані алкогольного сп`яніння.
Також необхідно окремо відмітити, що неповнолітні свідки ОСОБА_53 та ОСОБА_55 вказували, що обвинувачений повідомляв їм про те, що 01 червня 2025 року у нього з ОСОБА_19 був статевий акт.
Обвинувачений в судовому засіданні не заперечував, що повідомляв вказаним свідкам, що у нього з потерпілої були статеві відносини однак до 01 червня 2025 року, і це було зроблено з метою підняти свій авторитет в їхніх очах. Насправді статевих відносин не було взагалі, а 01 червня 2025 року він її тільки сфотографував.
Згідно ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно з приписами ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
За змістом ст. 92 КПК України, обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінального процесуального закону, по справі не встановлено.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Під час досудового розслідування та в ході судового розгляду були встановлені і досліджені всі обставини, з`ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, проведені необхідні слідчі дії, належним чином з`ясовані обставини, що характеризують об`єкт і об`єктивну сторону кримінальних правопорушень.
За змістом ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
З огляду на вищевказані норми Закону, дослідивши зібрані у справі докази та здійснивши їх аналіз, суд встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочину в діях обвинуваченого, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України - зґвалтування, тобто у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи за кваліфікуючою ознакою зґвалтування неповнолітньої особи.
Суд зазначає, що в ході судового розгляду не встановлено будь якого іншого предмету, який би використовувався для проникнення в тіло потерпілої, що виключає формулювання «будь якого іншого предмету», як це заначено в обвинуваченні.
В ході судового розгляду не знайшла свого підтвердження позиція сторони захисту про те, що обвинувачений тільки сфотографував потерпілу, проте не вступав з нею у статеві відносини.
Так, в судовому засіданні достеменно встановлено, що станом на 01 червня 2026 року потерпіла не жила статевим життям та не мала статевих відносин, що підтверджується показами самої потерпілої, показами свідків ОСОБА_33 та ОСОБА_35 , висновком експертів ДСУ «Чернівецьке обласне бюро судово - медичної експертизи» ОСОБА_41 та ОСОБА_42 № 376 ст від 12.06.2025 року. 01 червня 2025 року обвинувачений та потерпіла були тільки у двох. Одвинувачений був обізнаний щодо віку потерпілої. Також достеменно було встановлено, що обвинувачений 01 червня 2025 зробив чотири фото оголеної потерпілої, яка перебувала в непритомному стані, при цьому міняв положення її тіла, і ці обставини обвинувачений не заперечував, після чого одягнув її. Цього ж дня, у потерпілої відбувся розрив дівочої пліви, при цьому потерпіла була без свідомості, цих подій не пам`ятає, сама не роздягалась, згоду на статеві відносини не давала, тобто вона була зґвалтована. Про це вона дізналась тільки 09 червня 2025 року, і ці обставини повністю підтверджуються дослідженими доказами.
Суд критично відноситься до показів обвинуваченого про те, що він не роздягав потерпілу та не вступав з нею проти її волі в статеві відносини, вважає це обраним способом захисту, з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Суд враховує, що у Постанові від 10.07.2018 року (справа №148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
У Постанові від 14.06.2018 року (справа №760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду, як вже було зазначено вище, визнаються і Європейським судом з прав людини.
