Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №335/6838/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/6838/26 2/335/3582/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Чибінової Н.І. розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кравченко Ольги Василівни до Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кравченко Ольги Василівни до Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є єдиною спадкоємицею за законом після смерті свого сина, громадянина РФ ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадщини входить квартира АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2009. Позивачка у встановлений законний строк звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим було заведено спадкову справу. Однак постановою приватного нотаріуса від 20.03.2026 № 57/02-31 позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через неподання оригіналу документа про смерть сина, виданого компетентним органом іноземної держави. Позивачка зазначає, що внаслідок збройної агресії РФ, введення воєнного стану та відсутності дипломатичних зносин вона має лише копію свідоцтва про смерть і об`єктивно позбавлена можливості отримати його оригінал чи інші належні документи. Оскільки реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку неможливо, позивачка просить суд визнати за нею право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за законом.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 23.06.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання. Витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кріля Олександра Михайловича копію матеріалів спадкової справи № 04/2026, після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання ухвали суду від 23.06.2026, від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кріля О.М. 11.09.2026 надійшли витребувані судом докази.

Ухвалою суду від 21.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явилась, разом з тим, у судове засідання представник позивача - адвокат Кравченко О.В. надала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в судове засідання не з`явився, разом з тим в матеріалах справи від неї міститься заява від 02.07.2026 в якій просила розглянути справу без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також в інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 13 ЦПК України вказує на те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 08.10.2025 Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №1823.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 97750063 органом РАЦС Москви № 63 Багатофункціональним центром надання державних послуг району Бірюльово Західне 15.09.2025, актовий запис № 170259775006301363004 (з перекладом з російської мови на українську мову).

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Згідно з ст.13 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення.

Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.

Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року №2783-IX вирішено зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Враховуючи вищевказане з урахуванням військової агресії Російської Федерації проти України, внаслідок якої виїзд позивача, яка є громадянкою України, до Російської Федерації для проставляння апостиля на документах, що видані цією державою, становить реальну небезпеку для неї, а долучена копія свідоцтва про смерть вказує на доведеність факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина Російської Федерації, уродженця м. Запоріжжя, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в міському окрузі Ступіно, с. Рудіни Московської області Російської Федерації.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 47,16 кв.м., житловою площею 32,4 кв.м., що належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В., 02.11.2009 за № 5023, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, номер інформаційної довідки 482399038.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 , на виконання вимог ст. 1268, 1270 ЦК України, звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кріля О.М. із заявою про прийняття спадщини, в результаті чого була заведена спадкова справа № 75205027, номер справи у нотаріуса 04/2026, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 84122342 від 05.07.2024.

20 березня 2026 року приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кріль О.М. прийняв постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 57/02-31, згідно з якою відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті сина на квартиру АДРЕСА_1 з посиланням на те, що на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 спадкоємиця не подала документ, виданий компетентним органом іноземної держави, який є дійсним на території України.

Інші спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті спадкодавця, відсутні, що підтверджується матеріалами спадкової справи №04/2026, а також постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 57/02-31 від 20.03.2026.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За час свого життя ОСОБА_2 не складав заповіту як особистого розпорядження на випадок своєї смерті. Тому після його смерті спадкування здійснюється за законом.

За змістом ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями першої черги за законом є позивачка по справі (мати померлого), оскільки інші спадкоємці відсутні.

За змістом ч.1 ст. 71 ЗУ «Про міжнародне приватне право», спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

З огляду на це, спадкування нерухомого майна, розташованого на території України та яке підлягає державній реєстрації, має здійснюватися згідно законодавства України.

Відповідно до ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ст. 1268 ЦК України набула її у власність з моменту смерті спадкодавця, тобто з 14 вересня 2025 року.

Аналогічного висновку дійшов ВС від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц, де зауважено, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.

Будь-яких обмежень у праві власності громадян України постанова КМУ № 187 від 03.03.2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» не передбачає.

Матеріли спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , підтверджують ту обставину, що жодна особа (крім позивача) не зверталась із заявою про прийняття спадщини за місцем знаходження нерухомого майна, що належало спадкодавцю в Україні.

Прийняття спадщини за межами України не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для спадкування права на нерухоме майно, розташоване на території України. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №398/1796/20, постанова від 13 березня 2023 року.

Отже, враховуючи вказаний правовий висновок, слід дійти до висновку про те, що єдиним спадкоємцем на отримання спадщини померлого ОСОБА_2 , розташованої на території України, є ОСОБА_1 .

З часу виходу України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами-членами СНД (зокрема, Україною і Російською Федерацією), можливість отримання в компетентних органах РФ будь-яких підтверджуючих документів чи відомостей про смерть ОСОБА_2 , які б дали змогу легалізувати їх на території України припинено.

Однак, ця обставина не може бути законною підставою для позбавлення позивача права на отримання у спадщину спірної квартири, що належала при житті спадкодавцю.

Відповідно до частини першої статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вимогами ст. 392 ЦК України та наданих до неї роз`яснень у листі ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Окрім того, у згаданому листі зазначено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника ( пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16).

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

З огляду на викладене, а також враховуючи ту обставину, що позивачка ОСОБА_1 є громадянином України та єдиним спадкоємцем за законом щодо спірного майна, після смерті спадкодавця вчинив усі дії, які були необхідними для видачі свідоцтва про право на спадщину, однак з незалежних від неї причин у видачі такого їй було відмовлено, а тому суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню.

На стягненні судових витрат позивач не наполягає, користуючись принципом диспозитивності визначеним ч.1 ст.13 ЦПК України, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, а тому підстав для стягнення судових витрат із відповідача на користь позивача не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 211, 247, 263, 264, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 47,16 кв.м., житловою площею 32,4 кв.м в порядку спадкування за законом, що належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2026 року.

Суддя Н.І. Рибалко