Верховний Суд зауважив, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Вирішуючи питання про вид і розмір покарання, яке слід призначити обвинуваченому ОСОБА_9 і встановлюючи ступінь його вини у вчиненому злочині, суд дає оцінку не тільки вчинку обвинуваченого, а також і його особистості, наскільки вона проявилася у його злочинних діях, наскільки він має нахил до скоєння правопорушень, його мотиви скоєння злочину.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 є неповнолітнім, на даний час має повних 17 років, на момент скоєння злочину мав повних 16 років, тобто фактично ще не розпочав своє доросле життя. Проживає разом з матір`ю та молодшою сестрою, стосунки в сім`ї добрі. Батько після розлучення 2010 року проживає окремо, хоча підтримує відносини з сином, проте його виховання переважно здійснюється матт. Матеріальне становище сім`ї знаходиться на достатньому рівні для задоволення базових потреб. На даний час обвинувачений здобуває професію «слюсара колісних транспортних засобів». В навчальному закладі характеризується позитивно. За можливості підробляє на будівництві. Має задовільний стан здоров`я. На обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Має позитивну характеристику за місцем проживання. На профілактичному обліку сектору ювенальної превенції, як дитина правопорушник не перебуває та не перебував. З дев`яти років прислуговує у церкві паламарем та відвідує богослужіння. Вперше притягується до кримінальної відповідальності. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, органом з питань пробації у досудовій доповіді, оцінюється як низький. А тому суд не вважає обвинуваченого суспільно небезпечним та схильним до вчинення кримінальних правопорушень.
Разом з тим, намагання підвищити свій авторитет серед однолітків, поєднане з вживанням алкогольних напоїв, користуючись станом потерпілої, яка внаслідок вживання алкоголю була без свідомості, з мотивів підвищити свою самооцінку шляхом задоволення статевої пристрасті, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №1667 від 12.11.2025 року обвинувачений ОСОБА_9 на період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ознак будь-якого психічного захворювання не виявляв, за своїм психічним станом він міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними.
Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_9 відповідно до ст.66 КК України суд визнає вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, вперше притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, його молодий вік, а також обставини його виховання в неповній сім`ї.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , відповідно до ст.67 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
Вирішуючи питання про конкретний розмір і вид покарання, яке слід призначити обвинуваченому ОСОБА_9 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання. При цьому, суд також враховує, що обвинувачений свою вину не визнав, не розкаявся у вчиненому та завдану шкоду не відшкодував.
Слід заначити, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі № 1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.
Санкцією частини 3 статті 152 КК України визначено, що за дії, які передбачені в диспозиції вказаної статті, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до 12 років.
Відповідно до частини 1 статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Приписи статті 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Відповідно до висновку Верховного Суду від 27.04.2021 року у справі №712/4384/20 однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст.69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання. Суди зобов`язані встановити не лише наявність, а й обґрунтувати, яким чином такі пом`якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Тобто для застосування судом положень статті 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.
Такий висновок зробив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в Постанові від 27.04.2021 (справа № 712/4384/20, провадження №51-548км21).
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_9 вперше притягується до кримінальної відповідальності, є неповнолітнім, позитивно характеризується по місцю проживання та навчання, має міцні соціальні зв`язки, його досить молодий вік, злочин вчинив вперше, враховуючи висновки досудової доповіді органу з питань пробації, суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку при цих конкретних обставинах, призначення обвинуваченому навіть мінімального покарання в межах санкції ч.3 ст.152 КК України є явно недоцільним і занадто суворим, у зв`язку з чим при призначенні покарання суд вважає необхідним застосувати положення ч.1 ст. 69 КК України і призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу у виді позбавлення волі.
При цьому, суд в даному випадку вважає, що відсутні підстав для застосування вимог ст.75 КК України.
Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи.
З огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд вважає за необхідним не змінювати раніше обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили.
Стосовно позовних вимог потерпілої ОСОБА_12 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000 гривень, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, про що було роз`яснено в п.3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Слід звернути увагу, що моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
При оцінці обґрунтованості вимог у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Потерпіла ОСОБА_12 внаслідок зґвалтування, без сумнів зазнала моральних страждань, що підтверджується в тому числі дослідженим висновком спеціаліста психолога, висновку експерта Чернівецького НДЦК № СЕ-19/126/25/10548-ПС та психолого-педагогічної характеристики.
Моральні страждання потерпілої перебувають у прямому причино-наслідковому зв`язку з протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_9 . Разом з тим, суд вважає за необхідне заначити, що будь яка сума грошових коштів не може бути відповідним еквівалентом та виразником понесених потерпілим моральних страждань, проте суд зобов`язаний вирішити позовні вимоги потерпілого, заявлені в грошовій формі.
А тому, враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги матеріальний стан обвинуваченого, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з обвинуваченого моральну шкоду у розмірі 300 000 гривень.
Відповідно до ст.1179 ЦК України, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов`язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до ст.125 КПК України. Проте, в даному кримінальному провадженні наявні ряд висновків комп`ютерно технічних експертиз СЕ-19/126-25/101167-КТ від 03.09.2025 року - вартість експертизи 7131,20 копійок, висновок експерта СЕ-19/126-25/13364-КТ від 19.11.2025 року - вартість експертизи 7131,20 копійок, висновок експерта СЕ-19/126-25/13366-КТ від 17.11.2025 року - вартість експертизи 5348,40 копійок та висновок судово психологічної експертизи вартістю 28079,10 копійок. Всього на загальну суму 49472,70 копійок. Проведені мистецтвознавчі експертизи не стосуються даного кримінального провадження, а тому суд не вважає за необхідне стягувати їх вартість з обвинуваченого.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.119 КПК України суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.
З огляду на вказану норму Закону, беручи до уваги майновий стан обвинуваченого, суд вважає за необхідним частково зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат до 8000 гривень.
Керуючись ст.ст.100, 119, 124, 373, 374, 375, 376 КПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Неповнолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України та призначити йому покарання з застосуванням вимог ст.69 КК України, у вигляді позбавлення волі строк на 4 (чотири) роки і 6 (шість) місяців .
До набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому ОСОБА_9 раніше обраний запобіжний захід - обраний ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02.01.2026 року у вигляді домашнього арешту із покладенням на нього наступних обов`язків:
- не залишати житло по місцю проживання за адресою: АДРЕСА_1 , щоденно у період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.
- прибувати за першою вимогою до прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- утриматися від спілкування з ОСОБА_76 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_77 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_78 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_79 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_80 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_81 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_82 . ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Строк відбування покарання обчислити з моменту його затримання для виконання вироку.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з неповнолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_14 , а у разі відсутності у нього майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, стягнути із законного представника ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , рнокпп НОМЕР_15 на користь ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 рнокпп НОМЕР_16 завдану моральну шкоду у розмірі 300 000 (триста тисяч гривень).
Речові докази по справі, а саме:
- футболку сірого кольору із надписом «MINT», яку упаковану до паперового конверту скріпленого пломбою NPU - 0226858; спортивні велосипедні шорти, чорного кольору, які упаковано до паперового конверту скріпленого пломбою NPU - 0226859; бюстгалтер бежевого кольору, який упаковано до паперового конверту скріпленого пломбою NPU - 0226860; жіночі труси білого кольору із смужкою чорного, на яких наявний напис «Miss Secret», які упаковано до паперового конверту скріпленого пломбою NPU - 0226861; жіночі труси білого кольору, які упаковано до паперового конверту скріпленого пломбою NPU - 0226862, які зберігаються у камері зберігання речових доказів ВП № 1 (м. Сторожинець) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області - повернути ОСОБА_83 ;
- мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 13», чорного кольору з IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 , з сім карткою НОМЕР_8 , залишити власнику ОСОБА_84 ;
- мобільний телефон марки «Iphone12 mini», IMEI1: НОМЕР_17 залишити власнику ОСОБА_85 ;
- мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi 13S» з IMEI1: НОМЕР_18 , IMEI2: НОМЕР_19 , який зберігається у камері зберігання речових доказів ВП № 1 (м. Сторожинець) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області, повернути власнику ОСОБА_9 , скасувавши арешт накладений на нього ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 червня 2025 року.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
На вирок суду може бути подано апеляцію безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом 30-ти діб з дня його проголошення всіма учасниками процесу, а обвинуваченим з часу отримання копії вироку.
Головуючий суддя:
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua